Віктор Семенович Ревуха народився 13 червня 1934 року в селі Богутичі на Холмщині в селянській родині. З 1939 року його доля пов’язана з Волинню,куди разом з батьками переїхав і яка відтоді стала рідною. Освіту здобув у Береській семирічній Рожищенського і Хорохоринській середній школах Луцького районів. У 1957 році закінчив факультет романо-германської філології Харківського університету,і з того часу його життя і праця були пов’язані з Луцьком. Викладав німецьку мову в школах та педучилищі,на Луцькому загальнонауковому факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка,працював на кафедрі англійської філології Луцького педінституту,а з 1994 року був доцентом кафедри німецької філології Волинського державного університету імені Лесі Українки.

Починаючи з 1977 року,Віктор Семенович вів значну перекладацьку роботу. Його переклади відзначаються високим рівнем майстерності. Серед них – понад 20 романів,повістей,збірок оповідань,новел і поезій,які він переклав з німецької,польської,російської,осетинської,литовської мов на українську. Зокрема з німецької були в нього переклади Г. Канта (новели),Б. Узе (оповідання «Карається смертю – нагороджується життям»),С. Гермліна (зб. оповідань «Перша шеренга»),Г. Герліха (роман «Газетне повідомлення»),Ш. Ментінга (поезії),Е. Паніца (повість «Донька квіткарки»,романи «Льодовиковий період» і «Фосфорна квітка»),Б. Апіца (роман «Райдуга»),К. Вебера (роман «І мертві залишають тіні»),Ф. Дюрренматта (повісті «Підозра»,«Суддя та його кат»),Гайнріха та К. Ульріха (публіцистичний твір «Війна невидимої армії»),В. Штайберга («Ікебана,або Квітки для чужинця»),К. Лоренца («Вісім смертних гріхів цивілізованого людства»; з польської Т. Доленго-Мостовича (роман «Знахар»); з російської К. Хетагурова (поезії),з осетинської Г. Кайтунова (поезії),з литовської С. Шальтяніса (новели) та інші.

Як розповідає Ольга Корецька,дослідник творчості та життєпису Віктора Ревухи,його перу також належить низка публіцистичних статей («Повернення святині» – про ікону Холмської Богородиці,«Празник Турковицької Божої Матері»,«Нищення церков на Холмщині»),переклад з польської Е. Місила «Депортація українців. Акція «Вісла». Він також є автором статей літературознавчого характеру,на педагогічну тематику.

У 1991 році Віктора Ревуху прийняли до Національної спілки письменників України,а в 1994 році він став лауреатом літературно-мистецької премії імені Агатангела Кримського. Письменник відзначався високою активністю і в громадсько-політичному житті. Очолював оргкомітет у справі створення товариства «Холмщина» на Волині,яке було проголошено 18 листопада 1990 року на установчій конференції в Луцьку. Був його першим головою. Саме тут виявився його талант організатора і керівника. Організовував тематичні вечори,науково-практичні конференції,при можливості – поїздки членів товариства в отчий край,на могили предків,брав участь у підготовці та проведенні в 1994 році І Світового конгресу українців Холмщини і Підляшшя у Львові та Холмі. Обирався делегатом з’їздів Товариства української мови ім. Тараса Шевченка,Першого установчого з’їзду письменників України,форуму інтелігенції України,Конгресу українців,установчого з’їзду Народного руху України,Всесвітнього форуму українців,на якому виступав з промовою. Був ініціатором проведення Нюрнберзького процесу над Компартією за скоєні злочини стосовно українського народу.

У пам’яті багатьох земляків Віктор Семенович закарбувався як патріот України,вірний син Холмщини і Волині. Помер Віктор Семенович Ревуха 20 лютого 1995 року,похований на цвинтарі біля Свято-Феодосіївського храму в Луцьку. На могилі славного Українця – пам’ятник,спорудження якого профінасував щирий патріот,який воліє,аби його ім’я не оприлюднювалося.

На жаль,пропозиції щодо вшанування пам’яті видатного волинянина меморіальною дошкою,назвою вулиці так і не втілилися в життя.