Маємо вибудувати українську державу тут в себе і самостійно,для цього треба вчитися і робити помилки
– Петре Никоновичу,розкажіть про себе і про свій шлях до голови районної ради. Який маєте практичний та життєвий досвід?
– Я родом з Рівненщини,а на Волині починав свій трудовий шлях з Любешівської школи,куди прийшов за розподілом у 1990 році. Викладав фізику та математику. Через три роки вже був заступником директора з навчальної частини. Потім знов – простим учителем.
З 2001 року працював начальником відділу молоді та спорту Любешівської РДА. Але згодом попросився назад в освіту і мене призначили директором Угриничівської ЗОШ.
В органах місцевого самоврядування працюю з 2006 до 2010 року,був заступником голови районної ради. З початку минулої каденції так склалися обставини,що мій досвід в раді виявився не потрібним,але після Революції Гідності,в лютому 2014,депутати обрали мене головою районної ради. Вотум довіри від депутатів отримав і в цій каденції. Намагаюся відстоювати інтереси громади Любешівщини.
– Упродовж цього діалогу обов`язково зачепимо тему децентралізації. Але якщо припустити,що справді колись відбудеться реформа місцевого самоврядування і в рад побільшає повноважень та відповідальності,то місцеве самоврядування буде не тільки ділити бюджет,а й дбати про його наповнення та економіку територій. Ми записуємо третє інтерв`ю з головами райрад і третій поспіль голова – педагог за освітою. Чи під силу людям,які є вихідцями з освітньої галузі,ефективно керувати органом місцевого самоврядування,який повинен забезпечити самодостатність громади?
– Я почну свою відповідь все ж з децентралізації. Цей процес – незворотній. Переконаний,що тільки при передачі повноважень та фінансового ресурсу на місця,громада може себе реалізувати. При започаткуванні об`єднаних громад в людей змінюється свідомість. Вони починають бачити себе господарями і господарниками. Об`єднана громада – це міні-сім`я. Процеси,які проходять в об`єднаній громаді ідентичні тим,що відбуваються в сім`ї,тому їх треба прискорювати всіма важелями впливу.
Але разом з тим,народ України ще досі не бачить стратегії розвитку держави в цілому. Ми все йдемо кудись. Але маємо вибудувати українську державу тут в себе і самостійно. Для цього треба вчитися і робити помилки.
Інша проблема – кадрове забезпечення. Чи могтимуть органи місцевого самоврядування управляти тими всіма процесами? Впевнений,що зможуть. Чи обійматимуть посади голів райрад колишні вчителі? Складно сказати. Це повинна бути людина з чітким баченням розвитку своєї території,мати довіру від громади і бути безкорисливою. В районі повинен бути один керівник,якого обере громада.
– Я трохи по-іншому задам питання. Чи повинна держава,з Вашої точки зору,вкласти кошти у навчання керівників органів місцевого самоврядування,які працюватимуть у постреформаторський період?
– Однозначно. Україна страждає від кадрового голоду в адміністративній системі. Не вистачає креативних молодих спеціалістів,які б розумілися в державному чи місцевому врядуванні. Зокрема,бракує таких фахівців в адмініструванні галузей економіки,туризму та інших перспективних напрямків.
Любешівський район має перспективу розвитку в кількох аспектах. Це – надра,туризм,аграрний сектор. Переробна галузь працює на основі двох лісгоспів. Ми потребуємо кадрів у цих сферах. Причому ці люди мають бути не тільки креативними,а й не боятися брати на себе відповідальність за свої ініціативи.
Коли ми в 2006 році починали працювати з грантами,то ніхто не вірив в результативність цієї ідеї. Але з тих пір до 2010 року ми освоїли 5 європейських грантів. З 2010 по 2014 – жодного. В цьому році завершуємо реалізацію ще чотирьох проектів.
Вже передбачили співфінансування зі Світовим банком і в цьому році в нас має бути завершена реконструкція двох амбуларотій,а через три роки ще трьох. Зараз наші люди дуже активні в боротьбі за грантові кошти. Вони не плачуться,а самі викручуються. Але 70% керівників знають тільки те,що вимагати бюджетних коштів.
В територіальній громаді має з`явитися господар,тоді все буде
– Дуже класно,що ви навчилися писати проекти. Але давайте поговоримо про те,якими можуть бути інші фінансові джерела,крім донорських. Ви вже назвали три напрямки,за якими може розвиватися економіка району. Почнемо з надр і відразу з бурштину. Нещодавно ЗМІ була інформація про нелегальне видобування сонячного каменю на території Судченської сільської ради,в минулому році Люб`язьський сільський голова повідомляв про аналогічний факт і навіть запевняв про бездіяльність правоохоронців. Що потрібно зробити на Вашу думку,щоб декриміналізувати видобування цієї копалини і щоб через бурштин врешті наповнити місцеві бюджети? Ви ж напевно не заперечуватиме,що місцеві люди хочуть,аби залишилося все так як є зараз. Мовляв,ми маємо право добувати самі і заробляти самі,бо це – наша земля. Але ж це не по-державному…
– Дійсно в окремих громад є таке поняття. Але коли при мені починаються розмови на тему: “Це наш бурштин”,- то я кажу: “А це наша лікарня і ми вас не пустимо,чи за школу заплатіть”.
Ситуація з бурштином в Любешівському районі поки контрольована. Як би там не висвітлювалися ці нюанси в медіа,чи в заявах політиків. Ми,як влада,знаходимо спільну мову з людьми. При чому ми побачили,що ефективніше працювати не з масою людей,а з лідерами. Люди хочуть добувати бурштин. Вони готові об`єднуватися в артілі. Вони не проти платити податки державі та сільській раді. Всі прагнуть розвитку.
Ми приблизно розуміємо звідки ноги ростуть,коли трапляються всі ці інциденти,про які пише преса. То “криша” якась хоче з`явитися,то “підкриша”. Наші любешівські люди не хочуть ніяких конфліктів,а самостійно і законно видобувати бурштин.
Моє бачення просте. От є організація,яка має ліцензію на видобування корисних копалин. Скажімо КП “Волиньприродресурс”,яке створила обласна рада. Це – комунальне підприємство,яке підпорядковується облраді та належить громаді. Воно буде заключати договори з артілями. Так,є громади,які не мають намірів створювати артілі. В такому випадку має прийти інвестор,але взяти наших людей на роботу. Але я переконаний,що чим менше буде посередників між тією організацією,яка надає ліцензію на користування надрами і тією,що здійснює видобуток,реалізацію і збут,тим дорожчий буде камінь,тим більше буде податків та доходів,і тим прозоріше буде видобування. Якщо ми понастворюємо структур,які будуть багато обіцяти і нічого не виконувати,то матимемо те,що має наш район з підприємством ДП “Грін Енерго”. Вони взяли в Києві погодження на вирощування енергетичної лози на землях водно-болотного фонду,обіцяли золоті гори. За землю то вони платять,але ні обіцяного заводу з переробки енергетичної лози,ні самої лози від них ми не бачимо. Написали їм три послання та постійно отримуємо відписки то про складну економічну ситуацію,то про війну. Всі дозволи вони побрали в Києві. Якби це було волинське підприємство,то громада на місці могла б вимагати наведення порядку: “Або працюйте,або нехай заходить інший інвестор”. В третьому кварталі ми хочемо слухати питання про діяльність цієї компанії на сесії районної ради.
Те ж саме стосується сапропелю. Тзов Скорінь Індастріал взяло погодження на розробку надр,а далі – вже три чи чотири роки повне затишшя.
Якщо таким чином буде відбуватися з бурштином,то будемо мати неконтрольовану ситуацію. Те видобування,яке здійснюється зараз є нецивілізованим і неправильним. Мотопомпа розбиває бурштин і в рази зменшується його вартість.
– Ваш голова РДА,депутат обласної ради Олег Кух вже неодноразово натякав,що бурштинові райони можуть створити комунальні підприємства в альтернативу «Волиньприродресурсу». Чи готова Любешівська райрада до такого кроку?
– Позиція нашого голови РДА консолідована,як і всі рішення,які приймаються в районі.
Але,справа в тому,що ми хочемо спочатку побачити дії “Волиньприродресурсу”. Якщо це підприємство працюватиме ефективно,якісно,і на благо,в тому числі,й любешівської громади,то це зніме з нас проблему створення аналогічної структури в районі та звільнить від пошуку інвесторів. Бо без них ніхто ніяких рухів здійснювати не буде. Щоб мати прибуток треба спочатку вкласти кошти.
Ситуація все рівно буде обговорюватися на сесії та на комісіях. В мене комісії проходять по 3-5 годин,але й сесія з 30 питаннями відбувається всього за три години. Тобто,якщо це підприємство працюватиме в темпі ми не будемо проти нього. А чекати ми не можемо.
– У голови обласної ради Ігоря Палиці є своє бачення стосовно того,яким чином повинен розподілятися прибуток від видобування надр. Він пропонує,щоб інвестор отримував 50% прибутку і стільки ж “Волиньприродресурс”. Якщо суму,яка надходитиме в комунальне підприємство обласної ради брати за 100%,то на думку Палиці половина повинна залишатися в обласному бюджеті,25% спрямовуватися до районної казни,стільки ж – до сільського чи селищного бюджетів. Як вам така схема розподілу прибутків за умови,що “Волиньприродресурс” таки активно працюватиме?
– Я так розумію,що це орієнтовна схема. Ігор Палиця правий в тому,що спочатку потрібно зробити геологорозвідку та побачити,які там поклади. Потім треба оцінити їхню вартість і вже тоді виходити на якісь схеми розподілу. Ми,як любешівська громада,ці запропоновані умови будемо обговорювати в себе. Якщо ми побачимо,що такий розподіл нам не вигідний,ми з ним не погодимося.
Те ж саме,що з акцизом. В нас є дві заправки на території селища Любешів. Рік тому в селищі було десь 1,2 млн грн власних доходів,а тепер вони мають тільки від акцизу 2,5 млн грн.,а загалом власних доходів за 2015 рік близько 4,5 млн грн. Районний бюджет – 9,5 млн грн. Це – не справедливо. Адже на тих заправках обслуговуються жителі всього району. Чому ж акциз йде тільки громаді Любешова?
Всі блага районного значення мають розподілятися за конкретними принципами та критеріями. Так само повинно бути з доходами,які надходять з усієї області.
– Тим більше обласний бюджет потрібно ж сприймати не як те,що належить чиновникам чи Луцьку. В ідеалі його кошти повинні спрямовуватися на об`єкти та програми обласного значення. Скажімо в обласну лікарню можна закупити дуже дороге обладнання,якого не може дозволити кожен районний центр. Але при потребі цим обладнанням скористається житель з будь-якого куточка Волині.
– Я говорю про те ж саме. Тому до розподілу коштів потрібно ставитися на основі детального аналізу та розрахунків. В області має бути й потужний резерв,бо є різні ситуації.
– Повернімося до теми економіки Любешівського району. Ви казали,що район багатий на надра,але ж не тільки на це,а на природні ресурси загалом. Ви маєте ліси. Господарюють там тільки державні лісгоспи. Чи справляються вони зі своєю роботою? Ліс на Любешівщині крадуть?
– Я не є спеціалістом в лісовій галузі. Але повністю довіряю директорам держлісгоспів. За їхніми даними,в нас менше вирубується лісів,ніж насаджується. По факту ми ще маємо запас стиглої деревини,яку могли би заготовляти.
– Тобто державні структури господарюють на ваших територіях ефективно?
– Так. Інша справа,що в нас є велика кількість пилорам,які проблемно легалізовуються.
– От,скажімо,скільки сьогодні є пилорам в Залізниці?
– Уже поменшало. Було понад 50,а зараз десь до 20 діючих.
– І ці 20 зареєструвалися?
– Так,зареєстровані. Ми з пилорамами більш-менш розібралися і навели порядок. Там залишилися деякі нелегальні. Жорсткіше почали працювати держлісгоспи по виявленню несанкціонованих рубок. Активізувалася податкова по лінії легалізації праці на пилорамах. Почали підключатися й сільські ради,бо там ховаються їхні прибутки. Раніше ж вони думали,що держава все рівно дасть гроші на зарплату. У нас по одній сільській раді вперто не хотіли збирати акцизу і запевняли: “Все рівно гроші на зарплату дасте”. В територіальній громаді має з`явитися господар,тоді все буде.
Якщо сільський голова на місці,районне начальство – також,контролюючі служби чесно роблять свою роботу,то ми матимемо і цивілізований збір ягід та грибів. В минулому році ми вдвічі збільшили надходження з цього джерела. Просто по-іншому організували роботу. А щоб ця робота була ще більш ефективна і щоб ми не витрачали пального,нервів,то треба зобов`язати сплатити відповідний податок на митниці. Але потім він має розчепитися на ті території,звідки збирали ці дари лісу.
Ви самі розумієте,одні заготовляють легально,а інші – ні. Хоча на останньому засіданні виїзної колегії РДА,яке ми проводили у Великій Глуші,самі підприємці обурюються: “А чого я сплачую всі платежі легально,а інші – ні.” Пройде зовсім небагато часу і сама громада побачить,що з цього є вигода. Ліцензія на продаж підакцизних товарів всього на всього 800 грн на рік,а штраф починається від 14 тис грн. Я б краще взяв ліцензію на 5 років і нормально би себе почував. Але заборонені перевірки. Зараз дуже важко працювати. Законодавче поле,те,що відбувається де-факто,і те,як ми в цьому всьому борсаємося гальмує всі процеси,які б мали відбуватися дуже швидко і дуже ефективно.
Інвесторів відлякує чорнобильський статус регіону
– Ще один надпотужний природний ресурс у вашому районі це – озера. Ви вже згадували про сапропель. Так розумію,що працювати з ним в Україні тільки вчаться,тому пропоную цієї теми не продовжувати далі,а більше уваги приділити саме рекреації та рибальству. На території району є національний природний парк “Стохід-Прип`ять”. Знаю,що був період,коли спостерігався конфлікт між місцевими сільськими громадами та керівництвом парку. Здебільшого сварилися через рибу,бо на території парку промислове рибальство заборонене. Чи врегульоване це питання? Чи потрібен цей національний парк,з Вашої точки зору?
– Цей парк потрібний для того,щоб район розвивався. Люди з-за кордону хочуть їхати до нас,бо дивуються неповторній красі нашої природи. Але мають бути чіткі правила гри і розмежування що і де можна робити. Все має бути так виписано,щоб двояко не трактувалося.
Рибальство? Нема питань. Інша справа: браконьєрство. В наших людей є така собі захисна реакція: “Наші батьки ловили рибу і ми маємо право”. Все правильно,але на село чи навіть кілька була одна-дві сітки. Рибу ніхто не ловив у нерестовий період. Тепер сітки вільно продаються на базарах. Є сім`ї,які мають по 5-10 сіток. Коли ця риба буде відновлюватися? Не проблема – любительське рибальство у дозволені періоди навіть на території національного парку. Є тільки невеличкі зони,де заборонена будь-яка діяльність людини.
Щодо промислового рибальства. На координаційній раді при голові облради йшлося про те,що буде зменшення плати за оренду водойм. Це дає сподівання,що інвестори будуть зацікавлені в розвитку озер.
Ми працюємо над розвитком туристичної галузі. Дуже активні в цьому лісгоспи,які розробляють рекреаційні екологічні зони,де можна було би цивілізовано відпочити. Гарні умови для туристів створив і національний парк.
В нас традиційно відбувається “Косовиця”,”Поліська регата”. В минулому році,наприклад,до нас приїхало для участі 16 екіпажів. З них 2 – міжнародні: з Польщі та Білорусі. Стабільно беруть участь в регаті червоноградці. Тобто ми всіма силами намагаємося популяризувати наш край.
– Але таких цивілізованих баз відпочинку,які вже є на Світязі,у вас поки немає ні на Люб`язі,ні на Білому озері?
– Для цього потрібні серйозні інвестиції. А відносно Білого,то взагалі можуть бути питання. Після проведення демаркаційних робіт на кордоні воно не буде геть волинським. Воно й сьогодні так є. Озеро перебуває в прикордонній смузі. Не думаю,що на державному рівні там дозволять бази відпочинку. А на Люб`язі – це цілком можливо. Проблема в тому,що свого часу,влада роздала прибережну територію. Там була ферма і роздавали паї тим,хто хотів. Коротше кажучи,приозерна земля має власників.
Але в нас є інші цікаві водойми,а не тільки Біле та Люб`язь,які ви назвали. Все впирається у ще одну дилему: наші населені пункти відносяться до третьої зони забруднення від ЧАЕС. Це стримує туристів та інвесторів.
– До речі часто доводилося чути не то легенду,не то бувальщину про те,що ця зона “липова”,куплена за гриби і ягоди…
– В кожній легенді є доля правди і доля брехні. Я не знаю платили тоді ягодами,чи ні,але є реальність. Вперше за 15 років в Любешівському районі смертність перевищила народжуваність. Причому,помирають люди працездатного віку. Ми маємо різке збільшення онкозахворювань та недуг серцево-судинної системи.
– А гриби і ягоди ваші безпечні?
– Колись в кожному селі були радіологи і це визначали. При постійних дослідженнях людям рекомендувалося,де не можна збирати ягід. Був контроль і за умови,що людина дбала про своє здоров`я,то дослухалася до спеціалістів. Зараз все це стало менш контрольованим.
– Але все ж таки може й не треба дуже відлякувати туристів статусом третьої зони?
– Туристи до нас їхали і їдуть. Ми зараз працюємо з підприємцями над тим,щоб вони розвивали готельний бізнес,щоб забезпечити відпочивальників комфортними умовами. Інвесторів,повторюю,відлякує чорнобильський статус регіону. Це – моя думка.
Варто розвивати туризм,бо навіть сільське господарство не таке перспективне,як ця галузь
– У вас є унікальне село Сваловичі,яке має одну вулицю вздовж річки. Там неповторно мальовничі будиночки з очеретяними стріхами і у них живуть люди. Як на мене,то Рокинівський скансен зі своїми штучними спорудами,відпочиває проти ваших живих Свалович. У вашому районі є Бучин,де відома багатьом волинянам чудотворна ікона Богородиці. Завдяки цій святині міг би розвиватися й паломницький напрямок. З Любешівщиною пов`язане ім`я Тедеуша Костюшка,який є національним героєм у США. Ще збережене приміщення кляштора,де він здобував освіту. Чи думали ви про розвиток туризму,пов`язаного з цими напрямками?
– Ми зараз працюємо над цим. Cваловичі вже частково розкручене село,бо воно слугує базою для відпочинку під час “Поліської регати”. Там набираються сил спортсмени і відпочиває група підтримки. Там є й база,де можна провести відпустку,попередньо заключивши угоду з національним парком. А щоб зробити там щось подібне до Пирогово,чи скансена в Рокинях,потрібен потужний інвестор. Поки,на жаль,нема таких людей,які б приїхали,побачили і захотіли вкладати кошти. З боку Хоцунської сільської ради ніяких заперечень чи перешкод немає,бо вони на дотаціях і хотіли б збільшити свої прибутки.
До Бучина є паломництво вже сьогодні. Туди їдуть люди з усіх усюд. Священики влаштовують піші хресні ходи з Любешова до Бучина. Але,згідний,цивілізованої інфраструктури,щоб там могли зупинятися люди на довше,немає.
Хоча в нас в районі вже є кілька агросадиб,які впроваджують “зелений” туризм. Вони створюють різні умови. Кожна людина,яка до нас приїздить,переслідує якусь ціль. Хтось хоче жити в готелі,а комусь до вподоби пожити в наметі,а ще хтось хоче забратися на одну з Лядин (острови на Любязі) та й там усамітнитися.
Кляштор капуцинів та в`їзна брама… З попереднім селищним головою в нас не складалося розуміння в цьому питанні. Коло кляштора був колись костел. Його зірвали комуністи в 60-х роках,але залишився фундамент. Приїздили спеціалісти з СЄНУ з баченням,як можна окультурити це місце. Я,як голова райради,не міг бути замовником проектно-кошторисної документації,а селищний голова відмовлявся це робити. В нинішнього очільника селища інший підхід. Тобто незабаром у нас з`явиться ще один об`єкт,привабливий для туристів. В планах маємо відбудувати славнозвісні підземні ходи.
– А чи намагалися відшукати нащадків Костюшка?
– Поки що ці пошуки нам нічого не дали. Костюшко,крім того що американський,ще й білоруський та польський національний герой. Ми дуже плідно працюємо з білорусами по цьому. Маємо старовинний парк,який пов`язаний родиною Чернецьких. Нещодавно заступник голови РДА була в Білорусі по цих питаннях. Хочемо виграти грант по програмі Польща-Білорусь-Україна та відреставрувати в`їзні ворота до Любешова. Вже замовлена проектна документація. Тобто ми плавно підходимо до того,що через певний період часу ми матимемо точки,від яких можна відштовхуватися і щось розвивати.
В минулому році розглядали ідею,щоб на базі реставрованих пам`яток зробити хорошу базу національного парку. Але все впирається в відносини між державним та місцевим бюджетом та можливо трішки у їхнє небажання. Зараз чекаємо на керівника національного парку,який перебуває в зоні АТО. Його десь мають демобілізувати. Думаю,що з його появою активність парку в цій справі пожвавиться.
Проблема в тому,що національний парк – державна структура. І архітектурними пам`ятками національного значення також опікується держава. Бюджетні відносини в нашій країні не прості,коли маєш намір реалізовувати якісь подібні ідеї.
Варто розвивати туризм в нашому краї,бо навіть сільське господарство не таке перспективне,як ця галузь.
– Втім був період,коли у вашому районі розвивалося картоплярство. У Деревку є дослідна станція. Вона ще діюча?
– Вона адаптовує сорти суто для поліської зони. Думаючі господарі перед тим,як придбати насіння,звертаються до Миколи Мандзика,директора сорто-дослідної станції,бо він гарантує,що ця культура адаптована до умов Полісся.
Вся біда в тому,що немає ринку збуту картоплі. В нас є нелегальні скупники,які забирають товар за безцінь,але обсяги виробництва картоплі в нас не зменшуються. Люди вирощують тільки сортову картоплю. Скупники навіть замовляють тільки певні сорти,навіть і не смачні,з нашої точки зору.
– А чи варто на Любешівщині відроджувати льонарство?
– Я не спеціаліст,щоб давати чітку відповідь. Чув таку думку,що льонарство дуже затратна галузь. Але є й протилежні позиції з цього приводу.
Однозначно має бути якась стратегія держави чи області в цьому плані.
В нас є певні села,які перекваліфікувалися і досить успішно займаються морквою. Вони мають налагоджені ринки збуту.
В минулому році до нас зайшов інвестор,який займається ягідництвом. Вони взяли 90 га землі в Дольській сільській раді,де вирощують малину,полуницю,лохину,ожину. Вигоду мають і ті люди,які заключили з ними угоди. Їм дають саджанці,забезпечують агротехнікою і забирають урожай. Ті,хто спробував,мають намір розширятися.
Ще одні інвестори займатимуться вирощуванням картоплі та ВРХ. Тобто не все так погано в Любешівському районі,як декому здається. Може ми й не досить ефективно працюємо,як декому здається,але ми чинимо так,як це можливо в даний момент та з даним бюджетом.
– Яку вигоду має район з того,що є прикордонним?
– Як вам сказати? Район – прикордонний. От і все. Може в перспективі й матимемо якусь вигоду.
Ламати через коліно нікого не будемо
– Якщо відбудеться адмінреформа,то скільки у вашому районі буде об`єднаних громад і скільки їх повинно бути в ідеалі?
– Держава створила такі умови,що не стимулює громади до об`єднання. Треба створити те середовище,щоб громади чітко знали: коли об`єднаємося – буде добре,або проводити адміністративно-територіальну реформу примусовим методом. Можливо так як в Польщі,яка різко провела реформу в себе. На засіданні координаційної ради при голові обласної ради,я почув різні думки своїх колег стосовно кількості громад в районах. Одні вважають,що має бути 4-6 громад,а інші,що одна – на базі цілого району. Це – суб`єктивне бачення кожного голови районної ради. Коли спілкуєшся з людьми,то вони запитують: “А що ми з того будемо мати?”.
В нас по перспективному плану має бути дві громади з центрами у Ветлах та Любешові. І Ветли,і Любешів були активними в цьому процесі,але історично складалося так,що центрами на Любешівщині були Велика Глуша та Любешів. Навколо Великої Глуші був дуже потужно розвинутий регіон. А по-друге власні доходи у Великій Глуші – другі за обсягами після селищного бюджету. Я схиляюся до варіанту двох громад з центрами: Любешів та Велика Глуша. Одна територіальна громада в нас не може ефективно функціонувати,бо маємо великі відстані між селами.
Пробувала Люб`язька громада об`єднати навколо себе села Цирської,Хоцунської та Дольської сільських рад,але коли вони подали свої документи,то їм чітко аргументували,що шансів на самоспроможність немає.
– Чи планується у вашому районі закриття шкіл?
– На чергову сесію виноситься питання про закриття двох: у Нових Березичах (початкова школа) та у Шлапані. Складне питання. От колись позакривали садочки,а потім їх довелося знову відкривати і шукати приміщення. Коли є два садочки в яких передбачена однакова кількість штату,то в одному працює 7 людей,бо там голова сільської ради контролює ситуацію,а другому – 13. Це не раціональне використання грошей.
Тому я попросив при оптимізації шкіл,щоб до довідки додали три додатки,бо ми повинні дуже скрупульозно підійти до цього питання. Депутати повинні вникнути в суть питання перед тим,як приймати рішення. Я попросив відділ освіти РДА дати інформацію щодо цільового використання тих приміщень. Нас також цікавить штатні розписи та перспективи зайнятості вчителів. Безперечно будемо вивчати думку сільських громад. Начальник відділу освіти запевнив мене,що все вже проговорено. У мене особисто,якщо по нових Березичах запитань нема,то по Шлапаню є. Хоча,однозначно,для дітей це буде краще. Поруч стоїть Люб`язівська школа заповнена на 40%. Село Шлапань розкидане. Діти,які живуть на периферії затрачають трохи часу,щоб добратися,то думаю шкільним автобусом це буде зручніше. Є нюанси,але ламати через коліно нікого не будемо. При тій освітній субвенції,яка надається ми даємо раду. Наша освітня система не потребує особливої оптимізації.
– Яку потребу в соціальній інфраструктурі сьогодні має Любешівський район?
– Я часто їжджу по області. Бачу,що любешівські школи,садочки та клуби не у найгіршому стані. Свого часу ми попрацювали – тож маємо результат. Грошей,як і усім,не вистачає,бо розвиток відбувається постійно і життя рухається вперед. Треба завершити ті об`єкти,які розпочали. Добре,що включили до ДФРР добудову Любешівського НВК. Сподіваємося й на фінансування будівництва полігону твердих побутових відходів поблизу Любешова. Мусимо завершити спортзал в Седлищі. Ціна питання понад 5 млн грн,але ми не можемо знайти навіть половини. Зведений перший поверх школи в с. Гірки. Ми відмовляємося від проекту двоповерхової споруди і переконали громаду в цьому. Але,щоб завершити об`єкт,потрібно мільйонів з 15.
Все буде залежати від того,в якому ключі буде проходити реформа освіти. Було би добре (і якщо це можливо) забрати на наш баланс частину приміщення коледжу від ЛНТУ,щоб наші діти змогли там здобувати середню освіту (скажімо випускні 10-11 класи). Потрібно проаналізувати,чи потрібен в такому об’ємі цей заклад в нашому райцентрі. А ми могли б розвантажити Любешівський НВК. В іншому випадку нам потрібне нове будівництво. Збільшується народжуваність у Цирській сільській раді. Сьогодні переповнена школа в самому Цирі,а в Лахвичах розташована в 5 непривабливих приміщеннях.
У галузі охорони здоров`я ніби й все нормально. Хоча медична субвенція є недостатня. Якщо завершимо співпрацю зі світовим банком по амбулаторіях,то зможемо навіть закрити кілька ФАПів.
Люди досі вірять в популізм
– Був час,коли в Любешівському районі дуже підтримували комуністів. Ваш земляк Адам Мартинюк,був членом цієї партії і впливовим Народним депутатом. Відомо,що він лобіював інтереси району в Києві і це одна з причин,чому любешівці підтримували “червону” партію. Чи помінялися погляди ваших земляків у нинішні часи декомунізації і чи ностальгують вони за комуністами?
– Кожен має право на свою думку. Але скажу,що політичні погляди в наших жителів таки змінилися. Втім люди досі вірять в популізм.
– А Ви до якої політичної сили належите?
– Я є членом партії “Наша Україна” і очолюю районний осередок цієї політичної сили. Але своє членство в партії призупинив на час виконання повноважень. Наша політична сила не брала участі у виборах. Я особисто балотувався від БПП,бо вважаю,що вона найбільш подібна за поглядами до “Нашої України”.
– Які політичні сили представлені сьогодні у районній раді?
– Блок Петра Порошенка,УКРОП,”Батьківщина”,Радикальна партія Олега Ляшка та Народна партія. Часто дискутуємо,але знаходимо компроміс. Я постійно закликаю депутатів працювати на громаду,а не на партійні ідеї чи свої інтереси. Дехто чує,а є такі,що не хочуть чути.
– Яких реальних кроків Ви очікуєте від центральної влади в Києві для того,щоб Україна стала успішною державою?
– Складне запитання… Вагаюся,з чого почати,бо не вважаю себе діячем такого масштабу,щоб давати такі рецепти. Втім дозволю собі кілька міркувань,як голова районної ради.
По-перше,повинні відбутися чіткі законодавчо обґрунтовані та прозорі реформи. Їх треба провести дуже швидко.
По-друге,треба змінити підходи до соціального захисту наших людей. Ми ж дійшли до абсурду. Якщо сім`я складається з двох працюючих педагогів,то вона у більш складній ситуації,аніж та родина,де чоловік оформлений по догляду за 80-літнім батьком,а дружина в декреті. Система пільг та субсидій в нас настільки корумпована,що невідомо на скільки вистачить терпіння в бюджетників дивитися на цю несправедливість. Має бути адресна допомога,а не пільги. От є субсидія на газ чи електроенергію. А кого вона стимулює до здійснення енергозберігаючих заходів?. “Я палю стільки,щоб мені виходила субсидія. Держава ж сказала,що проплатить. А навіщо мені енергозбереження?”,- знизують плечима чимало людей. Та дайте їм мінімум коштів,яких на думку держави не вистачає,щоб проплатити за тепло. Ніхто тоді не палитиме за газ так,щоб в хаті потрібно було серед зими відкривати вікна.
Поговорімо про соціальну допомогу,яка йде на дітей. Чому її давати батькам? В нас що змінили Сімейний кодекс і батьки не відповідають за дітей? Моя мама отримувала в колгоспі 33 карбованці. Нас було четверо. Але ми усі здобули вищу освіту. Я мав стипендію 40 карбованців. От чому б ту соціальну допомогу не платити дитині на картку,щоб вона могла скористатися цими грошима після досягнення повноліття. Ці кошти можна було б потратити на навчання чи на започаткування бізнесу. Добре,якщо батьки використовують ці кошти на благо дитини,але ж не про всіх так можна сказати.
А візьміть пільги на перевезення. Держава їх гарантувала і зобов`язала місцеву владу виконувати. Я розумію так,якщо район чи область може собі дозволити компенсацію тих пільг,то він їх у себе запроваджує та фінансує. І знову ж таки має бути адресна допомога людям. Дармове вливання грошей з боку держави людям,які плачуть і кажуть,що їм важко,до доброго не приведе. А хто пішов і перевірив,як вони живуть? Один приклад. Приходять до мене одні люди на прийом і скаржаться на те,що їм неправильно нарахували соціальну допомогу. Коли починаєш розбиратися,то бачиш,що згідно з буквою закону,той прохач дійсно правий,але по факту йому ця допомога не треба. Ну не варто на неї претендувати молодому здоровому чоловікові,який їздить на сезони і нормально заробляє. Він має прекрасну хату,машину,трактора,меблі. Поряд з цим є інша молода сім`я,де двоє хворих на ДЦП діток… Законодавство виписане так,що тільки один з батьків може отримувати допомогу по догляду. Їхній дохід – 2 800 грн,по 1400 грн пенсії на кожну дитину. Чоловік ніде не може влаштуватися на роботу і далеко не поїде,бо не лишить дружину в такій складній ситуації. Але цій сім`ї не може бути соціальної допомоги,згідно з законодавством. Зміниться система пільг,зменшиться корупція.
А навіщо держава платить допомогу по безробіттю? Куди я прийшов працювати в Угриничівську школу,то там було 12 чоловік технічного персоналу. Але тоді не було соціальних допомог по безробіттю. З чого почалися допомоги? Коли відбулися скорочення та оптимізації в бюджетних закладах. Тепер держава платить людям,які не хочуть працювати,замість того,щоб залишити їх на роботі в тій же школі. Він пити не буде,бо знатиме ,що завтра на роботу і отримуватиме ті ж самі кошти від держави,тільки за працю,а не безробіття. Я не кажу,що всі мають працювати в бюджетних установах. Нехай комусь дадуть гроші для започаткування малого бізнесу. Хай їх років на 5 звільнять від сплати податків,але не допустити,що вони нічого не робили. Якщо порівняти скільки коштів отримують люди в нас районі як заробітну плату з усіма соціальними виплатами,то суми різнитимуться дуже суттєво.
Ми мусимо вивести країну зі ступору.