Опублікували поіменний список полеглих у жовтні 2019-го захисників України. Відомо про смерть у боях 9 бійців.Про це повідомляє «Газета».

Інформація про деяких неповна. Наймолодшому із загиблих у бою 22 роки, найстаршому — 41.

Найгострішою була ситуація 15 жовтня, тоді Україна втратила двох бійців і п’ятеро отримали поранення, внаслідок якого один помер через 2 тижні. 3 жовтня було найбільше обстрілів – 41.

За місяць поранення та бойові травмування отримали 27 захисників України.

1, 7, 11, 13, 17-18, 20-21, 23, 26-30 жовтня обійшлося без поранених, за даними штабу операції Об’єднаних сил. Російські окупаційні війська порушували режим тиші 658 разів.

Юрій ТИШИК

років: 28

родом: із села Мизове Старовижівського району Волинської області

залишилися: мати, сестра, дружина та малолітній син

Загинув від кулі снайпера окупантів під час чергування на блокпосту на Луганщині.

Старший солдат, служив у 2-му батальйоні 14-ї механізованої бригади. 2016-го був у складі 93-ї окремої механізованої бригади. Другий контракт підписав улітку цьогоріч.

4 жовтня

Олег РЕМІННИЙ

років: 33

родом: із міста Шпола на Черкащині

залишилися: мати, брат і донька

Загинув під час обстрілів неподалік Мар’їнки на Донеччині.

Старший солдат, служив у 1-й окремій танковій Сіверській бригаді. Контракт на військову службу підписав 13 травня 2017-го.

 

6 жовтня

Іван ДЕЙКУН

років: 41

родом: із міста Южноукраїнськ Миколаївської області

залишилися: мати, дружина та 16-річний син

Загинув під час кулеметного обстрілу позицій поблизу Красногорівки на Донеччині.

Старший солдат, заступник командира бойової машини у 28-й окремій механізованій бригаді ім. Лицарів Зимового Походу. Із квітня 2018-го проходив службу за контрактом у 179-му об’єднаному навчально-територіальному центрі військ зв’язку. У складі 28-ї ОМБр воював понад рік.

 

10 жовтня

Юрій ВОЛК

років: 22

родом: із села Себине Новоодеського району Миколаївської області

залишилися: батьки та 7 сестер і братів

Загинув від кульового поранення в шию ворожим снайпером.

Старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. Бригада воює в Донецькій області на південь від Докучаєвська. Призваний на строкову службу наприкінці жовтня 2017-го. Згодом підписав контракт. 2018-го був поранений, після лікування повернувся на фронт. Боєць загинув рівно за місяць після дня народження – 10 вересня.

11 жовтня

В’ячеслав “Куля” КУБРАК

років: 33

родом: із села Миролюбівка Нововоронцовського району Херсонської області

залишилася: дружина, побралися 11 липня цьогоріч – за 3 місяці до смерті

Помер у Дніпрі в обласній клінічній лікарні ім. Мечникова. 8 жовтня він підірвався на невстановленому мінному пристрої.

Командував інженерно-саперним взводом у 36-й окремій бригаді морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. До війни був миротворцем на Балканах, служив у Криму до анексії півострова Росією. На Донбасі воював із весни 2014-го. У червні 2015-го один із перших нагороджений недержавною нагородою – орденом Народний герой України. Тоді служив старшиною роти 2-го батальйону у 95-й десантно-штурмовій бригаді.

15 жовтня

Ярослава НІКОНЕНКО

років: 36

родом: з Миргорода Полтавської області

залишилися: мати, 13-річна донька та сестра – теж військовослужбовиця ЗСУ, на фронті від 2014-го

Загинула від кулі ворожого снайпера поблизу Мар’їнки на Донеччині.

Солдатка 101-ї окремої бригади охорони Генерального штабу. Службу за контрактом розпочала 2018-го, доти активно займалася волонтерством. Ярослава – донька Сергія Ніконенка, добровольця батальйону “Айдар”, який загинув у січні 2015-го на Луганщині від обстрілу “Градів”. Поховали жінку поруч із батьком.

 

Юрій ГРОМОВИЧ

років: 36

родом: із Харкова

залишилися: батьки, дружина та 6-річний син

Загинув від кулі снайпера окупантів неподалік Авдіївки на Донеччині.

Солдат 92-ї механізованої бригади ім. кошового отамана Івана Сірка. Військову службу за контрактом розпочав наприкінці березня цьогоріч. У 2014-15-х служив за мобілізацією.

“Побратими та командування характеризують його як самовідданого та виваженого воїна. Не мав поганих звичок. Був дуже сімейною людиною. Обожнював родину”, – кажуть у прес-службі бригади.

“Він був дуже чуйний. Дуже була смілива людина і прекрасний був він. Його дуже любили бойові побратими. Вважалося за повагу з ним дружити”, – розповів капелан 92-ї ОМБР отець Григорій.

 

16 жовтня

Степан КРИЛЬ

років: 26

родом: із села Байдівка Старобільського району Луганської області

залишилися: тітка і син

Загинув від кулі ворожого снайпера поблизу Водяного на Донеччині.

Старший матрос 36-ї окремої бригади морської піхоти ім. контр-адмірала Михайла Білинського. У Збройних силах служив із 2015-го. Сирота, виховувався в інтернаті.

22 жовтня

Віталій НОСКЕВИЧ

років: 35

родом: із Коломиї Івано-Франківської області

залишилися: батько та молодший брат

Загинув від кулі снайпера окупантів поблизу Красногорівки на Донеччині.

Сержант, служив у 28-й окремій механізованій бригаді ім. лицарів Зимового походу. Контракт на військову службу підписав 2017-го.

“Він був веселим, життєрадiсним та надiйним другом. Ми знались з дитинства. Усi його сприймали легко. Дуже любив дiтей. Я вiрив, що пiсля цiєї вiйни в нього буде своя сiм’я. Він про це вiн мрiяв”, – сказав товариш Андрій Балацький.