Аби розібратися у ситуації,розпочну передусім із роз’яснення самого поняття блокування ОРДЛО. Так,блокада ОРДЛО – це громадська акція з блокування товарних потоків між Україною та тимчасово окупованими Росією та контрольованими проросійськими кримінальними угрупуваннями територіями Донецької та Луганської областей.
 
Передумовами до таких рішучих дій активістів стали постійні непрозорі перевезення вантажів між Україною та окупованими територіями й постачання в ОРДЛО різноманітних товарів,ба навіть військових спецзасобів і це в часи війни,яку досі офіційно влада держави називає АТО. А головною причиною блокади є намагання припинити цинічну корумпованість тих осіб,які власний бізнес вважають важливішим,аніж життя українців,що продовжують обриватися у зоні бойових дій вже третій рік поспіль.
 
Відповідно,не зрозуміло,де різниця між ціною вугілля,що закуповує Україна в ОРДЛО і ціною,яка закладається в тариф для населення; не зрозуміло,чому Уряд України продовжує постачати електроенергію на непідконтрольні території,тим самим підтримуючи здатність терористів воювати проти української армії…
 
Фактично,блокада розпочалася із кінця грудня 2016 року,відтоді як активісти перекрили залізничне сполучення на окремих ділянках на Донеччині. Після того,активісти блокували рух кількох різних вантажних потягів,а згодом й автошляхи на Луганщині. Впродовж дії блокади,підтримку землякам висловлювали й ветерани АТО,які до того ж,подавали офіційне звернення до Президента України із закликом зупинити торгівлю і будь-які фінансові відносини з сепаратистами та їх представниками на тимчасово окупованих територіях ОРДЛО.
 
Переломним моментом стала подія,яка відбулася днями,а саме 13 березня. Тоді СБУ та спецпідрозділ «КОРД» на станції Кривий Торець затримали учасників блокади на одному з редутів. В результаті проведення операції,було затримано 43 особи,вилучено вогнепальну зброю та пляшки із запальною сумішшю.
 
Після такого «розгону»,який одразу офіційно й не прокоментували та не роз’яснили громадськості ані силові структури,ані влада,збурюватися почали мешканці низки обласних центрів України. Зокрема,акції протесту із вимогою звільнити блокувальників відбулися у Києві,Вінниці,Чернівцях,Рівному,Івано-Франківську,Львові,Одесі,Харкові. Не оминула протестна хвиля й місто Луцьк.
 
Тепер переходимо на площину власне Волинської області. Саме в обласному центрі Волині,активісти близько 19-ої години вечора зібралися в овальній залі ОДА та заявили губернатору Володимиру Гунчику про те,що не покинуть приміщення,допоки затриманих блокувальників не випустять на волю. Вони наголошували,що силовики повинні відпустити затриманих до 10-ої ранку 14 березня,у протилежному випадку активісти пригрозили діяти на власний розсуд іншими методами.
 
Цікавий момент: ті,хто був у стінах Волинської ОДА ввечері 13-го,або ж слідкували за прямою трансляцією в Інтернеті,не могли не помітити того,що у числі переважної більшості активістів перебували найбільші патріоти,прихильники голови Волинської облради та бізнесмена Ігоря Палиці. Серед них був і найліпший соратник Ігоря Петровича – Олександр Товстенюк,без якого напевно протест в ОДА й не відбувся). Хоча одразу мушу наголосити,мова йде не про усіх активних та небайдужих волинян,хто того вечора був присутній в ОДА.
 
Очевидно,зацікавлені особи,які так давно чекали нагоди «підсунути» з посади Володимира Гунчика,нарешті знайшли зручний і вигідний для себе час,аби скомпрометувати голову ОДА. У цьому,звісно,допомогли й медіа,які,як уже неодноразово писалося та обговорювалося,вирвали з контексту емоційні висловлювання Гунчика і перекрутили їх на власний зручний розсуд. Якщо говорити про добрі помисли цих псевдоактивістів,то чи не доцільніше в такому випадку було влаштувати протест під стінами СБУ чи Нацполіції,або ж навіть їхати зі своїми вимогами до столиці. При тому,що Володимир Гунчик – представник президента у регіоні,чим міг він задовольнити того вечора активістів? У його силах та повноваженнях лишалося зателефонувати до Петра Порошенка та висловити свою позицію,що власне він і зробив.
 
Втім,окремі депутати,напевно ще цілу ніч смакували думкою про те,як вони висловлюватимуть недовіру очільнику області,через його стійку пропрезидентську позицію. А наступного ж дня підстави для таких думок підкріпив ще й «борець за справедливість» – Ігор Палиця,який негайно прилетів до Луцька і скликав сесію Волиньради.
 
Але цього разу не сталося так,як бажалося,і це питання було вирішено на сесії не розглядати,щоправда обранці громади на чолі з головою облради,обіцяли ще повернутися до його розгляду пізніше. Мабуть таки,подібне рішення виникло після консультації депутатів з Ігорем Петровичем,який чітко розуміє,що усунути Володимира Гунчика нині – не вигідно і це понесе свої наслідки.
 
Разом з тим,на позачергову сесію було винесено лише два проекти рішення: Звернення до Президента України,Прем’єр-міністра України,Голови Верховної Ради України та Генерального прокурора України щодо дій стосовно учасників економічної блокади та Звернення до Президента України,Кабінету Міністрів України,Верховної Ради України,Ради Національної безпеки і оборони України,обласних рад щодо блокади банків з російським капіталом.
 
Обидва звернення депутати одноголосно підтримали,але тут же варто зазначити,що через зручну і доволі обережну позицію обранців громади та голови Волиньради,фактично «в прольоті» залишилися самі ініціатори протесту – активісти,які направду боролися за свободу блокувальників.
 
Справа в тому,що тоді,ввечері 13-го березня,активісти підписалися під листом-зверненням до керманича держави із наступними вимогами: невідкладно винести на розгляд ВР питання про звільнення зі своїх посад голову МВС Арсена Авакова,заступника начальника Національної поліції та керівника поліції Донеччини В`ячеслава Аброськіна,голову СБУ Василя Грицака та Першого заступника голови СБУ Віталія Малікова. Одночасно прихильники блокади вимагали негайно прийняти закон про «тимчасово окуповані території».
 
Та на сесії зміст цього звернення деформували і викреслили зі списку прізвища осіб,пропоновані активістами до звільнення. Натомість облрада у своєму зверненні вимагала лишень звільнення затриманих учасників блокади з-під варти та закриття кримінальних проваджень щодо них,щоправда звільнили блокувальників цього ж дня ще вранці. До того ж,волинські депутати радили ВР України швидше прийняти законопроект «Про тимчасово окуповані території»,а президенту – дати оцінку ситуації,що відбулася у Кривому Торці.
 
Невдоволення таким рішенням висловив депутат Луцької міської ради та активіст Микола Собуцький,який наполягав на внесені прізвища Авакова,Аброськіна,Грицака та Малікова у документ,що й було затверджено у зверненні активістів ще минулого вечора. Він також закликав голову облради не використовувати активістів у власних політичних цілях (мова йде про відставку Гунчика і використання питання блокади задля реалізації політичної вигоди). Але такі претензії очільнику Волиньради не сподобалися і тепер уже він заговорив про те,що не дасть активістам використовувати облраду у їхніх цілях.
 
Цікаво,що й депутат облради Михайло Імберовський також пропонував вписати хоч чиєсь із вищезгаданих прізвищ у звернення,але й тоді очільник ради відмовив у пропозиції.
 
Ясна річ,чому голова Волинської обласної ради перефразував звернення до Президента,адже навіть зі своєю безстрашністю,у нього сьогодні доволі непроста політична ситуація і підставляти себе він не може,але от скористатися силами активістів – ще б пак. До того ж,ситуацію він вирішує обернути на свою користь і прийняти бодай якесь звернення до Президента,аби показати громаді,як він палко вболіває за країну та наших мужніх воїнів.
 
Наступного дня,15 березня,у Луцьку відбулися не менш важливі та обурливі події. Йдеться про сесію міської ради,де бажаючи змінити владу міста,підконтрольні Палиці обранці громади брудними та абсурдними методами усунули з посади секретаря Луцької міської ради Юлію Вусенко. Вони ж використали на свою користь і тим самим підставили депутата Григорія Пустовіта,котрий тепер наймовірніше відповідатиме за свої діяння перед Фемідою. Після таких брудних «оборудок» депутати трьох фракцій («БПП»,«Самопомочі» та «Свободи») покинули сесійну залу зі словами «Ми не будемо брати участь у цьому цирку»,а Юлія Вусенко заявила,що подаватиме до суду,аби довести,що укропівці діяли незаконними методами. То чи не називається це справжнісіньким захопленням влади? Користуючись нагодою,окремі політики просто збурюють хвилю заворушень на Волині,доводять ситуацію до критичності та абсурду і потужним натиском на «всіх та вся» прибирають до рук свого керівника Ігоря Палиці усю владу в регіоні.
 
Але найбільше таки обурює те,що в часи нестабільності у державі,у часи війни,ситуацію на Волині починають загострювати «умільці». Закликаючи до повалення обласної влади та зміни її очільника,мало не силовим методом захоплюючи владні крісла в Луцьку,використовуючи будь-які підпільні методи,аби зняти голову ОДА та секретаря міськради з посад,підкуповуючи депутатів мало не з усіх фракцій,«Укроп» до останнього намагається досягти свого. Наша область до останніх подій вважалася чи не найспокійнішим регіоном в країні,чи варто тут починати «бійку» сильних світу сього? Адже за кожним гарно сказаним словом,все одно ховається прикра і гірка правда вигоди та грошей,а за ними стоять нічого не варті для політиків та олігархів – життя простих людей.