Аналітики переконані,що Кремль,скільки існуватиме у нинішньому форматі РФ,ні за яких умов не змінить свої стратегії щодо України. Вони підкреслюють: «Щодо Росії та її злості,то реалізм історії та новітній досвід свідчать,що ні виконання,ні ігнорування мінських домовленостей не здатні змінити фундаментальної позиції її політичної машини,керованої сьогодні Путіним. А вона в тому,що «добра Україна» – це Україна,якої нема».
Вони пояснюють,що «йдеться далеко не лише про злість і агресію,а ще й про ресентимент до України. Політична належність Донбасу й Криму – усе тимчасово,доти,поки Україна перестане протистояти Росії й не стане Мало-,Ново- або просто-Росією».
Олександр Павенцький,Тарас Стецьків,Ігор Марків резюмують,що «Мінські домовленості,у разі їх гіпотетичного виконання,можуть стати перехідним етапом до наступних – наприклад,Астанинських чи Ташкентських,а потім і Московських». При цьому,зауважують вони,широкомасштабний наступ « у силу теперішньої міжнародної ситуації,цін на нафту,військових можливостей теперішньої Росії». До того ж,що найголовніше,– у теперішній Україні відсутня соціальна база підтримки «приходу Путіна».
У той же час,експерти наголошують,що «виконання Мінських домовленостей і легітимізація наших убивць через зміни до Конституції,– а саме так сьогодні розуміє 80% населення неокупованої України проблему парламентського голосування – це здача національного суверенітету,самоповаги й гідності». Якщо це відбудеться,то неминуча реакція суспільства на таку здачу національних і державних інтересів. Правда,аналітики не беруться відповідати на питання,«що буде».