Одного разу у Крилова (це представник літератури),

з’явилась думка, щоби знову з болота витягати хуру.

Бо час такий, що конче треба нам рятувати того воза,

здійняв поет руки до неба і запросив експертну прозу.

Зійшлися радники, професор, дають свої кандидатури

(Крилов очолював Одесу, тож знає толк в рятунку хури).

Зійшлися всі на трьох героях, від них конкретна запорука,

підготувалися до бою пан Лебідь, Рак і пані Щука.

Слід нагадати вам до слова, що віз потрібен для держави,

бо є програма у Крилова, як відновить колишню славу.

Піднять з колін село й заводи, вести до тями спорт, культуру;

потрібен транспорт для народу, не обійтися нам без хури.

І ось взялись за добру справу, щоправда Лебідь – не та птиця,

якій належить добра слава: впізнали Гусака по пиці.

Той Гусь літав шахтарським краєм, наобіцявши златі гори,

а сам по суті і не знає, про що балакає-говорить.

Міняв сезонно колір пір’я (які там цінності гусині!),

лише підтверджував повір’я «з Гуся вода тече і нині».

Продав вчорашніх вірних друзів, що забезпечили польоти,

сидить пташина в тихім лузі боїться від мисливців шроту.

Куди летить напівкрилате, чи зможе випхатись з болота?

Гусь може хуру ту продати… (така насправді він сволота)…

Партнер в упряжці – «Гак» картавий, – він вже від сорому червоний,

нажив парламентську неславу, за ним аж плаче справжня зона.

Партнерів кидати він вміє, хто з ним в упряжці, – той невдаха,

бо спільний бізнес його гріє, звуть Рака нібито «Іваха».

Його б комусь подать до пива, до п’янки був би там початок,

а він подав чомусь стидливо електорату «погосяток».

Свинячить звично, професійно та ще й принижує партнерів,

йому б вказати вже спокійно потрібно на відкриті двері.

Вхопив у клешні він мотузку, з натуги вирячив очиська,

плече підставив другу Гýську бо відчуває: крах вже близько…

А пані Щука у водичці пірнає в хвилях непрозорих,

припудрить стиха гарне личко, зітхає на туманні зорі.

Шле «есемески» емоційні і пише вилами тиради.

Такі подруги все ж надійні, бо представляють рідну Раду.

Проте тягти в такій громаді тій рибці важко навіть воза,

її компанії всі раді та все ж тягнуть ту хуру в лози…

Мораль у автора Крилова лежить, як бачте, на поверхні.

Ми звикли до твердого слова та все ж діла, на жаль, нестерпні.

Не треба рвати хворі гланди, здоров’я не стерпить халтури,

треба шукать нову команду, бо ці не зможуть випхать хури.

Дай Боже мудрості Поету, він літописець справді вправний.

Він здатен написать сюжети й створить майбутнє наше славне.

…Усіх збагачує лиш думка, проте ми ходим голі й босі.

А у болоті – жаба кумка, а віз в болоті ще і досі.

Панас Глібов