Про туристичну привабливість Луцька  говориться давно і багато. Найчастіше ця тема обговорюється в контексті Старого міста. Саме туди прямує більшість туристів, однак далеко не всі тамтешні локації є привабливими.  Одне з таких місць знаходиться фактично на розі Кафедральної вулиці, поблизу Собору святих апостолів Петра і Павла, всього за якихось надцять метрів від головної перлини обласного центру Волині – замку Любарта. Місцезнаходження цього об’єкту – Кафедральна, 13.

Всього рік тому будівництво за адресою Кафедральна, 13 було одним з найбільш обговорюваних у Луцьку. В контексті історичної спадщини міста про нього згадували чиновники, активісти, забудовники і журналісти. Однак з часом таких згадок ставало дедалі менше, а потім вони й взагалі зникли. Як доказ цього, за останніх декілька місяців фактично відсутні згадки у ЗМІ та пошукові запити у «Гуглі».  Тим не менш, на території, що вже декілька років обгороджена парканом, все ще без змін. Аби з’ясувати ситуацію із будівництвом на Кафедральній «Волинська правда» вирішила поспілкуватися з істориками та активістами.  Але про все по порядку. Для початку, коротко про об’єкт статті.

Отже, дозвіл ТзОВ «Луцькміськбуд» на оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу на вулиці Кафедральна, 13 надали депутати міськради. Відповідне рішення прийняли на сесії 30 червня 2016 року. 24 депутати проголосували «за» таке рішення. Ділянку площею 0,0779 на вулиці Кафедральній, 13 надали в оренду на 5 років для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу.

Зрештою, будівництво, яке могло стартувати декілька років тому, так і зупинилося на рівні обгородження території. Для того, аби з’ясувати ситуацію з позиції істориків звертаємось до заступника директора заповідника «Старий Луцьк» Віктора Баюка: «Це територія нашого заповідника. В давні часи міста там була забудова і якраз проходив оборонний рів. Там робили декілька археологічних досліджень. Перші – в кінці вісімдесятих років. Тоді ще забудова була в більш-менш непоганому стані. Пізніше відкривали його, якщо не помиляюся, в 2011 чи 2012-му році. Ця ділянка розкривалася декілька разів і кожен раз, як це робиться, частина цієї забудови втрачається.

З вісімдесятих років і до теперішнього часу пройшло фактично тридцять років. За цей період часу можна було не те що дослідити, а й при необхідності, реставрувати будівлю. Які роботи там потрібно було зробити і чому вони ще не зроблені?

Першочергово там треба було провести роботи і розробити проект відновлення втраченої забудови, від якої залишилися тільки підвали. Ми останніх два роки це намагаємось зробити. Щоб відбудувати щось – потрібно розуміти що це і як його відбудовувати. Щоб будувати підприємству там будинок, потрібно знати наскільки глибоко туди залягають фундаменти, яку вони мають несучу здатність і як можна з ними вчинити. Для цього потрібно мати інформацію про даний об’єкт. Ми таку інформацію не можемо добути, бо нам декілька громадських активістів заважають проводити такі роботи. Вони абсолютно розуміють, що своїми діями вони призведуть до втрати об’єкта. Якщо воно зараз перестоїть зиму, то там не буде що відновлювати. Тоді будівельники з чистою совістю заженуть туди бульдозер, вигребуть залишки цегли і продовжать будувати будинок.

Чи можливе поєднання будівництва та збереження історичної пам’ятки?

Так, цілком. Якщо чіткіше, то ми останніх два роки намагаємось це зробити – поєднати будівництво та зберегти залишки цієї будівлі. Але через певних осіб, які заважають нам працювати, об’єкт руйнується. Він вже зруйнувався настільки, що вже виключений з об’єктів культурної спадщини, адже він втратив предмет охорони. Скоро його взагалі не буде. До цього призвело не проведення потрібних робіт.

Пане Вікторе, я Вас правильно розумію, можливе і збереження залишків старовинної споруди, і продовження будівництва?

Так, все це можливо. Ми намагалися так кілька раз працювати разом із забудовником. Всі необхідні документи є і у них, і у нас. Питання в тому, що робота блокується декількома громадянами. Але кожному треба займатися своєю роботою: будівельникам – будувати, археологам – досліджувати, журналістам – писати. Я ж Вам не кажу як писати…

Я б не хотів і, напевно, не дозволив, щоб Ви чи хтось інший так робив…

Ну так отож. Ви самі маєте це робити і знаєте як краще.

Отож. Яка офіційна позиція заповідника «Старий Луцьк»?

Якщо найближчим часом не провести роботи, то в нас не буде предмету розмови. Якщо ми два роки намагалися витягнути і врятувати те, що там є внизу, то через дії певних громадян не буде про що говорити. Та й взагалі, ми говоримо про те, про що ми достеменно не знаємо. Як тільки ми хочемо щось зробити – крик і галас. Щоб зробити проект відновлення забудови треба мати технічну інформацію. Не можуть люди побудувати зверху щось, якщо не знають що знизу. Це технічно неможливо. Воно може впасти. Потрібно розкопати, відчистити, зробити зондажі, зафіксувати наскільки воно йде в глибину, розрахувати навантаження, чим можна накрити – чи бетоном, чи цеглою. До речі, ми цеглу стару цю зберігаємо, можемо нею частину відновити, але повторюся: завдяки діям наших громадських активістів ми весною втратимо об’єкт обговорення. На тому й все закінчиться.

Для того, щоб дізнатися, що ж будуватимуть за таємничим парканом, зробити фотографії для матеріалу, та, зрештою, дізнатися офіційну позицію забудовника звертаємось в ТзОВ «Житлобуд-2». Саме це підприємство є підрядником на будівництві, яке нас цікавить. Поспілкуватися з нами делегують виконроба будівництва Андрія Денисюка, який з течкою з документами приїжджає прямо до об’єкта публікації та пускає нас за таємничий паркан. Далі – розмовляємо і з’ясовуємо будівничі деталі справи.

Станом на сьогоднішній день, та й загалом будівництво, стоїть вже доволі тривалий проміжок часу. Чому така ситуація?

Нам заважають декілька активістів. Якби не вони, то ми готові хоч сьогодні розпочати будівельні роботи. Принаймні, з тієї частини, де немає залишків тієї архітектурної споруди. Наразі, відкрито кримінальне провадження за перешкоджання нам у веденні господарської діяльності. До речі, ми спілкувалися з сусідами. Вони заявили, що не проти будівництва. Людям надоїло, що тут постійно стоїть паркан, прохожі кидають туди сміття.

Очевидно, що потрібно вирішувати це питання, домовлятися. Ви сказали про те, що готові почати з однієї сторони, там, де немає залишків старовинної будівлі. Будівництво все в комплексі має бути? Один будинок чи все ж дві споруди?

Ні, це має бути один будинок, але тут є деформаційний шов, де буде дві стіни. Тобто, ми ту частину, де немає ніяких залишків, можемо вже будувати, а з цієї частиною розбиратися що робити. Загалом, треба дослідити, чи ці підвали можна зберегти. Те, що ми бачимо зверху – це неможливо. В такому стані це нереально. Це слова експертів. Якщо навіть припустити, що хтось зацікавиться і захоче зробити так, щоб туди заходили люди – це нереально. Навіть якщо захотіти зробити там якесь кафе «під старовину» чи щось на кшталт музею, то його треба дослідити. Активісти не дозволяють це зробити. Там треба розкопати його вниз глибше, подивитися, чи воно має несучу здатність, щоб наверх добудувати декілька поверхів. Потрібно з’ясувати, чи безпечно буде сюди заходити.

Коли востаннє піднімалося це питання і чи декларувала влада міста плани будувати щось …

Вся дозвільна документація, щоб виконувати будівельні роботи, є у нас. Нам просто вказані активісти не дають робити, кидаються під машини… Від влади я таких намірів не чув.

• 

  
  

  

  
  

  

  
  

  

  
  

  

  
  

За рік часу чи були спроби у влади ще раз досліджувати цю частину? Чи, може, активісти приводили власних експертів?

Дослідження тут робили представники історико-культурного заповідника «Старий Луцьк». Його приміщення сусіднє з нашим будівництвом, вікна виходять сюди, тож вони безпосередньо можуть спостерігати за будівництвом. Зрештою, роботи ми виконуємо під їх наглядом. Будівельники нічого не порушують, всі необхідні дослідження були проведені. Про це є документи в нашого юриста. Копії всіх документів є.

Я спілкувався з представником заповідника, він розповів їхню позицію…

Так, саме вони цим займалися. Були тут і столичні спеціалісти, з Києва. У нас теж є документальне підтвердження того, що всі археологічні дослідження були проведені. До речі, ці залишки вже не є архітектурною спадщиною.

До речі, позицію істориків я вже чув. Яка позиція забудовника, чи можете ви працювати в комплексі, аби при необхідності була можливість дослідити будівлю?

Так, ми можемо працювати разом.

Що за планом будівництва тут з’явиться?

Це буде трьохповерховий офісно-житловий будинок. Тут не буде ніякої багатоповерхівки чи чогось такого, що не буде гармонійно підходити під стиль Старого міста. Новобудова підходитиме під загальну концепцію старовинного стилю. Як виглядатиме будівля можна побачити на паспорті об’єкта будівництва. Там же вказано, що площа забудови 546 квадратних метрів, а загальна площа будівлі – 1310 квадратних метрів.

Сусідні будівлі будувало ваше підприємство?

Ні!

Загалом, за період Вашої роботи були схожі проблеми під час будівництва? Чи були ситуації, коли активісти протестували проти забудови?

У мене особисто таких ситуацій не було. Схожа ситуація була на вулиці Лесі Українки, 30, але це був не мій об’єкт. Наскільки я знаю, то ситуація була аналогічна: перешкоджали будувати, казали, що неправильно робимо. А в кінці це згарище перетворилось на сучасну нову будівлю, красиву, яка повністю підходить під загальну концепцію вулиці. Після того, як там завершили будівництво жодних нарікань вже не було. Впевнений, що така ж ситуація буде на Кафедральній, 13. Єдине, щоб нам не перешкоджали робити те, на що ми маємо всі законні підстави.

За цей період часу можна було сформувати якісь пропозиції. Чи говорили представники влади, історики або ж ті самі активісти про те, що тут потрібно робити музей чи щось схоже, чи декларували свою позицію якимось чином?

Ні, мені про це не відомо. Ніхто нічого не намагався тут зробити. Певний період часу була пропозиція про те, щоб тут зрівняти все із землею, посіяти траву і поставити якусь табличку. Але кому ця табличка треба? Яку користь воно принесе для міста – важко уявити. Зрештою, як воно мало зберегтися під землею, якщо його просто засипати землею.

Які Ваші найближчі дії?

Якщо все буде по плану, то хочемо розпочати будівництво. Принаймні, з тієї частини, де точно нічого немає, будемо заливати фундамент. А далі побачимо.

За скільки часу можна завершити будівництво?

За рік-півтора орієнтовно. Це за умови того, що нам не будуть перешкоджати.

Після розмови демонструє документи. Зокрема, про те, що об’єкт виведено з культурної спадщини та низку інших документів, де фігурують підписи чиновників різних рівнів.

Отож, сесія міськради більшістю голосів віддала в п’ятирічну оренду ТзОВ «Луцькміськбуд»  земельну ділянку на вулиці Кафедральній, 13. Ті в свою чергу замовили будівництво у відомого в Луцьку підрядника ТзОВ «Житлобуд-2». Згідно технічно-економічних показників площа забудови – 546 метрів квадратних, а загальна площа будівлі – 1310 метрів квадратних. За словами підрядників, на місці паркану повинен з’явитися трьохповерховий житлово-офісний будинок, який не вибиватиметься з концепції Старого міста.

Без сумніву, позиція городян в питанні збереження історичної будівлі є  та й буде одностайною. Якщо залишки старовинної будівлі можна зберегти – це потрібно зробити. Зрештою, з цим погоджуються і історики, і забудовники, які згодні працювати в тандемі.

Чи є привабливим для туристів те, що в самому серці Старого міста вже декілька років стоїть металева огорожа? Питання риторичне.  Цікаво, й інше. Чому з 80-х років і до цього часу, коли істориками вперше були  проведені роботи, питання так і не зрушилось з мертвої точки. Як би там не було, але питання Кафедральної, 13 потрібно вирішувати вже й зараз.

За наявності необхідних документи перешкоджати проведенню будівельникам та історикам робіт на Кафедральній, 13 фактично означає  втратити останню можливість провести необхідні роботи до зими, а отже, за словами Віктора Баюка, взагалі втратити предмет розмови. Схожий підсумок чекатиме на залишки історичної будівлі, якщо справу завести в судову площину. Поки триватимуть суди реставрувати не буде що. У підсумку, місто ризикує втратити залишки історичної будівлі і продовжити життя паркану.

 

Спілкувався Андрій Мошкун