Проте,волонтери,що допомагають їм,кажуть про кількість удвічі,а то й тричі більшу,адже велика частина з них просто не реєструються у місцевих органах влади,– повідомляє «Громадське ТБ».

Завдяки небайдужим активістам,переселенці мають,де жити,що їсти та в що одягтися. Живуть де як: хтось на квартирі,хтось у дитячому садочку,а хтось і в церкві.

Світла – жителька Луганської області. Переїхала до Луцька разом із 4-ма дітьми,ще один її син залишився наразі на сході,але має намір також переїжджати з зони ведення бойових дій. Наразі сім`я поселилася у місцевій церкві «Фіміам»». Волинські самооборонівці,як і інші прості люди привезли їм харчів. Окрім цього небайдужі лучани самооорганізовуються і збирають усім переселенцям одяг,посуд,канцелярію,дитячі іграшки тощо.

Переселенка каже,що не мала стереотипів щодо західної України,каже,що тут до неї дуже добре ставляться і допомагають усім,чим треба. Вболіває за Україну та її цілісність. Натомість своїх ідейних противників описує як людей агресивних. Щодо їх аргументів,чому вони виступають за сепаратистські ідеї,тому що,мовляв,українські військові стріляють по них.

Наразі Світлана не знає,у якому стані її дім: чи його уже розбомбили,чи ні. На запитання,чи має намір повертатися,то більше схиляється до того,що залишиться на Волині. Її діти також не бажають повертатися додому.