Про це йдеться в матеріалі газети Волинські Новини від 3 березня (№5),- пише Інформаційне агентство Волинські Новини.
Коли бійці повернулися з зони АТО у військову частину у Володимирі-Волинському,багатьох керівництво усним наказом відпустило по домівках. Бо не було елементарних умов – їжі,місць для спання,миття тощо. А тепер солдатів звинувачують у самовільному залишенні частини (СЗЧ).
Андрія Новачука з села Трубки Іваничівського району днями не випустили до Польщі. Чоловік звільнений з військової служби у квітні 2015-го. Служив у підрозділі забезпечення у Донецькій області,возив боєприпаси,харчі. Майже рік перебував удома,оформив декретну відпустку із догляду за дитиною. До сусідів-поляків зібрався на закупи,бо треба крутитися,сім’ю утримати. На кордоні з’ясувалося,що Андрій – у списку невиїзних,сказали з’явитися у військову прокуратуру в Луцьку.
– На фронті були до кінця,техніку 51-ї бригади вивозили,здали зброю. Звільнили по демобілізації,а потім знов пропонували йти. Ми з хлопцями не захотіли йти у 14-ту бригаду. І зробили нас винними,що самовільно покинули військову частину. Прокурор каже,що так зі всіма вчинили,– розповідає Андрій. – Кажуть,що два місяці,з лютого до кінця березня,мене не було в частині. Але ж керівництво знало,що хлопці по домівках,вони самі нас відпускали. Брата мого рідного і друга теж під суд віддали,присудили обом «условку». Ми їздили у Володимир,там обіцяли,що СЗЧ знімуть,але ніхто не зняв. Мені прокурор сказав,що закриють справу,але обов’язкова процедура – через суд. Або штраф маю заплатити,або умовну судимість дадуть. Буде якесь покарання,просто так не розв’яжеться.
– Усі – реальні учасники бойових дій: одних командири відпустили додому «до дзвінка»,інші перебували на лікуванні або у військовій частині,– описує ситуацію юрист Василь Нагорний. Він захищає бійців у судах,зокрема,веде справу «запорожців»: вояки 51-ї ОМБ під обстрілами,щоб врятуватися,змушені були вийти на територію Росії,а нині їх звинувачують у дезертирстві. – Наслухався історій,аж голова обертом іде. За день звертається по 30 людей. У всіх скалічені війною долі,а військова прокуратура тепер робить «контрольні постріли».
Адвокат поділився історією воїна,що вразила найбільше. 42-річний Олег Іванович з Турійського району пройшов Майдан «від і до». У першу хвилю не мобілізували через непридатність за станом здоров’я. Коли оголосили другу хвилю (травень 2014 року),то вже не гребували. Запис у військовому квитку: «Призваний згідно з Указом тимчасово виконувача обов’язків Президента від 06.05.2014 року в добровільному порядку». Воював у батальйоні «Волинь» на Донеччині: Дебальцеве,Олександрівське,Ольховатка,шахта «Полтавська»,Новоорлівка. Після такого «курорту» здоров’я Олега погіршилося,ніде не лікувався,ще й мама захворіла. Відпросився,приїхав додому,матір після інсульту,в самого почалися проблеми з психікою. Написав рапорт,щоб звільнили як добровольця за сімейними обставинами. Демобілізували без претензій на підставі Указу Президента. Учасника бойових дій досі немає,не вистачає якогось папірця. А тепер наша військова прокуратура хоче його судити за самовільне залишення частини – це коли хвору маму доглядав. Мало того,передали справу в Івано-Франківськ,знаючи,що він туди не доїде.
Бійцями 51-ї ОМБ,крім Луцької,також займаються Рівненська,Івано-Франківська,Чернівецька і Тернопільська військові прокуратури.
– Відбувається правовий геноцид бійців,який ніхто не може зупинити. Скоро вся військово-прокурорська машина буде задіяна. Точно прокурорів не було на Майдані,інакше вони не розслідували б такі справи,– вважає Василь Нагорний. – Спілкувався з військовими прокурорами інших областей. Вони мені сказали майже однаково: «Ми шоковані. Пацанів підставили їхні ж командири,які їх відпустили по домівках,а потім виставили в СЗЧ. А волинські прокурори,знаючи про це,не закрили справи. Як можна зі своїми,жителями своєї області,таке робити?».
Найприкріше те,що справи затягують,пускають по другому колу – психологічно мордують бійців. Юрист навів приклад Віктора Котика,який з побратимами розбив ворожу колону,потрапив у полон,отримав черепно-мозкову травму,має державні нагороди. А коли прийшов додому,його поставили в СЗЧ,як і інших. У листопаді 2015-го Котика вдалося відстояти у Володимир-Волинському суді,потім – в апеляційному.
– Минуло три місяці,приходить Котик і приносить новий обвинувальний акт,який йому вручили,– дивується захисник. – Бачу,що посттравмат прогресує,він не розуміє,що з ним відбувається,схуд,як тростинка…
На черговому суді Василь Нагорний познайомився з бійцем із Рівненщини,який служив у третьому батальйоні 51-ї ОМБ. Після Іловайська він місяць пробув у полоні,має серйозні проблеми з психікою і посттравматичний синдром. У володимир-волинській частині з нього досі вимагають здати форму,ложки-кружки,протигаз в обмін на новий військовий квиток і витяг з наказу про демобілізацію.
Рахунок випадків переслідування бійців за СЧЗ уже пішов на сотні. Багато із них не витримують постійного тиску,нескінчених судових засідань і безпідставних звинувачень. Погоджуються визнати себе винними,отримати умовну судимість – аби відчепилися,аби нарешті залишили в спокої.
– Хочеться сказати про бійця Толіка,стосовно якого закрили справу. Він погодився з обвинуваченням,– розказує адвокат. – Назад із Володимира їхали з осадом. А потім плюнули і вирішили,що життя хороше і витрачати його на суди в такій ситуації не варто. Затяжні процеси,коли свідки обвинувачення місяцями не з’являються,– це основна причина. До речі,Толік не чекав повістки,сам пішов у військкомат на патріотичній хвилі і мобілізувався. Оце віддячили йому. На таких хлопцях тримається армія,тримається село,тримається держава. Посттравмат долає сам із бджілками,може розповідати про пасіку годинами.
Такі справи ще довго будуть на слуху. Чого домагається держава в особі військової прокуратури – незрозуміло. Ймовірно,просто деморалізувати бійців,залякати їх,щоб не відстоювали свої права,не претендували на пільги,не думали боротися. Можливо,таким збоченим методом хочуть змусити вояків укладати контракти. Якби набрали в армію достатньо контрактників,не потрібна була б мобілізація. З іншого боку – служили б бійці з досвідом. Та високі військові чини чомусь не розуміють,що хлопців,які пройшли гарячі точки АТО,не приваблює висока зарплата і соцзабезпечення. Їм передовсім треба добре пролікуватися,поправити фізичне і психічне здоров’я,привести в норму емоційний стан. «На контракт не хочу,хай вже суд буде,– каже Андрій з Іваничівщини. – Племінник тестя після строкової служби підписав контракт,третій рік уже служить. Тепер жаліє,але за контрактом мусить служити».
– Ще раз наголошую: боятися немає чого,нікого не посадять і не арештують,– звертається до всіх бійців,які шукають поради й підтримки,Василь Нагорний. – Хто відстояти себе хоче – однозначно допомагаю.
Суд визнав контракт рожищанина підробленим
21-річний Олександр Ковальчук позивався до Міністерства оборони,оперативного командування «Захід» і військової частини. Судова тяганина тривала рік. Хлопець за мобілізацією відслужив у батальйоні територіальної оборони «Волинь». Коли мав іти додому,«виплив» контракт,якого боєць не підписував. Він вступив у дію 29 травня 2015 року,за ним Ковальчук має відслужити в ЗСУ ще три роки. У Львівському науково-дослідному інституті судових експертиз на почеркознавчому дослідженні встановили,що підписи в контракті виконано не вручну,а за допомогою технічних засобів. Волинський окружний суд контракт із бійцем визнав нечинним.
Юнак після суду розповів,що нарешті зможе написати рапорт на звільнення. А бійцям,які опинилися в подібній ситуації,він радить не мовчати і всіма способами домагатися справедливості.
За бійців заступилися депутати
Депутати Камінь-Каширської районної ради надіслали звернення до Президента та міністра оборони з вимогою припинити кримінальне переслідування бійців АТО Борозіна В. Ю. і Луця Б. М.
Також депутати зауважують,що у районі є семеро бійців,які вже повернулися із зони проведення антитерористичної операції,але досі не мають документів про демобілізацію і статусу учасника бойових дій. «Замість того щоб дати змогу бійцям відпочити,підняти бойовий дух,їм продовжують інкримінувати дезертирство. Це виключає можливість подальшого проходження ними служби в лавах Збройних сил України. Так позбавляємо армію досвідчених військових кадрів»,– зазначено у зверненні.
Автор – Марія КАЛЮЖНА