«The Economist» констатує: «Бойовики наступають,і Путін назвав українську армію іноземним легіоном НАТО. У той же час,він зміцнює оборону у власній країні,мобілізувавши воєнізовані загони для боротьби з потенційними протестами в стилі Майдану. Нинішнє насильство в Україні,у багатьох сенсах,- свідчення відчаю Путіна».

Видання нагадує,що «п`ять місяців тому російські війська вторглися,щоб не дати українській армії вигнати бойовиків з Донбасу. Незабаром українське поразка стала очевидною. Її торгова угода з Європейським Союзом зависла,а український парламент провів закон,що гарантує широку автономію частинам Донбасу,які знаходяться під контролем сепаратистів. Переговори про вступ України в НАТО припинилися. Америка вийшла з дискусії Росії,України та Європи. Мета Путіна – створити сепаратистську зону в межах України,здавалася,в межах досяжності».

Таким чином,«The Economist» робить висновок,що «анексія Криму і війна в Україні допомогли Путіну консолідувати владу в своїй країні. Але з погіршенням стану економіки,він не може собі дозволити відпустити східну Україну,він опинився в пастці логіки зростаючого конфлікту».

Видання посилаючись на Карла Більдта,колишнього міністра закордонних справ Швеції,і давній спостерігач російської ситуації,зазначає,що «Путін зараз оперує відверто ревізіоністською стратегією». Аналітики «The Economist»,роздумуючи про кремлівські плани «переформування» Європи та світу,висловлюються про вірогідність песимістичного сценарію. Вони посилаються на попередження колишнього міністра закордонних справ Ігоря Іванова: «За відсутності політичного діалогу,з урахуванням взаємної недовіри на історично високому рівні,ймовірність непередбачених випадковостей,включаючи використання ядерної зброї,стає все більш реальною».