День скорботи та пам’яті жертв війни в Україні нагадав про фатум перманентної війни. Адже 22 червня 1941-го,коли Німеччина напала на свого імперського союзника – Радянський Союз,проти України тривала безперервна війна.

Зрештою,вона почалася не тільки зі стартом Другої світової 1 вересня 1939-го,не лише з кривавою оргією угорських союзників Гітлера на півроку раніше в Закарпатській України. Не тільки з окупацією України «червоною» Росією та організованими відстрілами,концтаборами,виселеннями,голодоморами. Фактично війна (і в буквальному розумінні,й на релігійному,мовному «фронтах») проти України ніколи й не припинялася. І,як засвідчує окупація Криму та бойові дії на Донбасі,навряд чи припиниться впродовж найближчого часу. Адже найлютіший стратегічний ворог не має наміру зупинитися доти,доки залишиться принаймні одна людина,яка почувається українцем.

Нині ж,як підкреслив Глава нашої держави Петро Порошенко,Україна неймовірною ціною відстоює своє споконвічне право бути собою. Шовіністичний путіно-гундяєвський «русский мир» майже не приховує свого справжнього лиховісного потворного лику. Триває війна не на життя. «Але ми боремось зі зброєю XX століття проти зброї XXI століття,оскільки Росія постачає на Донбас сучасне озброєння,використовуючи Україну як тестовий полігон для випробування новітніх зразків»,– зазначив Петро Порошенко,зустрічаючись цього тижня з делегацією сенаторів США на чолі із Джоном Маккейном. І в цій боротьбі,попри певну,здебільшого декларативну,підтримку,нам доводиться розраховувати винятково на власні сили.

На фоні шостої хвилі мобілізації,яка розпочалася з 19 червня,все актуальнішими стають і питання внутрідержавної змобілізованості,сконсолідованості. Однак… І спротив з боку «грошових мішків» процесу деолігархізації,й ситуація у зв’язку з резонансними відставками керівництва СБУ,й конфлікт довкола роти «Торнадо»,й активізація різнобарвної та перефарбованої «п’ятої колони»,й наявність в Україні (за даними ООН) понад 1,3 внутрішніх переселенців,й…

Цей перелік,на жаль,можна продовжувати. Та українська драма полягає в тому,що скільки б не говорили про час як союзника,ми не вправі запізнюватися. Адже за нинішніх реалій залишається більш,ніж актуальною,аксіома: запізнення смерті подібне. Тому іншого варіанту,окрім перемоги над ворогом (і того,що гатить із «Градів»,і того,що б’є в спину та грабує у стилі девізу «Кому війна,а кому мати вона»,хто з церковних амвонів підриває віру в її неминучість торжества правди та закликає не чинити спротиву московським каїнам та іудам) просто нема.

Тож спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок тижня,що вже став надбанням історії,аби позбутися сумнівів.

«І це вже не блеф»

Заяви чинного господаря Кремля про вступ Росії в перегони озброєнь засвідчують про майбутню конфронтацію з найбільш потужною спільнотою держав. Про це пише на своїй сторінці в Facebook російський політолог (науковий співробітник Інституту Брукгинса,США,а також асоційований дослідник Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House в Лондоні) Лілія Шевцова. «Володимир Путін заявив про вступ Росії в гонку озброєнь і готовність до ядерної ескалації. І це вже не блеф,не загроза і не шантаж Заходу,не випробування його на слабкодухість в Україні. Мова йде про силову конфронтацію з найпотужнішим співтовариством держав. І весь навколишній світ Росії стане полем цієї конфронтації»,- зазначає Швецова. За її словами,ще недавно багато хто сподівався,що процес «скочування до обриву» можна було зупинити. «Відтепер Росія буде неминуче перетворюватися на військовий табір з усіма його принадами. І буде перетворювати у військовий табір навколишній простір. Сусіди – будьте готові! У Кремлі виявилися люди,які намагаються вижити,повторивши шлях СРСР. Але погрожуючи зробити його набагато драматичнішим …»,- підкреслює політолог.

«На межі великої війни»

«Ми зараз взагалі знаходимося на межі великої війни. Наш конфлікт не є внутрішньоукраїнським,він повністю перегукується з тим,що відбувається в Сирії,Ємені,повстання в Македонії,… і може призвести до дуже сумних наслідків,і в зв`язку з цим все може загостритися в лічені години»,- заявив один із лідерів так званої самопроголошеної «ДНР» Денис Пушилін (посилаємося на «Газету по-українськи»). На його думку,будуть зупинені бойові дії чи ні,залежить від позиції світової спільноти. «Деякі великі країни,що розвиваються,навіть своїм нейтралітетом і невтручанням дають своєрідний сигнал,що вони не підтримують військове рішення,вони за те,щоб мирний процес продовжився. Якесь одне рішення,яке,здавалося б,ні на що не може вплинути,може стати вирішальним і переважити в одну або іншу сторону»,- зазначив повпред російських сепаратистів із так званої «ДНР».

«…дуже великі підозри»

Володимир Фесенко,голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»,вважає (посилаємося на «Главком»),що створення руху «Ліва опозиція» продиктоване Москвою. «Перша причина об`єднання – треба відреагувати на обмеження,пов`язані з законом про декомунізацію. Не може Компартія в нинішньому її вигляді брати участь у виборах»,- наголошує він. На думку експерта,друга причина пов`язана з тим,що «є політтехнологічні плани мобілізувати велику частину виборців з комуністичними та соціалістичними переконаннями. ..Ми ж ще не знаємо,якою буде новий закон про місцеві вибори,і чи будуть там блоки,а мова йде про різних партіях,тому їм треба встигнути зареєструвати політичну силу,яка б стала носієм лівого бренду і платформою для участі у виборах».

Він також нагадав,що до початку виборчої кампанії часу ще багато – вона починається у вересні. Тим не менше,«ліві» сили в Україні вирішили не відкладати політичну діяльність в довгий ящик і активізувалися заздалегідь.

«У мене дуже великі підозри,що це об`єднання ініційовано Москвою та орієнтоване на Москву. У комуністів є побоювання,що їм не вистачить голосів,тому вони монополізують всю ліву нішу,щоб не було конкурентів. Мене більше дивує те,що на зміни згодні в ПСПУ,адже у них з комуністами багато розбіжностей з найрізноманітніших питань. Це наводить на думку,що йде підтримка з Москви,- заявив Фесенко. – Це означає,що у нас з`явиться не ліва опозиція,а проект «Старі ліві». Тому що нових лівих у нас ще немає,а всіх старих лівих хочуть збити в один колгосп». Нагадаємо,що Комуністична партія,Прогресивна соціалістична партія,3 партії та 13 громадських організацій у червні створили всеукраїнське громадське об`єднання «Ліва опозиція». Установчі збори об`єднання відбулося 12 в Києві.

«…відводиться всього 15 діб»

Народний депутат Антон Геращенко на своїй сторінці в соціальній мережі «Фейсбук» написав: «У квітні 2015 Генштаб Російської Федерації затвердив черговий робочий план з захоплення Лівобережної України. Нарада з затвердженням цього плану проходило 8-9 квітня у Санкт-Петербурзі в штабі Західного військового округу,після чого відбувся великий генеральський банкет. На захоплення всієї Лівобережної України за планом Генштабу РФ відводиться всього 15 діб. Мета – швидке встановлення контролю над територією і комунікаціями,без захоплення великих міст / обласних центрів. У відповідності з планом,батальйонно-тактичні групи регулярної Російської армії,об`єднані в групу військ «Північ»,повинні будуть вторгнутися на територію України в два етапи – спочатку в Харківську і Донецьку області,а потім – у Полтавську,Київську та Чернігівську. При цьому вторгнення планують за старою звичкою маскувати під наступ орд «ополченців» ЛНР / ДНР,які накопичили сили і хочуть відновити конституційний порядок в Україні без повернення Януковича»,- зазначає Геращенко (див. charter97.org). Він констатує,що план захоплення Лівобережної України до Дніпра детально розписаний в документі «Доповідь рішення на застосування угруповання військ «Північ» у спеціальній операції»,що має гриф «Цілком таємно» і в Пояснювальній записці до цього плану. «Разом з цими основними стратегічними документами до нас у руки потрапив комплект технічних документів,в яких розписані точки нанесення ударів,висадки десантів,переліки захоплень стратегічних об`єктів і комунікацій. Окремо варто зазначити,що однією з груп стратегічних об`єктів,які за планами Генштабу РФ треба захопити і не руйнувати,є компресорні станції магістральних газопроводів,якими поки ще тривають поставки газу з РФ до Європи. У цьому плані,також детально розписані,як хід ведення бойових дій в кращих традиціях школи Генштабу СРСР,так і хід залучення інформаційної зброї. Зокрема передбачається проведення операцій з дискредитації Національної Гвардії шляхом «організації фото / відеофіксації безчинств націоналістів проти мирних жителів ЛНР / ДНР». Або,говорячи простою мовою: планується пристрелити кілька десятків жителів окупованого українського Донбасу,зняти це на фото та відео і звалити все це на дії Української сторони. Все просто – беруть приклад зі своїх нацистських учителів,у яких Польща оголосила війну Німеччині,а не Німеччина підло напала на Польщу 1 вересня 1939 року. Не в перший раз,до речі»,- зазначив Геращенко.

За його інформацією,аналогічний план розроблений командуванням Південного військового округу РФ. Мета Південної групи військ – удар на Запоріжжя та Мелітополь через район Бердянська і Маріуполя і вихід до Перекопського перешийку для відкриття сухопутних шляхів сполучення з Кримом. «Проте фахівці-добровольці групи проекту «Миротворець» зуміли отримати ці секретні документи Російського Генштабу в своє розпорядження в ході багатоходової спеціальної операції,за яку вони не просять нагород від держави. Подробиці цієї операції поки розголошенню не підлягають,тому що цей канал отримання секретних документів з надр Генштабу Росії продовжує діяти та оприлюднення методів його роботи може призвести до втрати каналу інформації та загибелі людей… Також про ці документи були проінформовані та наші закордонні партнери,що в кінцевому підсумку зробило свій вплив на прийняття ним рішень про розміщення важкого озброєння в країнах Східної Європи та Балтії»,- написав Геращенко.

«…заманила Москва»

Директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик переконаний,що РФ буде нагнітати обстановку на Донбасі,поки у неї вистачить на це коштів (див. «Главное»). «Росія нас не відпускає і зберігає атмосферу невизначеності в Україні,поки зможе витримувати соціально-економічні витрати. Як тільки вони зубожіють,санкції вичавлять все з російської економіки,Москва вирішить сісти за стіл переговорів по-справжньому,а не так,як це було раніше»,- наголошує він. Однак «на даний момент Росія ще має ресурси та не «розпадається на очах»,як відзначають деякі експерти. Там відбулася консолідація політичних сил,і на війну на Донбасі виділяються величезні гроші. Так що,швидше за все,конфлікт буде розгоратися,піде примус до миру,переговори,відступ від того,про що домовилися,і знову активізація бойових дій. Це така нескінченна розтяжка,в яку нас заманила Москва»,- резюмував експерт.

«Нам треба готуватись до гіршого»

На переконання британського політолога та економіста Еварда Лукаса,«Кремль вирішив перевести годинник назад. Владімір Путін нещодавно позитивно оцінив пакт Молотова – Ріббентропа й сталінську окупацію Центрально-Східної Європи. А головний російський телеканал транслював документальний фільм про Організацію Варшавського договору,в якому на тлі інших безглуздих моментів виправдовується радянське вторгнення до Чехословаччини 1968 року й запровадження воєнного стану в Польщі 1981-го» (див. «Тиждень»). За його даними,«офіційне трактування історії в Росії повертається до брєжнєвської епохи,коли пропагандисти зображували Радянський Союз миролюбною державою,змушеною протистояти каверзам імперіалістичних агресорів. Трансформація настільки разюча,що збиває стороннього спостерігача з пантелику. Що робити нам,коли велика ядерна держава проголошує чорне білим,Землю пласкою,а Празьку весну – фашистською змовою,на якій спекулює НАТО? Небезпека в тому,що ми просто знизуємо плечима,висловлюємо якийсь символічний протест і намагаємося не сприймати цього надто серйозно».

Зважаючи на такий розвиток подій та тенденцій,вважає Лукас,«нам треба готуватись до гіршого…Тут ідеться не про підручники,а про майбутнє. Перекручування історії становить безпосередню загрозу для безпеки сусідів Росії. Якщо виправдовувати напад Радянського Союзу на Фінляндію,країни Балтії чи Польщу 70 років тому стратегічними міркуваннями,такі самі аргументи можуть прислужитися Москві й сьогодні».

«Може стати для країни фатальним»

Політтехнолог Тарас Березовець,директор компанії персонального та стратегічного консалтингу «Berta Communications»,констатує,що задовго до рішення Петра Порошенка поміняти шефа СБУ всім посвяченим було відомо: поки що «чинного главу Служби пов`язували особливі та давні відносини з одіозним олігархом Дмитром Фірташем. Про те,що у Фірташа давній вплив на колишнього партійного боса Наливайченка – Віталія Кличка. Про що сам Фірташ свідчив під присягою у віденському суді» (посилаємось на «Українську правду»). Аналітик робить висновок: «Думаю,не розкрию таємниці,що у всій цій історії особливо роздратував Президента і той факт,що в ситуативному захисті глави СБУ злилися інтереси одразу двох олігархів. Яким уряд та Президент кілька місяців ніби як оголосили операцію «Стоп». Це та сама деолігархізація – нове слово,яке так припало до душі багатьом західним дипломатам та експертам».

При цьому,зазначає Березовець,«Показово,що канали Фірташа і Коломойського,чого раніше ніколи не було,це активно транслюють паралельно одне до одного. Що це означає для Порошенка? Олігархи,говорячи їхньою мовою,вирішили кинути Президенту «ответку».

Це може мати логічне пояснення: обидва олігархи,у яких нинішній уряд на чолі з Яценюком відбирає надприбутки,вирішили натиснути на владу з метою переглянути останні рішення коаліції та КМ. Паралельно,опініонмейкерами з оточення олігархів вкидається теза,що Наливайченко цілком може мітити у Президенти».

Експерт у цьому контексті висловлюється про ризики розхитування коаліції в умовах,коли лідери як мінімум двох фракцій більшості – «Батьківщини» і РП – мають президентські амбіції. На його думку,за таких умов збереження нинішнього уряду стає критично важливим для протидії таким турбулентним сценаріям. З важливим уточненням,що сам Арсеній Яценюк,наскільки мені відомо,президентських амбіцій,на відміну від інших стейкхолдерів коаліції,не має. «У випадку,якщо до осені опонентам Президента вдасться реалізувати кризовий сценарій,на країну чекає черговий виток хаосу,який сьогодні старанно підігрівають Фірташ і Коломойський. Адже після нього – неминучий черговий переділ влади і активів. На тлі дуже серйозної воєнної загрози такий розвиток подій може стати для країни фатальним»,- резюмує Тарас Березовець.

«Переведе ситуацію в радикальний,серйозний,великий конфлікт»

На переконання Костянтина Борового (російського опозиційного політика,депутата Державної Думи РФ (1995-2000 роки),голови партії «Західний вибір,«ні США,ні Європа не допоможуть,поки Україна сама реально не захоче виграти війну» (посилаємося на «ГОРДОН»). Він нагадує,що «Вашингтон відмовляється поставляти зброю,мотивуючи це боязню розширення конфлікту на Донбасі». У той же час,переконаний експерт,«у Путіна зараз абсолютно безвихідна ситуація,він у будь-якому випадку втратить владу,але щоб утриматися нагорі якомога довше,з високим ступенем ймовірності,він переведе ситуацію в радикальний,серйозний,великий конфлікт. І це буде вже не війна РФ з Україною,а війна Росії з усім західним світом». Боровой наголошує: «Перемир`я» на Донбасі – це удавана стабільність напередодні дуже великої війни. І чим далі,тим страшніше і важче Заходу буде підтримувати режим санкцій проти РФ. Визнати це неприємно,не хочеться,але доведеться вже в ході бойових дій,як це було в битві в Перл-Харбор або з Гітлером». Тож Україні,вважає політик,слід готуватися і до широкомасштабного наступу противника,й до майбутнього «Міжнародного суду в Гаазі та трибуналу над Путіним… У путінського режиму стільки крові на руках,що впору говорити про злочин проти людяності і Нюрнберзі-2. Саме цей повний набір злочинів повинен змусити українську владу почати збирати матеріали для міжнародного трибуналу,підраховувати збитки та подавати в суди на агресора. Якщо це й робиться,то надто мляво і не цілеспрямовано,але міжнародні інстанції мають бути завалені претензіями України».

Боровой також висловився про внутріукраїнську ситуацію. Він вважає позитивним фактом призначення очільником Одещини екс-президента Грузії. «У сьогоднішній Україні бізнес влаштований так,що виживає тільки кримінальним шляхом. І це не виправиш без реального реформування податкової системи та боротьби з корупцією,- зазначає Боровой. – Головне – я впевнений: Саакашвілі приречений на успіх в Україні…Порошенко пов`язаний складними зобов`язаннями з політичними елітами та регіональними структурами. Для нього будь-який різкий рух – це конфлікт,який зруйнує умовну стабільність і рівновагу сил у владі. Це небезпечний процес,особливо якщо в країні війна. Але дуже важливо,що в Україні з`явився Саакашвілі,який діє не за старими внутрішньоукраїнськими поняттями,а за законом. Це дійсно обнадійливо».

Якою б суворою не виявлялася ситуація,не факт,що вона не стане ще суворішою. Це усвідомлення за нинішніх реалій радше мобілізує,аніж зростає зернами апатії. І не тільки тому,що «надія вмирає останньою». А передовсім виходячи з розуміння,що перемога дається дуже важкою ціною.

Як і того факту,що,попри нарікання на «пересічних» співвітчизників,владним елітам варто не лякатися правди та спробувати дорости до власного народу. З цього приводу своєрідними моральним «SOS!» стало попередження народного депутата Миколи Томенка: «Найбільша загроза для України – це нарцисизм українських політиків,егоїзм політичних партій і неадекватність тих людей,хто вважає себе розумнішим за 46 мільйонів».

Звичайно,це далеко не єдина загроза. Адже від своїх планів з приводу України імперська Москва,попри економічні санкції Заходу,не збирається відмовлятися. Тим паче,що,як зауважує видатна білоруська письменниця зі світовим іменем Світлана Алексієвич,Путін сидить мало не в кожному росіянину.

І все ж таки,до яких би інсинуацій не вдавався зовнішній ворог,найнебезпечніший ворог внутрішній. Ці симптоми відчуваються навіть у законослухняній Волині,де триває «переділ» у вигляді перетворення (у рамках адмінреформи) 412 рад різних рівнів на 66 громад.

Про неминучість нових і суворих випробувань,які можна подолати тільки у відповідності з молитовним «Боже,нам єдність подай»,попереджали цього тижня й вітчизняні ЗМІ: «Генсек НАТО заявив про можливий наступ бойовиків» (Укрінформ»),«Світлана Алексієвич: «Путін сьогодні в кожному росіянину сидить» (charter97.org),«Яресько: падіння економіки України за підсумками року складе близько 9%» (УНІАН),«На Заході розповіли,чи є підстави говорити про «злиття» України» («Апостроф»),«Бранці Кремля. Як українці стають політв`язнями в РФ» («Тиждень»),«Політика Росії – виклик для НАТО та світового порядку після закінчення «холодної війни» (УНІАН),«Ситуація на Донбасі може вийти з-під контролю – глава МЗС Латвії» («ЄП»),«Між життям і смертю» («ЛБ»),« Глава УАПЦ: Об`єднавчий собор з УПЦ КП може не відбутися» («ЛігаБізнесІнформ»),«Це ганьба,що ми досі не надали українцям зброю» – сенатор Джон Маккейн» («Радіо Свобода»),«Бойовики змінили тактику і атакують «цільовими групами» – ІО («Тиждень»),«Путінська Росія слабшає,а отже,чимраз більш небезпечна,– німецький експерт» («Радіо Свобода»)…

З-поміж аргументів того,що Кремль не відмовиться від своєї стратегії щодо «обустройства Украины»,й те,що,за словами Генсека НАТО,за останні місяці РФ передала сепаратистам понад тисячу одиниць важкої техніки. Однак передовсім це зумовлено монолітністю російського суспільства,яке,вражене синдромом месіанського шовінізму,майже єдине у планах підтримки курсу на «собирание». І при цьому вже й не настільки важливо,хто буде «царем».

Якщо Україна відчуває вбивчий подих московського імперіалізму,то сам його провідник став заручником геополітичної патології своїх «рабів». І відступати він уже не може. Адже позаду «загранотряд» із компанії дослівників царату,більшовизму,«православия» в стилі Гундяєва,ідіотстування у манері «сина русской и юриста». Але наслідки з приводу таких,з дозволу казати,діянь АБСОЛЮТНО зрозумілі: Нюрнберг-2 неминучий. Питання хіба в тому,коли і якою ціною.

Тому й втішатися чи опускати руки з цього та подібних приводів нема підстав. Попереду – суворі випробування на нашу здатність бути єдиними. Аби,всупереч втратам,ми зуміли не втратити найсуттєвішого: Бог та Україна – понад усе. Будьмо.