На думку експерта,«Москва досягла успіху у створенні та нав`язуванні Києву мультинаціональних геополітичних конструкцій,в яких зовні видна роль відводиться і Україні. Але контроль і вирішальне слово – незмінно за Москвою. За інерцією,навіть після окупації Криму і війни на Донбасі,росіяни починають обговорювати способи відновлення «добросусідських-братських» відносин з Україною виключно з позиції «старшого брата» з міфічної слов`янської сім`ї».

Миселюк також зазначає: «Російські політики продовжують ще за інерцією плодити сутності про хунту в Києві,народ Донбасу,«Новоросії» та інший словесне борошно. Вони швидко переорієнтовуються,як тільки речівку «росіянин із укрАінцем – братья навєк» оголосить Путін.

Тренування в цьому напрямку господар Кремля вже почав». На думку експерта,«ключовим у цих боязких поки спробах росіян подолати відчуження є їх неготовність визнати нові реалії,в яких Україна – по-справжньому незалежна від Москви країна,дійсно самостійний суб`єкт міжнародної політики». Миселюк підкреслює: «Ніхто з російських політиків не готовий змістовно говорити з Україною про цей її вибір». Натомість «лунають заклики побільше крутити в Росії фільми за творами Гоголя,запрошувати українських діячів культури в шароварах-вишиванках,обмінюватися візитами акторів,письменників,учених. Одним словом,повністю відтворюється російський імперський і потім радянський концепт «Україна шароварна». Пісні-танці-горілка-красиві хохлушки і прочая культурна самобутність – це так,приймається. Політичне існування України поза російським геополітичним проектом,реально,а не формально незалежна Україна – неприйнятно апріорі».

На думку Андрія Миселюка,«не варто чекати,що століттями існуючий такий підхід російського політичного класу вмить зміниться після того,як українці,нарешті,в 2014-ом відбулися як політична нація».