«Не ви Мене вибрали, але Я вибрав вас, і вас настановив, щоб ішли ви й приносили плід, і щоб плід ваш зостався», – такі слова сказав Христос-Спаситель апостолам. В усі часи до цього апостольського служіння Богу і Церкві Господь закликав людей, які, відповідно, віддавали цьому служінню свої, даровані Богом, таланти і здібності. У  вогні боїв ІІ Світової війни Господь чудом врятував життя волинському юнаку, якого ще з дитинства, напевно, обрав для апостольського служіння. І саме тоді молодий солдат однозначно вирішив – по поверненні додому він неодмінно продовжить здобувати духовну освіту і стане  служити Богу і Церкві як священик.

Він був одним із видатних богословів і пастирів Української Православної Церкви новітнього часу, який також відзначився і як церковний історик. Він стояв біля витоків відродження духовних шкіл – Київської духовної семінарії та академії, а також Волинської духовної семінарії наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття. Величезним був внесок цього священика  у збереження Православ’я в часи панування радянського державного атеїзму, а пізніше, у 90-ті роки, у відродження повноцінного церковного життя на Волині, та в Україні загалом. І саме він став упорядником першого повного україномовного підручника «Закон Божий». Син вчителя, який втратив роботу за те, що хотів навчати українських дітей рідною мовою, він щиро любив Україну, і присвятив усе своє життя служінню Богу, Церкві та українському народу.  Таким був видатний служитель Української Православної Церкви, почесний ректор ВДС, професор богослів’я, блаженної  пам’яті, протоієрей Петро Влодек (1924-2017).

Життєвий та пастирський шлях протоієрея Петра Влодека є, свого роду, відзеркаленням історії Православ’я на Волині нелегкого XX століття.

Петро Афанасійович Влодек народився 9 січня 1924 року у селі Оженіно  Острозького району Рівненщини, в родині шкільного вчителя. Роки дитинства Петра Влодека припали на нелегкі для Православ’я та українства часи перебування Волині у складі поверсальської Польщі. Він був п’ятою дитиною в сім’ї,  при чому батько, за відмову навчати у школі українських дітей чужою для них польською мовою, опинився без роботи. Згідно спогадів отця Петра Влодека, сім’я жила бідно, навіть злиденно, батько був змушений працювати на різних роботах, а згодом, почав служити  псаломщиком у церкві, спочатку у Свято-Георгіївському монастирі на Козацьких могилах у селі Пляшева, а потім у храмі рідного села. Під час богослужінь у храмі прислуговував і юний Петро Влодек.  Сім’я була віруючою, отож домашня побожна атмосфера і послух у храмі вплинув на життєвий вибір Петра і його старшого брата, який теж став священиком. В 1939 році, за нової радянської влади, батько знов почав вчителювати, втім у 1946 році його, як «батька, що виховав сина-попа», відправили на пенсію.

Петро ще до ІІ Світової війни отримав шкільну освіту у своєму селі (сім класів). В роки війни, він, у 1942 – 1943 рр.,  був слухачем пастирських курсів при Свято-Успенській Почаївській Лаврі, які були організовані з благословення митрополита Волинського і Житомирського Олексія (Громадського). Але навчання було не лише важким, але й небезпечним. Так, одного разу Петро ледве не загинув. Партизани підірвали колію – і нацисти влаштували облаву у поїздах. Юний семінарист, який їхав із села на навчання, викликав у них підозру. Звістка про арешт миттєво долетіла до рідної домівки. На допомогу вирушив його старший брат Олексій. Він добре знав німецьку мову, бо був учасником Першої світової війни. Йому вдалось переконати окупантів, що Петро не партизан, а майбутній священик, і хлопця відпустили. Але навчався він уже недовго, бо ці пастирські курси таки закрили через жахливу звістку, що окупаційна влада має намір всіх слухачів відправити на примусові роботи до Німеччини. Але бажання Петра здобути богословську освіту було таким великим, що він взяв у старшокурсників конспекти, переписав їх від руки і продовжував штудіювати семінарську науку вдома. Дійшла справа і до екзамену на священика, який Петро Влодек склав успішно. Але для отримання священного сану слід було або одружитися, або, давши обітницю безшлюбності, обрати шлях чернецтва. Петро мав дівчину Ольгу (яка згодом стала його дружиною), але екзамен припав на час посту, отож мови про весілля не могло й бути. А тут і фронт наблизився, і 20-річного юнака мобілізували до Червоної армії. У перші ж дні він захворів на тиф. Наступне випробування чекало після госпіталю в учебці під Житомиром.

Якось охлялий від хвороби і голоду солдат блукав городами поблизу навколишніх сіл у пошуках залишеної після зими картоплини і зустрів свою  маму. Жінка  взяла харчі і подалася на пошуки сина. Інакше, як Божим провидінням, отець Петро не називає сьогодні ту зустріч за двісті кілометрів від рідного дому у воєнному безладі.
«Про війну тато вдома не любив розповідати, – згадує його донька Ганна. – Надто жахливі картини бачили його очі більш як за рік воєнних операцій. Трагізму додавало сталінське командування, яке постійно гнало солдатів уперед. Вони не мали часу навіть поспати. Тато казав, що навіть  вигадали такий спосіб – двоє йдуть і тримають між собою третього, який спить на ходу. А потім міняються. Також  дуже дошкуляли травневі дощі. Уже на території Німеччини заходили у покинуті будинки, і одразу до шафи – переодягалися у сухий одяг і йшли далі”.

До слова, Петро Влодек був єдиним мобілізованим із села Оженіно, який повернувся неушкодженим. І дотримав слова, яке дав на початку: «якщо повернусь з війни живим, то присвячу життя Богові». Два роки на фронті лише зміцнили віру Петра Влодека.

«Коли ми дійшли до Ельби, з нашої роти, в якій було 80 чоловік, живими залишилось лише шестеро. Серед них і я, – згадував пізніше отець Петро, – хібе це не чудо? На  фронті до Бога звертались навіть ті, хто ніколи не вірив. Мене Бог врятував, і я присвятив своє життя служінню Богові і народові». Варто зауважити, що Велику Вітчизняну війну Петро Влодек закінчив під стінами рейхстагу 9 травня 1945-го року. Був очевидцем  історичної зустрічі на Ельбі, за відвагу нагороджений багатьма орденами та медалями.

У 1946 році Петро Влодек продовжив здобувати духовну освіту у Волинській духовній семінарії, яка тоді як раз відновила свою діяльність.  Його зразу ж зарахували в третій клас. Після її закінчення у 1948 році, він вступив до Московської духовної академії, яку закінчив 1952 року зі ступенем кандидата богословських наук. Тоді ж був направлений викладачем Руської церковної історії  у Волинську  духовну семінарію, де також був призначений  класним керівником випускного класу. Через рік він одружився з тією ж дівчиною Ольгою, яка вже закінчила Київський медінститут.

Згодом отець Влодек стає інспектором, а з 1962 по 1964 — ректором ВДС. В ці роки він ревно обороняв волинську духовну школу від закриття радянською владою. Втім Волинська духовна семінарія таки була закрита у 1964 році.

Після закриття семінарії, отець Петро Влодек кілька років був настоятелем  Свято-Троїцького кафедрального собору міста Луцька.  Згодом, з 1970 по 1976 рр. він ніс пастирське служіння у Берліні, де був священиком православного кафедрального собору. Священиків з володінням іноземною мовою було обмаль. Влодек добре знав англійську. Його донька Ганна пригадує, як у п’ятирічному віці разом з батьком вчила англійську з одного підручника.  «У ті часи українські підручники не продавали, а тільки російські, – розповідає Ганна Петрівна, – тато принципово не хотів, щоб я вивчала російський буквар, і купив англійський підручник. Мені давав уроки з першої частини для початківців, а сам робив завдання з другої»

Певний період отець Петро Влодек був настоятелем Свято-Володимирського кафедрального собору у Києві, потім ще 8 років служив настоятелем Едмонтонської православної парафії у Канаді.

Напередодні святкування Тисячоліття Хрещення Русі у 1988 році отець Петро Влодек повертається до Києва, і упродовж декількох років виконує обов’язки керуючого справами Українського Екзархату РПЦ. У 1989 році протоієрей Петро Влодек став першим ректором відновленої Київської духовної семінарії.

Всі ці роки сім’я отця Петра мешкала у Луцьку. До цього міста і повернувся він 1991 року, а через рік обійняв посаду ректора вже відновленої на той час Волинської духовної семінарії. Ректором цієї духовної школи протоієрей Петро Влодек був до 2006 року, після чого до самої смерті був почесним ректором ВДС.

Після того як, у зв’язку із не зовсім приємними подіями, які мали місце в історії українського Православ’я в 1992 році (болюча рана церковного розділення, яка не вилікувана й дотепер),  ВДС УПЦ змінила місце розташування, ця духовна школа з  1993 році отримала у тимчасове користування напівзруйноване приміщення пам’ятки архітектури старого Луцька – колишнього монастиря домініканів. Відразу почались роботи з її відновлення, і ректор ВДС протоієрей Петро Влодек, який став також тоді ж і настоятелем семінарського храму Святих рівноапостольних Мефодія і Кирила, доклав до цього процесу особливих зусиль. Нині це – будівля Волинської духовної семінарії Української Православної Церкви, де майбутні пастирі мають усі умови для навчання та проживання, а сама споруда є архітектурною окрасою Старого Луцька.  Тут проходять заняття і недільної школи при Свято-Покровському кафедральному храмі, при чому біля її витоків теж стояв ректор Волинської духовної семінарії протоієрей Петро Влодек, який був одним із її викладачів.

«Довелося чимало попрацювати, щоб відродити життя і дух семінарії. Тепер тут  навчається майже двісті  студентів», – загадував у 2005 році ректор ВДС протоієрей Петро Влодек.

Варто зауважити, що отець Петро є автором кількох богословських книг та методичних посібників. Зокрема він є упорядником першого україномовного підручника «Закон Божий» який побачив світ  у 1994 року і був виданий у Мукачево.

Цей посібник складається із семи частин:  Загальні відомості про Бога і Його Закон, Православний Катехізис, Загальна церковна історія, Історія Православної Церкви в Україні, Священна історія Старого Завіту, Священна історія Нового Завіту, Богослужіння Православної Церкви. Головною особливістю цієї книги є те, що вона розрахована не лише для учнів молодших та  середніх класів недільних шкіл, але й для батьків, які щойно починають духовне виховання своїх ще зовсім маленьких дітей. Такі розділи як Православний катехізис, відомості з загальної  церковної історії, та історії Православної Церкви в Україні, Священна історія Святого Письма та коротке ознайомлення із богослужінням Православної Церкви є цікавими і для дорослого читача, як православного християнина, що живе повноцінним церковним життям з дитинства чи тривалий час, так і для тих хто робить перші кроки у храмі і ознайомлюється з Православною вірою. Ознайомлення із цією книгою дозволяє упродовж короткого часу, ознайомитись із православним віровченням, основами церковного уставу та відомостями з історії Церкви.

Зокрема, розміщений у цьому підручнику розділ «Православний катехізис» поданий майже у такому об’ємі, як його вивчають на І-х курсах духовних шкіл. До прикладу, пояснення кожного із 12-ти членів Символу віри містить відповідні  цитати зі Святого Письма, при чому вони паралельно подаються українською та церковнослов’янською мовами. Ознайомлення із відомостями церковної історії допомагають читачу отримати інформацію про історію Вселенської Православної Церкви, відокремлення від неї Західної Римо-Католицької церкви, виникнення протестантизму та ісламу. Як приклад цікавого та доступного, для пересічного читача,  подання інформації можна, зокрема, навести приклад історії Семи Вселенських Соборів. Тут можна дізнатись про єресі, які турбували Церкву у IV – VIII століттях, про боротьбу із ними та обгрунтування догматів Православної віри.

Як зауважив у вступі до частини «Православний катехізис» сам упорядник «Закону Божого» протоієрей Петро Влодек, кожен православний християнин повинен знати основи своєї віри, вміти її захищати, що особливо важливо у наш час , який прийнято називати «інформаційним».

Цей посібник містить тексти основних молитов, відомості про церковні свята та благочестиві звичаї українського народу. Цікаво, що у розділі «Священна історія Нового Завіту», який розпочинається із розповіді про Різдво Пресвятої Богородиці, кожна подія Священної історії, на честь якої встановлене дванадесяте церковне свято, містить його тропар.

Це видання «Закону Божого» є дійсно неоціненним посібником як для недільних шкіл, так і для будь-яких форм катехізації.

Протоієрей Петро Влодек упорядкував також ще один посібник«Закону Божого» – вже для вихованців молодших класів недільних шкіл та для їх вчителів.

Отож, протоієрей Петро Влодек зробив неоцінений внесок не лише у розвиток духовної освіти, та богословської науки в цілому, але й у такий надзвичайно важливий напрямок церковного служіння як катехізація. Видання повноцінного православного «Закону Божого» сучасною українською мовою тут, в Україні, стало дійсно знаковою подією в історії Православної Церкви в Україні. Виховуючи та навчаючи майбутніх пастирів у стінах духовної школи, професор богослів’я отець Петро Влодек також долучився і до того, щоб дати їм у руки чудовий посібник для викладання у недільних школах на парафіях та забезпечити паству доступним катехізичним матеріалом.

13 грудня 2009 року, Ректор КДАіС архієпископ Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич) оголосив рішення Вченої Ради КДА від 10 грудня 2009 року, згідно з яким першому ректору відродженої Київської духовної семінарії протоієрею Петру Влодеку присвоїли почесне звання доктора Honoris Causa.

У 2010 року отець Петро Влодек було присвоєно звання Почесного громадянина Волині.

У Вічність протоієрей Петро Влодек відійшов 7 жовтня 2017 року. Ця звістка огорнула серця православних вірних нашого краю сумом, але, водночас, усі ми усвідомлюємо, що до Господа відійшов Його вірний слуга, який відтепер підносить молитви за нашу Українську Церкву і нашу рідну Україну перед Престолом Всевишнього.

Блаженної пам’яті, протоієрей Петро Влодек увійшов  у історію Української Православної Церкви як душпастир і вчений-богослов, особливими є його заслуги і в галузі дослідження історії Православної Церкви в Україні. До слова, саме цей предмет він викладав у ВДС, а укладені ним відповідні конспекти й дотепер використовуються в духовних школах УПЦ. Він особливо долучився до відновлення духовної освіти в Україні, зокрема і богословського життя Київської та Волинської духовних семінарій. І завдячуючи старанням ректора отця Петра Влодека в 90-х роках розвивалась Волинська духовна семінарія, зі стін якої вийшло багато  священиків та регентів-псаломщиків, які нині трудяться на парафіях Волинської та інших єпархій УПЦ.

Отця Петра православні лучани – прихожани Свято-Троїцького кафедрального собору, Свято-Покровського кафедрального храму та домового храму Святих Рівноапостольних Мефодія і Кирила ВДС, настоятелем якого він був, знали як доброго і чуйного душпастиря, мудрого і досвідченого духівника, чудового проповідника. Співбрати по служінню на ниві Христовій – священики Луцька і викладачі ВДС  згадують, про блаженної пам’яті, отця Петра із особливою теплотою та любов’ю.

«Блаженної пам’яті, отець Петро був надзвичайно прекрасним священиком. Він був виваженою доброю людиною, від нього ніколи не було чути жодного гнівного слова. Опікувався, як батько, нашою духовною семінарією, завжди дбав і про викладачів і про студентів. Ми завжди отримували заробітну плату, семінаристи мали усі умови для навчання і проживання, харчувалися, яка б не була при цьому економічна ситуація в державі. У справу відродження духовної освіти його внесок був величезний, він відроджував Київську і нашу Волинську духовну семінарії. Загалом, прекрасний був батюшка, нам із ним було надзвичайно добре, згадуємо його із теплом, і молимося повсякчас за те, щоби Господь, Якому він служив, упокоїв його душу в оселях праведних»- каже довголітній служитель Православної Церкви на Волині і улюблений православними лучанами клірик Свято-Покровського кафедрального храму Луцька протоієрей Петро Муляр, який викладає у ВДС УПЦ предмет церковного співу та керує семінарським хором.

А для молодих священиків отець Петро Влодек був прикладом того, як у різних історичних умовах, слід здійснювати пастирське служіння, і не один із нині служачих на Волині та за її межами молодих душпастирів із теплом у душі згадує часи навчання у стінах ВДС в часи ректорства, блаженної пам’яті, протоієрея Петра Влодека.

«Час мого навчання у ВДС припав на 1997 – 2001 року, як раз коли ректором нашої духовної школи був, блаженної пам’яті, протоієрей Петро Влодек. Отець Петро був для нас прикладом справжнього духоносного старця, вчителем і наставником. Він був надзвичайно доброю і виваженою людиною, як викладач він був, певною мірою, вимогливим. Він вимагав від нас, семінаристів. не лише засвоєння матеріалу, але й ерудиції. Любив приходити на пари, міг поставити питання не лише стосовно  теми, яку на разі ми вивчали, але загалом по предмету, таким чином привчаючи нас не забувати вивчений матеріал, вміти застосовувати теоретичні знання на практиці. Батюшка був надзвичайно інтелігентною і лагідною людиною, для нього, сивочолого старця, не становило проблеми пропустити юнака-семінариста, який швидко крокував коридором, поспішаючи на співанку чи на послух, чи просто кудись по справах. Звісно, для нас отець Петро був і залишається прикладом і взірцем», – пригадує перший проректор КДАіС УПЦ  протоієрей Сергій Ющик, який у 2009-2012 роках був ректором ВДС.

Із особливою любов’ю і вдячністю згадує отця Петра Влодека і теперішній викладач ВДС, клірик семінарського храму Святих рівноапостольних Мефодія і Кирила і духівник недільної школи при Свято-Покровському кафедральному храмі Луцька священик Павло Чамахуд, який, буквально, виріс біля ніг цього душпастиря.

“Отець Петро Влодек охрестив мене, коли я народився. Це було 1993 року, і саме тоді ж постав у новому приміщенні ВДС, тобто у колишньому кляшторі домініканів, домовий храм Святих рівноапостольних Мефодія і Кирила.  Мій дідусь, Олег Михайлович там був старостою, допомагав батюшці розбудовувати цей храм. Отець Петро дуже любив дітей, і я з 6 – 7 років прислуговував у вівтарі, ніс послух паламаря у храмі Святих рівноапостольних Мефодія і Кирила. Пригадую, як у 1999 році, на мій День Ангела отець Петро подарував мені книгу “Закон Божий” та ікону у благословення. Так я зростав біля нього, він був моїм духівником і наставником. Коли 2010 року я вирішив вступити на навчання до ВДС, отець Петро був дуже задоволений, благословив мене, а також написав мені необхідну рекомендацію. Загалом, для нас усіх отець Петро Влодек був таким собі старцем-наставником, він був надзвичайно чуйним і досвіченим душпастирем. І коли він розповідав про своє життя, то мені,  особливо в часи мого навчання у семінарії, дуже хотілося бути схожим на нього, йти по його стопах”, – ділиться спогадами священик Павло Чамахуд.

Ще за життя протоієрей Петро Влодек став легендою. До слова, життєвий шлях і спадщина протоієрея Петра Влодека стали темою бакалаврської роботи одного з найкращих випускників ВДС  2017 року, а нині – клірика ставропігійного храму Різдва Христового УПЦ міста Олександрії Кіровоградської області священика Андрія Савельєва, якому автор щиро вдячний за допомогу у створенні цієї публікації.

“Коли я працював над моєю бакалаврською роботою, мене особливо захопив і зацікавив той період життя і служіння отця Петра Влодека, коли він трудився на ниві відродження духовної освіти, загалом церковного життя наприкінці 80-х – початку 90-х років минулого століття. Власне, постать цього пастиря і богослова, подвиг його життя, віри та служіння Богу і Церкві і надихнули мене на те, щоби обрати для бакалаврської роботи саме цю тему. І коли я опрацьовував її, то дійсно багато чого сам для себе взяв корисного і для духовного росту, і для мого теперішнього священичого служіння. На цій парафії, де Господь сподобив мене служити, я на разі працюю із молоддю, у нас діє і молодіжка,  ми реалізуємо багато проектів. Отож, можна сказати, що постать протоієрея Петра Влодека теж, певною мірою надихає мене у цьому напрямку церковного служіння, і таким чином ми – молоді священики продовжуємо його справу. Адже, отець Петро завжди мріяв про те, щоби молоді священики були активними, йшли до молоді, працювали із дітьми”, – зауважив священик Андрій Савельєв.

Історія Православ’я на Волині періоду другої половини  XX – початку XXI століття багата на імена священнослужителів, які несли своє  пастирське служіння у важкий для Церкви час панування безбожництва, а із настанням незалежності нашої Держави активно працювали на ниві відродження повноцінного церковного життя нашого краю.  Одним із таких пастирів і був  довголітній служитель Православної Церкви на Волині, почесний ректор Волинської духовної семінарії і професор богослів’я протоієрей Петро Влодек.

Внесок протоієрея Петра Влодека у збереження Православ’я в роки панування державного безбожництва, а також у місіонерську та катехізаторську діяльність Української Православної Церкви  у перші роки Незалежності, коли до Православної віри і Церкви поверталися маси людей, і справді неоціненний.  Життя цього душпастиря було сповнене духовним подвижництвом, невтомною працею на ниві Христовій, добросовісним служінням Українській Православній Церкві та  рідній Україні, яку він як патріот щиро любив. Блаженної пам’яті, протоієрей Петро Влодек, дійсно був Видатним Волинянином, ім’я якого “золотими літерами” викарбуване в історії Православ’я на Волині і в Україні.

Костянтин Олексюк