Коли фактично триває процес геополітичного «перекроювання» світу,навіть найобізнаніші футурологи-«касандри» успішно користуються своїм правом на помилку. Адже «гібридні» підходи при втіленні в життя імперських амбіцій,що «перекочували» з історичної архаїки в ХХІ сторіччя,не прогнозовані,це суцільна цинічна,вульгарна,дика патологія. При цьому,якими б не виявлялися тактичні зигзаги,стратегічний курс залишається незмінним. Зокрема,Кремля щодо нашої держави,нашої політичної нації. Попри словесну дипломатичну локшину,Москва,знявши маску,послідовно реалізовує стратегію на реанімацію імперії,вважаючи,що ключем до заповітного успіху є ліквідація України як такої.

Нинішній вершитель доль у РФ не просто вгадав соціальну налаштованість,він зумів стати втіленням невиліковної фантасмагорії вже 89% своїх співвітчизників,якщо вірити соціологам,про «обустройство мира»,реалізацію курсу на «русский мир». Економічні санкції заходу тільки «активували» апетити наразі безкарних окупантів,які після загарбання Криму,продовжують запускати механізм пекла не тільки на Донбасі.

Та,з іншого боку,коли стратегічний ворог не приховує свого потворного лику,коли світ починає усвідомлювати,що ядерні погрози Москви – не просто блеф,танець карлика буде зупинено. Однак залишається питання – якою ціною та впродовж якого часу. Судячи з термінового створення потужних збройних «кулаків» НАТО в країнах Балтії та Польщі,минулотижневого візиту міністра оборони України в штаб-квартиру Альянсу,навряд чи Кремлю вдасться реалізувати успішний «освободительный поход» за «восстановление государства» – спочатку в рамках СРСР,а згодом – на час старту І Світової.

Однак навіть відкоригувавши свої плани,Москва не відмовиться від «розв’язання українського питання» – як шляхом зовнішньої агресії,так і стимулюванням внутріукраїнських проросійських чинників. Судячи ж із рекомендації Венеціанської комісії щодо статусу Донбасу,- також і з залученням міжнародної спільноти,аби принаймні втілити в життя програму-мінімум щодо перетворення України з суб’єкта в об’єкт політики,а відтак поступово,крок за кроком,рухатися до реалізації програми-максимуму.

Очевидно,зараз ми наближаємося до чергового витка незнаних викликів. У їх числі – і вірогідність оголошення вже через декілька днів технічного дефолту,про що попередила в інтерв’ю «ТСН. Тиждень» міністр фінансів України Наталія Яресько. І загострення суспільно-політичної ситуації на фоні «переформатування» громад у рамках адмінреформи,передвиборчої кампанії. І,що найсуттєвіше,ця чи подібна загроза стає все небезпечнішою за умов незрозумілої у багатьох аспектах війни та зростання апатичних настроїв.

Тож,спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня,що став уже надбанням історії,аби наблизитися до усвідомлення того,що виклики завтрашніх реалій виявляться набагато суворішими,ніж сьогодення.

«…щоб було зась створювати донецькі,луганські …або інші республіки»

Говорячи про сутність реформи децентралізації,Президент пояснив значення терміну «субсидіарність»: «Це не субсидії комусь виплачуються згори. Це навпаки: скільки можна взяти влади – стільки цієї влади треба залишити громаді,як першому,базовому рівню місцевого самоврядування. Реальні гроші мають надійти до громади (посилаємося на офіційне інтернет-представництво Глави держави). Він підкреслив,що «за децентралізацією – майбутнє». А відтак повідомив,що модель вибудувана на базі польської моделі,яка довела свою фіктивність у сусідній країні. Президент констатував,що перший важливий крок вже зроблено – внесено зміни до Бюджетного кодексу. «На сьогодні ефективна співпраця Президента,Уряду,парламентської коаліції дозволила нам вже мати перші бюджетні результати бюджетної децентралізації»,– сказав Петро Порошенко,повідомивши про першу статистику,за якою до 40 відсотків збільшилася фінансова база місцевих бюджетів. «Вперше в місцевих бюджетах отримані реальні гроші,що є надзвичайно позитивним першим кроком»,– зазначив Петро Порошенко. За словами Президента,цифри переконливо свідчать,що відстань між людиною і владою має бути максимально скорочена.

Крім цього,сказав Президент,створено абсолютно добровільний механізм об’єднання громад. «Ніякий чиновник указуючим перстом згори не буде тиснути або наполегливо рекомендувати щодо об’єднання. Це – право громадянина. Хочеш жити,як зараз,– не об’єднуйся. Але будеш збирати з села 100-200 тисяч гривень річного бюджету,і цього вистачать лише на те,щоб утримувати сільського голову. Ніяких змін не відбудеться»,– зазначив Глава держави. Він також зазначив,що з реформою у громад з’являється можливість стимулювання інвестицій. Громада визначає,на яких умовах працюватиме інвестор. «Почнеться конкуренція за інвестора,і саме це я хотів би побачити як один з механізмів реалізації концепції децентралізації»,– наголосив Петро Порошенко.

У той же час,Президент зазначив,що не буде дозволено «жодної федералізації». За словами Глави держави,питання оборони,безпеки держави,громадського порядку,зовнішніх відносин,ключові питання,які тримають цілісність і вертикаль влади в державі,будуть віднесені виключно до компетенції державної влади. «Щоб було зась створювати донецькі,луганські,харківські,бессарабські або інші республіки. Не дозволимо. Хто спробує – буде миттєва реакція,яка також передбачена в Конституції і схвалена представниками місцевого самоврядування,обласних рад,Венеціанської комісією,досвідченими юристами. Дуже важливо,що в такий спосіб знаходиться консенсус у державі»,- наголосив Президент.

«Місцеві вибори стануть конкурсом популізму з прицілом…»

На переконання директора Центру суспільних відносин Євгена Магди,”наша країна нині переживає момент істини. Стоїть питання: чи зможе Україна подолати все і рушити вперед до центральноєвропейської ідентичності шляхом європейської інтеграції,а чи навпаки – зіткнеться із загрозою власному суверенітету,зменшення території та зменшення власного зовнішньополітичного впливу” (посилаємось на «Аналітичну службу новин»). Він нагадує,що «торік країна отримала найсильніший шок за роки свого існування… Я написав про це цілу книгу («Гібридна війна: вижити і перемогти». – Ред.). Думаю,що не обійшлося без провини нашої еліти. Справа у тім,що Росія прагне отримати імпульс для власної державності від уламків чи від деформованого українського суверенітету».

Аналітик також висловився з приводу перспективи «третього Майдану». Він категоричний: «Це стане смертним вироком для України. Як тільки почнеться третій Майдан,Росія одразу заговорить про те,що ми неспроможні чогось добитися,і запропонує взяти нас на короткий повідець. Польща,можливо,і відмовиться від контролю над Галичиною. Але я не певен,що Угорщина чи Словаччина зроблять так само щодо над Закарпаття,Румунія – Буковини.Звісно,це гіпотеза. Але пам’ятаймо,існує досвід Балкан,де в середині 90-х років процес розлучення республік був доволі тривалим і болісним».

Магда не сумнівається,що місцеві вибори,”якщо Президент сказав,що вони будуть,значить – будуть. Інше питання,за яким законом. Я на сьогоднішній момент прогнозую,що кинуть кістку у вигляді виборів мера в два тури,але не буде відкритих списків. Причому це буде оформлено під добрі наміри”. Аргументом буде,що «все одно в місцеві ради обираємо на невідомо який термін,бо у нас децентралізація зараз на часі». Загалом же,на його думку,«місцеві вибори стануть конкурсом популізму з прицілом на дострокові вибори парламенту». Політолог висловлює версію,що парламентські вибори,відбудуться «цілком вірогідно,весною 2016-го,у березні». При цьому,підкреслює він,чинний парламент може відкоригувати правила нових виборів. Зокрема,зменшити прохідний бар’єр,внести якісь косметичні корекції,але не системні зміни.

Євген Магда вважає,що ситуацію в державі триматиме в своїх руках чинний Президент. Він зазначає,що «Порошенко навіть при падінні його рейтингу залишився найпопулярнішим політиком. А подібні тим,що є сьогодні виклики не стояли ні перед Кравчуком,ні перед Кучмою,ні перед Ющенком чи,тим паче,Януковичем».

«Приступивши до реалізації сценаріїв нападу на Україну»

У новому звіті американської приватної розвідувально-аналітичної компанії Stratfor,за версією видання «Апостроф»,йдеться про те,що зараз у Росії є шість варіантів наступу на Україну (три з них – основні). Зокрема у Stratfor вважають,що серед найбільш обговорюваних варіантів розвитку конфлікту є прокладання Росією сухопутного коридору в Крим. При цьому,за підрахунками аналітиків компанії,Росії доведеться просунутися вглиб України на 400 км і взяти під контроль територію площею 46,620 кв. км. У документі йдеться,що «для виконання такого завдання в теперішніх умовах Росії буде потрібно від 24 до 36 тис. військовослужбовців і від 6 до 14 днів. Щоб утримувати оборону над захопленими територіями,враховуючи можливість допомоги Києву з боку НАТО,РФ доведеться вислати туди від 40 до 55 тис. військовослужбовців». У Stratfor не виключають,що окупувати територію РФ може й значно меншими силами,зважаючи на настрої місцевого населення. «Якщо люди будуть налаштовані лояльно,то для контролю потрібно не більше 4,2 тис. військових,- підкреслюють аналітики. – У цьому регіоні навряд чи варто очікувати запеклого опору,який може бути в Києві,Харкові чи Дніпропетровську». Інший можливий сценарій російського нападу на Україну полягає в захопленні всій південної частини країни. За умови здійснення цих планів,« Україна опиниться відрізаною від Чорного моря,а Росія захистить свої інтереси в регіоні на роки вперед. Що стосується цифр,то Москві фактично доведеться подвоїти всі показники,необхідні для «сухопутного моста» до Криму: від 40 до 60 тис. військовослужбовців для просування вглиб України на 645 км і захоплення території площею в 103,600 кв. км. Це займе від 23 до 28 днів. Для оборони території буде потрібно від 80 до 112 тис. військових. А для контролю над місцевим населенням чисельністю 6 млн осіб – від 13,2 до 120 тис. солдатів». Третім сценарієм можливого російського нападу на Україну,за версією американських розвідників,є захоплення східної частини країни по лінії Дніпра. Річка при цьому буде використовуватися як оборонний рубіж. При цьому «РФ доведеться захопити територію площею в 222,740 кв. км. Для цього потрібно просунутися вглиб України на 402 км,що потребує участі від 91 до 135 тис. військовослужбовців… Для встановлення контролю над 13 млн. місцевого населення доведеться залучити від 28 до 260 тис. осіб. З урахуванням того,що в сухопутних військах РФ служить близько 280 тис. військових,подібна операція зажадає залучення значної частини російської армії,а в разі запеклого опору місцевого населення – навіть залучення всього складу сухопутних військ може не вистачити… На це потрібно всього 11-14 днів. З іншого боку,така операція зажадає масштабної мобілізації,що неможливо буде не помітити,і про що завчасно дізнаються Європа і США».

Окрім перерахованих вище сценаріїв,у Росії є ще три варіанти нападу на Україну. Перший з них передбачає захоплення тільки південної частини Східної України. Другий – розширення територій так званих «ЛНР» і «ДНР» до адміністративних кордонів Луганської та Донецької областей. Третій,найменш ймовірний за версією американських аналітиків,сценарій полягає в проведенні невеликих нападів уздовж всієї українсько-російського кордону,щоб розосередити українські збройні сили і знизити їх концентрацію біля лінії зіткнення з сепаратистами.

У Stratfor вважають,що «крім геополітичних здобутків,яких може досягти Росія,приступивши до реалізації сценаріїв нападу на Україну,керівництву РФ слід також враховувати наслідки масштабного втручання в конфлікт з боку США чи НАТО. Це втручання прирече РФ на провал. Втім,актуальним залишається питання: чи захоче Захід втручатися? У США і НАТО немає зобов`язань щодо захисту України у разі відкритого нападу Росії». Разом з тим,вважають аналітики компанії,«навіть якщо Захід не братиме безпосередньої участі у бойових діях,він все одно зможе взяти решту частини України під свою опіку,що знівелює спроби Кремля зробити Україну буферною зоною».

«Йому потрібно показати…»

Говорячи у виданні «Апостроф» про продовження санкцій Євросоюзу проти Росії,директор Інституту світової політики Альона Гетьманчук зауважила,що Москва намагалася внести розбрат у єдність країн ЄС,провокуючи українську сторону на порушення Мінських угод і поклавши провину за конфлікт на Україну. «Втім,цього не сталося. Тому зараз єдиною зміною щодо санкцій,яка може статися до кінця року,може бути їх жорсткість у разі,якщо РФ піде в наступ і перетне так звану червону лінію»,- вважає експерт. Також вона впевнена,що Путін вже психологічно готовий піти з Донбасу,однак при цьому він хоче зберегти своє обличчя. «Йому потрібно показати,що Росія в Україні хоча б не програла. Для цього РФ необхідна символічна перемога на дипломатичному рівні,яка може проявлятися в наданні «ЛНР» і «ДНР» автономії або прав,які дозволять впливати на Київ»,- впевнена вона.

«Альтернатива – це тільки велика війна»

Керівник центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов зауважує,що «Європа втомилася від війни в Україні та хоче миру за всяку ціну,навіть,можливо,без врахування наших інтересів. Україна для них стала камінчиком у черевику,який натирає ногу» (тут і далі посилаємося на портал «Главное»). На його думку,«нас будуть всіляко підштовхувати до якнайшвидшого виконання Мінських угод. Європа терпить великі втрати від санкцій і хоче миру біля своїх кордонів. Так що окремі європейські політики в неформальних розмовах можуть просити таких поступок від Києва. Одні роблять це тому,що через них Росія лобіює свої інтереси. Москва не просто працює через своїх дипломатів,але й інвестує в лобізм. Інші ж роблять це,щоб якомога швидше припинити війну». На переконання експерта,«вони бояться,що Україна повторить югославський кошмар,який був головним болем для Європи протягом 5 років і багатьом змішав карти. Вони не бачать альтернативи Мінським угодами. Вірніше,розуміють,що альтернатива – це тільки велика війна,яка вийде далеко за рамки зони конфлікту».

«України з «садком вишневим коло хати»…більше вже не буде»

Соціальний психолог Олег Покальчук (див. «Лівий берег») попереджає,що в порівняно недалекій перспективі «Україна зіткнеться з новою,набагато більш потужною хвилею переселенців. Чи будуть вони втікати від відновлених військових дій або просто подалі від безперспективної,випаленої і замінованій нічиєї землі – не важливо. Вони однозначно змінять соціокультурний вигляд країни». При цьому соціальний психолог не відповідає на дилему,чи це на краще або гірше. Він резюмує,що наша держава «просто стане іншою». Покальчук підкреслює: «Лояльні до України переселенці зі смутком констатують розкручування теми «Стіна» і те,що політичні змови видаються за успіхи дипломатії. Змова мовчання про Крим,історія його здачі – взагалі національна ганьба». На його переконання,«у кожному разі,України з «садком вишневим коло хати»… більше вже не буде. Нова реальність просочується крізь блокпости».

«План радикалізації – це план Путіна»

У Краматорську,в приміщенні Донецької обласної державної адміністрації,відбувся брифінг за участю заступника керівника штабу АТО полковника Сергія Галушка та радника Міністра інформаційної політики України Олександра Бригинця. «На сьогодні російська сторона продовжує утримувати в безпосередній близькості до Державного кордону та на окупованій території України угрупування військ,яке налічує у своєму складі 45 БТГр,17 РТГр загальною чисельністю понад 54 тисячі військовослужбовців з відповідним озброєнням та технікою. З зазначеної кількості безпосередньо на території України діє до 15 БТГр та 6 РТГр.»,- наголосив Сергій Галушко (тут і далі посилаємося на прес-центр АТО). Полковник також звернув увагу присутніх на те,що в районі російського міста Міллєрово завантажено на залізничний транспорт військову техніку 79 реабр Західного військового округу,яка має на озброєнні 300-мм РСЗВ «Смерч». Тривожний сигнал,адже саме з такої зброї ворог завдав удар по Краматорську в лютому поточного року. А в російському місті Батайську на базі 22 окремої бригади спеціального призначення Південного ВО виявлено функціонування табору підготовки ДРГ.

Окрім цього,за його словами,триває посилення угрупування противника. Зокрема,у районі Горлівки виявлено прибуття нових сил та військової техніки,які переважно зосереджуються на території промислових підприємств поблизу лінії зіткнення. А також сплановано та проводиться низка тренувань з цивільного захисту у великих населених пунктах Донецької області. Приміром,подібне тренування проведено у Донецьку та Макіївці. «Хочу ще раз наголосити – причин для паніки немає. Українська сторона постійно нарощує свої резерви на оперативному та тактичному рівні. На випадок агресії з боку противника відпрацьовуються дії засобів вогневого ураження,артилерії,ракетних військ. Ми дотримуємось Міських домовленостей,але в разі необхідності завжди напоготові дати гідну відсіч агресору»,- підкреслив полковник Сергій Галушко.

Наприкінці брифінгу радник Міністра інформаційної політики України Олександр Бригинець наголосив,що медійний аналіз того,як супроводжуються дії противника в зоні АТО,те,як вони трактують й пояснюють свої бойові операції,свідчить,що це робиться з метою радикалізувати настроїв усередині країни. За його словами,логіка у ворога приблизно така: мовляв,по нас стріляють,нас скоро атакуватимуть,ми повинні відповідати. І коли з’являються подібного змісту повідомлення сіється паніка і по цей,і по той бік лінії розмежування. «І тому я звертаю увагу на цей план,який існує. План радикалізації – це план Путіна»,- підкреслив Олександр Бригинець.

Будьмо відверті,«воду на млин розхитування ситуації»,її хаотизації,некерованості «ллють» не тільки відверто промосковські сили. У цій компанії вже звично бачити й тих,хто спекулює ультрапатріотичними лозунгами. А віднедавна все активніше в цьому напрямі починають працювати і деякі з чиновників найвищого рівня (пригадаймо,як майже несуттєвий приклад,унікальну поведінку все ще міністра екології Шевченка).

За таких реалій і тенденцій значна частина спільноти приречена залишатися в ролі статистів,спостерігачів за трагідрамою,яка розігрується не без участі «олімпійців». І це тоді,коли,як зізнався в «Газеті по-українськи» інтелектуал Богдан Кушнір,«на Україну чекає чеченський варіант. Але не той,коли «Градами» й «Смерчами» прошивалася вся територія. На велику військову експансію в Кремля немає стільки сил. Росіяни почнуть купувати нашу політичну й економічну еліту. Може,в Києві вже висадилися молоді симпатичні хлопці з дипломатами,забитими купюрами».

При цьому нема жодних підстав і на сподівання,що Росія так собі нарощує щодня військову присутність і відмовилася від завдання масштабного удару. Якщо вітчизняні «оракули» майже в один голос волають хором «ні!»,то про інше попереджають ті,хто не купився на власні ілюзії,путінське просторікування. Командувач збройних сил Організації Північноатлантичного договору в Європі Філіп Брідлав попередив: є всі ознаки того,що Росія накопичує військові ресурси – «до рівня,відповідного військовим операціям» («Reuters»).

Про алгоритм масштабної геополітичної трагідрами на території України в міру свої можливостей намагалися повідомити й ЗМІ: «Сорос: санкції дають можливість Путіну грати «жертву» англо-саксонського світу та нарощувати сили,рівні США» (УНІАН),«Коли мовчання потрібне» («УТ»),«Янукович заявив,що бере на себе відповідальність за вбивства на Майдані» («Газета по-українськи»),«Польща й Румунія стануть потенційними цілями Росії – Радбез РФ» («Дело»),«Китайський прем’єр говоритиме з Євросоюзом про Україну» (Укрінформ),«Рейтинг Путіна досягнув історичного максимуму» (msn.com),«Остання авантюра Росії» («Факти»),«В Україні сталася найбільша гуманітарна і терористична катастрофа нашого часу,- глава Міноборони Польщі» («Цензор. НЕТ»),«Столтенберг: факти – найкращий засіб боротьби з російською пропагандою» («ЄП»),«Києву не варто сподіватися,що Путін відвернеться від Донбасу на Вірменію,- дипломат» «Главное»)…

У якій мірі політичні процеси всередині України (із внесенням змін до Конституції,із вірогідною зміною адмінустрою) сприятимуть стабілізації ситуації? Однозначно на сьогодні важко висловитися. Тим паче,що надто багато загроз,які «накладаються» одна на одну. Частково на «подібні граблі» ми вже наступали. Пригадуєте,як після виборів у 1994-му діяльність (у переважній більшості) голів облрад,які відчули себе мало не регіональними президентами. Тож тодішньому Главі держави Леонідові Кучмі довелося вдалися до рішучих дій,аби відновити владну вертикаль і процес керованості. Спершу «всенародно обрані» голови облрад були перепризначені головами ОДА,а відтак потенційні творці «ДНР» і т. п. були звільнені з посад Указом Президента.

Чи не започаткується новий етап відцентрових тенденцій з процесом федералізації,конфедералізації після виборів у жовтні 2015-го? Чи підтвердяться де-факто оптимістичні сподівання віце-прем`єра,міністра регіонального розвитку,будівництва та ЖКГ Геннадія Зубка,що місцеві ради,«маючи виконавчий комітет,виконують усе необхідне для забезпечення діяльності громади… У разі якщо рада приймає рішення,яке погрожує цілісності держави,правам і свободам громадян – є відповідне рішення,контрольні функції ОДА,які будуть називатись префектурами,щоб подати подання на таке рішення Президенту України»?

Такі та подібні запитання актуалізуються тим,що стратегічний ворог №1 готовий зіграти ва-банк у питанні України. Інше питання – така перемога може виявитися Пірровою та стати початком кінця самого кремлівського режиму (з Путіним на чолі чи з «яструбами»,які начебто вже готові його замінити). Однак і такий вірогідний перебіг подій навряд чи може стати заспокоєнням. Будьмо!