На порозі кардинальних змін
 
«Початок ХХІ сторіччя буде за резонансом для майбутнього людства нагадувати початок ХХ сторіччя»,– стверджує Портников. Він нагадує: «На початку ХХ сторіччя людство змінилося так,як перед цим воно не змінювалося впродовж 300-400 років. Відбулася справжня технологічна революція,почалися світові війни,почали зникати з політичної карти світу імперії,почали народжуватися нові незалежні держави,почали з’являтися нові ідеології,нові напрямки в літературі,в образотворчому мистецтві та в архітектурі». У результаті,каже журналіст,наприкінці ХХ сторіччя світ був зовсім інший,ніж наприкінці ХІХ.
 
Портников переконаний,що «ми зараз фактично є свідками величезної кількості революцій водночас». Це революція в економіці,у сфері медіа,в медицині і в енергетиці.
 
В економіці,за його словами,«передовими стають країни,які реально можуть виробити передові технології в комп’ютерах,в ІТ,в різних галузях промисловості і сільського господарства».
 
«Але навіть звичні для нас форми економіки потребують інтелекту і абсолютно нових технологій»,– зауважує журналіст і наводить приклад із радіопередачі на «Эхо Москвы»,коли ведучий після введення Путіним антисанкцій проти західних країн у прямому ефірі запитав російську чиновницю,яка відповідає за постачання овочів: «Ну,принаймні,ми наших традиційних овочів не позбудемося,скажімо,моркви?»
 
Її відповідь ще 25 років тому могла би нагнати на кожного російського патріота жах. Проте сьогодні чиновниця заспокоювала: «Ну,звичайно,морква буде в наших магазинах. Ви не хвилюйтеся,вся морква,яку отримує Росія,вона ізраїльська,а проти Ізраїлю санкцій немає».
 
Це,за словами Портникова,означає,що сьогодні «Ізраїль – одна з найпередовіших країн світу з точки зору ІТ-технологій і з точки зору передових технологій в господарстві,яка поступається дуже умовно тільки Сполученим Штатам».
 
Рефолюція у сфері медіа зумовлена появою нових носіїв. «Якщо б ще 10-15 років тому хтось сказав би,що вся інформація,з усіх трьох традиційних для нас джерел отримання новин і розваг (радіо,ТБ,газет – ред.) може зосередитися в одному планшеті чи телефоні навіть,то ніхто б не повірив,що це можливо. Але зараз ми вже починаємо входити в новий період – в післятелефонний,післяпланшетний – ми ще не уявляємо,яким він буде»,– каже відомий публіцист.
 
Водночас він констатує: «Стають абсолютно далекими від своїх нещодавніх авторитетів більш вагомі бренди в сфері медіа. На місце видання як постачальника новин приходить видання як комплекс авторитетів – авторитетних думок,обміну точками зору. А самі новини зосереджуються в генераторах новин». І вже медіа змагаються за те,щоб потрапити в генератор.
 
Завдяки змінам у медицині люди,яким зараз по 15-20- 25 років,на думку автора блогу,мають всі можливості розраховувати,що вони проживуть до 100-110. Якщо Бог дасть. Це,за словами Портникова,теж дуже важливий момент.
 
Та якщо Бог таки дасть,то,на думку журналіста,«люди будуть працювати,потім знову працювати. Шукати собі нове місце праці років у 50-60,працювати до 80 і,може,потім доживати з 85-90 років до 100 років на пенсії». Віталій Портников наводить єдиний приклад такого життя вже нині. Це Шимон Перес. А от у другій половині ХХІ сторіччя,на думку журналіста,таких Шимонів Пересів будуть мільйони.
 
Друга світова війна ще триває
 
Енергетична революція,яка веде до зменшення потреб у традиційній нафті й перехід на інші енергоносії,на думку Віталія Портникова,спричинить зникнення з політичної карти світу нафтових держав.
 
«Швидше за все,це призведе до зникнення з карти світу уламків сьогоднішньої Російської імперії,яка називається Російською Федерацією,і на теренах цієї химерної протодержави з’явиться для нормального цивілізаційного існування певна кількість нових незалежних держав,які будуть в складних стосунках між собою»,– прогнозує журналіст.
 
Вірогідність того,що Китай «розкладеться на якусь купу нових якостей»,для Портникова менша,ніж вірогідність розпаду сучасної Росії. «Я уявляю собі,що Китай ,як колись Радянський Союз,розколеться,але навряд чи зникне сам»,– каже він.
 
Сьогодні,за визначенням відомого публіциста,набирає обертів «час великих економічних організмів». Портников вважає: «Те,що ми бачимо на прикладі євроскептичних настроїв…– це останні спроби традиційних національних держав захистити класичну модель економічного,політичного і соціального існування»,яка «призвела до двох світових війн,до мільйонів жертв в Європі».
 
«Друга світова війна,з точки зору етнічних конфліктів,ще не закінчилася,тому що в багатьох місцях ці етнічні конфлікти в Європі навіть не закінчилися за результатами,– стверджує публіцист. – Просто 1939-1945 рр. були спалахом цієї етнічної війни,коли народи різали одне одного – сусіднє село йшло на село. І те,що ми зараз з вами живемо в час,коли ювілей подій на Волині – це непогана ілюстрація того,що відбувалося на сході,і воно так було всюди. І потім це повторилося в 1990-ті роки на Балканах.
 
Абсолютно та ж сама ситуація – у Боснії та Герцеговині і в Хорватії – там була та сама Волинь. Рівно так сусід ішов на сусіда,родич на родича,село на село,місто на місто – всі вирізали один одного чи виганяли. Досі не подолані результати етнічних чищень на території сучасної Грузії,сучасних російських республік на території Північного Кавказу,Кіпру (а це вже Європейський Союз). Це все ще території з до кінця не визначеним статусом».
 
Віталій Портников розповів і про переваги глобалізації: «Очевидно,що світова економіка стає економікою абсолютної глобалізації,як би це нам не подобалося. Тому що виявляється,що ізольований економічний організм не здатний прогодувати своїх мешканців. Ми просто маємо усвідомити,що якщо б ми мали величезну кількість ізольованих економічних організмів,то на більшій частині Європи була б така ж бідність,як у країнах третього світу – у найбіднішій Азії,у найбіднішій Африці. Була б така ж бідність у Греції,швидше за все в Португалії,у Південній Італії тощо. Оцей спільний ринок – ринок спільних інвестицій і спільних гарантій – створив можливості більш-менш стабільного розвитку загальноєвропейської економіки і,можливо,тому зробив з цієї об’єднаної Європи модель,до якої тяжіє Україна».
 
Що буде з Україною?
 
Портников прогнозує найближчий крах ізольованих режимів,яка відбудеться саме через бідність. «Скажімо,у XX сторіччі для занепаду такого режиму,як режим Уго Чавеса,було потрібно десь 50-60 років,– каже публіцист. – А режим Уго Чавеса практично прийшов до свого занепаду – не проіснував і десятиріччя». Чому? Тому що,за словами Портникова,«те,що раніше потребувало ста років розвитку,зараз відбувається за 10-15- 20».
 
Він стверджує: «Сталінський режим,якщо б він був зараз,а не в 30-ті роки,він би не проіснував і десятиріччя. Не можна було б у нинішніх умовах створити табірну економіку,повністю обмежити витоки інформації,знищувати мільйони людей безкарно».
 
Ось чому Путін «кожну свою дію хоче легітимізувати,щоб вона відповідала закону». Для сталінського режиму,зазначає журналіст,законодавчого поля не існувало. В сучасній Росії воно існує. «Вони намагаються його також по-сталінськи змінювати,але знову-таки це говорить про те,що режим відчуває себе непевно»,– переконаний Портников. Він припускає,що путінський режим може зникнути за 5 років. «Тому що економічні умови так складаються,населення інше,історичні події швидше розвиваються,тобто мільйон обставин,які не дозволяють думати,що щось може тривати довго».
 
«Що з нами в результаті буде?» – запитує Портников. І сам же відповідає: «За якийсь час,який я не можу визначити,ми будемо просто частиною великого європейського економічного організму».
 
Чи буде це членство в ЄС? Навряд. «Ми дуже зациклені на Європейському Союзі й думаємо,що на ньому закінчиться європейська інтеграція…» – каже публіцист. І наводить приклад Європейської асоціації вільної торгівлі,до якої входять такі країна,як Норвегія,Ліхтенштейн,Ісландія. «Вони фактично живуть за правилами Європейського Союзу,але не беруть участі у визначенні його подальшої долі»,– констатує Портников. І додає: «Норвегію чи Ісландію це абсолютно влаштовує. Вони не хочуть брати ні за що відповідальність. Для нас це може бути як модель… Я не певний,що нам потрібна відповідальність,але потрібний спільний ринок. Це може бути якийсь етап. І взагалі думаю,що будуть різні форми європейських об`єднань у майбутньому. І так чи інакше ми будемо частиною якоїсь з цих форм».
 
Проте,щоб це відбулося,потрібна тяжка праця. Мусимо,за словами Портникова,усвідомити,що «більшість людей,які живуть в Україні,і молодих у тому числі,проведуть життя на будівництві. Що не є комфортним для більшості людей». Тому не відомо,«скільки людей буде жити таким життям,а скільки людей будуть дивитися на таке життя з дистанції,а потім сюди приїжджати в готовий будинок».
 
Портников прогнозує: «Нам доведеться фактично будувати державу ще й в умовах зовнішньої загрози,яка не так швидко мине. І тим більш ця зовнішня загроза,поза сумнівом,переформатується,якщо не вдасться зберегти територіальну цілісність Російської Федерації».
 
Він застерігає: «Умовно кажучи,проторосійська держава,яка не буде мати центром не Москву,а,скажімо,Краснодар чи Єкатеринбург,може такі неймовірні сюрпризи своїм сусідам створити,про які ми навіть не здогадуємося. Я вже не кажу про країни Північного Кавказу,Поволжя».
 
На переконання автора блогу,це довга розмова. Він же окреслив «загальні мотиви того,про що ми будемо говорити і думати в найближчі роки».