«10 березня 1946 року у Львові Російська Православна Церква насильно включила Українську Греко-Католицьку Церкву до свого лона під тиском радянської влади. У той момент,коли учасники собору 8 і 9 березня голосували за «возз’єднання» своєї Церкви з Московським Патріархатом,усі українські греко-католицькі єпископи перебували у в’язниці під вартою. 216 священиків та 19 мирян,зібрані у львівському Свято-Юрському кафедральному соборі силами НКВД (попередника КГБ),здалися на милість «Ініціативній групі»,керованій о. Гавриїлом Костельником та двома нововисвяченими православними єпископами – Антонієм Пельвецьким та Михайлом Мельником. Архіви свідчать,що Сталін особисто ухвалив рішення про ліквідацію Української Греко-Католицької Церкви у лютому 1945 року,через дванадцять днів після Ялтинської конференції,що відбулася за участі Вінстона Черчілля та Франкліна Д. Рузвельта»,- йдеться у зверненні.
Церковники наголошують,що серйозні історики та богослови не мають жодного сумніву,що Львівський собор Української Греко-Католицької Церкви 8-10 березня 1946 р. був лише подобою собору.
«Російська Православна Церква у своїй повноті не може вважатися відповідальною за рішення,ухвалені церковними керівниками,маніпульованими чи тероризованими НКВД-КГБ. Однак ми,православні християни,почуваємося відповідальними за злочинне мовчання,яке огортає руйнування цієї Церкви радянським режимом за участі Московського Патріархату. Ми знаємо,що мільйони православних християн по цілому світі щиро засуджують антирелігійні переслідування з боку радянського уряду і Йосифа Джугашвілі зокрема»,- йдеться у зверненні.
«Ми смиренно просимо прощення за всі несправедливості,жертвами яких вони стали під прикриттям авторитету Православної Церкви,і схиляємо наші голови перед мучениками Української Греко-Католицької Церкви»,- наголосили церковники.
Повідомляється,що ініціатором звернення виступив відомий православний богослов Антуан Аржаковський (Франція,Константинопольський Патріархат). Серед православних українців,які підписали звернення,- протоієрей Георгій Коваленко (Відкритий Православний Університет Святої Софії),Костянтин Сігов (видавництво «Дух і Літера») та Андрій Юраш.