Боєць отримав важке поранення біля села Широкино,що на Донеччині,і помер під час операції у лікарні. Доброволець,який поклав своє життя за Україну,залишився в серцях побратимів. Про те,яким був Іван Сотник,– дізнавалися журналісти Інформаційного агентства Волинські новини. «Хороший хлопець був,веселий постійно. Воїном хорошим був. Загинув від стрілкової зброї. Значить був на передовій. Кажуть,він завжди мріяв бути військовим офіцером. Збулася мрія,привезли пагони вже в труну. Він герой»,– зазначив на похороні біця бойовий побратим загиблого Богдан Пташник. «Ваня,він до нас прийшов ще в Нові Петровці на початку літа. Він дружив з такими ж ветеранами і був улюбленцем. Дай Бог,щоб поки Ваня там,ми зробили так,щоб цю заразу з нашої землі вигнати»,– сказав тоді ж командир 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» Семен Семенченко. Іван Сотник був відомий як активний дописувач Facebook. Рівно рік тому,2 травня 2015 року,перестало серце волинського добровольця батальйону «Донбас» Івана Сотника. Боєць отримав важке поранення біля села Широкино,що на Донеччині,і помер під час операції у лікарні. Доброволець,який поклав своє життя за Україну,залишився в серцях побратимів. «Хороший хлопець був,веселий постійно. Воїном хорошим був. Загинув від стрілкової зброї. Значить був на передовій. Кажуть,він завжди мріяв бути військовим офіцером. Збулася мрія,привезли пагони вже в труну. Він герой»,– зазначив на похороні біця бойовий побратим загиблого Богдан Пташник. «Ваня,він до нас прийшов ще в Нові Петровці на початку літа. Він дружив з такими ж ветеранами і був улюбленцем. Дай Бог,щоб поки Ваня там,ми зробили так,щоб цю заразу з нашої землі вигнати»,– сказав тоді ж командир 2-го батальйону спеціального призначення «Донбас» Семен Семенченко. Іван Сотник був відомий як активний дописувач Facebook. В одному з останніх постів,який уже назвали “Заповітом патріота”,Іван написав: “Якщо ти думаєш,що в твоєму містечку тихо… ти свідомо помиляєшся – це до першого вбитого друга,до першої жалоби у твоїх знайомих,до першої повістки,першого вибуху на зупинці ТВОГО міста”. Нагадаємо,про те,яким був у житті Іван Сотник писав у на своїй сторінці його побратим Дмитро Бабкін. «Друзья,сейчас не надо ничего комментировать,просто посмотрите каким он парнем был – Ваня Сотник! Сказать что мы были друзьями – это ничего не сказать… В шутку,его называли моим зятем. В шутку,я к нему относился как потенциальный тесть… Наши кровати стояли впритык одна к одной и он постоянно клал на мою кровать какие-то свои вещи,за что я его ругал,но не сильно… Он,несерьёзно угрожая мне,обещал сделать меня дедушкой)… Я,держа фигу в кармане,улыбаясь,говорил,что он ещё не дорос и вообще моя дочь королева,а он её не достоин)… Ванечка,дорогой,пусть там куда Ты ушел раньше времени Тебе достанется лучшая девушка и пусть у вас родятся самые счастливые дети на свете,в том мире,который справедливее нашего…»,- пише Дмитро Бабкін. «Господи,как же мне Тебя не хватает! Где Твой необычный фальцет украиноязычной скороговоркой,дорогой мой Бандеровец?… Где Твои нестриженные усы и голубые глаза?… Хоть у нас и не такая уж разница в возрасте,а Ты как и вся молодежь в мире умнее и способнее старших,скажу Тебе так,родной: “Прощай сынок,пусть земля Тебе будет пухом!” Царствия Тебе небесного,мой друг… Частица меня ушла вместе с Тобой…»,- писав Дмитро Бабкін.,який уже назвали “Заповітом патріота”,Іван написав: “Якщо ти думаєш,що в твоєму містечку тихо… ти свідомо помиляєшся – це до першого вбитого друга,до першої жалоби у твоїх знайомих,до першої повістки,першого вибуху на зупинці ТВОГО міста”. Нагадаємо,про те,яким був у житті Іван Сотник писав у на своїй сторінці його побратим Дмитро Бабкін. «Друзья,сейчас не надо ничего комментировать,просто посмотрите каким он парнем был – Ваня Сотник! Сказать что мы были друзьями – это ничего не сказать… В шутку,его называли моим зятем. В шутку,я к нему относился как потенциальный тесть… Наши кровати стояли впритык одна к одной и он постоянно клал на мою кровать какие-то свои вещи,за что я его ругал,но не сильно… Он,несерьёзно угрожая мне,обещал сделать меня дедушкой)… Я,держа фигу в кармане,улыбаясь,говорил,что он ещё не дорос и вообще моя дочь королева,а он её не достоин)… Ванечка,дорогой,пусть там куда Ты ушел раньше времени Тебе достанется лучшая девушка и пусть у вас родятся самые счастливые дети на свете,в том мире,который справедливее нашего…»,- пише Дмитро Бабкін. «Господи,как же мне Тебя не хватает! Где Твой необычный фальцет украиноязычной скороговоркой,дорогой мой Бандеровец?… Где Твои нестриженные усы и голубые глаза?… Хоть у нас и не такая уж разница в возрасте,а Ты как и вся молодежь в мире умнее и способнее старших,скажу Тебе так,родной: “Прощай сынок,пусть земля Тебе будет пухом!” Царствия Тебе небесного,мой друг… Частица меня ушла вместе с Тобой…»,- писав Дмитро Бабкін.