На думку В’ятровича, те, що сталося вночі 29 березня у Луцьку, – свідчить: «Провокації виходять на новий, ще небезпечніший рівень. Цілилися не лише в будинок польського консуляту, а в польсько-українські стосунки. Причому знову з використанням історії: «напад», «Волинь», «польський» – слова, які нині почують в новинах наші західні сусіди, мають налякати не менше, ніж сам факт обстрілу».n nА відтак наголошує: «Гадаю, кожен оглядач, який справді орієнтується в ситуації, може підтвердити загалом дуже приязне ставлення українців до поляків. Використання ж ворогом інформаційних рамок війни, що минула понад 70 років тому, у війні нинішній – впізнаваний почерк. Згадаймо хоча б Одесу травня 2014». Незважаючи на все зростаючу кількість провокацій, В’ятрович усе-таки закликає громадськість «до зваженості оцінок на основі реальної ситуації, а не моделювання подій ворогом». Водночас він переконаний, що «правоохоронні органи мають побачити ситуацію не в розрізі окремих випадків, а як системні спроби дестабілізувати відносини із західним сусідом та сприйняття України на Заході».n nГолова Українського інституту національної пам’яті сподівається «також на розуміння ситуації з боку польського суспільства: Україна веде війну і фронті різні. В тому числі чекістсько-провокаційні атаки на нас».