Про це пише в соцмережі волонтер Наталія Попова:
 
«Подивіться,яка промениста посмішка в нашого Вови Кривов`язюка! Просто хлопець-сонце ! І це на наступний день після 19-ї операції протягом року… Я просто приклоняюся перед його силою,мужністю та невичерпним оптимізмом..
 
Нагадаю його історію…
 
У жовтні 2013 році прийшла призовна повістка в армію. Вирішив піти на контрактну службу. Попав в 24 ОМБР м. Яворів. В березні 2014 р. Виїхали в Сумську обл. на блок-пости. В травні в`їхали в зону АТО. Перші зачистки Ямпіл ,Лисичанськ ,Сєвєродонецький і т.д. Перша ротація – вересень 2015 р. Далі знову АТО. Поранений був 3 березня (Бахмутьська траса біля Кримського) 2 снайперськими кулями в руку та ногу. Куля повністю роздробила ліктьовий суглоб. Та хлопцю повезло- попав у програму НАТО на лікування за кордон. Вже в 20 числах Березня був відправлений в Гамбург. Вставили штучний суглоб. Лікування пройшло нормально. В Гамбурзі нашого Вову вихожували чудові волонтери- Уклін вам низький!!
 
В серпні 2015 року хлопець повернувся додому. 19 червня одружився. В 2016 р. 27 червня народилась донька.
 
Все було гаразд ,але почали помічати що рука всихає ,втрачає нормальну рухливість ( не розгинається і не згинається повністю). Мама Аліна Кривов`язюк одразу почала консультації з лікарями і отримала страшний діагноз – відмер нерв на руці. Так Вова потрапив в Інститут травматології та ортопедії в Києві в золоті руки лікарів з династії Гайовичів. Вчора прооперували- зробили пластику (пересадили нерв з ноги на руку)…. від імені багатьох медичних волонтерів ми з Natali Natali Aryvaniuk щиро дякуємо Гайовичу Василю Васильовичу і Ігор Гайович Володимировичу за високий хірургічний професіоналізм та безкінечно людяне відношення до бійців,поранених в АТО. За майже 3 роки війни ці хірурги відновили руки багатьом волинським бійцям – нашим підопічним. Для нас хірурги Гайовичи- взірець професіоналізму і людяності …
 
А наш Володя нормально вийшов з наркозу (одразу попросив шаурму)))). Нерв має відростати довгий час і це дуже боляче… Я дуже переживаю за хлопця- такі мучіння попереду… Але він з оптимізмом дивиться в майбутнє і рветься додому! Там же чекають любимі дівчата- дружина і донечка.
 
Тримайся,козаче !!! Все буде добре!!».