Про це пишуть “Вісті Ковельщини”.

Віталій Гарбар з Ковеля зараз схожий на каторжника. У свої 34 при зрості 180 см він важить… 38(!) кілограмів. На війні в АТО “заробив” цукровий діабет,а щоночі йому сняться жахіття: то він рветься у бій,то кидає гранату. Це — наслідки контузії,коли їх машина біля Донецького аеропорту натрапила на міну,в результаті чого і три його товариші загинули,а декілька було поранено.

5 серпня 2014 року Віталій був призваний на службу у м. Золочові Львівської області для тренувань і підготовки.

— Я їздила туди до чоловіка,— розповідає дружина Наталія,— завозила бронежилет від народного депутата Степана Івахіва,бо дуже переживала,адже носила під серцем нашого синочка Владислава,якому вже місяць.

В кінці жовтня ковельчанина відправили у луганське пекло. Машини були зношені,часто ламалися,не раз бійці спали під ними,постійно недоїдали. Під час контузії у Віталія піднявся цукор у крові — нервові стреси,переживання дали про себе знати. Адже 20 разів постійно потрапляли у засідку,стояли під відкритим небом,де ворог безперестанку “поливав вогнем”.

На початку грудня боєць приїхав з рейсу,і у нього піднялася температура до 39 градусів. Подзвонив до знайомого луганчанина,який часто допомагав їм,і попросив відвезти до лікарні. Той відвіз у Сватово Луганської області,а “швидка” з такою температурою — у госпіталь в Харкові. Там боєць пролежав тиждень,але поліпшення не настало,тоді його направили у Львів. По дорозі чоловікові все гіршало і гіршало,катастрофічно “падала” вага,підкошувалися ноги. Він подзвонив дружині,що йому дуже зле,і Наталія,найнявши машину,поїхала по чоловіка.

— До Львова він уже не доїхав би,— плаче жінка. — Ми з кумом вели його попід руки,бо ноги вже не слухалися,а сам був такий виснажений,наче після концтабору.

У Ковелі Віталія відразу ж поклали в реанімацію — різко піднявся цукор.

На плечі 30-річної Наталії Гарбар звалилася біда,яку самій їй не подолати. Маючи четверо дітей — від місяця до 10 років,жінка по три рази на день бігає в лікарню,бо чоловік дуже потребує її допомоги і підтримки. Найстарша донька Таня тоді дивиться за меншими.

А ще в лікарні лежить хворий свекор,який живе у другій половині хати,у нього теж цукровий діабет,нариви на ногах,що не гояться. Так що сім`ї доводиться нелегко.

Прочитавши в Інтернеті про їх проблеми,зовсім незнайома жіночка принесла Віталію в лікарню їжу,хтось перерахував на лікування тисячу гривень. Сім`я вдячна всім небайдужим,хто відгукнувся на їх біду,зокрема й людям з Церкви адвентистів сьомого дня м. Ковеля,що по вулиці Некрасова,10,які зібрали 7 тисяч 200 гривень на лікування Віталія Гарбара.

Тож будь-яка допомога Гарбарам зараз буде доречна: може,в когось виросли діти — поділіться одягом,взуттям,кошти теж щораз потрібні,бо,як сказали лікарі,лікування буде довготривалим — до трьох місяців.

Відгукніться,небайдужі до чужої біди! Віталій хоче якнайшвидше одужати і повернутися до дітей.

Сім`я проживає за адресою: м. Ковель,вул. Старицького (колишня Гладкова),4/5. Телефон Наталії Гарбар — 097-6299798,картка ПриватБанку — 5168755409357346.