Навіть тоді,коли сучасні пролетарьови-царькови не приховують мрій про тотальне судилище,вже кожен день підтверджує надзвичайну оптимістичну потугу пісенного заклику «Боже,нам єдність подай». Він спрацьовує навіть стосовно тих,хто був далекий до українства і не переймався уроками понад тисячолітньої історії країни,де дано їм торувати земний шлях. Силу цього поклику починають відчувати вже й ті,хто сумлінно і стабільно ненавидів Україну та її народ,але нарешті зрозумів,яку сатанинську стратегію (з досвідом духовного потоптування,тотального нищення,голодоморів,подвигів петрів,єкатєрін,владімірів та іосіфов «вєлікіх») вже втілюють в життя щодо ВСІХ (п’ятій колоні,перш,ніж стати до «стіни плачу»,треба трішки почекати),хто навіть просто числиться громадянином нашої країни.

Згадуваний девіз-поклик не просто більш,ніж актуальний. Особливо,зважаючи на відверті плани щодо відродження (включаючи поглинання України) імперії зла,яка,залучившись підтримкою орієнтовно 70% виборців,«стахановськими» методами намагатиметься після 4 березня втілювати в життя новий-старий «хазяїн» РФ.

За таких умов давно вже треба було б припинити внутріукраїнські міжусобиці,пошуки ворогів усередині країни. Доки влада вишуковує гріхи опозиції,опозиція – влади,на берегах Москва-ріка (аж відлунює в парижах,римах і берлінах) втішено регочуть. За цих умов «перетягування канату» тією чи іншою політичною структурою всередині України може не мати ніякого значення.

Утім,не оминаючи проблематики майбутніх парламентських виборів,минулого тижня «засвітилися» претенденти на роль тих,хто декларує наміри спробувати звершити диво – і витягти вже з ями (викопаної спільними зусиллями) свою державу. Начебто об’єднана опозиція збирається,якщо вірити Олександрові Турчинову,до кінця лютого поділити між собою мажоритарні округи. Навряд чи варто піддавати сумніву його наміри. Але принагідно доцільно нагадати,що до цього часу ті округи будуть давно вже поділені між тим,хто це оплатив чи заробив. Адже,очевидно,відомі не тільки віртуозні ківалови,але й абсолютно свої,яким дозволено встрибнути в будинок зі скляним куполом від тієї чи іншої «ударної» «фронтівської» сили.

Інше питання: коли Президент України не буде захоплюватися від частих візитів нинішніх і майбутніх головних «врунів» до Лобного місця на Красній площі,саме цьому «мажорному» товариству Кремль може доручити (у 2015) здійснити тотальну «володимирізацію» України. А простіше – поставити крапку на існуванні ще однієї держави. Якщо й «до весни опозиція визначиться» («ДТ»),то чи доведеться їй переконатися в силі пісенного афоризму поета Йосипа Струцюка «Нас весна не там зустріла»? Як і представникам і керівної та спрямовуючої,повернувшись із вдячним «молодцы,хохленки»,після інавгурації диктатора на берегах Москва-ріки.

Але ще не все так фатально,щоб не спробувати,озирнувшись у вітчизняну історію,ВСІМ зробити ВСЕ,аби Всевишній почув молитовне: «Боже,нам єдність подай».

«…і сьогодні вона нас тримає,як зашморг»

Президент України Віктор Янукович в інтерв’ю для альманаху «Україна і світ 2012. Глобальний порядок денний» висловився щодо актуальної проблематики в сфері енергетики. За повідомленням сайту president.gov.ua,глава держави наголосив на непомірній ціні за російський газ. «Це проблема,яку ми отримали у спадщину,і сьогодні вона нас тримає,як зашморг. Тому що ціна за газ 516 доларів – це найвища ціна у світі,– наголосив Президент нашої країни. – Чому в нас газ найдорожчий у світі? Такий підхід несправедливий,і зовсім незрозуміло,за що Україну покарали такою ціною. Ось на це питання ми шукаємо відповідь,продовжуючи переговори з Росією».

Як інформує прес-служба глави Української держави,влада зробила все,щоб ціна за спожитий газ для населення не підвищувалася. Вона цитує зізнання Президента про те,що вимоги МВФ означали «підвищувати тарифи на оплату квартир більш ніж на 100% і,звісно,тарифи на споживання газу для населення… Ми розуміли,що таке навантаження для населення – надмірне,і на це не пішли».

«Потрібно не катувати опонентів»

«З нею потрібно вести боротьбу політичними методами». Це зізнання лідерки ПСПУ (під час веб-конференції в «RegaioNews») стосується не її самої,а лідерки «Батьківщини». Очевидно,його як настанову вона вже адресує і на Печерські пагорби. Навіть затята «прогресивна соціалістка» Наталія Вітренко,стабільна прихильниця деукраїнізації України у вигляді «слов’янської єдності,союзу з Росією і Білоруссю,російської мови в статусі державної,недопущення України втягування в ЄС і НАТО,Тимошенко – з точністю до навпаки»,кинула своє захисне слово: «Потрібно не катувати опонентів,знущаючись над ними,а працювати в строго правовому полі,оперуючи фактами і доказами» («RegioNews»). Звідки появилося в екс-соратниці Мороза,екс-подруги Марченка таке прагнення діяти в правому полі,теж запитання. Невже Кремль знову повірив у її проект і буде «смітити зеленими»? Навряд. Тоді – вияв чистої води порядності та людяності,жіночої солідарності? У кожному разі Наталія Вітренко висловлюється щодо Юлії Тимошенко: «З нею треба вести боротьбу політичними методами».

«В кричуще неправильному напрямку»

Генеральний секретар Ради Європи Торбйорн Ягланд вважає (цитуємо УНІАН): «Події в Україні розвиваються в кричуще неправильному напрямку,що становить загрозу для розвитку вашої держави та європейської інтеграції України. Я буду абсолютно відвертий з цього приводу під час зустрічі з міністром закордонних справ Грищенком. Ситуація є абсолютно нейприйнятною». Начебто так він висловився для Євгенії Тимошенко та заступника голови партії «Батьківщина» Юрія Немирі (про це повідомляє персональний сайт Ю. Тимошенко). У свою чергу,донька Юлії Володимирівни попередила про намагання «фізично та морально знищити мою матір як головного політичного опонента. Проти неї відкриваються безпідставні кримінальні справи,до неї не пускають незалежних лікарів,за нею ведеться цілодобове відеоспостереження,що суперечить усім нормам закону. Але вона не здалася».

«Стабільність дає великий комфорт»

Літнього часу Україна вже не матиме. Навряд чи це стане втіленням у життя забаганки російського «прем’єридента» Путіна,коли він закидав з цього приводу нинішньому главі українського Кабміну: «Поэтому вы у нас кровь-то и пьете». За інформацією «Подробностей»,перший заступник глави Адміністрації Президента Ірина Акімова висловилася за відмову нашої країни від сезонних переходів на літній чи зимовий час. «ВП» нагадує,що саме так чинить Росія. Ірина Акімова також підкреслила: «Медичні покази й економічні розрахунки показали,що причин для того,щоб змінювати час,менше,ніж причин,щоб його не змінювати; тобто стабільність дає великий комфорт людям,і стабільність часу не дає якихось істотних економічних збитків» (podrobnosti.ua). Правда,ця пані ще не визначилася,в якому поясі буде перебувати Україна : в 2-му чи 3-му. Але,як вище зазначалося,відома позиція керівника Росії: час для України мають визначати кремлівські Куранти.

«Дегорбізація»

Українські комуністи не тільки продовжують сумувати з приводу припинення існування російської імперії під назвою СРСР,а й,вслід за зюгановцями,домагаються суду над Михайлом Горбачовим. Щирий сталініст,а водночас нардеп Єгеній Царьков хоче розслідування щодо «уничтожения сверхдержавы». Він вважає,що «расследование деятельности Горбачева и вынесение ему приговора будет прецедентом для изучения дел других лоббистов международного капитала и псевдодемократов – чубайсов,ющенок,тимошенок и так далее. Суд над Горбачевым позволит очиститься обществу и политикуму» («Все новости»,«Цензор.НЕТ»). Заяві українських спадкоємців подвигів енкаведистів передувала вимога білякремлівських «товарищей» почати процес «дегорбізації» (див. публікацію «Судить Горбачева хотят в России» в «АТН»). При цьому «пролетар» Царьков не уточнює,хто має звершувати суд – чи структура держави,яку він щонайменше щиро не любить,чи реанімована беріївська «тройка». Очевидно,інструктаж до Києва прийде вже після 4 березня.

«…виявився бездарним правителем»

Юрій Щербак у газеті «День»,роздумуючи над двома десятиліттями української державності,констатує,що «за двадцять років ми побудували феодально-олігархічну державу: як і в Росії,маємо страшне відчуження основної маси народу від ресурсів,власності і влади». На його думку,«політична ситуація в нашій державі різко погіршала – і не з приходом до влади режиму Януковича,а з приходом до влади Ющенка. Що б ми не говорили про період правління Кучми,але тоді ще зберігалися спроби «тримати баланс»,були випадки загравання з національно зорієнтованими силами. Далі баланс сил істотно змінився. Ющенко виявився бездарним правителем,який не володів належними якостями політика з державницькою ідеологією. Він не здійснював спроб не на словах,а реально будувати національну державу відповідно до принципів,сформульованих ще 20 років тому: це є держава усіх громадян України,незалежно від національності».

«…після перемоги розпочати нову війну на знищення між собою»

Олександр Крамар в «Українському тижні» роздумує про перспективи об’єднаної опозиції: КОД – Комітет опору диктатурі («Батьківщина»,«Фронт змін»,«Свобода» та ряд «політичних карликів) та «УДАР». На його думку,«урочиста консолідація опозиції викликає відчуття «дежавю»,адже щось подібне ми проходили вже навесні-влітку 2007 року. Тоді теж здавалося,що демократичні сили винесли уроки зі своїх попередніх усобиць». Тоді на осінніх виборах вони зуміли здобути перемогу. «Проте,як швидко виявилося,лише для того,щоб відразу ж після перемоги розпочати нову війну на знищення між собою,безальтернативним наслідком якої і стала нинішня ситуація в країні»,– нагадує Крамар.

«Блаженнішому Володимирові Москва ніколи…»

Кремль,особливо успішно реалізуючи свою політику в Україні й через Церкву,ніколи не відпустить її у «вільне плавання». У цьому мали нагоду енний раз переконатися й «абсолютно незрячі» після засідання 26 січня Священного Синоду УПЦ,яке вів,усівшись у крісло Предстоятеля,неприхований українофоб Агафангел. Над Церквою,яку так наполегливо намагався творити блаженніший Володимир (як і над ним самим) вже занесено російського меча (див. «Митрополита Павла усувають від керівництва Церквою» у «ВП»,«Володимир здивований рішенням Синоду передати владу митрополиту Павлу» у «Главреді»). Недаремно перед Синодом прибув митрополит Іларіон (Алфеєв) посланець від стратега «Русского мира». Митрополита Володимира,коли управління Київською єпархією забрано з рук його секретаря архієпископа Олександра (Драбинка) фактично вже позбавлено будь-яких важелів впливу на УПЦ. Навпаки,при живому Предстоятелеві,ще згідно з ухвалою попереднього засідання Синоду,здійснюється перевірка «його господарства». Блаженнішому Володимирові Москва ніколи не могла вибачити й не вибачить його справді гідних архіпастирських діянь,акумульованих у мужньому зізнанні ще 2 роки тому Предстоятеля УПЦ: «Бажаю стати перед Богом 121 митрополитом Київським,а не 16 патріархом Московським» (див. публікацію у «ДТ» «Митрополит Володимир: повернутися у вертикальне положення»).

«Парламентська Асамблея висловлює занепокоєння…»

Минулого тижня Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Функціонування демократичних інституцій в Україні». У цьому документі значиться (цитуємо в перекладі,запропонованому «УП»),що ця міжнародна структура «вітає тісне співробітництво,досягнуте між Радою Європи та українським урядом у реалізації необхідних реформ. Водночас Асамблея висловлює жаль,що судове переслідування колишніх урядових лідерів в Україні негативно впливає на європейську інтеграцію країни». У документі значиться,що «Парламенська Асамблея висловлює занепокоєння кримінальним переслідуванням,розпочатим … проти низки колишніх членів уряду,включаючи колишнього Міністра внутрішніх справ Юрія Луценка,колишнього в.о. Міністра оборони Валерія Іващенка,колишнього першого заступника Міністра юстиції Євгена Корнійчука та колишнього Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко». При цьому Асамблея наголошує,що «оцінка політичних рішень та їхніх наслідків є прерогативою парламентів та,зрештою,виборців,а не судів» і просить Президента України «розглянути усі наявні в нього правові засоби,щоб звільнити цих колишніх членів уряду та дозволити їм брати участь у наступних парламентських виборах».

А ще минулого тижня глава нашої держави намагався під час міжнародного економічного форуму в Давосі знайти підтримку для забезпечення енергетичної безпеки України,наголошуючи на те,що наша країна платить найвищу у світі ціна за газ. Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію щодо нашої держави («за» проголосували й всі представники України,окрім «ющенківки» Оксани Білозір).

Минулого тижня українська делегація намагалася (правда,безуспішно) переконати МВФ у необхідності допомогти нашій країні черговими кредитами. Ніякого шансу на позитивне розв’язання не давали перемовини з північним «братом» щодо газу. Очевидно,не лише до президентських виборів,але й після них влада РФ зробить усе,щоб не тільки знищити українську економіку,але й поставити загалом нашу державу на коліна,домігшись повного її знищення вже в близькій перспективі (орієнтовно – 2015 рік). Для реалізації цієї стратегії,що єднає російський політикум та й суспільство,вже запущені й запускаються нові механізми,включаючи ЗМІ,Церкву,«п’яту колону». Прикро,що вільно чи невільно,в силу амбіцій,недалекоглядності чи оплачуючи «вкинуте бабло»,воду на млин хаотизації починають знову сумлінно лити літератори. Так уже було,коли набивали мозолі на долонях від оплесків за «Любіть Оклахому» (як заперечення для «Любіть Україну»). Так знову відбувається зараз,коли зневажливо «плють» у Президента України (а значить – і в мільйони співвітчизників,в державу),епатажно (у променях захоплених подвигів білякремлівських орлів) закликаючи «вбити п…аса».

Зрештою,кожен день засвідчує кожному,хто він є сам. І відповідати кожному з нас доводиться й доведеться за те,«і що ми за народ такий» (Володимир Яворівський). Та не такі вже фатально-безвихідні наші реалії. Адже навіть людина,яку ніколи не запідозриш у найменшій симпатії до українців,герой,котрий готовий повторити подвиги (в російському варіанті) диктаторів,і то констатує: «Досить сказати,що етнічні українці живуть на просторі від Карпат до Камчатки». Так,це зізнання належить чоловікові,який відкрив українським ветеранам,що росіяни перемогли б у Великій Вітчизняній і без них,який вважає крах імперії зла,що «подарувала» українцям сатанинський голодомор,катастрофою. Пан («господін»),який,очевидно,й своїм успіхом вважає той факт,що в підпутінській РФ від своєї національної приналежності відрікся мільйон українців (хоч їх все одно поки що залишилося 1,93 мільйона (див. УНІАН,ст. « Путін: Росію намагаються розвалити за тими ж рецептами,що й СРСР»). Та сьогодні «собиратель» №1 своєю «бульдозерною» політикою щодо України робить непогану послугу нам,таким різним,фактично єднаючи суспільство перед вірогідністю державної катастрофи.

Утім,напевне,не дуже помиляються нині ті аналітики,які б’ють у подзвін: наближаємося (і самі наближаємо) до найдраматичнішого моменту в історії нашої державності. Про це по-своєму намагалися догукатися до совісті та свідомості ще українців і ще в Україні ЗМІ: «Опозиція ризикує повторити помилки 5-річної давнини» («УТ»),«Тимошенко дуже погано – свідчення з колонії» («Контракты»),«Україна на розпутті. Для неї настав дуже важливий і вирішальний момент,– Держдеп США» («ЦН»),«245 тисяч підприємців закрили свій бізнес у 2011 році» («Контракты»),«Мажоритарка – це 700 осіб,готових витратити по 5 мільйонів доларів» («УП»),«Тарасюк жде фальсифікованих виборів» («FromUA»),«Чи переросте ненависть до влади у захист інтересів суспільства?» (УНІАН),«Україна зійшла зі шляху євроінтеграції» («KyivPost»),«М’яка стінка: українська влада втрачає останніх союзників у Європі» («УТ»)…

Отже,на часі пригадати висловлювання… ката Європи (у тому числі – білорусів,поляків,українців),реалізатора великодержавної шовіністичної політики,що «відступати нікуди». Аби бодай нащадки могли повторити Шевченкове: «І забудеться срамотня давняя година. І оживе добра слава,слава України» («І мертвим,і живим,і ненародженим…»).

Тому,шановне товариство,БУДЬМО!