Володимир Сосюра (6 січня 1898 – 8 січня 1965 року) у вірші «Любіть Україну» не лише узагальнено висловився про прийдешнє нашої країни та нашого народу,а й фактично відчув неминучість боротьби з «зеленими человечками» та історичної перемоги над лютим ворогом. Цікаво,що народився В. М. Сосюра на Донбасі,в місті Дебальцевому (зараз – Донецька область). Дитинство і юність минули на рудниках і селах Донбасу,зокрема в селі Верхньому (нині входить у межі м. Лисичанська Луганської області).

Поет далекого 1944-го,закликаючи «Любіть Україну всім серцем своїмі всіми своїми ділами»,зізнавався,що «Для нас вона в світі єдина,однав просторів солодкому чарі… Вона у зірках,і у вербах вона,і в кожному серця ударі… В грому канонад,що розвіяли в прахчужинців в зелених мундирах,в багнетах,що в тьмі пробивали нам шляхдо весен і світлих,і щирих».

Тож майстер слова,який у своєму вірші «Любіть Україну» робив,на перший погляд екскурс у події Другої світової війни,інтуїтивно відчував і перипетії Вітчизняної війни 2014 – 2015 роках. Попри нерідко песимістичні прогнози,Поет не сумнівався,що чекає в Україні,зокрема – в його рідному Донбасі,«чужинців в зелених мундирах».

«ВП» нагадує,що Володимир Сосюра сприйняв як свою Українську революцію та перебував у лавах армії УНР. Відтак він перейшов на службу до московсько-більшовицького режиму,став одним з найвідоміших поетів. Цікаво,що віршем «Любіть Україну»,написаним ще 1944 року,відкривалася збірка В. Сосюри «Щоб сади шуміли»,за яку поета в 1948 році на честь його п’ятдесятиріччя нагородили орденом Леніна і Сталінською премією І ступеня (найвищого,50 тисяч рублів). На ці гроші тоді можна було купити три автомобілі «Победа» чи шість автомобілів “Москвич-400». Однак після публікації перекладу С. Прокоф’єва у журналі «Звезда» (№5,1951 р.). розпочалося цькування В. Сосюри (спершу – в статті «Правды»,відтак – «Радянської України»). Формальну заборону на згадуваний вірш знято було 1958 року,однак ярлик українського націоналіста за поетом залишився і після завершення його земного шляху.

По-своєму промовисто,що нині вірш уродженця Дебальцевого «Любіть Україну» вселяє віру у неминучість перемоги України над споконвічним,лютим і підступник ворогом.

Тож публікуємо вірш Володимир Сосюри,який нині теж став духовною зброєю.

***

Любіть Україну,як сонце,любіть,

як вітер,і трави,і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її,вічно живу і нову,

і мову її солов`їну.

Між братніх народів,мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина,одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках,і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці,в пташині,в електровогнях,

у пісні у кожній,у думі,

в дитячий усмішці,в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина,що горить — не згора,

живе у стежках,у дібровах,

у зойках гудків,і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад,що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах,що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих,і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози,і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді,у коханні,в бою,

як пісню,що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою —

і вічні ми будемо з нею!