Україна входить до двадцятки країн з найбільшим рівнем охоплення населення вищою освітою. Проте, отриманий диплом – ще не є запорукою  успіху на ринку праці. Так кажуть фахівці центру зайнятості. Бо саме до них і приходять дипломовані випускники вищих навчальних закладів, які після навчання дуже часто не можуть знайти роботу за фахом.

Як свідчать сумні реалії, сьогодні чимало людей з однією чи навіть двома вищими освітами змушені працювати не за спеціальністю. А дедалі більше випускників шкіл не хочуть вчитися в університеті й вибирають, на перший погляд, дуже прості професії, зате такі, з якими гарантовано не залишаться їх без роботи.

То яку ж освіту варто здобувати молоді, щоб після закінчення і робота була, і задоволення приносила, – про це нещодавно у Луцьку розмірковували під час прес-конференції на тему адаптації молоді на ринку праці представники служби зайнятості, бізнесу (потенційні роботодавці) та освітяни.

Диплом в кишені не є запорукою працевлаштування. Молодь повинна бути орієнтована на реальному працевлаштуванні, – такої думки дотримуються фахівці центру зайнятості.  Бо саме вони бачать реалії працевлаштування чи, вірніше, безробіття молодих людей, які після закінчення вишів не можуть знайти адекватну роботу.

Чим займається Волинський обласний центр зайнятості для адаптації молоді на ринку праці про це розповів його керівник Роман Романюк.

«Зараз на обліку в центрах зайнятості краю перебуває 9975 молодих осіб , яким ще не виповнилося 35-ти  років.  Це 40,5% від усієї кількості безробітних. Цифра досить немала. І, що головне, більшість  – мають вищу освіту. Відтак, 50% від загальної кількості –  службовці, представник робітничих професії (39%) і ті, які не мають освіти (19%)».

Щораз більше молодих людей з дипломами про вищу освіту звертаються до центрів зайнятості або працюють не за фахом, на здобуття якого витратили шість років, у той час як попит на людей робітничих професій на ринку праці підвищується.

«На ринку праці сьогодні відчувається величезний дефіцит працівників робочих спеціальностей, – продовжує Роман Романюк. –  Кожен випускник професійно-технічної освіти має більший шанс працевлаштуватись, ніж випускник з вищою освітою. Відтак, з початку року ми вже працевлаштували 2852 молодих людей. Більшість безробітних брали участь в тимчасових чи громадських роботах за що отримували певну фінансову винагороду, 903 – пройшли  профнавчання і 51 вирішили зайнятися власною справою і для старту отримали одноразову виплату для відкриття підприємницької діяльності».

Серед професій, що найбільше популярні серед волинської молоді були названі такі:

• Сфера громадського харчування (кухар, кондитер, офіціант)
• Сфера побутового обслуговування населення ( перукар, манікюрник)
• Сільське господарство (трактористи-машиністи, слюсар з ремонту автомобілів).

На ринку є постійний попит і затребуваність від роботодавців на ці професії, тому  молодь може себе знати і реалізувати. А центри зайнятості, до речі, мають чи не найбільше вакансій саме на ці професії.

Студенти намагаються отримати можливість практичної орієнтації, бо для виходу на ринок праці, не маючи досвіду роботи, можливості обмежені. Саме тому важливим є знаходження можливостей альтернативного працевлаштування чи стажування під час навчання.

Роботодавці ж переконують молодих людей до обрання професії підходити більш практично й меркантильно. Так власник мережі луцьких ресторанів болгарської кухні «Чевермето» Володимир Якимчук розповідає про готовність навчати практики ресторанної справи, але за умови, що людина повинна мати бажання і хист . «Ніхто відразу професіоналом не стає, звичайно, навчальні заклади дають якісь ази, але у нас студенти, проходячи практику, набувають необхідних навичок і часто ми їх працевлаштовуємо».

Пан Володимир каже, що зараз є велика потреба у робітниках закладів громадського харчування: « Чи тому, що мережа ресторанів і кафе у місті розширилася, чи тому, що люди на заробітки їдуть закордон, але зараз, дійсно, є велика потреба у кадрах. Бо не має професій престижних чи непрестижних. Якщо людина професіонал у своїй справі, неважливо чи кухар вона, чи банкір, зароблятиме вона достойно, навіть в Україні».

З кожними роком все навколо нас змінюється, а разом з ним змінюється і бізнес-середовище. Чи справляється з такими викликами українська вища і професійно-технічна освіта? Чи встигають прогресом та інноваціями навчальні плани спеціалізованих українських навчальних закладів?

Про це розповів директор Волинського коледжу Національного університету харчових технологій Ігор Корчук.

«Ось нещодавно для студентів у нас проводили майстер-класи з молекулярної кухні. А загалом, сучасні підприємства та заклади громадського харчування, де наші студенти проходять практику, навчають сучасних  інновацій, які потім молодь апробовує у нашому навчальному кафе. Ще старємося мати сучасне устаткування для приготування і змінювати навчальні програми, відповідно до вимог часу».

Вища освіта в Україні що далі, то більше стає формальністю. Закінчивши навчання, багато випускників не працює за набутою спеціальністю. Молоді люди часто шкодують, що витратили кілька років життя і гроші — намарно. По–іншому до цього ставляються студенти та учні професійно-технічних навчальних закладів.

«У нас маже кожен студент ще навчаючись має домовленість про подальше працевлаштування, – розповідає заступник директора з навчальної роботи рожищенського коледжу Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького Галина Мосійчук .- Коли наші діти йдуть на технологічну практику на підприємство чи господарство ( а їх за час навчання має бути три), то вони уже мають такі довідки, у яких керівники просять направити студента до них на практику з подальшим працевлаштуванням. Тому у Львів вступати здобувати вищу освіту випускники не хочуть. Кажуть, що потім, можливо, підуть заочно вчитись, бо у них уже є пропозиції працевлаштування з хорошою зарплатнею. Ось нещодавно представники козячої ферми з Любомльського району (там виробляють сири натуральні) приїжджали до нас з пропозицією нашим випускникам. Їм потрібен технолог і ветеринар. Заробітну плату відразу ж дають непогану( 7-8 тисяч грн) і з помешканням потурбуються».