А тому, відвідавши замок, не поспішайте залишити місто. Можна влаштувати екскурсію храмами, а можна просто поблукати містом, натикаючись то на старовинну церкву, то на набережну річки Стир, потрапити на велику площу чи у затишний скверик…

Католицькі ордени у Луцьку

Найвідоміша пам’ятка Луцька та найвища точка старого міста – костел Петра і Павла (його висота – 42 метри). Збудований у 17 столітті єзуїтськими монахами, храм має давню історію. Його фасад прикрашають скульптури апостолів Петра і Павла, Діви Марії, яка давить змія, а також двох католицьких святих, яких вчені досі не можуть ідентифікувати. А в підземеллях храму (досліджено лише два яруси, однак їх більше) можна побачити людські кістки та черепи.

У єзуїтському костелі спостерігається рідкісне явище – його вежі мають різну форму. 

«Фасад храму не симетричний (вежі мають різні форми), і є дві версії пояснення цього факту. За однією, коли єзуїтському генералу принесли на затвердження два плани майбутнього храму, він підписав обидва. А тому у життя втілили обидва, – розповідає науковий співробітник Державного історико-культурного заповідника у місті Луцьк Олександр Мілінчук. – Та більш вірогідна версія наступна: на цьому місці стояв Окольний замок, і одна із стін костелу була стіною замку. Одну із веж храму побудували таким чином, щоб можна було її використовувати як оборонну – на ній стояли гармати».

У радянські часи тут були овочеві склади, музей атеїзму. У 1990-х роках храм передали католикам, тепер це кафедральний собор Луцької дієцезії.

Навпроти костелу – дзвіниця, яка теж є пам’яткою національного значення. За словами Олександра Мілінчука, вона збудована раніше, ніж сам храм, і належала свого часу до дерев’яного Святотроїцького собору. Коли той згорів, почала використовуватися як дзвіниця нового костелу. Незадовго до смерті Іван Павло ІІ освятив один із дзвонів цієї дзвіниці.

Дзвіниця храму (ліворуч) має ще давнішу історію.

«Від монастиря домініканок – найдавнішого католицького ордену, який прийшов у Луцьк – залишився лише один корпус – зараз тут духовна семінарія. А костел монастиря був величний і навіть на дев’ять метрів вищий за костел Петра і Павла», – розповідає Олександр Іванович.

Ще один величний храм Луцька розташовується на Театральній площі. Це костел бернардинів, збудований у 18 столітті, а нині кафедральний собор Луцької і Волинської єпархії УПЦ КП.

Костел бернардинського монастиря у 1877-1879 роках перебудували у православну церкву.

Найстаріша православна церква

Покровська церква – найстаріша з нині діючих православних церков.

Покровська церква колись стояла на пагорбі, тепер поряд проходить дорога.

«У документі за 1583 рік записано, що вона стара і потребує ремонту. А за археологічними знахідками, ймовірно вона існувала і в 13 столітті. Саме тут було виявлено ікону Волинської Божої Матері 13 століття, – розповідає краєзнавець. – Колись церква стояла на пагорбі, але сучасну дорогу підняли на кілька метрів».

Велика синагога

Є тут і пам’ятка іудейської сакральної архітектури. Це Велика синагога, збудована у 1620-х роках.

Синагога використовувалася як оборонна споруда.

«Територія навколо синагоги називалася Жидівщина, адже тут проживали переважно євреї. Король дозволив побудувати тут синагогу за умови, що вона буде не вищою за католицькі і православні храми, а також буде використовуватися як оборонна споруда, адже неподалік міст через річку Стир. Тому до синагоги прибудували вежу, яка була першим форпостом оборони міста», – розповідає Олександр Мілінчук.

Під час другої світової війни синагогу пробували підірвати німці, але повністю знищити півтораметрові стіни їм не вдалося. У 1970-х її хотіла підірвати радянська влада, але місцевий архітектор зумів зберегти її від знищення. Зараз тут спортзал.

Лютеранська кірха

Є у Луцьку і лютеранська кірха (від німецького – церква), збудована у 1905-1907 роках. На початку 20 століття у Луцьку була велика колонія чехів і німців. Німці викупили ділянку, на якій стояв фундамент і підвали католицького монастиря кармелітів 17 століття, і побудували на ньому лютеранську кірху у неготичному стилі.

Кірха збудована на фундаменті старовинного монастиря.

Перед першою світовою війною німців вивезли у Поволжя, а храм використовували як обласний архів. У 1991 році його передали християнам-баптистам.

Караїми

Біля кірхи є Караїмська вулиця, і цю назву вона носить 600 років (тільки в радянські часи її перейменовували). Тут проживали караїми (тюркський народ, який сповідує одну з гілок іудаїзму).

«На початку 15 століття князь Вітовт переселив з Криму у Луцьк, Трокай під Вільнюсом і Галич по 300 родин караїмів. Це була його особиста надійна охорона. Караїми мали значні привілеї, жили відособленою громадою. Тут був кінний базар, адже караїми славилися у розведенні коней, – розповідає Олександр Мілінчук. – У радянські часи вони перебралися до Польщі, а останній луцький караїм помер у 1970-х роках».

Був і караїмський храм – кенаса. Однак вона була дерев’яна і згоріла у радянські часи.

У старому місті.

Також у Луцьку компактно проживали вірмени. І до наших днів збереглася старовинна вірменська церква, збудована ще у 15 чи 16 столітті. Щоправда, зараз це житловий будинок.

Кілька слів про музеї

До речі, у місті діє унікальний музей Волинської ікони, де, серед інших, зберігається унікальний образ – Холмська чудотворна ікона Божої Матері.

Ще один цікавий музей розташувався на площі Ринок. Це аптека-музей, де зберігаються старовинне медичне обладнання.

У старовинній аптеці нині музей.

«Це аптека Злоцьких, де у 17 столітті вже продавали медикаменти. Ми бачимо один поверх, але є ще три підвальні. Тут була свердловина, з якої добували артезіанську воду, мінералізували її і продавали у цій аптеці», – каже краєзнавець.

Батьківщина Лесі Українки

Волинь – це батьківщина Лесі Українки. Вона народилася і провела дитячі роки у Новограді-Волинському, тривалий час жила у Колодяжному на Ковельщині. І хоча у самому Луцьку поетеса прожила лише кілька місяців, тут можна зустріти чимало згадок про неї. Є тут «Лесина вітальня» – кімнати, де проживала родина Косачів, три пам’ятники поетесі (один – на центральній площі), її ім’я носить центральна пішохідна вулиця та найбільший вуз міста.

Пам’ятник Лесі Українці на Театральному майдані.

Місцевий Гауді

Ще у місті є один об’єкт, який не оминає жоден турист, – це будинок скульптора Миколи Голованя. І хоча будиночок цей сучасний, його не можна назвати звичайним. Митець прикрасив його, а також подвір’я і паркан, що оточує його обійстя, сотнями різноманітних скульптур. Чого тут тільки немає: і людські постаті (зокрема, усі представники родини скульптура), і тварини, і вази, і якісь химерні істоти. І виглядає усе це досить феєрично.

Оздоблення фасаду будинку Голованя ніколи не завершується.

«Завершення композиції не видно, щороку митець додає щось нове. Його називають місцевим Гауді, – розповідає краєзнавець. – До речі, його скульптури прикрашають і місто».

Тут змішалися різні стилі.

Будинок скульптора Миколи Голованя у Луцьку розташовується у вуличці за кірхою, що веде до річки Стир (вулиця Лютеранська, 9).

Стріт-арт у Луцьку.