Впродовж  червня двічі і телефонному режимі спілкувалися президенти Україна та РФ. «Про що говорили Путін та Порошенко?» – на це запитання в однойменній публікації відповідає  Володимир Фесенко,  політолог, директор Центру політичних досліджень «Пента».  Про це  інформує «Новое время».

На думку Фесенка,  «зараз ці прямі телефонні переговори свідчать про певне вікно можливостей. Якщо з початку Путін відмовлявся від обговорення теми звільнення наших людей, що знаходиться в російському ув’язненні, то, гадаю, зараз ситуація змінилася – інакше повторного дзвінка просто не відбулося б». А відтак уточнює: «Ми можемо лише здогадуватися, чи за першої телефонної розмови домовлялись про щось подібне, та чи виконали сторони будь-які інші домовленості. Звісно, формально, можна говорити про виконання однієї домовленості. Я маю на увазі одночасні візити і спільну роботу двох омбудсменів: українського та російського. Отже, формально, домовленість є, але синхронного відвідування так і не відбулося.  Зокрема, Денисова не змогла. На превеликий жаль, переговори з Путіним не гарантують результату. Проте, і розмов з ним не уникнути відвідати Сєнцова, Сущенко та інших. Тобто, змістовного просування – немає».

Тому, припускає політолог, можливо, «якраз у зв’язку з цим Порошенко і телефонував Путіну – щоб на вищому рівні з’ясувати: хто заважає».  Він пояснює, що «синхронні відвідування – такий собі традиційний захід довіри: щоб інша сторона не уникнула виконання обіцяного. Тобто, Москалькова відвідує Вишинського, а одночасно Денисова – Сєнцова. І так далі. Чому цього не відбулося – не зрозуміло… Також розмова могла стосуватися умов та формату можливого обміну».

При цьому Фесенко нагадує, «за досвідом минулих обмінів, звільнити ув’язнених в одному випадку допомогли західні посередники, в іншому, коли звільняли керівників кримськотатарського Меджлісу, допомагала Туреччина». За його версією,  «також розмова стосувалася питання Мінських домовленостей та Донбасу: обстріли та порушення угоди про припинення вогню – велика проблема».

Тим не менше, нема підстав сподіватися на конкретний  оптимістичний результат  телефонних перемовин. «В обох сторін – дуже різні позиції. Багато образ, претензій, особливо в України – до Росії. І остання, в свою чергу, іноді поводиться зверхньо та не лише непоступливо, а й агресивно», – підкреслює Фесенко.