У черзі – переважно пенсіонери,але й є люди зрілого віку. Деякі прийшли сім’ями,щоб узяти більше хліба. В одні руки дають лише одну буханку хліба,вірніше вчорашній черствий батон. До слова,ще у грудні минулого року можна було прибати кілька буханок,щоб наприклад,поїхати в село до родичів.

Черзі,здається,немає ні кінця,ні краю. Від кіоску із хлібом вона розтягнулася на кілька десятків метрів і починає повільно обгортати сусідню зупинку. Дощ накрапає,а хліб досі не видають. На віконечку хлібної крамнички – красномовний напис “Не стукати!”. Люди із звірячим третепом і голодними очима дивляться на те,як у кіоску переставляють щойно привезені ящики із хлібо-булочною продукцією і розуміють,що на всіх – просто не вистачить. Старенькі зітхають і ще дужче стискають у руках де-не-де діряві парасольки. Виявляється,щоб отримати завітний буханець,люди простоюють у черзі кілька годин,займають чергу ледь не від світанку,щоб отримати вчорашній хліб.

Відразу зауважимо,що так званий соціальний хліб в обласному центрі Волині продають уже давно,бо не всі можуть іноді нашкребти на свіжий буханець,але такий ажіотаж розпочався лише нещодавно. Старенькі лучани зізнаються,що щодня черга більшає і більшає.

Найжахливіше те,що у людях поселився панічний страх. Спочатку журналіста спийняли,як “агента Кремля”,а потім вирішили,що стане без черги і першим отримає хлібину. Люди бояться навіть говорити про ціну хліба,кажуть,правда,що він дешевший,ніж у магазинах (звісно,бо ж черствий). Люди бояться навіть ганити владу та олігархів,котрих вважають винними у складній економічній ситуацію в країні,бо ж “мають прийняти закон,коли будуть саджати за ґрати за критику влади”.

Один сміливіший чоловік починає чехвостити олігархів і прем’єра,бо ж у Луцьку зарплати не такі,як у Києві,а ціни – просто космічні. Пенсіонери ледве не почали вгамовувати чоловіка,щоб бува часом чогось не вийшло. Але чоловіка важко вгамувати і до розмови підтягуються інші люди. Переконані,що,незважаючи на кров вбитих на Майдані і на Сході,нічого у країні не змінилося,навіть стало гірше. Мовляв,олігархи хочуть знищити народ,прикриваючи новітній Голодомор і Геноцид “реформами” уряду. Знедолені щоденними випробуваннями люди бояться чергового підвищення цін і кажуть,що олігархат відкидає країну на двадцять,а то й більше років назад,розкрадаючи решки того,що залишилося від промисловості країни.