Навряд чи хтось сумнівається,що основні українські поразки та втрати,попри неминучість у перспективі перемоги,– попереду. Як і те,що мільйоннократно страшніша небезпека не від стратегічного і наразі безкарного ворога,від якого світ ілюзорно відкуповується Україною,скільки від нашої україно-української війни. Саме остання – апробована упродовж століть стратегія з набором найцинічніших тактичних прийомів – традиційно виявлялася найрезультативнішою,найубивчішою. Про цей незасвоєний урок історії суворо нагадав і минулий тиждень.

Вбивство в ніч з 24 на 25 березня координатора «Правого сектора» у Західній Україні Олександра Музичка (Сашка Білого) «відгукнулося» не просто взаємозвинуваченнями цієї структури та очільника МВС Арсена Авакова,протистояннями під стінами парламенту. В. о. Президента України Олександр Турчинов,нагадавши,на чию користь може зіграти розхитування ситуації,навіть побачив у спробі штурму ВР російський слід. Натомість сам Правий сектор пообіцяв,як заявив координатор у Рівненській області Роман Коваль,«мститися Арсену Авакову».

Така україно-українська війна,яка не дала відповідей на ряд питань (у тому числі – з якою метою та хто створив і фінансує Правий сектор) відбувалася за умов цілком реального вторгнення російського агресора з півночі,півдня та зі сходу. Про це попереджав передовсім генерал армії Євген Марчук. Правда,перед вірогідним «днем х» парламент відправив у відставку попереднього виконувача обов’язків міністра оборони (наразі не відомо,чи дадуть оцінку його,прости,Господи,діяльності прокуратура та суд). Тож уже під орудою генерал-полковника Михайла Коваля (до цього встиг побувати в полоні у кримських сепаратистів),за призначання якого очільником МО 25 березня проголосував 251 народний обранець,відбулися чи не наймасштабніші військові навчання. Так чи інакше,після цього РФ почала відводити свої підрозділи від українських кордонів. Можливо,це наслідок не стільки запізнілого демонстрування сили Україною,яка попередньо без бою здала Крим,скільки результат російсько-американських домовленостей щодо долі нашої країни або відображення наслідків економічних санкцій проти впливових росіян з боку Заходу. Хоча,радше,це відволікаючий маневр (як і перемовини біля Гомеля Лукашенка з Турчиновим),що має на меті приспати пильність і згодом завдати блискавичний удар з кількох напрямів по Києву.

Так чи інакше,Кремль,написавши для екс-Президента України звернення з вимогою проводити в регіонах України референдуми,від своєї стратегії щодо нашої країни не відмовся. Правда,коли ворог не приховує своїх планів,в Україні говорили про те,хто переможе під час виборів 25 травня. Дані соцдослідження,проведеного Центром соціальних і маркетингових досліджень «СОЦІС»,Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС),соціологічною групою «Рейтинг» і Центром Разумкова та презентованого в середу,Комітетом виборців України (КВУ) засвідчували,що під час голосування 24,9% виборців готові підтримати Петра Порошенка,8,9% Віталія Кличка,8,2% Юлію Тимошенко. Оскільки ж «батько» УДАРу не висовував своєї кандидатури (він підтримує лідера електоральної довіри),то основна боротьба може розгорнутися між Порошенком і Тимошенко. Адже шанси Михайла Добкіна,кандидатуру якого підтримала на другому етапі 14-го з’їзду ПР,навряд чи дозволяють бути реальним конкурентом.

Хоча на фоні суперечок,хто переможе,якось не помічалося того,що,цілком вірогідно,президентські вибори можуть не відбутися у зв’язку з захопленням РФ декількох регіонів України. А ще впродовж «семиденки» у нас тривав наполегливий пошук ворогів з-поміж себе – і,як наслідок,привид громадянської війни набирав конкретних обрисів. Диверсійних груп,п’ятих колон для того,щоб підігріти ситуацію,довести її до тотального вибуху,навряд чи бракуватиме й упродовж наступного періоду,коли Москва готується поставити крапку в операції «Русская весна» в Україні.

Тож спробуємо подумки встигнути перегорнути кілька сторінок тижня,який віддзеркалив тривожні українські реалії,підтверджуючи,в той же час,процес нашого державотворення.

«Фактично українці,Українська держава фінансують російську агресію»

За словами політолога Олега Соскіна,з російським агресором Україну залишили сам на сам,нам не дають зброї,НАТО нас не підтримало. Хоча зрозуміло,сказав він на УНН,що якщо Російська Федерація зламає Україну,то НАТО не зможе захистити посткомуністичні країни – ні Прибалтику,ні Польщу,ні Болгарію,ні Румунію.«Україна має цілий арсенал фінансово-економічних та організаційних заходів. У нас відбувається війна з Російською Федерацією,агресор напав на нас,окупував,анексував нашу територію. Путін діє як гітлерівська Німеччина,як сталінський Радянський Союз»,– зазначив Соскін. «Сьогодні фактично українці,Українська держава фінансують російську агресію. Нам потрібно негайно відмовитися від російського газу,привести в порядок видобуток власного газу. У кого знаходяться кримінальні схеми? Кому належить наш газ? Хто його контролює?»,– риторував директор Інституту трансформації суспільства.

«Час на «розкачку» закінчився позавчора»

Аналітик Сергій Грабовський («День»),згадуючи про 51 корабель ВМС України,які перейшли до Чорноморського флоту Росії,вважає,що такої ганьби,безславної капітуляції можна було б уникнути. Правда,відтак він зауважує,що «нинішнє політичне керівництво України – то цивільні «шпаки»,які ніколи не служили в армії,не знають її й не розуміють,що своїми дурними діями і передусім своєю бездіяльністю вони надовго деморалізували українське військо та завдали йому колосальні втрати у бойовій техніці». А після цього адресує і звинувачення фаховим військовим. «Я маю на увазі не істеричного полковника Гриценка,який на посаді міністра оборони продовжував розвалювати військо і нищити мобілізаційні запаси зброї,що почалося ще за президентства Кучми та не «ялового патріота» адмірала Тенюха (квота ВО «Свобода» в уряді,між іншим),– а справжніх,професійних,розважливих,відповідальних та динамічних генералів,адміралів і полковників,– підкреслює Грабовський. – Що вони? Де їхнє слово і де їхні дії? Адже тепер без радикального оновлення керівництва Міністерства оборони і командування Збройними силами,без публічного «розбору польотів» і без рішучих заходів зі зміцнення війська останнє не віритиме тим,хто віддає накази і не зможе захистити Україну в разі наступних агресивних дій Росії. А вони можуть не забаритися,отож час на «розкачку» закінчився позавчора».

У цьому ж виданні генерал армії Євген Марчук наголошує,що «вторгнення в Крим було реально повністю заблокувати – без стрільби,літаків,танків,якби вчасно ухвалювалися рішення і відповідно до них діяли. Треба визнати,наша країна знаходилася в складному становищі після подій на Майдані. Росія вдало використала цей момент – політична,військова,інформаційна операції із супроводженням роботи спецслужб нею готувалися давно». Водночас він підкреслює: «Я переконаний,щодо кримської трагедії і трагедії нашого флоту загальнонаціональне розслідування неминуче. Не зараз. Пізніше… Народ вимагатиме і дуже твердо… Хто і чому дав команду не виводити? Чому це зробили прикордонники? Я знаю,чим зараз в кулуарах виправдовуються. Але їхні аргументи – дитячий лепет. Це буде не Тимчасова слідча комісія парламенту,а загальнонаціональне масштабне розслідування». Генерал армії попереджає: «Можна прогнозувати,що до президентських виборів ситуація в Україні не покращиться. Наступна задача Росії – зірвати вибори 25 травня». Марчук не виключає,що РФ може розпочати масштабну війну. Незважаючи на критичність ситуації,генерал у ній вбачає й позитивний момент: «З’явилися реальні прикмети зародження української нації,не українців,а нації. Цьому зараз сприяє і присутність на наших кордонах російських військових».

«…підготовлений ґрунт для можливості військового перевороту»

Єгор Стружкін у виданні «Коментарі»,констатує,що «стрімка анексія Криму і насильство проти українських військових на півострові неминуче змушують засумніватися у ефективності управління «цивільної влади». Біль,розгубленість і приниження – приблизно такими словами можна описати психологічний стан мільйонів українців,які в прямому ефірі спостерігали за урочистостями в Москві з нагоди «возз’єднання» Криму з Росією. І що набагато гірше,за моментальною хвилею насильства щодо українських військових,які залишаються на півострові. Власне,відчуття гіркого безсилля переслідувало Україну три останні тижні,змінивши короткочасну ейфорію через падіння режиму Януковича і траур за героям Небесної сотні». На його думку,«трагізм ситуації в тому,що загроза самому існуванню української держави з втратою Криму нікуди не зникла. Ба більше,найближчим часом українцям доведеться навчитися жити із синдромом гарнізону обложеної фортеці і постійним відчуттям зовнішньої загрози: ситуація у південно-східних регіонах країни залишається важко прогнозованою».

Експерт попереджає,що претензії до вітчизняних політиків звучатимуть усе наполегливіше,а в практично безнадійній ситуації надії пов’язуватимуться з військовими. Загалом,вважає він,«усе це разом створює цілком підготовлений грунт для можливості… військового перевороту». Відтак Стружкін робить екскурс в історію військових переворотів. «Відомі випадки,коли саме прихід військових до влади забезпечував країні модернізаційний прорив,– нагадує він. – Хрестоматійні приклади: діяльність Мустафи Кемаля Ататюрка в Туреччині або період військового управління в Південній Кореї. Обидва ці приклади показові для України ще й тим,що й Туреччина Ататюрка,і Південна Корея пройшли якраз через випробування поразками і втратою частини території країни».

Правда,експерт радить не забувати,що «прихід військових до влади завжди супроводжується згортанням демократичних свобод громадян та етатизмом у всіх сферах суспільного життя. І рано чи пізно мілітаристи з двигунів прогресу стають його гальмом (їх відсторонення від влади відбулося і в Туреччині,і в Південній Кореї,і на жаль,не було безболісним)». У той же час,він висловлює версію,що «можливо,Україні частково в нагоді стане досвід Ізраїлю (ось уже яка країна навчилася жити як осаджена фортеця),де ЦАХАЛ настільки міцно інкорпорована в державу і суспільство,що часом буває важко провести розмежування між «цивільною» і військовою сторонами життя».

«…в першу чергу,захопити АЕС і після цього йти далі на Західну Україну»

«Біля наших кордонів зі сторони Білорусії сьогодні перебуває велика кількість військових без розпізнавальних знаків. За нашими даними,йдеться щонайменше про 1,5 тис військових,плюс бронетехніка та авіація. Ми не виключаємо,що їхнім завданням буде,в першу чергу,захопити АЕС і після цього йти далі на Західну Україну»,– розповів лідер «Правого сектора» на Рівненщині Роман Коваль (Gazeta.ua). Політик припускає,що Росія поряд з вторгненням у Миколаївську та Херсонську області піде окремим напрямком на Рівненщину. «Не відповідає дійсності,що у випадку продовження агресії Росія піде тільки однією колоною на Південь і Схід України. Інакше,виникає запитання для чого дислокували таку велику кількість військових і техніки на північному кордоні з Україною? Подібно як це відбувалося в Криму,у військових немає розпізнавальних знаків,вони перебувають у маскхалатах. Так зроблено,щоб їх не могли ідентифікувати»,– каже Коваль.

«…в категоріях пакту «Ріббентропа-Молотова»

Директор департаменту інформаційної політики МЗС Євген Перебийніс на брифінгу прокоментував інформацію про те,що заступник голови Держдуми РФ,лідер ЛДПР Володимир Жириновський пропонує Польщі,Румунії та Угорщини підтримати референдуми про приєднання до цих країн у низці українських областей. На його думку,«такі ідеї можуть виникнути лише в якійсь хворій уяві» (тут і далі цитуємо «УП»). А відтак підкреслив: «Я не думаю,що такі хворі ідеї потрібно коментувати. Я думаю,тут потрібно не в МЗС звертатися». Нагадаємо,що в Ліберально-демократичній партії Росії підтвердили,що спрямували звернення до керівництва Польщі,Румунії та Угорщини з пропозицією провести референдуми в суміжних із Україною регіонах цих держав.«Питання одне: можливість повернення Чернівецької області до складу Румунії,Закарпатської – до складу Угорщини,і п`яти областей України – Волинської,Львівської,Тернопільської,Івано-Франківської та Рівненської – до складу Польщі»,– розповіли в ЛДПР. У свою чергу,прес-секретар МЗС Польщі Марцин Войцеховський назвав несерйозним пропозицію лідера ЛДПР Жириновського про розділення територій України. «Засмучує той факт,що частина російської еліти продовжує мислити в категоріях пакту «Ріббентропа-Молотова» і не робить висновків із історії»,– зазначив він.

«Путін не вічний»

На думку позафракційного депутата Інни Богословської (цитуємо «Главком»),питання повернення Криму до складу України вирішуватиметься протягом 3-4 років,але автономія знову стане нашою територією. «Рішення кримського питання потребують часу. Однак,потрібно розуміти,що Путін не вічний. Крім того,в найближчі роки Росія буде мати величезні проблеми всередині країни,які вироблять ефект доміно і стануть детонатором багатьох процесів на периферії РФ»,– сказала вона. Політик переконана,що Україна вистоїть у цій боротьбі. «Цілком можливо,що ми пройдемо через громадянську війну,але ми вистоїмо і повернемо Крим. За моїми оцінками,цей процес займе 3-4 роки»,– зазначила вона.

«Російська агресія… дала шанс Україні позбавитися від «п’ятої колони»

Політолог і журналіст Віталій Портников зауважує на сайті kontrakty.ua,що після російської агресії в Криму про сприймання РФ як дружньої країни,а росіян як братнього народу вже неможливо будь-коли говорити. «Навіть якщо справа обмежиться тільки Кримом і інтервент не піде в інші регіони країни,будь-який український президент чи прем`єр просто змушений буде починати переговори з російським колегою з питання про відновлення територіальної цілісності країни і у відповідь вислуховувати всю ту нісенітницю про «важливість Криму для Росії»,яку зараз змушені дізнаватися західні політики,– наголошує він. – Росія – хто б не був її президентом – не зможе ось так просто взяти і «віддати» Крим. Україна – хто б її не очолював – не зможе так просто взяти і від нього відмовитися. А це означає просту річ,ще не усвідомлену в обох країнах: російсько-українські відносини завершені». Портников підкреслює: «Російська агресія,як це нерідко буває в історії,дала Україні шанс позбавитися від «п`ятої колони» або,принаймні,називати її представників пересічними зрадниками,а не прихильниками «вікової дружби» з окупантом».

«Мільйони українців вийдуть з кийками і «коктейлями Молотова»

Народний депутат Віктор Балога вважає,що стягування російських військ до українських кордонів – це підготовка до збройного вторгнення. Він (цитуємо «Цензор.НЕТ») вимагає оголосити повну мобілізацію і озброїти добровольців. На своїй сторінці в Facebook Віктор Балога заявив,що передислокація військ і техніки в РФ проводиться не для того,щоб «постріляти по мішенях». Екс-глава українського МНС попередив: «Мета зрозуміла,мета – більш ніж очевидна. Російські військові експерти називають навіть приблизні дати». Відтак нардеп нарікає,що «усі звернення,заклики,заяви – як горохом об стіну. Не знаю,якою мовою ще сказати,що в України є два варіанти протистояти агресору: фінський і швейцарський. Немає жодних сумнівів,що мільйони українців вийдуть з кийками і «коктейлями Молотова» проти російських танків». Водночас він переконаний: «Але,якщо за зразком Швейцарії зробити кожного військовозобов`язаного громадянина збройним солдатом – боротьба буде в рази ефективнішою». Парламентар звернувся до колег із закликом негайно підготувати законодавчу базу для озброєння людей.

«Ми гідно пройдемо всі нинішні випробування»

«Російська Федерація не лише окупувала та незаконно приєднала до себе Крим – останніми днями все частіше надходять повідомлення про концентрацію військ Росії біля українських кордонів,від Брянської області на півночі до Ростовської на півдні,а також у сепаратистських регіонах – у Криму та Придністров’ї,– значиться у зверненні Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета (посилаємося на прес-центр Київської Патріархії). – Ворог вже напав на нашу державу,окупував частину української землі. По суті без оголошення війни керівництво Росії вже розпочало війну проти України. Але зараз від кожного з нас залежить: або кремлівська агресія проти України на цьому буде зупинена,– або влада Росії розгорне повномасштабну війну з українським народом».

Як переконаний Предстоятель УПЦ КП,«зупинити кремлівські плани може не стільки зброя чи зовнішня допомога,скільки,найперше,сила духу і наша єдність. Якщо ми,громадяни України,належачи до різних націй,конфесій,політичних рухів,будемо єдиними,як народ,якщо як один станемо на захист української державності,незалежності,суверенітету і територіальної цілісності – ворожі плани не здійсняться».

Саме тому у цей відповідальний час святіший Патріарх звертається до кожного з нас: «Припиніть сварки і ворожнечу,відкладіть незгоду і особисті інтереси,не поширюйте панічних настроїв та не піддавайтеся паніці. Майбутнє єдиної України,нашого рідного і спільного дому,зараз важливіше,ніж будь-які питання,які розділяють нас». Він попереджає: «Якщо ми зараз заради перемоги України не відкладемо руйнівні суперечки навколо цих питань – завтра на кремлівських штиках і танках на нашу землю може прийти страшна біда війни,окупації,репресій. Тоді нинішні непорозуміння так чи інакше перестануть бути важливими».

Патріарх Київський і всієї Руси-України наголошує,що «на боці українського народу – правда і Бог,бо ми не бажаємо нікому зла,а лише хочемо мирно і у дружбі з сусідами жити у своєму власному домі – соборній і незалежній державі Україна. Вірю,що завдяки нашій єдності,силі духу та взаємній підтримці,з Божою допомогою разом ми гідно пройдемо всі нинішні випробування».

Незважаючи на те,що в деяких місцях РФ почала відводити свої війська від українського кордону,подальше вторгнення в нашу країну,очевидно,– лишень питання часу. За оприлюдненими у ЗМІ даними розвідки США,російські війська спробують прокласти сухопутний коридор до Криму,атакувавши Харків,Луганськ і Донецьк. Аналітики не виключають і вірогідність завдання удару з боку історичної Волині,а також атаки на Одесу,щоб порівняно блискавично захопити Київ.

Про суворі виклики і ймовірність розвитку подальшої експансії Кремля проти України намагалися нагадати в міру своїх можливостей і ЗМІ: «Парубій заявляє про активність російських диверсантів на південно-східному кордоні України»(«Тиждень»),«Партія регіонів запропонувала реалізувати план Росії в Україні» («Вести»),«Окупанти використовують жінок і дітей як «живий щит» при штурмі військових об`єктів» (УНІАН),«Окупувати Крим,Київ та ще 11 областей України Кремль планував ще у січні – за зверненням Януковича» («Експрес»),«У Москві можуть початися антиукраїнські погроми» («Тиждень»),«Рейтинг В.Путіна сягнув 80% – опитування» (УНН),«Росія продовжує стягувати війська до кордону України,готуючись до операції «Омега» – військові експерти» (delo.ua),«Спланована кампанія по знищенню України» («УП»),«Росія продовжує концентрувати війська на кордоні з Україною» («Коментарі»),«Путін – ворог №1 для України – Тимошенко» («Факты»),«Янукович озвучив плани Кремля з дестабілізації південного сходу Україні» («Дело»),«Турчинов заявив,що спроба штурму Ради «Правим сектором» організована Росією» (УНІАН),«Росія відступає від кордонів з Україною і вдесятеро скоротила там присутність своїх військ» (ТСН)…

Так чи інакше,вкотре нагадаємо один одному,що сьогоднішня Росія – це «колективний Путін». Агресивні плани щодо України поділяє,якщо вірити соціологам,більшість населення РФ. Тому навряд чи економічні санкції заставлять «собирателя русских земель відмовитися від своїх планів». Інше питання,що Путіну,можливо,доведеться почекати кілька тижнів – півтора місяця,доки внутріукраїнське протистояння сягне апогею. Тож якщо разом із ідеологом «Русского мира» реаніматор імперії не відсвяткує «возвращение Киева» на Великдень,то,спробує це зробити 9 травня.

І такі плани цілком реалістичні. Тож,допоки не надто пізно,слід зважити на фактори,на яких акцентує увагу Сергій Рахманін у «ДТ»: «Час називати війну – війною,агресора – агресором,мародерів – мародерами,провокаторів – провокаторами,героїв – героями. Час усвідомлювати,що ця влада ще не «чужа»,але вже й не «своя». Бо вона тікає від війни і не веде до миру. А отже,кожен із тих,хто не боїться ставити собі запитання,мусить звикнутися з необхідністю покладатися насамперед на себе. Твердо знаючи,що в годину лиха ми звично зіб’ємося в зграю. Готову до відбиття і до польоту».

А серед подій тижня,що розпочався,– остаточне визначення 4 квітня кількості кандидатів на пост Глави держави. Наразі ж у ЦВК – документи 46 осіб. 7 із них вже зареєстровано кандидатами на пост Президента України.

Також упродовж найближчого час,вірогідно,стане відомо,яких визначальних домовленостей щодо долі України досягнуть держсекретар США Джон Керрі і міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров. Перший наголошує,що дипломатичний шлях виходу з «глухого кута» в Україні можливий тільки за умов забезпечення нашою країною прав національних меншин,урегулювання мовних проблем в Україні,залучення міжнародних спостерігачів,інклюзивної конституційної реформи,роззброєння всіх незаконних збройних формувань і провокаторів. Тобто,в значній мірі,– позиції,які як свій «коник» для вторгнення використовував і використовує Кремль. Правда,Керрі заявляє (посилаємося на «Радіо Свобода»),що ніяке рішення щодо нашої країни не може ухвалюватися без участі легітимного уряду України на чолі з Арсенієм Яценюком.

Тим часом,секретар Ради національної безпеки та оборони Андрій Парубій,максимально відверто підкреслив про параметри майбутнього,накреслені для України в Москві. «Ми можемо сьогодні стверджувати,що продовжується дія їхнього плану під умовною назвою «Русская весна»,продовжуються спроби дестабілізації ситуації в південно-східних регіонах України»,– підкреслив він (цитуємо УНІАН). Саме усвідомлення цих реалій мало б зупинити тих,хто в Україні втілює в життя принцип «Бий своїх,щоб чужі боялися». Адже,як наголошує Патріарх Філарет,перемога над ворогом стане неминучою тільки «завдяки нашій єдності,силі духу та взаємній підтримці». Будьмо!