Волиняни показали дві комедії «За двома зайцями» М. Старицького – І. Нечуя-Левицького та «Приборкання норовливої» В. Шекспіра й зібрали майже повну залу у Театрі ім. Лесі Українки. Київські глядачі вже стали звикати до цього колективу,бо за останні два роки він приїздив тричі,- пише День.
ПІДСТАРКУВАТИЙ ЖЕВЖИК І… КРАСУНЯ
Попри те,що вистави давно не прем’єрні,вони залишаються виграшними завдяки інтересу публіки до цього матеріалу. Текст Шекспіра,щоправда,«оздобили» ознаками сучасних реалій (на кшталт «Не в «Ашані» куплено»),але імпровізація пожвавлює дію. Образи Проні,Голохвастова,Секлити Лимарихи із «Зайців» давно стали заледве не архетиповими. Проте трактування головних персонажів нешаблонне. Тут Проня (Софія Онищук-Коць) – красуня в розкішних сукнях; Свирид Петрович (Олександр Якимчук) – підстаркуватий жевжик,для якого одруження – останній шанс розбагатіти. Галя (Людмила Натанчук) з довгою косою і в українському строї (художник – Богдана Бочкай),проте вона закохується в Голохвастова,і ніякий Степан їй не потрібен. Тут є й alter ego Проні – Солістка оркестру в ресторані (Лариса Пивачук),яка підбурює головну героїню на купівлю отого пресловутого жахливого чепчика для матері,на «разгаваривание по-русски»,на завивання романсу «Очи черные». Разом із тим,образи Прокопа Свиридовича Сірка (Анатолій Романюк) та Явдокії Пилипівни (Лариса Зеленова) якось особливо зворушливо виглядають: продовж усієї дії Прокіп Свиридович,чуючи дзвони до вечірні,все якось не може зібратися,а у фіналі йде,бо страждання часто навертає до Бога…
«ВОЛИНСЬКИЙ ТЕАТР – НЕ ЗАЧМУХАНЕ БОЛОТО»
Вистави «За двома зайцями» та «Приборкання норовливої» поставив Петро Ластівка,до недавнього часу – художній керівник Волинського театру («День» №50 за 23 березня писав про конфлікт між ним та адміністрацією з колективом). Заради повноти картини варто надати слово тепер вже колишньому керманичу театру. «Саме моє втручання в фінансові зловживання директором та адміністрацією і призвели до інсинуації проти мене»,– стверджує Петро Петрович. А збори,на яких йому висловили недовіру,вважає нелегітимними й такими,що суперечать законодавству України. Проти П. Ластівки найпершими постали ті,кого він просив перейти на півставки,пенсіонери,і хто порушував трудову дисципліну. «Мене звинувачували в тому,що я хам – що це значить,в чому це проявляється? В тому,що сварю недолугих акторів,котрі запізнюються на репетиції? Так,сварю,бо систематичне порушення дисципліни є неповагою до режисера,театру та професії. В тому,що я роблю зауваження? Але якщо актор постійно забуває текст та мізансцени,як я можу не робити зауваження? У мене така професія – робити зауваження»,– підкреслює Петро ЛАСТІВКА.
Також були звинувачення у «відмиванні» грошей,і водночас ніхто нічого просто не зміг довести. Все це «видали» на телебачення,яке запросили на збори. «Там є пряме втручання в мої особисті сімейні справи,– продовжує Петро Петрович. – Є наклепи,які збурили колектив,що став проти мене голосувати. Я не підписував жодного фінансового документа,але,так – наполягав,що треба купити і те,й те,і те,що має бути в театрі. І багато що було куплено,завдяки чому Волинський театр – не зачмухане болото».
– Для мене було важливо,щоб театр поїхав на фестиваль «Слов’янські театральні зустрічі» до Чернігова,на гастролі до Києва. Якщо проти мене проголосували 80 осіб – щоправда,не знаю,як рахували голоси,і не впевнений,що актори саме так проголосували – я не вважаю за потрібне нав’язувати себе,якщо люди не хочуть зі мною працювати. Я написав заяву і йду з театру,– каже Ластівка. – Хоч що б мені там закидали,але працював на театр,на його розвиток. За моєї каденції відбулося багато гастрольних поїздок,на яких театр не просто виходив «у нуль»,а заробляв гроші. На виставах були аншлаги. Театр – це не тільки приміщення. Це стан душі. Це не тільки любов до себе,а й любов та повага до інших,розуміння інших.
Я намагався виховувати колектив,«підтягуючи» його до найкращих зразків,щоби він завжди був у тонусі. Театр побудований на тому,що на «возі» сидить багато людей,а до голоблі причеплений один чи пара коней,які все тягнуть. І коли один кінь починає ходити наліво,другий робить те ж саме,вони зашпортуються і разом із тим возом перекидаються. Я бажаю театру,щоби вони не перекинулися і не розтягнули того воза по своїх дворах…»
ЩО ДАЛІ?
Режисер П. Ластівка збирається «зробити в Луцьку новий театр усім на радість. Уже почав набирати трупу. Багато людей погодилось зі мною працювати. Приміщення є».
А щодо планів театру цілковитої ясності немає. Директор Анатолій Глива лише сказав,що,згідно з чинним законодавством,має бути оголошено конкурс на заміщення вакантної посади художнього керівника. Наразі ситуація в підвішеному стані. Її можна описати,перефразовуючи жанр вистави «Приборкання норовливої»: «Кому – комедія,кому – трагедія,а взагалі – драма»…
Автор – Ельвіра ЗАГУРСЬКА
На фото – Петро Ластівка