Нині аксіоми у стилі «Історія вчить тому,що нічому не вчить»,«Історичні трагедії мають здатність повторюватися – якщо не як трагедії,то як фарс» не просто актуальні. Тим паче,коли на фоні подій в Україні,де російська імперія показово демонструє свій лиховісний потворний лик,світ опиняється на грані непоправного.

Аби «ублажити» імперського монстра,на якусь миттєвість відкупитися від його сатанинських зазіхань,Європа,схоже,готова (не зважатимемо на риторику вірності принципам справедливості,гуманності,недопустимості культу сили) повторити свої фатальні помилки. Так,як це було у Мюнхені-1938,що відтак відгукнулося «Пактом Ріббентропа-Молотова»,давши 1939-го старт Другій світовій війні. Тільки тепер Захід ілюзорно намагається відкупитися від колективного путлера Україною. А відтак,до того,поки РФ не буде «розчинена» в Китаї,- наступні жертви безкарного московського імперіалізму: країни Балтії,Кавказу,Польщі,Фінляндії,Скандинавії…

Здаючи Україну,відмовившись від постачання захисного озброєння,Захід фактично сприяє Кремлю на чолі з психопатом-покручем. Зрештою,так,як уже відбувалося,коли «карлики» Гітлер і Сталін,завдяки такій,з дозволу сказати,позиції,зуміли розпалити смертельне вогнище Другої світової. З цього приводу минулого тижня висловив Європі далеке від дипломатичного тону обурення американський мільярдер Джордж Сорос: «Ви обіцяли допомогти і не допомогли»,нагадавши,що «Україна піддається величезній військовій і фінансовій атаці. Вона близька до колапсу» (Укрінформ).

Правда,знаменитий філантроп не нагадав лідерам Заходу,що відкуповуючись Україною від Кремля,вони стають співучасниками путіно-гундяєвського проекту «Русскій мір». У цьому ракурсі – промовисте зізнання американського сенатора-республіканця Джона Маккейна на телеканалі ZDF,який дав оцінку зусиллям канцлера Ангели Меркель: «Її поведінка нагадує мені політику 30-х років. Я хотів би спитати канцлера,скільки ще людей має загинути в Україні,щоб ви допомогли їм захистити себе? Дивлячись на поведінку німецького уряду,можна подумати,що там або не знають,або їм все одно,що в Україні гинуть люди…Вони просто спостерігають за тим,як вперше з часів Другої світової війни європейську країну роздирають на шматки».

Частковою відповіддю на риторичні запитання провідних геополітиків може стати збірна консолідована позиція України. Однак і тут ворог зумів запустити механізм протистояння,аби на фоні політичних «цунамі» під акомпанемент російських «градів» можна було перетворити навіть умовну стабільність у тотальний хаос. Москва апелює до багатосотлітнього успішного досвіду: будучи неспроможною подолати Україну під час агресії,вона спробує її знищити завдяки інспірованій україно-українській війні. Про ймовірний успіх такої стратегії окупанта в конкретному тактичному вияві нагадали і явні та приховані перипетії у коридорах ВРУ (3-го лютого розпочала роботу друга сесія парламенту восьмого скликання).

Але не все ще так фатально для України,як здається господареві Кремля. Радше йому самому,послідовнику кривавих вершителів доль,слід встигнути скористатися останнім досвідом Адольфа Алойзовича. Хоча,коли йдеться про «колективного путіна»,такий приклад не варто втілювати. Ліпше – спробувати прозріти. Хай навіть шовініст-улюбленець опиниться після цього не в Гаазі,а на Лобному місці напроти мавзолею,де зберігається мумія рятівника імперії «Русского міра» під знаменами більшовизму-сатанизму.

Утім,попереду – події,які не вміщаються навіть у найфатальніше прокрустове ложе. У цьому переконували факти й тенденції тижня,що встиг стати надбанням історії.

«Щоб не зрадити пам`ять Героїв Небесної Сотні»

Росія опинилася в міжнародній ізоляції на Мюнхенській конференції з питань безпеки,заявив у суботу,7 лютого,Президент України Петро Порошенко на мітингу українців,які проживають у Європі. За словами Порошенка,«весь світ сьогодні з Україною,Росія ? в ізоляції» (тут і далі посилаємося на «Радіо Свобода»). Як сказав Президент,«весь світ підтримує Україну в її боротьбі за суверенітет,незалежність і територіальну цілісність». «Ми хочемо лише одного ? щоб іноземні війська залишили межі нашої держави»,- заявив Порошенко. Як повідомляє прес-служба Президента,Глава Української держави підкреслив,що українці – мирний народ. «Ми не хочемо війни. Ми просто хочемо,щоб іноземні війська покинули нашу територію,український кордон був закритий для загарбників і найманців. Ми хочемо,щоб були звільнені всі заручники,включно з Надією Савченко,яка сьогодні 57-й день голодує,вимагаючи волі для себе і України»,- сказав Порошенко. Після цих слів всі,хто зібрався на площі,скандували: «Савченко – волю!».

Нагадавши про річницю подій на Майдані,Глава держави заявив: «Ми все зробимо,щоб не зрадити пам’ять Героїв Небесної сотні». На площі Карлсплатц у Мюнхені зібралися представники української діаспори та громадяни,які прийшли засвідчити свою підтримку України. Багато хто прийшов з дітьми. Наприкінці зустрічі всі разом з Порошенком заспівали Гімн України.

«За час,поки йде війна,були сподівання»

Перший заступник Голови Верховної Ради України,колишній Секретар РНБО Андрій Парубій,роздумуючи з приводу фізичного знищення донецького аеропорту й відступу наших військ від цього об’єкту,заперечив думку,що це – втрата символу героїзму українців. На його переконання,«аеропорт був сакралізований героїзмом наших відважних воїнів. Вони здобули свою символічну назву – «кіборги». Ще на Майдані ми говорили: війна та революція – це історія символів. Донецький аеропорт і став одним із символів незламності українського духу» (тут і далі посилаємося на «Главком»). Перший заступник Голови ВР зауважує,що категорично неприхильний до «отих істерик на тему «нас злили»,«нас підставили»,«все пропало». В мене немає жодних сумнівів,що подібні панічні настрої поширюються з-за кордону,ззовні,і мета їх – дестабілізувати Україну,деморалізувати суспільство…Розбалансування держави – це їхня ключова ціль». Він підкреслює: «На передовій стоять герої. І ті хлопці,які захищали аеропорт,- герої передової. Вони тримаються,вони знають,що український фронт треба тримати. А те,що бетон не встояв,– це не вина «кіборгів». Даний об’єкт з військово-тактичної точки зору вже не може виконувати функцію опорного пункту. Через нього проходить лінія фронту зараз. Але,зауважте,лінія фронту не розірвана».

Парубій зауважує,що й досі «дуже часто головна воєнна хитрість бойовиків полягає в тому,щоб,як і в перші дні війни,підло ховатися за спинами мирних мешканців. Вони неприховано там,посеред жилих кварталів,розташовують свої «Гради»,свої штаби». Тому,переконаний він,«наявність високоточної зброї є однією з наших найбільших потреб,окрім інших надсучасних засобів,які допоможуть прицільно знищувати терористів. Ми дійсно розраховуємо на таку допомогу. За час,поки йде війна,були сподівання,що підтримка з боку Заходу буде набагато більшою. Звичайно,нам потрібна сьогодні і фінансова допомога для того,щоб втримувати економіку. Але також нам потрібна зброя. Ми на неї розраховуємо. Вона має допомогти переламати ситуацію для того,щоб одного світанку перейти в контрнаступ і вигнати окупантів з нашої землі».

«… означає сприяння агресору»

Екс-міністр закордонних справ України Володимир Огризко зазначає,що «після прийняття Конгресом Акта підтримки свободи в Україні нових перешкод для постачання в Україну такої зброї не існує. Єдиною перешкодою є відсутність політичної волі керівництва США. Якщо аналіз того,що Росія та підконтрольні їй бойовики не збираються жодним чином у мирний спосіб врегульовувати ситуацію,є адекватним,то іншого рішення,ніж надання Україні засобів оборони,зокрема й летального озброєння,не має». «Тому зволікання з допомогою фактично означає сприяння агресору»,- наголошує він. На думку Огризка,Сполучені Штати вже давно мали б надати Україні летальну зброю,але рішення такого кардинального характеру чомусь у цій адміністрації не приймається. Він висловлює здивування заявою Барака Обами в інтерв’ю CNN,начебто в Путіна не було підготовленої стратегії щодо України,а анексія Криму стала «імпровізацією». На переконання дипломата,«імпровізація була добре підготовлена,а така реакція свідчить лише про те,що в Білому домі або серйозно не вивчають,що відбувається в Росії,або вивчають і не дають адекватної реакції не те,що вони бачать».

«Росія повторює долю гітлерівської Німеччини»

Директор Центру східноєвропейських досліджень у Москві Андрій Окара наголошує,що «у Росії зараз – гуманітарна катастрофа. Деякі щиро вірять у те,що говорить пропаганда. Ніби Кремль усі ненавидять і хочуть знищити. Що Америка напала на Росію й воює на Донбасі. Ще думають,що Росія встає з колін,а маріонеткова Україна заважає їй це робити. Серед інтелектуалів є відверті кон`юнктурники. Для них інтелектуальна проституція — це спосіб життя і стан душі. Свою совість «гасять» грошима з Кремля» (тут і далі посилаємося на «Газету по-українськи»). У той же час,в оточенні самого «собирателя» начебто назріває його несприйняття. «Найближче оточення Путіна — Ігор Сєчин,Сергій Іванов,Сергій Шойгу,В`ячеслав Володін,а також кілька олігархів,— це його заручники,- підкреслює політолог. – Зростає невдоволення серед олігархів. Їх бізнес потерпає від санкцій. Говорять про це відкрито,але не можуть вплинути на Путіна. Інакше ризикують повторити долю Михайла Ходорковського,який відсидів 10 років. У Росії ти або з президентом,або шиєш рукавички на заводі. В оточенні Путіна тихо шукають наступника. Час від часу називають якихось персон — нинішнього міністра оборони Сергія Шойгу чи віце-прем`єра Дмитра Рогозіна. Але поки що Путін — безальтернативна фігура».

Окара також зауважує,що «підтримка росіянами Путіна не впала — вона сягає 85 відсотків». На його думку,стратегія головного українофоба полягає в тому,«щоб Україна була об`єктом впливу Росії. Частиною «русского мира». Державою,яка не претендувала б на власну геополітичну роль».

Він також висловився щодо можливих сценаріїв розвитку подій на Донбасі. «Дієздатних воєнних ресурсів у Росії значно менше,ніж про це думають в Україні. Не вистачить,аби наступати на Київ. Для цього потрібна армія у щонайменше 150 тисяч боєздатних солдатів і офіцерів. Проте в Росії достатньо ресурсів,щоб років п`ять підтримувати млявоплинну війну на Донбасі. Відступати ж Путін уже не може. Пізно. Відступ стане його особистим кінцем як політичної фігури»,- зазначає експерт. На його думку,можливі три основні сценарії закінчення війни. «Після обстрілів Маріуполя російсько-український конфлікт із формату гібридного перейшов у фазу відкритого збройного,- констатує Окара. – Це означає,що всі мости спалені. До стану «братніх народів» не повернемося ніколи. Тому сценарій перший: політика Кремля виявляється вдалою — Україну розчленовують. Створять кілька маріонеткових держав».

У той же час,вважає аналітик,ймовірний і другий варіант: Кремль програє. Тоді «Росія повторює долю гітлерівської Німеччини після 9 травня 1945 року. Це розчленування країни силами антипутінської коаліції». Як і не варто відкидати вірогідності третього сценарію: «Світ чекає ядерний конфлікт із непередбачуваними наслідками».

На думку Андрія Окари,«якби українська еліта була зрілою й освіченою,то Україна зараз творила б світову історію. Країні критично бракує політиків,які широко мислять і стратегічно планують. У них — дрібні та шкурні інтереси… За останній рік українське суспільство підмінило собою корупційну і кволу державу. Все,що робить громадянське суспільство,ефективно. Майже все,що робить держава,— по-ідіотськи. Як-то кажуть,в України немає ядерної зброї,бо волонтерам її поки що не замовляли».

Він також вважає,що питання загрози розпаду Росії може стати реальністю,«якщо за нинішньої ситуації Путін перестане бути президентом. Якщо Україна не розвалиться,то стане дуже міцною й сильною — центром тяжіння на східноєвропейському та пострадянському просторах. Якщо з Росією трапиться щось трагічне й незворотне,то десятки мільйонів росіян хлинуть в Україну». Загалом же Окара не сумнівається,що після ліквідації (відходу,усунення) «царя» нинішню РФ очікує «смута… Після Путіна — потоп,глобальний політичний хаос».

«…ймовірність непередбачених випадковостей,включаючи використання ядерної зброї»

«The Economist» констатує (посилаємося на версію сайту delo.ua): «Бойовики наступають,і Путін назвав українську армію іноземним легіоном НАТО. У той же час,він зміцнює оборону у власній країні,мобілізувавши воєнізовані загони для боротьби з потенційними протестами в стилі Майдану. Нинішнє насильство в Україні,у багатьох сенсах,- свідчення відчаю Путіна». Видання нагадує,що «п`ять місяців тому російські війська вторглися,щоб не дати українській армії вигнати бойовиків з Донбасу. Незабаром українська поразка стала очевидною. Її торгова угода з Європейським Союзом зависла,а український парламент провів закон,що гарантує широку автономію частинам Донбасу,які знаходяться під контролем сепаратистів. Переговори про вступ України в НАТО припинилися. Америка вийшла з дискусії Росії,України та Європи. Мета Путіна – створити сепаратистську зону в межах України,здавалося,в межах досяжності». Таким чином,«The Economist» робить висновок,що «анексія Криму і війна в Україні допомогли Путіну консолідувати владу в своїй країні. Але з погіршенням стану економіки,він не може собі дозволити відпустити східну Україну,він опинився в пастці логіки зростаючого конфлікту». Видання посилаючись на Карла Більдта,колишнього міністра закордонних справ Швеції,і давній спостерігач російської ситуації,зазначає,що «Путін зараз оперує відверто ревізіоністською стратегією». Аналітики «The Economist»,роздумуючи про кремлівські плани «переформування» Європи та світу,висловлюються про вірогідність песимістичного сценарію. Вони посилаються на попередження колишнього міністра закордонних справ Ігоря Іванова: «За відсутності політичного діалогу,з урахуванням взаємної недовіри на історично високому рівні,ймовірність непередбачених випадковостей,включаючи використання ядерної зброї,стає все більш реальною».

«…можливість фінляндизації України за змовою за спиною Києва»

Юрій Райхель,нагадуючи,що в Криму 70 років тому відбулася друга зустріч глав держав та урядів антигітлерівської коаліції,констатує: «У Росії з нагоди круглої дати 9 травня збираються влаштувати грандіозне свято» (див. «Вчора і сьогодні ялтинського світу» у виданні «День»). Він зазначає,що «Ялтинсько-Потсдамський світовий порядок в тому чи іншому вигляді проіснував майже 70 років. Нині ж Москва хоче його кардинально переглянути».

У той же час,констатує експерт,«на глибоке розчарування Путіна,ніхто не збирається ділити з ним світ по лекалах Ялти-45. Мало того,несподівано Україна почала серйозно пручатися,Захід все більш жорстко відповідає. Претензій Кремля на свою зону впливу на пострадянському просторі також ніхто не визнає. Так само як і можливість фінляндизації України за змовою за спиною Києва».

На переконання Райхеля,майбутнє зумовлене тим,що «Путін вдерся в Україну й тепер стоїть перед досить складною дилемою. Або негайно відповзати назад з Донбасу й починати зализувати рани,або збільшувати ставки у вельми ризикованій грі. На разі обрано друге». Водночас,зазначає аналітик,«руйнувати світовий порядок йому ніхто не дасть. У Кремлі це ще не зрозуміли. Схоже,що річниця Ялтинської конференції московського начальника не наводить на жодні історичні паралелі».

«Ніхто на Заході не хоче…»

Провідні геополітичні гравці вже напрацювали план виходу із «глухого кута»,спричиненого агресією Росії проти України. Хоч і наразі не відомо його суті,з цього приводу вже висловлюються експерти (посилаємося на «День»). На переконання німецького політолога Андреаса Умланда,«мабуть,такий терміновий візит Меркель і Олланда до Києва,а потім до Москви,пов’язано із загостренням ситуації на Донбасі. Я бачу головну проблему в тому,що зараз Мінські домовленості під питанням. Зараз сепаратисти розширили свою територію і колишнього кордону,який було передбачено в Мінську,наскільки я розумію,вже немає. І таким чином,усі ці Мінські домовленості – під питанням. Це – певна безвихідь». Активізацію зусиль Заходу він пояснює тим,що там «не хочуть бути втягнутими до воєнного конфлікту з ядерною наддержавою. Тому така реакція,на жаль,у логіці політики цілком зрозуміла. Ніхто на Заході не хоче через Україну піти на військову конфронтацію з Росією. Що стосується майже одночасного візиту до Києва президента,канцлера і держсекретаря,то це свідчить про узгодження західними лідерами кроків між собою. І це,вочевидь,викликано тим,щоб цей конфлікт не просувався ще далі».

«Судячи з прес-конференції Джона Керрі в Києві,- зазначає політолог Вікторія Подгорна,- умови озвучено Порошенкові і буде озвучено Путінові (Керрі їх перерахував). Шлях розв’язання – дипломатичний. Захід не бачить рішучості українського керівництва вести війну. І не готовий давати зброю в руки тим,кому він не довіряє. Українське керівництво не продемонструвало за минулий рік жодних рішучих кроків провести реформи (інтерв’ю Дж.Паєтта). А реформи — це не лише вимога українського суспільства,це показник готовності України ввійти до цивілізованого світу. Захід пам’ятає з чого почався і для чого стояв Майдан набагато краще,ніж наша еліта». На її думку,«Джон Керрі невипадково пригадав свій візит на Майдан і своє визнання вибору українців,віддаючи належне українському суспільству. Але… Наразі визначати політику в Україні будуть нинішні еліти,неспроможні піднятися на рівень стратегічних завдань та інтересів України,- Захід нам не допоможе. Сьогодні все залежатиме знову не від нас… А від того яку позицію займе Путін. Якщо він гнутиме свою жорстку лінію – Захід змушений буде дати зброю,якщо він погодиться на поступки — це буде «худий мир» і довге зживання пострадянської системи в Україні,яке потребуватиме від нас багато сил і завзяття».

Натомість Дмитро Кулеба,посол із особливих доручень МЗС України,наголошує: «Будь-який новий план має забезпечити виконання Мінських домовленостей. Вони залишаються основним планом врегулювання. З того,що відомо наразі,для нас принципово важливим є той факт,що пропозиції,які везуть канцлер Меркель і президент Олланд у Київ,а потім представлять у Москві,ґрунтуються на неухильній гарантії територіальної цілісності України». Він також вважає,що «що політичне врегулювання в інтересах усіх: і Росії,і України,і Європи. Будемо сподіватися,що буде знайдено оптимальні формули для досягнення компромісу. Але наголошую: питання територіальної цілісності України не може бути предметом компромісу як її європейське майбутнє».

«Ми переживаємо дуже критичний момент»

Європейський Союз не піде на компроміс щодо незалежності та суверенітету України. Про це заявив президент Європейської Ради Дональд Туск у п`ятницю в Брюсселі на зустрічі з віце-президентом США Джо Байденом (посилаємося на «Європейську правду»). За його словами,ЄС та США повинні продовжувати стояти пліч-о-пліч,підтримуючи українців. «Ситуація в Україні погіршується з кожним днем. Як близькі друзі та партнери ЄС та США повинні продовжувати стояти пліч-о-пліч,координуючи наші зусилля та утримуючи тиск на Росію так довго,як це необхідно. Ми не сприймаємо будь-якого виду агресії,особливо агресії однієї держави проти іншої»,-сказав Туск. «Ми не можемо піти на компроміс щодо незалежності,суверенітету та територіальної цілісності України»,- підкреслив президент Європейської ради.

Як зазначив він,ЄС залишається «повністю відданим продовженню підтримки українцям,допомагаючи їм реформувати країну та стати сучасним,заможним та демократичним суспільством». «Ми переживаємо дуже критичний момент. У цей самий день президент Путін офіційно проголосив анексію Криму. На жаль,сьогодні ситуація є ще більш драматичною,ніж 11 місяців тому»,- наголосив Туск. Нагадаємо,що ЗМІ,посилаючись на французьке видання «LeFigaro»,«згідно з попередньою інформацією,франко-німецький план врегулювання має забезпечити нейтралітет України і «федеральне рішення»,що заморозить конфлікт на сході».

«…для українців це – найболючіше місце»

В Україні мобілізуються антидержавні структури. Про це попереджає екс-нардеп Інна Богословська: «Є сили,зацікавлені у проведенні перевороту в лютому-березні. Однак цього не станеться. Військові і добровольчі батальйони розуміють: якщо сьогодні змести владу,її ніким замінити». Проте,підкреслює вона,«буде ряд провокацій або одна масштабна. Робитимуть за принципом,як торік 13 жовтня до Адміністрації Президента нагнали Нацгвардію. Мій рідний Харків нашпигований військовими базами. У кожній частині живуть відставні радянські офіцери. На фізіологічному рівні не можуть визнати українську армію. Налаштовані агресивно. Багатьох із них сьогодні вербує ФСБ. Ці люди під час застілля розказують,що в годину «Ч» треба брати зброю та забезпечувати росіянам підтримку. Їх у військових містечках – до 20 відсотків. Почали потроху підтягувати шахтарів і трудові колективи заводів,які втратили ринки збуту в Росії. Йде постійне промивання мізків – людей накручують. Раніше робили це в лоб,а зараз: «Ой,як же шкода,така гарна країна і гине на наших очах». Йдуть через серце,знаючи,що для українців це – найболючіше місце».

Серед найбільших проблем України,вважає екс-нардеп,і та,що не з`явилися нові еліти. «Час сьогоднішньої перехідної влади може сплинути в період з осені 2015 го по весну 2016 року. Лишиться Верховна Рада. Всі розуміють,що це той рівень стабільності,який не можна чіпати. В Україні обвалилася пострадянська система держави,а нової не створили»,- вважає Богословська. А відтак висловлюється з приводу сценарію подальшого розвитку подій. «У Путіна фішка – зробити 9 травня всесвітнім святкуванням 70-річчя перемоги Радянського Союзу в Другій світовій війні,- нагадує вона. -З цим проектом він та його найближче оточення носяться років шість. Тоді з`явилися «колорадські» стрічки. Хоче,щоб ними була вкрита вся територія колишньої царської Росії. Тому березень-квітень для нас можуть бути кривавими. Буде спроба повністю взяти під контроль Донбас і пройти по Південній дузі (Південь України — Одещина,Миколаївщина,Запоріжжя,Херсонщина. — «ГПУ»). Якщо Путін туди зайде,все Причорномор`я стане зоною максимальної дестабілізації. Для України це смертельна небезпека. Для світу – виклик,який може закінчитися великою бідою. Путін попереджений,що буде,якщо піде по Південній дузі. Кілька місяців пошепки говорили,зараз сказали голосно – відключення від міжнародної платіжної системи «Свіфт». Без неї за півроку Росію виключать з нормального товарообігу».

Богословська також нагадує,що вже незабаром РФ може розвалитися. «Вся Європа нажахана тим,що Росія розвалиться на кілька держав. У приватних бесідах європейські політики й аналітики кажуть,що їм легше мати справу з путінською Росією. Це зло,але зрозуміле. А якщо країна розпадеться,ніхто не знає,хто куди побіжить. Це одна з причин,чому в Україну з другої половини 2016 року підуть величезні інвестиції – щоб забезпечити нам інфраструктуру,яка буде здатна стримати потік переселенців із Росії»,- зазначає вона.

Те,що розвал Росії неминучий,навряд чи викликає більш-менш серйозні сумніви. Інше питання,наскільки «відрикошетить» ця геополітична подія на сусідів. Чи не станеться те,про аналогію чого говорив Тарас Шевченко: «Польща впала та й вас задавила». Хіба що замість «Польща» слід сприймати за нинішніх реалій «Росія».

Наразі ж,коли Україна стала форпостом Європи у протистоянні з російським месіанським,шовіністичним імперіалізмом,не йдеться про жоден шанс на вірогідність мирного врегулювання ситуації. Ворог,аби відволікти власне населення від найнасущніших проблем,готовий піти на все,щоб залити кров’ю Україну,а відтак перетворити в ядерний попіл цілий світ. Перш,ніж піднесе якийсь путін-гундяєв- медведєв-шойгу нинішнім лідерам Китаю символічні ключі від Москви-града.

Про це в міру своїх можливостей намагалися повідомити й ЗМІ: «Лише західна зброя зупинить Путіна в Україні – The Guardian» («Контракты»),«США відмовилися від планів поставити Україні зброю найближчим часом» (УНІАН),«28 «кіборгів» зникли безвісти в аеропорту – Генштаб» («УП»),«Кожна поступка заохочуватиме Росію до подальшої агресії – Коморовський» (УНІАН),«Україна не переживе порад «батька польських реформ» Бальцеровича – польський політик» («ДТ»),«Розвідка США: РФ створює в Україні довготривалий конфлікт» (depo.ua),«Більдт: РосійськеТВ – більш,ніж пропаганда,воно перетворилося в зброю ненависті» («Хартія 97»),«У своєму «мирному плані» Путін погрожує зрівняти Донбас з землею – журналістка» (УНІАН),«Журналіст: Путін шантажує Європу ядерними ударами по Україні» (20khvylyn.com)…

У контексті невмолимої (почасти алогічної) логіки ймовірні найнеймовірніші події. На жаль,і найпесимістичніші. Про вірогідність початку розчленування України висловлюється дослідник Європейського центру Карнеґі Ульріх Шпек («Голос Америки»): «У залишку маємо війну Росії з Україною і Захід,який не хоче починати приховану війну проти Росії. Путіну куди легше загрожувати застосувати ще більшу силу. Йому Захід вже відвів статус непередбачуваного божевільного. Натомість Обама та Меркель цілком передбачувані. Зараз Путін може думати,що він нарешті довів Захід до кондиції,щоб почати переговори про розчленування України».

Чи засвідчить це згода Києва на план Парижа (автономія сепаратистам та демілітаризована зона),стане частково зрозуміло вже впродовж тижня,що розпочався. Зокрема – за підсумками переговорів 11 лютого у Мінську між Президентом України Петром Порошенком,президентом Франції Франсуа Олландом,федеральним канцлером Німеччини Ангелою Меркель та президентом Російської Федерації Володимиром Путіним.

Та,з іншого боку,як справедливо нагадував міністр закордонних справ Литви Лінас Лінкявічюс,«Ми не можемо довіряти жодному слову російських лідерів наразі,це все марно». Тож іншого,як перемога над окупантом,нам не дано. Безмежно наступати на ті самі історичні граблі не можна. Будьмо!