«Хтось зацікавлений,щоб таємниці приватизації державної власності України не були розкриті. Не думаю,що ця «симптоматика» (самогубство Валентини Семенюк-Самсоненко,Михайла Чечетова. — Ред.) є випадковою. Є люди,які не хотіли,щоб те,що знали і Семенюк-Самсоненко і Чечетов стало надбанням суспільства»,- вважає Володимир Лановий.

На його думку,«на жаль,в Україні ми переживаємо той час,коли життя людей у порівнянні з тими «таємницями»,які в собі ховає історія нашого великого капіталу,нічого не вартують».

Відтак Лановий зазначає: «Щоб назвати імена тих,кому було вигідно,щоб Михайло Чечетов не розповів деталей про набуття капіталів,треба подивитися,в який період він працював у сфері приватизації державного майна. Я пригадую,він у 2000-х був першим заступником у Бондаря (Бондар Олександр Миколайович – голова Фонду державного майна України з жовтня 1998-го по квітень 2003 року. – Ред.). І як стало відомо,в багатьох випадках,як-от по «Криворіжсталі»,саме Чечетов підписував документи про продаж. Тому-то його потім «тягали» на допити в 2005-му. Звичайно,Чечетов ще й сам був головою Фонду з 2003 по 2005 рік».

Він вважає,що саме в ці роки (кінець 90-х початок 2000-х) і склалась олігархічна власність в Україні. Лановий констатує,що тоді «окремі «сім’ї» кінцево заволоділи крупними державними активами. І щоб деталі цього процесу не стали надбанням суспільства,передусім зацікавлені самі олігархи,а також політики,які «давали на це добро». Річ у тім,що в українських реаліях голова Фонду держмайна як листок на вітрі,куди останній дме,туди той і летить. Від людей на цій посаді дуже часто вимагають незаконних дій,на жаль. І,мабуть,ті,хто тримається за цю посаду,знову ж таки,на жаль,погоджуються на це. І такі «компроміси» потім призводять до драматичних наслідків».

Він робить висновок,що «ці «самогубства» є,свого роду,наслідком перебування у залежності. Це ж «залежність» мовчати про чужі гріхи». А відтак зізнається: «Я був головою Фонду держмайна України «чистих» 10 місяців. І на мене теж намагалися «тиснути». Я відчував це і з боку президента,прем’єра,віце-прем’єрів,керівників великих державних підприємств,голів фракцій та інших парламентаріїв,від Комісії з питань приватизації… З усіх боків була атака… Але треба тримати лінію і бути захищеним Законом. Інакше,якщо ти «поступаєшся»,ти вже ніким і нічим не захищений».