Цього дня згадується фактично подія «народження» Християнської Церкви,коли після зішестя Святого Духа на апостолів,вони почали проповідувати Євангеліє,розпочинаючи від Єрусалиму,і завершуючи тими територіями Римської імперії та суміжних держав,куди вони встигли прибути впродовж свого життя. Також у цей день Церква згадує й істину того,що Бог є Триєдиним – «Отцем і Сином і Святим Духом – Трійцею Єдиносущною і Неподільною».
 
Подія зішестя святого Духа на апостолів – учнів Христа відбулась,згідно новозавітної книги Діянь апостолів,в день іудейського свята П’ятидесятниці. Це був 50-й день після свята Пасхи,і,згідно з єврейським календарем,дата цього свята припадає на 6 день місяця Сівана. У свято П’ятидесятниці (Шавуот) іудеї згадують дарування Богом Мойсею Закону на горі Синай. Згідно Євангелія,події Страждань,Смерті і Воскресіння Христа – Спасителя вібулися як раз у пасхальні дні,отож і подія зішестя Святого Духа на апостолів відбулася як раз в часі свята П’ятидесятниці. Таким чином,згідно з християнською традицією,П’ятидесятницю відзначають у неділю за сім тижнів після новозаповітньої Пасхи – свята Воскресіння Христового.
 
Христос – Спаситель обіцяв своїм учням,що після Його вознесіння на Небеса,Бог-Отець зішле на них Святого Духа. «Не відлучайтесь від Єрусалиму. А чекайте обіцяного від Отця. Бо Іоанн (Хреститель) хрестив водою,а ви через кілька днів будете хрещені Духом Святим»,– сказав Христос апостолам перед своїм Вознесінням. Отож,після цієї події,згідно книги Діянь Апостолів,Дух Святий зійшов на них в момент,коли в день П’ятидесятниці вони всі разом перебували в сіонський горниці в Єрусалимі. «І раптом стався шум,ніби від вітру,і він наповнив дім,де вони знаходились. І з’явились вогненні язики і почили на кожному з них. І наповнились вони Духом Святим,і почали говорити іншими мовами,на яких Дух давав їм провіщати»,– пишеться у книзі Діянь. Отож,колишні галилейські рибалки почали проповідувати благу звістку про Христа-Месію так,що їх розуміли усі прочани,які в той день перебували в Єрусалимиі з нагоди свята П’ятидесятниці.
 
Згідно з віровченням Православної і Католицької Церков після зішестя Святого Духа апостоли почали передавати благодать Священства своїм наступникам – першим християнським єпископам. А вони – пресвітерам (священикам) і дияконам,яких вони рукопокладали. Отож Трійцю можна сміливо назвати «днем народженням» Церкви як Божественної установи,і водночас,суспільного інституту. Адже,згідно православного віровчення Церква поділяється на Небесну і Земну. Про це говорить і тропар свята – «Благословенний ти,Христе Боже наш,що рибаків премудрими явив,пославши їм Духа Святого і тим весь світ уловив,Чоловіколюбче,слава Тобі».
 
У цей день також особливо згадується й істина того,Бог є Єдиним у Святій Трійці. Так,за християнським вченням,Бог-Син предвічно народжується від Бога Отця,а Дух святий – предвічно сходить від Бога-Отця,і при тому Свята Трійця і є Єдиносущним і Неподільним Богом. А Бог-Син,в свою чергу і є Христом-Спасителем,який заради спасіння світу став Богочоловіком.
 
Цю таємницю Святої Трійці Отці Церкви ІVстоліття,зокрема,святителі Василій Великий та Григорій Богослов пояснили як те,що Бог має одну Божественну Сутність,але є Єдиним у трьох Іпостасях – Особах. Тобто «одна Сутність і три Іпостасі».
 
Традиція відзначати день Трійці із нагоди зішестя Святого Духа на апостолів склалась тому,що саме в цей день остаточно була явлена Троїчність Бога. «Бог-Отець творить світ,Бог-Син викупає його від рабства дияволу,а Бог-Дух Святий освячує його через створення Церкви»,– говорять Отці Церкви.
 
Понеділок,другий день свята,згідно церковної традиції називається Днем Святого Духа.
 
У православній іконографії дуже поширеним є образ Святої Трійці у вигляді трьох Ангелів. Цим згадується старозавітня подія,описана у книзі Буття,коли Бог,у вигляді трьох Ангелів,відвідав праотця Авраама у дубраві Мамре поблизу міста Хеврон у Палестині. Тоді Господь прорік,що дружина Авраама Сара народить йому сина Ісаака.
 
В Українській Церкві,як і загалом в усіх Церквах візантійського обряду,святкування Трійці відзначається особливою урочистістю. Після святкової Літургії відразу відправляється вечірнє богослужіння,під час якого священик чи єпископ читає особливі молитви за Церкву,спасіння всіх живих і померлих вірних. Під час цих молитов усі присутні в храмі священнослужителі і вірні стоять на колінах. Автором цих молитов є святитель Василій Великий,архієпископ Кесарії Каппадокійської. У них віруючі сповідують перед Богом-Отцем свої гріхи і просять простити їх заради великої Жертви Христа–Спасителя,просять також Господа нашого Ісуса Христа дарувати Божественного Духа,а також моляться за вже спочилих отців і братів,щоб Господь упокоїв їх душі і дарував їм Царство Небесне.
 
Існує звичай прикрашати в ці дні церкви і домівки зеленню (зазвичай це аір,або лепеха).
 
В українській традиції Трійцю та тиждень після неї називають також «зеленими святами». До слова,за церковною традицією,під час святкових богослужінь у ці дні священно- і церковнослужителі носять облачення зеленого кольору.