Луцьк – приємне місто Західної України зі своїм особливим колоритом. Це молоде місто із спокійною, позитивною енергетикою, оптимальний варіант для тих, хто прагне чогось середнього між розміреним сільським життям і шаленим темпом великого мегаполісу. І, мабуть, великий вклад у розвиток саме такого Луцька мають вищі навчальні заклади, адже центр Волині по праву можна назвати містом студентів. Однак, ми живемо в час бурхливих змін і вони, подобається це комусь, чи ні, торкаються й вишів, які випустили у світ не одне покоління студентів. Історія Лесиного вишу, однієї із візитівок Луцька, заслуговує на окрему увагу, адже заклад опинився в епіцентрі скандалу через непросту зміну керівництва. «Волинь.Правда» поспілкувалася з колишнім ректором СНУ Ігорем Коцаном, який поділився своєю точкою зору на події.  

Нагадаємо, Ігор Коцан очолив університет у 2005 році, та в 2019 програв вибори ректора Анатолію Цьосю. Виборча кампанія супроводжувалася потужною інформаційною хвилею у різних ЗМІ та привертала до себе не менше уваги, аніж місцеві вибори, ставши на деякий час ТОП-темою на Волині.

МОЛОДИЙ РЕФОРМАТОР: ІГОР КОЦАН ПРИГАДУЄ ЕНТУЗІАЗМ ПЕРШИХ ДНІВ НА ПОСАДІ РЕКТОРА

Чи думали Ви колись, що станете викладачем університету? Коли Ви були студентом – відразу вирішили піти в науку і викладацьку діяльність, чи це пізніше до Вас прийшла така ідея?

Студентом я ніколи не думав про такі плани. Я бачив себе зовсім в іншому руслі. А коли я після навчання працевлаштувався на роботу в університеті асистентом кафедри, то після того прийшла ідея – якщо ти працюєш в університеті, то треба максимум досягнути у науковій і навчальній роботі у цьому закладі. Так я захистив кандидатську, потім докторську, став професором. І після того, як оголосили конкурс (на заміщення посади ректора – ред.), я подав заяву.  Це був далекий 2005 рік.

А пам’ятаєте свій перший день на посаді ректора?

Перший день? Я був щасливий і не розумів, яке навантаження мене чекає і з якими викликами я стикнусь. З якими викликами я стикнувся? Це повністю потрібно було розібратися як відбувається адміністрування університету: господарська діяльність, навчальна робота, наукова робота. Треба було вивчити всі напрямки роботи для того, щоб можна було допомагати і розвивати всі ці напрямки в університеті. Тому фактично перші три роки я працював з восьми годин ранку до десяти вечора для того, щоб сформувати команду, колектив, і дати можливість організувати роботу так, щоб всі, хто працює та навчається в університеті, могли використати свій талант і потенціал для розвитку університету.

Можете назвати три найбільші ваші досягнення за час перебування на посаді? Є речі, якими Ви пишаєтесь?

Це збільшення матеріально-технічного забезпечення університету. Це інвестиції в університет. Я думаю, що за 14 років ніхто в області не вніс такі інвестиції в університет, як ми. Враховуючи всі надходження, рухоме і нерухоме майно, грантові програми, різні отримані кошти від різноманітних інвестиційних програм – це, приблизно, 2 мільйона євро. Інвестиційна програма, започаткована нами, працює й надалі. Цією програмою користуються, піаряться, і розповідають, що вони щось зробили для університету. І третє  – це підняття статусу та іміджу університету, визнання його в Україні та Європі, підписання міжнародних програм співпраці із найбільш відомими університетами Європи. Про це можна довго розповідати, але я думаю, що підтвердження – це високий рейтинг університету в Україні, 36 місце – консолідований рейтинг.

Починали ми із самого кінця рейтингу, і кожен рік ми отримували динаміку і постійно був розвиток, ми покращували свої критерії, свої показники і як в матеріально-технічному забезпеченні, так і в науковій і навчальній діяльності. Ми відкрили нові спеціальності. Зокрема, напрямок медицини. Зараз обговорюється національна безпека та кібербезпека. Також над відкриттям цих спеціальностей ми працювали декілька років, щоб розробити програми для навчання студентів і отримати ліцензію. Зокрема, протягом п’яти років я працював, щоб отримати ліцензію у напрямку медицини. Просто це ніхто не цінить. Думають, що це все відбулося саме собою і ніхто не розуміє, скільки на це було потрачено енергії, зв’язків, можливостей, для того, щоб це зробити. Наприклад, в перші два роки я відкрив науково-дослідний інститут імені Лесі Українки. У такому статусі науково-дослідний інститут працює спільно із Міністерством освіти і Національною академією наук України. Такий статус має лише один науково-дослідний інститут в Україні.

«ВОНИ НАПИШУТЬ, А ТИ ПОТІМ ДОКАЗУЙ, ЩО ТАКОГО НЕ РОБИВ», – ІГОР КОЦАН ПРО «БРУДНІ» ТЕХНОЛОГІЇ НА ВИБОРАХ РЕКТОРА  

Який мікроклімат був у колективі в останні місяці вашої роботи?

Я відчував, що вперше за всю каденцію своєї роботи в університеті в останній рік активно працюють різні політичні сили і місцева влада проти іміджу і розвитку нашого університету. І засоби масової інформації теж. Мікроклімат був… всі розуміли, що нас чекають великі перспективи і можливості, і підняття статусу Європейського університету… ми вже мали великі досягнення. І відбулася цілеспрямована робота щоби університет дискредитувати. Працювали засоби масової інформації, які почали озвучувати негативну інформацію. Я почув про такі речі, які в принципі в житті не робив і не міг робити. Є багато таких історій. От вони напишуть, а ти потім доказуй, що ти такого не робив. І ніхто тебе навіть не буде слухати. Працювали правоохоронні органи. І шукали будь-яку можливість, щоб дискредитувати.

Ваша опонентка на виборах ректора, пані Наталія Коцан (колишня дружина Ігоря Коцана – ред.), заявила, що за час вашого правління «викладачів перетворили на рабів». Це жирним шрифтом тиражувалося у ЗМІ під час виборчої кампанії в університеті. Що вона мала на увазі?

Це Ви в неї запитайте. Хай поїде в психлікарню і перевірить своє здоров’я. У нас була демократія. Всі рішення в університеті приймалися колективно і вони приймалися на розвиток університету. Ні одного рішення проти розвитку чи іміджу університету за час мого перебування на посаді не було прийнято.

На Вашу думку, рейтинг університету протягом 2019-2020 навчального року зріс, впав, чи лишився незмінним?

Я думаю, що він впаде дуже швидко. Тому, що тими засобами, якими вони працюють… Зараз університет не приймає самостійних рішень. Всі рішення приймаються поза університетом. Поставили людей, які їх виконують, тому що ці люди зобов’язані тим, що отримали ці посади. Якби не було карантину – результати ми б вже отримали. Я думаю, що найближчим часом ви все зрозумієте.

Тобто, Ви прогнозуєте, що рейтинг буде падати, студентів буде менше, і відповідно, меншим буде фінансування?

Так. І це все будуть прикривати проблемою COVID-19. До весни наступного року у нас будуть всі заходи боротьби з коронавірусом продовжуватись. То послаблюватись, то посилюватись. Буде процес такий, як зараз практично. І ці процеси до року ще будуть тривати.

І всі промахи та прорахунки будуть списувати на пандемію?

Так.

«ДАЛІ НАС ЧЕКАЄ ЛУЦЬКИЙ ПЕДКОЛЕДЖ»: ІГОР КОЦАН ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ ЛЕСИНОГО ВИШУ

А яка насправді, на вашу думку, мета нової адміністрації університету?

Їхній піар. Подивіться сайт університету. На чому вони його будують? Я завів в університет 2 мільйони гривень, щоб придбати комп’ютерну техніку, а вони пишуть, що це вони зробили. Те, що вони перейменували Східноєвропейський університет на Волинський, то це три кроки назад. Далі нас чекає Луцький педколедж. Під Східноєвропейський університет ми отримали колосальну кількість інвестицій. А те, що вони там зараз пишуть… Сьогодні перед зборами колективу виступає теперішній ректор і заявляє, що Коцан пообіцяв, але не побудував студентське містечко. Я можу це відкрито сказати, цього не відбулося завдяки місцевій владі, яка все зробила для того, щоб не зайшли інвестиції із Європейського Союзу. Це було зроблено для того, щоб зберегти цю землю і продати її в рамках так званого комерційного проекту.

Зараз діючий ректор рекламує майбутній розважальний центр. І що це будуть здавати в оренду і заробляти кошти. Ви розумієте, що це земля, яку отримав університет, і ми 4-5 років працювали для того, щоб зайшла така інвестиція. Це 8,4 гектари на вулиці Володимирській. За гроші, які були додатково заведені в університет, ми розробили цілісний проект для студентського науково-технологічного парку. Я пояснював, що в наш університет приїжджають абітурієнти не тільки з Волині, а з усієї України, і ми єдиний університет, який має можливість побудувати в центрі міста таке студентське містечко. На жаль, місцева влада зробила все для того, щоб протягом п’яти років я не зміг реалізувати цей проект. Між університетом та Європарламентом була досягнута повна домовленість. Голова комітету закордонних справ Європарламенту Ельмар Брок погодився вирішити ці завдання, він отримав титул почесного професора нашого університету. Але завдяки місцевій владі цей проект залишився нереалізованим. А вартість цієї землі, так я консультувався з будівельниками, становить 16 мільйонів євро. І я знаю, що вони готують документи на Кабмін для того, щоб зробити комерційний проект. А Анатолій Цьось, наш великий ректор, не може відрізнити комерційний проект від інвестиційного. Вони хочуть продати землю. За ці кошти планують побудувати якийсь розважальний центр, і на цьому закінчиться розвиток нашого університету.

Я хочу запропонувати нашому колективу не слухати цих пропагандистських обіцянок. Цю землю можна виставити на аукціон і продати за кошти, не менше ніж 16 мільйонів євро. За ці кошти можна побудувати розважальний центр, гуртожитки, квартири для викладачів. Навіть зробити ремонти сучасних будівель і завести в університет енергозберігаючі технології. Так ви хоча б збережете це майно, яке є. А йти на якісь комерційні проекти, згідно яких на вашій землі побудують якийсь розважальний центр… Та ніхто не побудує… поки будуватимуть – буде угода, а коли завершать – власником землі стане власник цього центру і університет передасть йому землю. Ви розумієте, що ця земля буде продана, адже треба повертати кошти, які були затрачені на вибори ректора.

«НАВІТЬ ЯКЩО МИ ПОВЕРНЕМОСЬ У РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ, Я НЕ ЗМІНЮ СВОЇХ ПОГЛЯДІВ», – ІГОР КОЦАН ВВАЖАЄ, ЩО УНІВЕРСИТЕТ ПОВЕРТАЄТЬСЯ В МИНУЛЕ

Знову ж таки щодо перейменування. Чому, на Вашу думку, забирають назву Східноєвропейський і повертають Волинський?

Потрібно щось робити в університеті. Крім того, що перейменовувати. Розказувати, що це прив’язка до регіону, статус Волині… Ніхто з Волині університет не забирав. Тим більше, відколи ми перейменували (у Східноєвропейський – ред.), і до цього часу наш університет визнають в Європі, тому, що ми стали європейськими. Наш колектив, 99 його відсотків, задекларували цей статус і вибір – Україна має стати повноправним членом Європейського Союзу і НАТО. Зараз ми це підтвердили. Перші, хто беруть участь в інтеграційному процесі, це вища освіта – це університети. І наш університет був лідером в організації цієї інтеграції. Єдиний університет, коли була Революція Гідності, не підписав ніякої підтримки розгону Майдану. Наш університет підтримав європейський вибір, я, не дивлячись на заведені проти мене кримінальні справи, сказав, що ми ніколи не повернемось назад, навіть якщо Революція Гідності не переможе. Навіть якщо ми повернемось назад у Радянський Союз, то я своїх поглядів не зміню, і всі наші викладачі звільняться з роботи і працювати в таких умовах далі не будуть. Але приходить новий президент, який підтверджує європейський вибір, а наш університет повертається в минуле.

Коли ви запитаєте студентів, які приїхали з інших областей навчатися до нас, чому вони обрали саме наш університет, вони вам відразу скажуть – тому, що у нас диплом європейського зразка. У вас великі переваги, якщо ви закінчили європейський університет. З Волині ніхто університет не забирає. А чому назвали Східноєвропейський? Тому, що ми східні партнери Європейського Союзу. Польща, Чехія, Словаччина, Україна – це східноєвропейські країни. Які питання? Вони розповідають, що Східна Європа – в Росії, до Уралу. Тоді поясніть чехам і полякам, що вони – це не Східна Європа.

Ви назвали останні вибори ректора непрозорими і такими, що зазнали зовнішнього впливу, Ви маєте на увазі, політичних структур?

Це були перші вибори в університеті, які відбувалися не в стінах університету, а винесені за його межі, і на яких застосовувалися всі технології, що на звичайних виборах. Були підключені агітатори, кошти, схеми, агітацією займалися ОСББ. Підключалися органи місцевої влади і правоохоронні органи. Це було вперше в історії. Ніколи раніше в життя університету не втручалися ні органи місцевого самоврядування, ні правоохоронні органи, це завжди був автономний заклад.

А чому для влади стало настільки принципово змінити ректора?

Тому, що залишилося на Волині лише декілька структур, які непідконтрольні і не фінансуються з місцевого бюджету, а фінансуються з державного. Ще залишилася медицина, і ще один університет.

Це може означати те, що в університеті почне процвітати політична корупція?

Я вже про це казав, що зараз в університеті ніхто самостійних рішень не приймає. Зараз рішення приймаються поза межами університету.

І, відповідно, не на користь університету?

Університет при будь-якій політичній владі повинен бути поза політикою. Я все робив для того, щоб ніякі політичні сили не мали впливу на університет.

Тобто, за вашої каденції політичної агітації не було в університеті, а зараз  Ви допускаєте, що, зокрема, перед місцевими виборами, може таке бути?

Я не допускаю, я знаю.

«ЯК МОЖНА ВКРАСТИ В СЕБЕ?», – КОЛИШНІЙ РЕКТОР ПЕРЕКОНУЄ, ЩО СКАНДАЛ З ЕЛІТНИМИ АВТО УНІВЕРСИТЕТУ РОЗДУЛИ ШТУЧНО

Найбільший інформаційний вкид, який проти Вас був застосований під час виборчої кампанії, це історія (за різними даними, чи то п’ять чи то шість автомобілів університету) які Ви і ваша родина використовували для власного користування. Пізніше вони повернулися в університет, після того, як проти Вас відкрили кримінальне провадження за цим фактом.

Моя діяльність полягала у залученні інвестицій в університет. Це якраз були заведені інвестиції, державні кошти Міністерства освіти, Верховної Ради. Ми відремонтували за 5 мільйонів гривень лабораторний корпус. Та ж земля, 8,4 гектари, це також велика інвестиція. Східноєвропейський університет – це був бренд, під який можна було отримати ці інвестиції. Наступне – це база «Гарт». Ми отримали практично безкоштовно більш як 2 тисячі кубів лісу, багато тисяч кубів землі, щоб зробити територію. Я особисто завіз і зробив благоустрій, не витративши ні копійки із бюджету. Були завезені рідкісні рослини, які зараз на базі «Гарт». На цій базі ми втілили досвід проектів, які ми бачили на Кубі, Греції, Польщі, США, Канаді тощо. Зокрема, будинки побудовані за проектом канадських дерев’яних будинків.

Мета була – залучення інвестицій. Тому був створений фонд розвитку університету. На цей фонд ми залучили великі кошти. І в рамках цих коштів були куплені для університету автомобілі, які допомагали нам вести будівництво, витрачати менше коштів. Ці всі кошти – це на особистих моїх стосунках та іміджі нашого університету вдалося мені залучили у наш вуз. Будівництво церкви, будівництво стадіону на Шопена – це всі кошти, які були залучені у якості інвестицій на фонд розвитку університету. І так само автомобілі. Фонд ми заснували спільно із покійним Миколою Романюком. І коли я завів ці кошти, рада фонду прийняла рішення зняти мене з посади голови фонду і сказати, що я забрав в університету якісь машини. Практично, ситуація така. Юридично це було зроблено незаконно. Я все це організував, і всі ці машини повинні були працювати через Фонд далі на розвиток університету. Користуючись своїми можливостями, юристи відкрили кримінальну справу ще до того, як мене звільнили. Як можна в себе вкрасти? Але наша країна – це Україна. Прав той, в кого більше прав.

Плануєте повертатися на посаду ректора?

Зараз не планую.

Можливо, тоді маєте політичні амбіції на місцеві вибори?

Поки жодних пропозицій мені не надходило.

А якщо пропозиції будуть, будете розглядати?

В залежності від того, як будуть ці пропозиції співпадати з моїми поглядами і європейським вибором.

Дякуємо Вам за інтерв’ю.

І Вам дякую.

Роман Колюхов