Цілком вірогідно,що нинішня ситуація суттєво загрозливіша,ніж песимістичні попередження щодо «найглухіших кутів». Причому в «синхроні» спрацьовують на негатив як внутріукраїнські проблеми,так і зовнішні «довколаукраїнські» фактори. Ця даність сприймається на фоні двох знакових дат – 12-річчя Помаранчевої революції та третіх роковин революції Гідності. А також тривожного очікування так званого третього Майдану – «заготовки» далеко не проукраїнських сил.
 
Утім,наші держава та суспільство у значній мірі все-таки засвоїли уроки історії,аби принаймні не робити подарунків стратегічному ворогу,який стосовно України реалізовує стратегію-фантомну,цинічну мрію «Не было,нет и не будет». До того ж зовнішньополітична ситуація все частіше додає оптимізму Кремлю. Адже на президентських виборах у Молдові та Болгарії перемогли проросійські кандидати. Новообраний очільник Молдови Ігор Додон заявив,що перший візит за кордон в якості глави держави здійснить до Москви. Правда,як зазначає політолог Олег Пономар у Фейсбуці,«російськість» ніколи і ніде не створювала високого рівня життя. При низьких цінах на нафту і падінні російської економіки ще два союзники на її шию – це більш ранній кінець у перспективі. Так що не будемо панікувати».
 
Та,з іншого боку,усвідомлюватимемо,що перспектива неухильного процесу втрати Україною друзів цілком реальна. Це засвідчило й минулотижневе голосування в ООН щодо порушення прав людини в окупованому Криму. Проти резолюції голосували Ангола,Вірменія,Білорусь,Болівія,Бурунді,Венесуела,Камбоджа,Китай,Куба,Коморські острови,КНДР,Казахстан,Індія,Іран,РФ,Нікарагуа,Сербія,ПАР,Судан,Сирія,Еритрея та Зімбабве. За резолюцію ООН щодо Криму,де Росію названо агресором,проголосували 73 країни,проти – 23,ще 76 утрималися. Де-факто прокремлівську позицію зайняли такі геополітичні гравці,як Китай та Індія. А перший Віце-спікер Верховної Ради України Ірина Геращенко заявила: «Що стосується позиції Білорусі,то ми розцінюємо її як ніж у спину. Ми вдячні білоруській стороні за незалежний майданчик в Мінську (в столиці Білорусі проходять засідання тристоронньої контактної групи,- ред.). Ми цінуємо це. Але незалежний майданчик повинен бути незалежним у всіх позиціях,а не заангажованим. Тому ми звертаємося до Білорусі з проханням поважати право України відстоювати нашу незалежність і суверенітет».
 
Ще про суттєвий де-факто «ніж у спину»,очевидно,варто говорити,зважаючи на метаморфози політики Варшави щодо Києва. Адже Польща підтягує війська до українського кордону. Три бригади і чотири батальйони будуть сформовані на Люблинщині,Підкарпатті і Підляшші,які межують з Україною. Відповідний закон ухвалив польський Сейм 16 листопада.«Вони (Війська територіальної оборони,- ред.) охоплять три тисячі солдатів. В наступному році це буде 18 тис солдатів. Ми хочемо,щоб до 2019 року Війська територіальної оборони країни налічували 53 тис солдатів»,- заявив міністр національної оборони Польщі Антоній Мацеревич.
 
Тож Україна вкотре мусить бути готовою не тільки до чергових кремлівських «подарунків»,але й до вірогідних ударів від начебто союзників на Заході,де починає все сильніше заявляти про себе печерний шовінізм. Та,безумовно,найсуттєвіші виклики все-таки мають внутріукраїнську «прописку». Схоже,це належно усвідомлює Петро Порошенко,перший президентський термін якого добігає до «екватора». Тож подумки перегорнімо кілька сторінок тижня,що став надбанням історії,аби не сумніватися в оптимістичній перспективі України.
 
«Крізь терни – рer aspera ad astra»
 
Президент України Петро Порошенко,вітаючи співвітчизників із Днем Гідності та Свободи,нагадав: «Три роки тому кілька сотень сміливих дівчат та юнаків,без участі жодних політиків,зібралися на Євромайдан – щоби висловити мирний протест проти дій режиму Януковича,який вкрав у них велику європейську мрію. Звіряче побиття молоді «беркутом» сколихнуло тоді всю країну. За лічені дні вже мільйони українців вийшли на площі й вулиці. Вийшли,щоб зірвати план з перетворення України на малоросійський закуток російської імперії. Щоб продемонструвати свій проєвропейський вибір» (див. сайт Глави держави). «Per aspera ad astra. Шлях до зірок пролягає через терни – такий сенс крилатого вислову,який ми дуже добре знаємо. Та в листопаді тринадцятого ніхто навіть уявити собі не міг наскільки важкі випробування підготувала нам доля… І яку високу ціну випаде заплатити за такі цінності як свобода,гідність та незалежність»,- підкреслив він. Очільник України підкреслив,що «після перемоги над режимом виявилося,що від усього державного механізму залишився лише штурвал,та й то – гнилий. Україну душив дефолт,який здавався вже невідворотним. Економіка так і не оговталася від світової кризи. Росія не просто розв’язала війну,а ще й влаштувала справжню торговельну блокаду,чим у сукупності завдала нам збитків на сотні мільярдів. Армії і спецслужб практично не існувало. От такої глибини було те дно,з якого ми починали підніматися».
 
Аналізуючи реалії,Президент наголошує: «Ворог не лише атакує Україну ззовні,але й розхитує нас зсередини. Метою Кремля є постійна внутрішня дестабілізація,анархія,отаманщина. Дострокові вибори в Україні і посилення позицій проросійських сил в новому парламенті. А далі – ревізія європейського курсу. А ще потім – повна зміна зовнішньополітичного вектору держави. У фіналі – повернення України в імперське стійло. Якщо піти шляхом гострих внутрішніх конфліктів,можна дуже швидко кинути країну у прірву хаосу і безладу,зробити незахищеною перед зовнішньою агресією. Як Президент,я не допущу такого сценарію. Я вже неодноразово на історичних прикладах показував,як авторитарна Московія переваги демократії в сусідніх країнах використовувала в своїх інтересах – аж до поглинання цих країн. Впевнений,цього разу у неї нічого не вийде. Чому? Бо ми,українці – мудрий народ,який складно збити на манівці». На переконання Глави нашої держави,«саме Євромайдан,Революція Гідності і світлої пам`яті Небесна сотня безповоротно визначили європейський вектор України. Ми рухаємося в правильному напрямку і до правильних цілей».
 
«Несе течією,яку намальовано Німеччиною,Францією і США»
 
Колишній учасник політичної підгрупи мінської контактної групи Роман Безсмертний прогнозує,що президент РФ Володимир Путін буде породжувати нові точки конфліктів. На його думку,ситуація лише загострюватиметься. При цьому,що сильніше Путін конфронтуватиме,то більше він мобілізуватиме росіян.
 
Роздумуючи про сьогодення у контексті сучасної кон’юнктури світової політики,Роман Безсмертний висловлює переконання,що зараз на порядку денному – крен у бік традиціоналізму,махрового консерватизму. Він також попереджає: «На черзі вибори в Німеччині,Франції,Австрії,де до влади можуть прийти націоналісти,прихильно налаштовані до Кремля».
 
Загалом же,переконаний політик і дипломат,«ми йдемо у бік зростання протистояння та напруженості. В те,що це призведе до великої війни,не вірю. Це буде компенсуватися такими процесами,як російсько-українська війна,зростання російсько-білоруського напруження,російсько-балтійського,вірмено-азербайджанського конфліктів».
 
Відтак він зазначає: «Я не випадково сказав,що Путін буде породжувати нові точки конфліктів. От побачите – ситуація в Сирії загостриться,потім Балтія,Білорусь,Казахстан,Ірак… Просто Путіну треба набрати таке «меню»,щоб із ним сіли за стіл переговорів і провели обмін: Нагірний Карабах на Придністров’я,Придністров’я на Сирію,Сирію на Україну і так далі». Й при цьому звертає увагу на парадоксальне явище,оскільки «що сильніше Путін конфронтує,то більше він мобілізує росіян. І що більше він грошей витискає з росіян на ці конфлікти,то більше вони приймають ці правила. Дійде до того,що вулицями бігатимуть із закликами розіп’яти Макаревича чи канал «Дождь» забити дошками. Приклад із крейсером «Адмірал Кузнєцов» – це просто геніальна демонстрація всього цього ідіотизму. Кремль повертається в позавчорашній день,але біда в тім,що при цьому ще й частину України тягнуть за собою».
 
Зважаючи на суворість викликів,Безсмертний наголошує: «Кон’юнктура така,що Україну несе течією,яку намальовано Німеччиною,Францією і США. У корабля вже немає гвинта,двигуна,його просто несе – і дай Боже,щоб він до водопаду не доплив. Звісно,Захід присутній в Україні в багатьох сегментах: взяти,наприклад,прискорене бажання запустити ринок землі. А чи є у нас інтелектуальна здатність забезпечити процес правового регулювання і реалізації цього? До того ж люди проти цього,а Україні кажуть – відкривай ринок».
 
На думку Безсмертного,не варто надто вдаватися до песимізму. «Знову ж таки прихід Трампа – це шанс уникнути появи тріщин у відносинах з Європою і запропонувати своє бачення нашого місця в світі»,- резюмує він. А відтак зауважує: «До речі,обрання Трампа є більшою проблемою для Європи,ніж для України. Союз Лондона і Вашингтона може просто поховати багато європейських планів. Треба розуміти,що це потягне за собою відновлення скандинавського традиціоналізму і консерватизму,прокинеться південь Європи (Італія,Іспанія,баски). Очевидно,що це буде використано Росією,аби запалити Балкани».
 
«Надзвичайно небезпечна особисто для Порошенка ситуація»
 
Цими днями мине рівно половина терміну,на який Петро Порошенко був обраний на свій пост (вибори відбулися 25 травня,інавгурація – 7 червня 2014 року). Діяльність чинного Глави Української держави спробував проаналізувати експерт – керуючий партнер Національної антикризової групи Тарас Загороднiй (див. «Експрес»). Він зазначає: «У Порошенка,як i в багатьох,є свої плюси i мінуси. Сильною стороною теперішнього Президента є його публічні виступи на українських i міжнародних майданчиках,пов`язанi з вiйною. Цi його промови завжди справляють дуже добре враження – мiстять категоричнi,не змазанi дипломатичною мовою обвинувачення Росiї,з грамотною аргументацiєю,вдалими iсторичними паралелями щодо української та світової iсторiї,наголошенням на визначнiй ролi нашої армiї та готовностi країни вiдстоювати свою незалежнiсть. Одне слово,саме те,що треба».
 
Також,наголошує Тарас Загороднiй,«вiн спроможний швидко реагувати на внутрішньополiтичнi виклики,може десь навiть грамотно зманiпулювати,щоб викрутити ситуацiю на свою користь».
 
Висловився він і з приводу негативів. «А щодо мiнусiв чинного Глави держави,то я почав би з кадрової полiтики. На багатьох посадах опинилися люди,якi не здатні вiдповiдати вимогам часу. Це перш за все стосується уряду й Нацiонального банку»,- наголосив Загородній. На його думку,«ще однiєю хибою Глави держави є намагання пiдтримувати систему,яка вже своє вiджила. Власне кажучи,Порошенко – iдеальний Президент домайданних часiв,коли ще суспiльство мало досить пасивне ставлення до полiтики й не ставило зайвих запитань. Але тепер вимоги часу такi,що потрiбно швидше рухатися вперед,активнiше реформувати країну. Натомiсть ми бачимо,що Петро Олексійович,може,десь i розумiє,що пiдходи слiд змiнювати,але на практицi значною мiрою є заручником тих вiдносин,у якi вiн втягнутий,- економічних вiдносин з колегами по цеху мільярдерів».
 
Водночас аналітик висловлює суворе попередження. Він зазначає,що «у Порошенка вже повторюють помилку Януковича. Але при цьому не розумiють,що коли ти маєш надто багато влади,то це й багато вiдповiдальностi за те,що вiдбувається в країнi,отож i винен будеш у всьому,навiть якщо не маєш до чогось стосунку. Люди тепер будуть схильнi у всiх негативах звинувачувати Президента. Звiльнили з роботи? Винен Порошенко! Погано працює житлово-комунальне господарство? Знову винен Президент! I в ситуацiї,коли є i фракцiя в парламентi,яка має твоє iм`я,i прем`єр iз твоєї команди,дуже важко вiд чогось вiдмежуватися,важко перекласти на когось вину».
 
На думку Загороднього,«це надзвичайно небезпечна особисто для Порошенка ситуацiя. Ми бачимо по довиборах до Верховної Ради,якi проходили влiтку,що в нього вже дуже високий антирейтинг. У жодному iз семи округiв не виграв кандидат вiд Блоку Петра Порошенка. Ба бiльше,в деяких округах БПП навiть кандидатiв не виставляв,бо було очевидно,що це безсенсовно. I з часом антирейтинг чинного Глави держави лише зростатиме. Вiн може закiнчити дуже погано,навiть гiрше,нiж його попередник».
 
«Може визнати незаконні захоплення й анексію Росією Криму»
 
За версією Стівена Пайфера,експерта американського Brookings Institution,дипломата,у минулому посла США,«президентство Трампа може спричинити докорінні зміни в політиці США щодо України,Росії та НАТО. Якщо Трамп буде слідувати лінії,окресленій ним під час передвиборної кампанії,ми можемо очікувати від нього пропозиції власного варіанту перезавантаження Росії. Таке перезавантаження буде ігнорувати агресію Москви проти України,підтримку режиму Асада у Сирії й загальну проблему,якою є для європейського порядку безпеки і Заходу путінський Кремль» (див.«Новое время»). Він нагадує,що «Трамп уже поставив під сумнів американську політику підтримки України,припустивши,що він може визнати незаконні захоплення й анексію Росією Криму,а також розглянути послаблення санкцій проти Москви. У Трампа величезне его. Він ось-ось візьметься за найважчу роботу в світі. Імовірно,він хоче бути успішним. Для цього йому потрібно призначити розумних людей і прислухатися до їх порад. Я щиро сподіваюся,що він так і зробить. І боюся,що не зробить».
 
«Розповзання путінізму по світі тільки починається»
 
Роздумуючи про Трампа й Путіна,політолог Ігор Ейдман (див. «Главком») наголошує,що обидва «близькі стилістично і класово. Вони – дуже багаті люди,які звикли до розкоші,хамські сексисти,які люблять солоні жарти,літні люди,які грають у брутальність.
 
У Трампа психологія жорсткого бізнесмена з 19 століття. Це не інноватор типу Джобса або Бріна,а тривіальний спекулянт. Такі люди поважають тільки собі подібних. Для них значимість партнера пропорційна величині його капіталу».
 
При цьому аналітик наголошує,що «Росія – країна багата природними ресурсами і володіє ядерною зброєю,яка в сучасному світі чи не найцінніший зовнішньополітичний капітал. З керівництвом такої країни,звичайно,вигідніше домовлятися і робити бізнес,ніж ворогувати». Тому,на його думку,«немає ніяких підстав припускати,що Трамп конкуруватиме з Путіним на міжнародній арені. Путін – експансіоніст,а Трамп – ізоляціоніст».
 
За версією Ейдмана,«у Трампа немає амбіцій протистояти Путіну в грі на світовій шахівниці. Думаю,коли російський диктатор запропонує поділити світ на сфери впливу,новий американський президент не заперечуватиме. Просто вони проведуть олівчиком лінію розмежування: ви (американці) не лізете в Сирію,ми (росіяни) – до Іраку; ви в Україну,ми – Польщу або в що-небудь в цьому роді». Правда,він сумнівається,що «звичайно,Путін за старою звичкою рано чи пізно кине американських партнерів,як і всіх,хто намагався з ним про щось домовлятися». Загалом же,резюмує політолог,«для України все це дуже погано. Вона для жорсткого бізнесмена Трампа занадто бідна країна,яка не може бути цікава як взаємовигідний партнер. А захист демократії,солідарність з народом,які зазнали агресії,для Трампа – порожній звук. Практичного інтересу Україна для нього не представляє,а ідеали його просто не цікавлять. Так само як у Трампа немає ніяких мотивацій конфліктувати з Путіним,у нього немає ніяких резонів підтримувати Україну».
 
Ігор Ейдман зауважує,що «ізоляціонізм і національний егоїзм Трампа стане серйозним випробуванням і для Європи. Військово-політична підтримка,яку десятиліттями надавали їй США,трималася багато в чому на ідейному альтруїзмі,якого у Трампа немає і в помині. Вперше після Другої світової війни США може фактично залишити європейців наодинці з загрозою зі Сходу. Майбутнє континенту залежить від того,як відповість він на цей виклик: обере трампоподібних політиків і «ляже» під Путіна або,навпаки,зможе виробити стратегію самостійного протистояння викликам путінського режиму». Він не сумнівається,що «Перемога Трампа означає перший серйозний успіх політики експорту путінізму. Ще не до кінця ясно наскільки істотну роль зіграли в ній російські спецслужби. Але ідеологічна і стилістична близькість Трампа і Путіна очевидна. «Розповзання» путінізму по світу тільки починається. Це велика загроза для демократії і гуманізму в світі». А відтак нагадує: «Європі доведеться розраховувати тільки на власні сили».
 
«Для нас нова реальність буде не завжди прихильною»
 
Екс-заступник міністра закордонних справ України (2014 рік) Данило Лубківський наголосив (див. «Главком»),що зараз у світі «продовжує формуватися нова міжнародна реальність. Нідерландське голосування,референдум у Британії про вихід з ЄС,обрання Дональда Трампа президентом Сполучених Штатів – ці найпомітніші для суспільної думки ознаки нової реальності вже мають і матимуть далі вплив на Україну. У 2017-му – році багатьох важливих виборів – ми можемо побачити нову Європу. Для нас нова реальність не завжди буде прихильною. Багато речей стають непередбачуваними. Чимало загроз відволікатимуть міжнародну увагу від України».
 
На його думку,«нова реальність змушує до грамотних висновків. Україна не може собі дозволити примножувати невизначеність. Нам потрібна державна,політична та інституційна стабільність – на осяжний період часу – два-три роки. Цей час потрібен не як втеча від проблем,а як додаткова можливість для роботи,для переконливої роботи. І якнайретельніше нам треба берегти довіру із та поміж союзниками». У цьому контексті,зазначає дипломат,залишаються визначальними «питання політичної стабільності в Україні,безпековий процес і взаємодії в нових міжнародних умовах. Вагу і значення позиції Ангели Меркель важко переоцінити».
 
«Це стане не тільки внутрішньою трагедією»
 
На думку Заслуженого юриста України Марини Ставнійчук,кандидата юридичних наук,члена Європейської комісії за демократію через право (Венеційська комісія) від України (2007-2013 рр.),«шлях помилок нинішньої влади привів її до етапу,коли черговий свідомий або випадковий прорахунок,може призвести до розкручування неконтрольованих процесів,які матимуть дійсно фатальні наслідки. Від початку осені концентрат негараздів,посіяних внутрішньою та зовнішньою політикою влади,почав приростати шаленими темпами» (див.«Українську правду»).А відтак пояснює: «Суспільство неначе навмисно шокували результатами декларування статків чиновників і політиків. На фоні підміни реальної боротьби з корупцією розмовами про цю боротьбу,загальна картина сприймалась людьми в рази болючіше».
 
Серед інших негативів,наголошує Ставнійчук,і те,що «обіцяний безвізовий режим з ЄС залишається солодкою примарою»,і в США вибори виграв «не той» кандидат,і частина владної команди після відставки Саакашвілі почала «сипатися»,і находить «пора надсилати платіжки із «тарифами Гройсмана».
 
Вона наголошує,що «логічний ланцюг цих подій,нажахав,власне,саму владу. І навіть «вчасна» спроба перевести стрілки на сакрального ворога – Путіна,– оголосивши про його начебто «Шатун»,запланованого ефекту не отримала. Навіть якщо цей план дійсно існує,– влада доклала усіх зусиль для того,аби полегшити його реалізацію. Як кажуть зараз – платіжки Гройсмана розносять агенти Кремля».
 
Попереджаючи про вірогідність підготовки до силового варіанту,Ставнійчук наголошує,що це буде найбільшою фатальною помилкою. Адже,попереджає вона,«це стане не тільки внутрішньою трагедією. Це означає і нищівну зовнішньополітичну поразку: адже «фон»,на якому відбуватиметься формування ставлення нової адміністрації США до «українського питання» за перспективи зміни керівництва провідних європейських країн у недалекому майбутньому – гірше і не уявиш». А відтак риторує: «Хіба лукаво нараховані ціни на тепло,воду і газ,які просто не в змозі платити 90 відсотків населення – вартують більше,ніж перспектива втратити країну?».
 
«Водночас є очевидним»
 
Матьє Булеґ,політолог,аналітик,що спеціалізується на пострадянських теренах (консалтинговий кабінет AESMA),відповідальний за програму щодо Європи та Азії в лабораторії ідей CapEurope,зазначає (див. «Тиждень»),що зараз,коли «конфлікт на Донбасі поступово заморожується,політична й соціальна ситуація в Україні входить у період перетворень». Він також не виключає вірогідності дострокових парламентських виборів. «Якщо вибори відбудуться,хистка двоголова коаліція Блоку Петра Порошенка та «Народного фронту» колишнього прем’єр-міністра Арсенія Яценюка розвалиться. БПП,імовірно,здобуде менше місць,ніж має нині (143 депутати),а НФ,який утратив усю популярність,може геть зникнути з Ради,загубивши своє 81 крісло,бо не матиме ресурсу подолати п’ятивідсотковий поріг,необхідний,щоб потрапити до ВР»,- підкреслює експерт.
 
До того ж,наголошує він,на випадок дострокових виборів «парламентська опозиція де-факто («Самопоміч» і Радикальна партія) та опозиція де-юре (Опозиційний блок,«Відродження» й «Воля народу») не впевнені в тому,що дістануть чітку політичну вигоду від дострокового всенародного волевиявлення. Отже,така перспектива приховує великі ризики для всіх політичних утворень. Для всіх,окрім «Батьківщини» Юлії Тимошенко,яка активно лобіює організацію дочасних виборів,вдаючись до потужної політичної риторики. Лише ця партія сьогодні може впевнено отримати більше парламентських місць. Вона сподівається подвоїти,якщо не потроїти свою присутність у Раді порівняно з результатом 2014 року».
 
Булеґ нагадує,що «українські громадяни почуваються сьогодні дедалі більше відмежованими від політичних еліт: понад 65% їх повідомляє про розчарування власними представниками й не має довіри до політикуму загалом. Насправді Революція Гідності 2013–2014 років не оновила достатньо глибоко національні політичні еліти. Стара політико-олігархічна гвардія не здала позицій». У цьому контексті цілком реальний,на його думку,«потенційний «соціальний Майдан»,який може виникнути в найближчі місяці через розчарування громадян відсутністю реформ та обмеженнями,потрібними для надання нового траншу позики від МВФ». Поза тим,підкреслює він,нову народну революцію в Україні сьогодні гальмують три фактори. Передусім психологічний: країна все ще в жалобі по жертвах Майдану і громадяни не бачаться готовими знову ризикувати життям,як у 2013-му. Окрім того,соціальний: протестні демонстрації сьогодні надто неоднорідні за вимогами (корупція,зубожіння,справедливість) і розпорошені по всій території держави. Незадоволення виявляє себе дуже фрагментарно,без спільної мети. «Нарешті,вирішальним залишається політичний чинник: жоден лідер опозиції не є вихідцем із постмайданного громадянського суспільства. Не маючи такого керманича,гнів населення залишається роз’єднаним без перспективи організуватися. Водночас є очевидним,що наявність батальйонів та воєнізованих груп в Україні створює для наступної революції ризики великої крові»,- попереджає експерт. На його думку,«швидке повернення сепаратистських територій під контроль України може спричинити в ній соціальну й політичну катастрофу… Врегулювання конфлікту на Сході може стати в певному сенсі пірровою перемогою: той,хто отримає під свою відповідальність ці землі,програє війну. Втілення політичної складової угод (місцеві вибори та «спеціальний статус») автоматично не приведе до стабілізації та безпеки в регіоні. До того ж деякі політичні умови (амністування сепаратистів та фінансова вартість відновлення територій) були б глибоко контрпродуктивними для Києва. Годі вже й казати про людські та моральні втрати від реінтеграції цих теренів в Україну».
 
Загалом же ситуація в Україні складається у відповідності з аксіомою: далі відступати нікуди. Є вкрай небезпечна межа,своєрідна «червона лінія»,коли вузькопартійні політичні амбіції не можна ставити вище загальнодержавних інтересів.
 
Та,з іншого боку,цілому ряду партійних структур уже майже неможливо відійти від запрограмованого власниками цих проектів алгоритму. Хоча елементарний інстинкт політичного виживання мусить нагадати про вірогідну ціну помилки у стилі афоризму жінки,яку називали «українською залізною леді»: «Пропало все».
 
Швидше за все,ідеологи чергового етапу Руїни все-таки зуміють дослухатися. Якщо не до голосу совісті,то до крику своїх же меркантильних інтересів. Інше питання,чи не стане соціум бранцем реанімованої гайдамаччини…
 
Про явні і приховані загрози розвитку ситуації намагалися висловитися і ЗМІ: «У Порошенка заговорили про розхитування гривні і антимайдан» («Газета по-українськи»),«Путін привітав проросійськи налаштованого Додона з перемогою на виборах у Молдові та запросив до Москви» (УНІАН),«Марін Ле Пен: моє тріо з Трампом і Путіним стане «добром для миру в усьому світі» («ЄП»),«Безвізовий режим для України і Грузії буде з Нового року,- посол Польщі» («Еспресо»),«Про імпічмент,Шухевича і цирк для бідних» («Главком»),«Які наслідки матиме відставка Деканоїдзе» («Експрес»),«СММ ОБСЄ зафіксувала найбільшу кількість обстрілів на Донбасі з початку року» («Тиждень»),«Розвідка США прогнозує подальшу агресію Росії проти України і НАТО» (zaxid.net),«Україна – це Європа,або чому нас можна порівнювати з балканськими країнами» («Без табу»),«МЗС Литви: «Росія – це не наддержава,це надпроблема» (ВВС Україна),«До кінця року в Україну приїде Байден» («Інтерфакс-Україна»)…
 
Очевидно,має до певної міри рацію радник Президента Юрій Бірюков,який,аналізуючи у Фейсбуці нинішню ситуацію,порівнює її з недалеким минулим: «Це вже проходили в 2014 р. Коли розгойдували Крим,розгойдували Донецьк». А відтак підкреслює,що «той,хто зараз організовує і/або виходить на всі ці протести,законні і гарантовані Конституцією,гойдає армію. Гойдає країну. Ставить країну під загрозу. Це не 2013 рік. Це не 2004 рік. Це третій рік війни».
 
На недопустимості реалізації сценарію стратегічного ворога наголошує у «Газеті по-українськи» й екс-Президент України Леонід Кучма. На його переконання,«сьогодні потрібно відкинути всі чвари і об`єднатися заради завтрашнього дня… Ми не витримаємо Майдан. Це не буде перший і другий Майдан,це буде щось страшніше. Давайте подумаємо,скільки на руках зброї. А якщо зброя на руках є,вона обов`язково стріляє. Потрібно дуже обережно дивитися на всі процеси… Давайте перестанемо воювати в парламенті. Може,тоді перестанемо воювати в Україні в цілому».
 
Тим часом,кожен новий день дарує нові виклики. Як і шанс на оптимістичну перспективу. У цьому контексті – й вірогідність того,що 24 листопада ЄС визначиться з термінами скасування віз для українців. Будьмо!
 
Автор публікації – Віктор ВЕРБИЧ