Ми знаємо,що не маємо достатньої зарплатні,а коли її підвищать,то звісно й ціни стрімко зростають. Ми знаємо,що нас обманюють на житлово-комунальних послугах,але в разі прорахунку хоча би на одну копійку – можна зрештою лишитися в боргах,без світла,води й тепла. Ми знаємо,що пенсіонерам мало не щодня обіцяють «накинути» до пенсії,але тут же знімають окремі пільги. А що вже говорити про купівлю одягу,засобів гігієни,витрат на проїзд,на харчування дітей у дитсадку та «здачу на ремонт класу». Про відпустку й мови не може бути,бо хто з нас може похизуватися вдалими поїздками на курорти останнім часом,ну не враховуючи озера Світязь (та й то в кращому випадку). Усе це нам давно знайоме,але чомусь щодня ми кажемо: «Та гірше вже не буде,бо нікуди» і чомусь з кожним візитом до магазину,до лікаря чи в «жек»,ми дивуємося,як ми ще живемо й наскільки важчим для нас стане ще один наступний день.
Зате одним із найбільш популістських питань у ВР є затвердження прожиткового мінімуму для населення. Неодноразово вже велася мова про нестачу цього мінімуму,однак,владці диктують нам умови життя,і хочеш чи ні,а вкластися у 1378 гривень доведеться.
Цікавою є й така свіжа статистика,що середньомісячна заробітна плата штатних працівників на Волині у 2015 році становила 3291 гривню,що в 2,4 рази вище мінімального її рівня та прожиткового мінімуму для працездатних осіб,передбачених законодавством (1378 грн). За рівнем зарплати Волинь випередила п’ять областей.
Не знаю навіть як реагувати на статистику: і смішно й плакати хочеться. Розуміємо,як вираховують середній рівень зарплатні: хтось отримує 10 тисяч гривень,а хтось 2 тисячі…отож середня зарплата становитиме 6 тисяч гривень. Зважаючи на те,що при будь-якому розрахунку до уваги беруться цифри саме середнього нарахування,то відповідно такі й ціни й зарплати ми маємо сьогодні. За таких умов,звісно,й нардепи можуть нам сказати,що люд живе доволі добре,отримуючи зарплатню тисячами гривень. Але ж от варто подумати мабуть і про реальні цифри. Коли більшість населення України,за результатами дослідженнями ООН,знаходиться за межею бідності,то мабуть уже ніякі середньостатистичні зарплати не допоможуть.Неодноразово й журналісти й активісти робили дослідження на тему: чи вистачає українцям на життя,встановленого державою прожиткового мінімуму. І ні разу такі експерименти ще не увінчувалися успіхом. Усі вони мали один результат — цих коштів може вистачити лише на харчування та й то,тільки в суперекономному варіанті.
Отож,спробувала і я собі підрахувати приблизні витрати. Звичайно,що хтось купує найдешевші продукти,а хтось має кошти на делікатеси,хтось скуповується виключно на базарі,а хтось по-швиденькому у супермаркеті… але нижчезазначені нарахування є ймовірними,тому вказують на орієнтовне бачення “гаманцевого” стану лучан.
Отож,літр молока нині в Луцьку можна купити приблизно за 10 гривень,стільки ж вартує 400 грам сметани,200 грам масла — 15 гривень,кілограм твердого сиру — 80 гривень,хліб коштує близько 7 гривень,один літр олії — 24 гривні,ціна фаршу становить близько 50 гривень,кілограм курятини вартує біля 30 гривень,а риби мороженої — 50 гривень,макаронні вироби можна купити десь за 10 гривень,любителям ковбаси продукт обійдеться від 60 гривень та кілограм рису вартує десь 20 гривень. Окрім того,для нормального харчування людині необхідні овочі та фрукти,різноманіття круп,яйця,цукор,сіль. Усі полюбляють також чай,каву та солодощі,які погодьтеся,зараз мають захмарні ціни. Не варто забувати й про проїзд у транспорті,поповнення мобільного та інші повсякденні витрати. Тож,один похід на закупи у магазин коштуватиме від 200 гривень на тиждень.
Після витрат на харчування чималих грошей із гаманця витягують житлово-комунальні послуги. Враховуючи прожитковий мінімум,нам взагалі заборонено хворіти,бо із такими цінами,які зараз в аптеках — це просто нереально. А ще ж іноді хочеться вдягнутися,особливо взимку. Ціни на пальто і куртки чи на чоботи сьогодні сягають кількох тисяч гривень. Поряд із тим,необхідно придбати ще й білизну,шкарпетки,футболки чи кофти — усе це нині тягне за собою,знову ж таки,тисячі.
Не обійтися також без засобів гігієни чи побутової хімії,якщо лишень зубна щітка коштує близько 40 гривень,то можна уявити яка ціна на зубну пасту,шампунь,пральний порошок тощо. Якби зайти у магазин тільки за такими товарами,то півзарплати можна лишити гарантовано. Тут також варто зауважити,що усі витрати потрібно фактично подвоювати,якщо сім`я складається із кількох осіб,тим паче з дитиною.
Про які книги,походи в кіно чи театри,подорожі,або ж купівлю автівок чи житла може бути мова? Сьогодні українці борються за виживання,переймаючись лишень питанням як прохарчуватися і не замерзнути взимку.
Цікаво,що споживчий кошик США містить 300 позицій,він включає і товари і послуги. У Великобританії подібний кошик має 350 позицій,у Франції — 250,Росії — 156 позицій. Французи включили в кошик витрати на відвідування перукарні,покупку лаків для волосся,гелю для душу,апарати для виправлення зубів,харчування для кішок і собак; передбачені витрати на оренду автомобілів,проїзд на таксі. У Великобританії в кошик закладено шампанське та пиво,МР3-плеєр і великий перелік товарів для будинку,включаючи витрати на садівника.
Кошик США передбачає витрати на тютюнові та алкогольні вироби,витрати на освіту,мобільний і комп’ютерний зв’язок. Що стосується методики,наприклад,у США споживчі кошики розробляють на основі так званого бюджету Геллера,який представляє собою бюджет середньостатистичної сім’ї з чотирьох осіб (чоловік,дружина,син 13 років,донька 8 років),які споживають типовий набір товарів і послуг,кількість і якість яких стандартна,а вартість обчислюється у ринкових цінах поточного року. У структурі цього бюджету продукти харчування не повинні перевищувати 30%,непродовольчі товари — 47%,інші товари і послуги — 23%.
Натомість,споживчий кошик України був прийнятий у 2000 році. З тих пір його ґрунтовно так і не переглянули. Доповнювали,перераховували вартість,збільшували прожитковий мінімум,але й до сьогодні ситуація так і не змінилася. У 2012 році,наприклад,кошик був в черговий раз доповнений,але за цінами 10-річної давності. Весь цей час люди намагалися звернути увагу на проблему,але чиновники збільшували кошик рівно на стільки,на скільки вистачало бюджетних коштів.
Сьогодні в споживчому кошику України налічується 300 послуг. Українці за підсумками 2013 року на продукти харчування витрачали 55% свого доходу,сьогодні ця частка складає 98%. А якби комунальні платежі сплачувалися вчасно,то більшості нашим співвітчизникам довелося б і зовсім покласти зуби на полицю. А от в Іспанії,Франції та Німеччині частка витрат від загальних доходів не перевищує 15%. А в цілому жителі Європи витрачають менше 20% на їжу.
Отож,як не крути,але очевидно,що прожитковий мінімум,зовсім і не прожитковий і не мінімум. Українці споконвіків вимушені економити,нині нас навчають робити це ще більш ефективно,постійно затягуючи бюджетний пасок. Безсумнівно,якби ми того не прагнули,за один день життя наше докорінно не зміниться і жити краще ми водночас не станемо,втім якась наша дитяча мрійливість та надія продовжують чекати кращого світлого майбутнього. Можливо це й на краще,бо таким чином ми стаємо ще більш мудрими та терплячими,втім як на мене,не життя,а виживання невдовзі з головою може поглинути усю неньку-Україну.