Доки кандидати на пост Президента України вправлялися в красномовстві та дарували на віртуальних і паперових шпальтах ЗМІ (передовсім із телеекранів,до яких «прописані» літні люди – найсумлінніші виборці) рятівні обіцянки,реалізатори стратегії Кремля теж часу на гаяли. Тож,18 травня у так званій Луганській народній республіці обрали,прости Господи,президента (ним став Валерій Болотов) та затвердили свою тимчасову Конституцію. Під чий диктат ухвалені відповідні «закони»,навряд чи хтось сумнівається. У цьому контексті промовистий приклад і так званої Донецької народної республіки. Її начебто лідер (реальним господарем краю залишається найбагатша людина України,яка веде свою специфічну складну гру і з Києвом,і з Москвою) Денис Пушилін уже розкрив карти: «Грунтуючись на волі народу і відновленні історичної справедливості,ми просимо Російську Федерацію прийняти Донецьку народну республіку до складу Російської Федерації».

Очевидно,навряд чи на Донбасі 25 травня більшість виборців матиме можливість скористуватись своїм конституційним правом на волевиявлення – проголосувати за того чи іншого кандидата у Президенти України. Зважаючи на значне число претендентів,певне,не варто покладати й особливі надії,що Главу держави вдасться обрати під час першого туру. Тим паче,що в ряді областей,якщо й не триватимуть бої у рамкам АТО,то відлунюваме канонада – російські «миротворці» саме у день виборів проводитимуть масштабні навчання біля кордонів України. Не факт,що це дійство не стане й початком «класичного» воєнного вторгнення.

Водночас,доки триває тривожне очікування та подальше «розхитування» ситуації в Україні,РФ устами «Газпрому» продовжила «газову атаку». Вона не тільки виставила нашій країні рахунок у 11 мільярдів «зелених» за невибране «голубе паливо»,але й пообіцяла перекрити кран. Правда,це станеться з 3 червня,якщо Україна не розрахується за отриманий раніше газ.

Однак до початку літа досить багато чого може змінитися. І хоч «возз’єднувати» з РФ так звані ДНР і ЛНР «собиратель русских земель» буде,за версіями політологів,не раніше 6 червня,то ще під завісу травня він зможе зробити для України такі «подарунки»,що мало не здасться. Тим паче,що своєрідне підґрунтя (іноді,здається,благодатне) створюється і гравцями на українському політичному полі. Судячи з позиції у ЗМІ,підконтрольних групам впливу двох кандидатів-лідерів за рівнем електоральних симпатій,можна стверджувати,що принцип бий своїх,аби чужі боялися,знову потужно втілюється в життя. Та справа в тому,що від цього якраз і виграє не Україна,не той чи інший її потенційний Президент,а усміхнений чоловічина в Кремлі,який бавиться ядерною кнопкою і теревенить про відновлення імперії.

Тож спробуємо подумки перегорнути кілька сторінок останнього «передвиборчого» тижня,аби не сумніватися – попереду доленосні випробування.

«Це війна нового покоління»

Виконувач обов’язків міністра оборони України генерал-полковник Михайло Коваль переконаний,що на підготовку Росії до війни з нашою країною «пішов не один рік. Ті,хто готував цю операцію,не сподівались,що Збройні сили України виконають ті завдання,які вони виконують» (тут і далі посилаємося на УНІАН). За його словами,військовослужбовці Збройних сил Росії навіть не приховують,«хто вони є. Коли був напад на одну з наших баз,до нас підійшли офіцери і відразу назвалися,що вони із 45-го розвідувального полку Повітрянодесантних військ. Вони запропонували нам здатися і навіть називали свої прізвища. Можливо,сумнівним є достовірність прізвищ,але те,що такий полк дійсно існує,я даю вам гарантію на 200 відсотків». Також Коваль зауважив,що Росія веде проти України війну нового типу,таких воєн у світі ще не було. «Військові науковці вам це підтвердять,що це війна нового покоління,фактично,сусідня країна розв’язала проти нас війну,відправивши сюди спеціальні диверсійні загони,які не готуються за один день. Через деякий час ми дізнаємося,як з’явився той же Гіркін,він же й «Стрілок». Він приїжджав в Україну не один раз,брав участь у реконструкціях багатьох битв Першої світової війни і Великої Вітчизняної. Він завів тут знайомих…»,– сказав в.о. міністра оборони. Відтак Коваль додав,що українські військові не можуть розпочати повномасштабні воєнні дії,наприклад,здійснити військовий марш,оскільки частина цивільного населення та частина правоохоронців на сході держави фактично виступають на боці ворога. «Був випадок коли зламалась наша машина,офіцер і солдат-контрактник попросили допомоги у міліції,а міліція привела сепаратистів,і наших людей арештували. Військові звикли,що люди бачать в них захисників,але на території бойових дій люди чомусь бачать в нас ворога,клеять нам ярлики,такі,як і в Криму. Я чув особисто: «Бандера,американець,фашист»,– сказав Коваль.

Крім того,він зазначив,що воювати з Росією непросто ще й тому,що на Україну напала держава,яка є одним з трьох гарантів безпеки України. «Такого ще у світовій практиці не було. Ми очікували,що Росія захищатиме нас,якщо якась інша держава зазіхатиме на нашу територію»,– зауважив Коваль. Також Коваль наголосив,що українські військові опинилися в нестандартній ситуації,оскільки були готові до відбиття відкритої агресії супротивника,а зіткнулися з іншими реаліями,коли супротивник ховається за спинами цивільного населення. «Війна ведеться не за правилами. У багатьох випадках люди стають своєрідним бар’єром перед сепаратистами. Наприклад,як у Краматорську,коли нашу колону оточили цивільні місцеві жителі,а за 30 хвилин за їхніми спинами стояли кремезні чоловіки з ручними гранатометами російського виробництва»,– сказав очільник Мініства оборони.

«Зараз ситуація зависне»

Експерти на сайті vesti.ua попередили про п’ять сценаріїв розвитку ситуації в Україні. Вони переконані,що в топку наростаючого протистояння в країні завдяки так званому референдуму про державну незалежність самопроголошених «Донецької та Луганської народних республік» підкинуті нові поліна. «Якими б не були результати донецького і луганського референдумів ,вже зараз ясно,що їх не визнають ні Київ,ні Захід. Що,втім,особливого значення не має: кримський референдум теж не визнали майже в усьому світі,однак півострів – вже територія Росії,і про нього мало хто згадує»,– нагадують «Вести». За першою версією аналітиків цього видання,ситуація в Донецьку може виявитися «законсервованою»,оскільки бойові дії – це і бізнес щодо постачання зброї,коли «схід України стає на невизначений час некерованою гарячою точкою,коли ні в однієї зі сторін немає сил переламати ситуацію на свою користь,зате є бажання на цьому заробляти». По-друге,на подальший розвиток подій впливатимуть наслідки компромісу між донбаською регіональною елітою та і Кремлем. «Зараз ситуація зависне,– вважає політолог Вадим Карасьов. – Путін визнавати ці республіки не буде як мінімум до 6 червня,поки не зустрінеться з Обамою,Меркель і Олландом. Але самі ці республіки почнуть формувати свої органи влади – уряди,парламенти,і Києву потрібно терміново запобігти цьому процесу. Причому перешкодити не військовими засобами – в цьому випадку регіон точно буде втрачений,а шляхом швидких поступок і компромісів».

Третій варіант розвитку подій – у контексті перетворення Донбасу в політичні або Придністров`я,або й Крим. Четвертий сценарій – створення на території восьми нинішніх областей України (Дніпропетровської,Донецької,Запорізької,Луганської,Миколаївської,Одеської,Харківської та Херсонської) федерації Новоросії. І,нарешті,п’ятий – встановлення нового режиму в Україні. «Не можна виключати,що народні республіки Донбасу можуть під впливом Москви проголосити себе альтернативною Українською державою та оголосять «визвольний похід» на Київ,щоб «повалити хунту і встановити народну владу у всій Україні».

«Донбас – це не кінець шляху Путіна по Україні»

Координатор групи «Інформаційний Спротив» Дмитро Тимчук зазначає,що так званий референдум на Донбасі – це «лише фіговий листочок,яким Москва прикриває свої дії. І листочок не єдиний. Спочатку було ясно,що якщо Путін вирішив вводити війська,то це відбудеться незалежно від успішності чи неуспішності « референдуму». Це для Кремля – лише додаткове прикриття. Звичайно,під приводом захисту результатів волевиявлення жителів Донбасу». За його версією,Москвою на сьогодні створені вже як мінімум два приводи для введення своїх військ. «Перший – це згаданий псевдо референдум… Мовляв,мешканці Сходу не хочуть жити в єдиній Україні,і треба «захистити» їх рішення,не давши Києву силою утримати Донбас у складі України,– пояснює Тимчук. – Другий – це оголошення подій на Сході України «громадянською війною» та підготовка введення своїх «миротворців» . Зрозуміло,рятуючи «співвітчизників» і «братський народ» від «кровожерливої київської хунти». Експерт також акцентує увагу на цинізмі Кремля,який полягає в тому,що якраз Росія як постійний член Радбезу не дає використовувати інструментарій ООН,використовуючи своє право вето. Він також наголошує,що наша країна – на порозі громадянської війни. Серед причин успіху путінської шовіністичної доктрини в нашій країні,вважає Тимчук,– і та,що «Україна як держава ніколи не докладала зусиль для завоювання умів і душ Сходу. І зараз пропаганда Путіна на Донбасі спрацьовує лише тому,що заповнює ідеологічний вакуум». Відтак він наголошує,що «Донбас – це не кінець шляху Путіна по Україні. Це тільки другий його крок після Криму. Якщо ми здамо Донбас,відразу ж подібний сценарій охопить інші східні області і Південь України. У цьому немає ніяких сумнівів».

«З прапором ворожої,підлої,злісної,жорстокої країни,справжнього бича Європи»

Відповідаючи на запитання щодо заяви прес-служби президента РФ про шанобливе ставлення до так званого референдуму сепаратистів,Валерія Новодворська пояснила у «Цензор.НЕТ»: «У перекладі з кремлівського це означає,що ми не проти всім цим скористатися. Ми стояли за лаштунками,ми – ляльководи. Ці ваші Колорадо донецько-луганські – наші маріонетки». У той же час,вона переконана,що «зірвати вибори по всій Україні Путін не зможе». Однак улюбленець шовіністично налаштованих відновлювачів «справедливості» по-імперськи зробить усе,аби не відбулося голосування на Донбасі. На думку Новодворської,«цього йому вистачить,щоб оголосити обраного Президента нелегітимним». Вона також висловилася щодо ролі найбагатшої людини України в процесах,які відбуваються на Донбасі. «Ринат Ахметов,як і багато наших олігархів,намагається всидіти між двох стільців. У нього,мабуть,є якісь економічні інтереси в Росії. Або він чимось з Путіним пов`язаний. Або ж Путін про нього щось знає. І він намагається в пристойній формі поставити Україну підніжку,– аргументує Новодворська. – Ви ж розумієте,що доля України його не хвилює так само,як Романа Абрамовича – доля Росії. Вивести війська – це абсолютно ідіотська порада. Нехай Путін йде! А вивести війська… тоді залишиться Путіну килимову доріжку до Києва вистелити!»

Валерія Іллівна однозначно вважає зрадниками тих,хто став бранцем російської пропаганди і проситься до складу РФ. Вона також з іронією ставиться до санкцій США проти представників путінської команди. «Тому що це не санкції,а все одно,що дамським віялом вдарити по пальцях. Ну,не пустять Рогозіна в Європу – він поїде відпочивати на Мальдівські острови… Заходу так простіше – нічого не змінювати. До того ж,там багато таких політиків,як Шредер,– давно-давно підкуплених Росією. На них не можна покладатися. Ми маємо свідчення того,що навіть у ПАРЄ багатьом депутатам пропонували хабар за проросійське голосування. Одна депутатка все це відкрила. Вона-то не взяла – але інші взяли!» Свою принципову проукраїнську позицію громадянка РФ Новодворська пояснила так: «Я – професійний дисидент і правозахисник. Гасло «За вашу і нашу свободу» – воно універсальне. Спокутуючи провину Росії,я залишаю їй якийсь шанс на майбутнє. Інакше Росія буде проклята до сьомого коліна,і ніякого шансу у неї взагалі не буде. Не може бути вільний народ,пригноблюючий інші народи».

Водночас вона порадила Україні та українцям «триматися твердіше. Так,Європа дає вам гроші – але вона ж не хоче розширення зони впливу Росії ще й на українську територію! Подавайте заявку про вступ до НАТО. Ну і чиніть опір нарешті!»

Новодворська також наголошує,що «громадянську війну не виграють і не програють. Але при цьому діють не з тим настроєм,що треба любити і берегти ворога. Той,хто ходить з прапором іноземної держави,– вже відразу ворог. Він ходить не з прапором Євросоюзу,а з прапором ворожої,підлої,злісної,жорстокої країни,справжнього бича Європи. Час,коли на Росію можна було впливати санкціями,вже минув».

«…ляже великий тягар»

Святіший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет констатує: «Ми стоїмо на порозі виборів – ця подія має велике значення для України. Не важливо,кого обере народ Президентом,але важливо,що у нас буде Президент,на плечі якого ляже великий тягар» (тут і далі цитуємо з сайту cerkva.info). Він також попереджає,що «той хто іде до влади,повинен подумати,чи підніме він цей тягар,чи захистить він Україну,чи втихомирить він народ. Якщо ти здатний нести цей хрест – то йди з Богом,іди на подвиг,іди на Хрест,а якщо відчуваєш,що не здатний – не йди,бо ти осоромиш і своє ім`я і народ,який довірив тобі». Предстоятель УПЦ КП закликає співвітчизників «прийти на вибори,тому що для України це має велике значення. Чому Росія не хоче,щоб у нас відбулися вибори,– тому що знає,коли нема Глави держави – легше її розхитати. Ми,дорогі браття і сестри,будемо продовжувати молитися,щоб Господь допоміг нам,і Він допоможе».

На цьому фоні також промовиста заява о.Віталія Ейсмонта,священика УПМ МП,якого зобов’язано покаятися,оскільки молився за мир в Україні поруч із Патріархом Філаретом. Цей душ пастир сказав (цитуємо ТСН): «Я просто відчув себе обманутим своєю церквою. Мені хотілося,щоб було як краще. Щоб ми були всі єдині,щоб наш народ,щоб наша церква була українською і перестала зраджувати своєму народові. Щоб вона називала речі своїми іменами».

«Оточення Путіна може піти на його фізичне знищення»

На думку політтехнолога Тараса Березовця,нинішній Донбас – «це український Сталінград: або зупиняємо агресію Путіна на цьому кордоні,або він піде на Харківську,Запорізьку,Дніпропетровську,Одеську та інші області. І навіть на Київ». Відтак він наголошує: «Якби не підтримка місцевого населення на Донбасі,терористи не змогли б захопити міста. За соціологічними опитуваннями,союзу з Росією хоче абсолютна меншість жителів Донеччини і Луганщини – до 20 відсотків. 80 прагнуть автономії чи залишатися частиною унітарної країни. Проблема в тому,що ця більшість пасивно спостерігає за ситуацією». Намагаючись відповісти на «чому»,експерт нагадує: «Проблема з Донбасом тягнутиметься роками. Найгірший сценарій – регіон перетвориться на українське Сомалі в центрі Європи. Росія не забере Донбас собі. Це буде Придністров`я – чорна дірка з контрабандою,наркотиками. Кремль збирається поставити це на потік – підгодовувати наркотиками і Україну,і Європу. Тут вирощуватимуть коноплі,мак,як в Афганістані. Процвітатиме рекет: спочатку скубтимуть малий та середній бізнес,а потім доберуться до людей рівня Ахметова. Банди з Донбасу грабуватимуть сусідні області,братимуть заручників. Як жила Чечня». Він також рекомендує: «Ахметову час перейти до дій. Лідери громадської думки повинні звернутися до нього з попередженням: усі його підприємства в Україні націоналізують,якщо він і далі бездіятиме». А відтак нагадує,що «зрив виборів – ключова мета Путіна. Імовірні політичні вбивства. Москва для дестабілізації ситуації може замовити когось із прокремлівських кандидатів – Царьова,Добкіна,Королевську. А звинуватять українську владу і «Правий сектор». Теракти,що Росія застосовувала в Чечні,можуть бути і в нас. Щоб люди боялися йти на виборчі дільниці,щоб явка була низькою. Тоді скажуть: президента обрала меншість,без Донбасу,Президент – нелегітимний».

У той же час,експерт прогнозує,що проукраїнське населення Донбасу виїжджатиме на материкову Україну. Тому й потрібно буде реалізовувати програму розселення. «Я прогнозував,що з Криму протягом першого року кількість біженців становитиме 100 тисяч. Донеччину й Луганщину покине більша кількість людей»,– вважає Березовець. На його думку,після обрання Президента «мають відбутися дострокові парламентські вибори – восени. Без Криму й Донбасу Партія регіонів і комуністи повністю проваляться. До кінця року в судовому порядку діяльність Компартії заборонять. У парламенті з`явиться купа нових політичних сил. Там буде «Солідарність» Порошенка,об`єднана з УДАРом в одну партію,Радикальна партія Ляшка,«Громадянська позиція» Гриценка,Тігіпко зі своєю політичною силою та «Батьківщина».

За версією Березовця,найгіршим варіантом для України може стати «підхоплення»,крім Донецької та Луганської,ще шести областей. «Створять Малоросію. Україна буде розрізана,повністю позбавлена доступу до моря,– попереджає експерт. – Можуть початися проблеми з відокремленням інших регіонів. Наприклад,Закарпаття захоче приєднатися до Угорщини,Буковина – до Румунії». Якщо ж стратегія розвалу України провалиться,то,як вважає аналітик,Москва зосередиться на інших країнах. Правда,саме РФ може постати перед перспективою громадянської війни. Наблизити до цього процесу спроможні санкції Заходу,деградація економіки батьківщини українофоба – російського послідовника Шикльгруббера. На його думку,«оточення Путіна може піти на його фізичне знищення. Другий сценарій: Росію чекає громадянська війна й розвал. Китай захопить Далекий Схід – під приводом захисту своїх громадян,яких зараз там близько трьох мільйонів. Це питання п’яти-семи років».

«Це нищення власної держави»

Екс-очільник МЗС Володимир Огризко акцентує увагу на вкрай недалекоглядній позиції Заходу,який тільки імітує підтримку нашій країні,а путінську агресію називає українською кризою. «Відкрийте будь-яку західну газету,і ви там прочитаєте – Crisis in Ukraine. А я,як дипломат,знаю,що будь-який договір починається зі статті №1,де написано – визначення термінів. Аби сторони говорили однією мовою,– резюмує він («Лівий берег»). – І якщо ми говоримо однією мовою,то це не «криза в Україні»,а «військова агресія Росії проти України і наслідки цього як для України,так і для Європи». Ось що є ключовим моментом. На превеликий жаль,через нав’язаний російською стороною і частково прийнятий нами термін «криза в Україні» сьогодні змінено акценти. І вже ніхто не говорить про виведення військ Росії з Криму». Тому,на думку дипломата,першим пунктом будь-яких переговорів має бути виведення російських військ з Криму. Він вважає,що під час ситуації,коли окуповувався півострів,українські владці вражали своєю непослідовністю – вимагали від Заходу санкцій,але нічого не робили самі,аби покарати агресора. Експерт,аналізуючи події на Донбасі,підкреслює: «Якщо найближчими днями не буде подолано спротив сепаратистів і терористів,то це буде нашою відповідальністю. Для Москви головне завдання зараз,аби вивести сепаратистів на рівень сторони переговорів,сторони конфлікту… І якщо наша центральна влада на таке піде,вона цим підпише собі смертний вирок одразу. І в контексті Донбасу,і в загальноукраїнському. Бо вести переговори з терористами не можна за визначенням». Огризко пояснює,що за умов,коли « терористи вбивають українських військових,має бути жорстка і швидка симетрична відповідь… Ми теж повинні скинути з себе псевдоліберальну маску,яка сьогодні чомусь стає дуже популярною. Ми відмовляємося від української мови,бо хтось за 20 років не спромігся її вивчити. Це повний абсурд,це нищення власної держави. Якщо держава відмовляється від власної мови,тоді це не держава,а територія. Чого,власне,і прагне Російська Федерація. Ми не знищуємо терористів. Скільки можна ще чекати? Держава ЗОБОВ’ЯЗАНА себе захищати!».

«Зараз ми перед історичним викликом»

Політолог Вадим Карасьов,директор Інституту глобальних стратегій,драматизм нинішньої ситуації пояснює тим,що в нас «одночасно революція,війна,економічний спад,криза держави та ще й президентські вибори,то це все посилює нестабільність» (тут і далі цитуємо «Газету по-українськи»). Він також зауважує,що «ми – країна,в якої немає ніяких гарантій безпеки. Захід,Росія й Україна мають напрацювати новий міжнародний договір. Американські політологи Бжезинський,Кіссинджер говорять про федералізацію України,нейтралітет,автономний статус регіонів». У той же час,політолог констатує: «Історію творять маси. 2004 року була репетиція. Тоді еліта змогла швиденько перегрупуватися й перестрахуватися. По вертикалі країну легко «зшити»: попризначав губернаторів,розставив своїх людей. А спробуй домовитися по горизонталі. Як це зробити жителям Луганщини і Закарпаття? Їм тільки на дорогу з одного кінця в інший треба витратити 30 годин. Потрібно починати з того,що країна слабо консолідована. На відміну від Європи,у нас немає такої мережі доріг,залізничного сполучення. А літаки? Щоб злітати в Харків чи Луганськ,треба більше грошей,ніж на квиток до Берліна».

На думку аналітика,«вже рухнула радянська та пострадянська Україна. Але ми не знаємо,якою буде Україна майбутнього. Фінал відкритий. Президенту доведеться стати виконробом,архітектором нової країни. Багато чого залежатиме від того,наскільки широкою буде в нього коаліція на рівні суспільства. Це серйозне питання,бо треба буде вирішувати проблему Сходу». При цьому Карасьов зауважує: «Суспільство дає карт-бланш. Але лідерів нових масштабів ще немає. У тихій і спокійній обстановці вони не народжуються. Це стається,коли нація опиняється перед драматичним вибором. Зараз ми перед історичним викликом. Нинішні лідери мають стати державними діячами або з`являться нові».

Поза сумнівом,навіть найдалекоглядніші аналітики не здатні передбачити всі «пастки» та «глухі кути»,які можуть постати перед нашим суспільством і державою. Як і,зрештою,перед кожним із нас.

Про це по-своєму намагалися попередити,відгукуючись на кавалькаду подій,ЗМІ: «Сепаратист Царьов вже шматує Українську державу» («Експрес»),«Жителям невизнаних республік почнуть видавати паспорти» («UBR»),«У Луганську терористи «призначили» нове керівництво МВС. Міліцію зайняли без бою» («УП»),«Тімоті Снайдер: путінські пропагандисти намагаються втягти європейців до своєї вигаданої реальності» («Український тиждень»),«Європейські ліві: на службі у путінського неофашизму» («День»),«Кравчук боїться не повернутися з «круглого столу» на Донбасі» («Контракти»),«Національний круглий стіл – всього лиш імітація» («ЭИ»),«Росія проведе військові навчання на кордоні з Україною 25 травня» («ЛБ»),«Нового Президента обиратимуть на 5 років – Конституційний Суд» (УНІАН),«Расмусен: НАТО залишає двері для України відчиненими» («Телеграф»),«Лінія Коломойського стримує «колорадську чуму» – Саакашвілі» («Газета по-українськи»),«МЗС України закликало міжнародне співтовариство підтримати кримських татар» (РБК Україна),«Росія підтягує війська: армії наказано готуватися до «миротворчості» в Україні» («Главред»)…

Усупереч начебто невмолимій,цинічній логіці агресора,значна частина громадян нашої країни не тільки не погодилися на запрограмований Кремлем фатум,але й,навпаки,відчула себе патріотами. Інтелектуал Ігор Лосєв говорить про «стихійну українізацію,сплеск патріотизму на Сході й Півдні,коли мільйони людей гостро відчули цінність Української держави для себе особисто,збагнули,що понад 20 років жили в бідній,але вільній (відносно,але порівняно з путінською Росією навіть дуже!) країні». Тож,як не парадоксально,та шовініст-українофоб №1,як уже неодноразово зазначалося,виявився «консолідатором українського суспільства. Попри тотальні зусилля путінської ідеологічної машини,перед суворими викликами наш народ суттєво не вдалося розколоти за етнічними,політичними чи релігійними ознаками.

Ворог,виявивши своє справжнє обличчя,майже не приховує намірів. За таких реалій,коли вже не залишилося й тіні від ілюзії про «миротворців»,мусимо не втрачати віри та покладатися на самих себе. З цього приводу відверто сказав учора на телеканалі «Україна» генерал-полковник Михайло Коваль: «Якщо частини російської армії під миротворчим прапором входитимуть на нашу територію,ми поступатимемо з ними так,як з агресором».

Але,очевидно,насправді виклики набагато суворіші,ніж та частина політичного айсбергу,який вдається побачити. Та тим дорожчою,вагомішою виявиться наша спільна перемога. Спільним внеском у її неминучість повинен стати і принциповий,відповідальний вибір під час голосування 25 травня. Будьмо!