У 2015 році визначальною рисою суспільних настроїв в Україні стала криза довіри до центральних органів влади. Одразу після зміни влади в 2014 році нова політична еліта отримала значний кредит довіри. Сьогодні ж діяльність керівників держави оцінюється населенням країни вкрай критично. Влада у її нинішній конфігурації виявилась неспроможною реалізувати означені цілі. Досить швидко від політики реформ влада перейшла до режиму самозбереження. А український електорат тепер хоче довіряти новим політичним лідерам,а також «героям» – активістам Майдану,учасникам АТО,волонтерам.
«Цей рік приніс певні надії і сподівання для українців,які,на жаль,так і не здійснилися до кінця. – розпочав аналізувати 2015 рік голова Центру політичного аналізу та виборчого консалтингу Михайло Наход. – Ми надіялися,що закінчиться військовий конфлікт на Сході,проте він і досі залишається неврегульованим,хоча і перейшов в іншу,дещо спокійнішу фазу. Економічна криза,що розпочалася падінням вдвічі курсу національної валюти,спричинила розчарування громадян у політиці державних лідерів і у владі загалом. Так прем’єрський проект Арсенія Яценюка «Народний фронт»,внаслідок втрати своїх електоральних позицій,не брав участі в осінніх перегонах. І рейтинги інших владних політичних сил теж суттєво впали».
РеформиСеред позитивних подій першого півріччя 2015 р. експерти найчастіше згадували початок реформи органів внутрішніх справ,зокрема,роботу патрульної поліції. Невеликі,проте зважені кроки в сторону децентралізації.
Місцеві вибориСпокійно були проведені жовтневі вибори до місцевих рад. За меншої активності виборців,без значних порушень і потрясінь було сформовано нові склади місцевих рад та обрано керівників 5–ти територіальних громад. В більшості волинських міст керувати залишились ті самі міські голови,але в районних радах,обласній раді керівництво суттєво змінилося. Цим самим розпочалось формування нової політичної палітри на рівні регіону і держави загалом. Місцеві вибори не були конкуренцією ідей щодо розвитку області чи конкретного району. Основні політичні проекти більше декларували загальноукраїнські гасла.
У 2015 році український політикум був досить динамічнимРесурси відігравали значну роль у виборчій кампанії,як кадрові,так і фінансові. Ті політичні проекти,які мали більш потужний ресурс,були фаворитами в регіоні. Зокрема,це партії,що виникли впродовж двох років і мали впізнаваних лідерів,надійний і фінансовий ресурс – Українське об»єднання патріотів « Укроп» ,блок Петра Порошенка « Солодарність» ,« Самопоміч» ,«Радикальна партія». Рейтинги тиїх політичних партії,які вже досить довго працюють в українському політикумі і були основними на Майдані – « Батьківщина « ,« Свобода»,суттєво впали,хоча їм вдалось зібрати голоси своїх постійних виборців і залишитися у політиці.
Істотно скоротилася електоральна база владиЗ`ясувалося,що реальною опозицією до провладних партій є зовсім не колишні «регіонали»,які перефарбувались в Опоблок і,як комуністи,зникли з політичної арени на Волині. Не мав реальної політичної ваги і «Народний Фронт» і партія «Удар»,які фактично злилися в «БПП-Солідарності». Реальне протистояння відбулось між представниками партії Президента і УКРОПом. Це особливо було помітно у виборчому протистоянні кандидатів на посаду луцького міського голови. Микола Романюк,який раніше мав велику підтримку депутатського корпусу,тепер змушений буде домовлятися в прийнятті рішень з опозиціонерами. Ще до початок цих жовтневих виборів декларувались що вони тільки на два роки. Це внесло певні корективи і в саму виборчу компанію. Тому зараз політичні сили працюють з огляду на майбутні вибори. Тому вони більше турбуються про власний рейтинг,ніж про розвиток районів.
Крім того ,на Волині можуть також відбутися позачергові вибори в 23 окрузі,де також політичні намагатимуться поборотися за мандат народного депутата.
Протистояння обласної адміністрації та облрадиПроблемою для Волині також є те,що досі не призначені керівники 2 районних адміністрацій – Любомльскої і Ратнівської. Перетворення одних підрозділів у органах виконавчої влади в інші.
«Добре,що партійно-квортний принцип відійшов на другий план. Якщо відразу після Революції гідності посади в органах виконавчої влади ділились фактично між ключовими партіями,які були на Майдані,то зараз все змінилось. – аналізує Михайло Наход. – Голова ОДА теж втратив свої владні позиції після обрання Ігоря Палиці головою облради. Рада намагається ставати суб`єктом політичним ,а не придатком до адміністрації. І очевидно,що ця конкуренція в цій каденції збережеться.»
Передчабення 2016 рокуПодальше політичне життя в регіоні буде залежати від тих подій,які будуть розвиватися на рівні Парламенту. Далі буде поглиблюватись конкуренція голів обласної адміністрації і ради. Тим паче,що команда Ігоря Палиці починає поширювати свій вплив на всю область. А щодо Володимра Гунчика ,то Михайло Наход вважає,що його навряд чи змінять ,тому що зараз в Україні відчувається кадровий голод і голів адміністрацій не часто міняють. І на Волині немає достойної кандидатури ,якій би довіряв Президент і яка б моглаб взяти відповідальність за розвиток регіону.
Щодо децентралізації в нашій країні політологи вважають,з огляду на новоприйнятий бюджет,реформа органів центральної влади буде не так швидко реалізовуватись.