Про це промовисто говорять уже зараз об’єктивні соціологічні структури СОЦІС,КМІС,Центр Разумкова і «Рейтинг»,які констатують,що за Петра Олексійовича готові голосувати 32,9% опитаних. Його суперницю,що посідає друге місце в рейтингу електоральних симпатій,– готові підтримати менше десяти відсотків – від сили 9,5%.

Сутність таких показників,очевидно,слід шукати у тому,що кандидатура Петра Порошенка співзвучна сокровенній мрії українців про свого справжнього Лідера – й демократа,й «сильну руку». Адже окрім рівня геополітичного стратегічного мислення та унікального персонального бізнесового успіху,він – направду Патріот із великої літери. А водночас – це надзвичайно рішуча,мужня особистість (хто ще так міг би зарекомендувати себе в екстремальні моменти Майдану?). Якщо ж узяти до уваги сумарну кількість позитивів,то доведеться констатувати: досі фактично й не мала наша країна такого Провідника своїх національних інтересів. Адже Порошенко зумів поєднати в своїй особі талант і політика №1,й впливового бізнесмена,й високоморального співвітчизника,для якого Україна (як і Бог) – перш за все.

Судячи з електоральних настроїв волинян,де порівняно донедавна найістотнішу підтримку мала Юлія Тимошенко,нині навіть у цій області однозначно домінує за рівнем довіри виборців Петро Порошенко. Причому така зміна у концептуальних підходах – цілком закономірна. Виборці,незважаючи на інформаційні маніпуляції,набагато краще,ніж кілька місяців тому,розуміють,хто є хто. Тим паче,що навіть «батьківщина УПА» не могла не відкоригувати своїх політичних симпатій,дізнавшись про сувору правду щодо «альянсу» між ПР та «Батьківщиною»,який міг втілитися в життя ще наприкінці 2009-го.

До того ж,допомагає волинянам (як і більшості громадян України) визначитися своїми зізнаннями про ставлення до «залізної леді» сам «собиратель русских земель» – українофоб №1. Адже він не приховує,кого вважає «своїм» другом в нашій державі. За таких реалій,коли нарешті у громадян України є справді достойний кандидат на пост Президента,віддавати свій голос за когось іншого – це не просто помилка. Це фатальний крок. Очевидно,його безпомилково можна назвати зрадою.

Але навряд чи бранцями комплексів любові до Шуфричевої колишньої симпатії стануть українські виборці загалом,волиняни зокрема. Щиро шануючи закарпатця Нестора,волиняки на перший план,очевидно,поставлять реальні інтереси України. А такі заповітні прагнення найповніше та найпослідовніше відображені у передвиборчій програмі Петра Порошенка «Жити по-новому». Зрештою,ці концептуальні засади,в яких начебто нема особливих нововведень,просто ґрунтуються на здоровому глузді та загальних надіях на оптимістичне майбутнє. Адже,як зізнавався сам Петро Олексійович,«всі політичні програми,які ви до цього читали,були про манну небесну,але вона так і не випала». Тому й акцентує він увагу на необхідності повернення тимчасово окупованого Криму та подальшого захисту від зовнішньої агресії,зміцнення обороноздатності України,необхідності приведення до ладу військово-промислового комплексу нашої країни. Також П. Порошенко наголошує,що вступ у ЄС стане для України додатковою гарантією безпеки,а безвізовий режим буде запроваджено для співвітчизників уже в перший рік його перебування на посту Президента.

Серед позитивів безсумнівного майбутнього Глави Української держави – й адекватне сприймання цієї постаті не тільки всередині нашої країни,а
й за її межами. «Америка і Європа симпатизують Петру Порошенку,який за останні роки істотно поглибив і розвинув контакти із Заходом,особливо під час свого перебування на посаді глави МЗС»,– вважає російський політолог Станіслав Бєлковський. «Захід розглядає мільярдера як найбільш відповідного кандидата для управління країною під час геополітичної та економічної кризи,хоча Німеччина підтримує Тимошенко»,– пише британська The Independent.

Водночас навіть для Росії Порошенко може стати прийнятною фігурою.«Як колишній міністр закордонних справ,він особисто знає всіх ключових фігур російської політики – Сергія Лаврова,Дмитра Медведєва,Сергія Наришкіна. Якщо виникне необхідність початку переговорного процесу,вміння Порошенка бути хорошим комунікатором може виявитися дуже доречним»,– вважає політолог Володимир Фесенко.

Загалом експерти також нагадують,що Петро Порошенко був успішним міністром закордонних справ,міністром економіки,главою бюджетного комітету Верховної Ради,головою ради Національного банку України. Дещо перефразовуючи великоднє вітання Бориса Клімчука,найвідомішого волинянина у всеукраїнській «політичній обоймі»,зазначимо,що тільки Петро Олексійович за нинішніх екстремальних умов спроможний гарантувати « мир кожній оселі,надію – кожному серцю,спокій – Волинському краю,соборність – Українській державі».

Тож,зважаючи і на позитивний досвід,і на масштабність мислення та довіру співвітчизників,лише він,Петро Порошенко,приречений і на майбутню перемогу під час президентської виборчої кампанії-2014. Хоча вибір,звісно,робити тим,хто голосуватиме 25 травня цього року.