Коли виборча кампанія в Україні вже стартувала й офіційно,аналітики не могли не зауважити й того,що привид українського розколу почав набирати реальних обрисів.

Зрештою,тривожним сигналом став останній день літа. Масові криваві зіткнення під стінами Верховної Ради,більше сотні травмованих,вибух гранати,після якого померло четверо нацгвардійців… Незважаючи на 265 голосів народних обранців,якими парламент під час позачергового засідання другої сесії ухвалив Постанову «Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України щодо децентралізації влади»,стало зрозуміло,що йдеться про складні процеси всередині вітчизняного політикуму. Адже три з п’яти фракцій коаліції проголосували проти. З 368 зареєстрованих нардепів «за» проголосували 265,«проти» – 87,«утрималися» – 5,не голосували – 11. Серед тих,хто віддав свій голос «за» – і волинян з «Фронту змін» Ігор Гузь (його однофракційник,обранець лучан,Ігор Лапін був відсутній). Степан Івахів із групи «Воля народу» також віддав свій голос «за»,а його колега по цій же структурі Сергій Мартиняк був відсутній. Загалом же проголосували «за» фракції партії «БПП» (115),«НФ» (69),Опозиційний блок (38) – немає жодного «проти»!,позафракційні (13),група «Воля народу» (14). «Проти» – фракції «Самопомочі»,РП Ляшка та «Батьківщини» (відповідно 26,21 і 18).

Після кровопролиття у столиці України,загострення політичного протистояння,у Кремлі можуть відкривати шампанське і починати святкувати з феєрверками. Якщо Україна не зуміє зупинити цей процес,не треба бути Касандрою,щоб зрозуміти,що очікує державу та її громадян. Тим паче,якщо,не дай Бог,матиме подальший розвиток «війна» між такими знаковими постаттями (і їхнім масштабним супроводом),як Яценюк і Саакашвілі. На переконання Президента України Петра Порошенка,«це є відображенням незадоволення темпами і глибиною реформ в Україні. Це незадоволення є у людей,це незадоволення є у мене,як Президента,у Прем`єр-міністра і у голови Одеської ОДА. Не знімаючи відповідальності ні з кого,в тому числі і з себе,хочу підкреслити: ніякого міжособистісного конфлікту між прем`єром і Саакашвілі не існує… Чи стане ефективнішим проведення реформ шляхом винесення цієї дискусії на публіку – не впевнений. Але ми повинні робити все,щоб забезпечити єдину ефективну та командну гру. Без цього не буде ніякої перемоги».

Збройні сутички,які відбулися під Верховною Радою у Києві,продемонстрували крайню поляризацію українського суспільства та його зарядженість на конфлікт. «У силу того,що іде війна,погіршується економічний стан у країні,оце розділення на «свій-чужий»,«зрада-не зрада» користується великою популярністю. І це є дуже небезпечно,тому що людей просто накрутили і це принесло свої плоди. Це вперше,коли в історії України мирний протест,коли протестувальники першими застосовують насильницькі дії»,- сказала керівник програм Українського незалежного центру політичних досліджень Юлія Тищенко («24»). Цей фактор,на фоні суттєвого соціального «удару» (з 1 вересня в Україні суттєво здорожчали електроенергія,алкоголь) є страшним симптомом,після якого події в Україні можуть розвиватися за форс-мажорним принципом. До того ж,на внутріукраїнські процеси зберігає потужний вплив Кремль. У цьому вкотре переконаємося,подумки перегорнувши кілька сторінок уже минулого тижня.

«Ця війна ще не виграна»

В аналітичній розвідці «Другий фронт: навіщо Росії економічний крах України та Греції» (див. kontrakty.ua) Віталій Портников вважає: той факт,що буквально напередодні дефолту Україні вдалося домовитися з міжнародними кредиторами,є доказом того,що в краху нашої країни ніхто,крім,як з`ясувалося,Росії,не зацікавлений. Хоча,звичайно,є різні рівні незацікавленості. Якщо підрахувати,скільки грошей в останні роки було витрачено на санацію економіки Греції,і порівняти з грошима,що виділяються для України,то вийде,на його думку,не дуже вражаюча цифра для нашої країни. «Але,з іншого боку,Греція – член НАТО,Євросоюзу і єврозони. І крах її економіки – це дійсно серйозний удар по всіх трьох структурах»,- зазначає аналітик. А відтак підкреслює: «Але подібно різним рівням незацікавленості в краху є і різні рівні зацікавленості в ньому. Кремль в останні роки добивався краху і Греції,і України. З різних причин». За його версією,«у випадку з Грецією в Москві хотіли створити прецедент виходу країни із зони євро,а можливо і з Євросоюзу,так як руйнування ЄС є однією з важливих політичних цілей Володимира Путіна. У випадку з Україною Москва прагнула до приєднання нашої країни до Євразійського економічного союзу,який планується вже в найближчій перспективі перетворити в нову союзну державу за зразком СРСР».

Оскільки ж ні в Афінах,ні в Києві не прагнули до прийняття самогубних рішень,то,на думку експерта,московські чекісти провели дві спецоперації на потрібних їм напрямках. «У Греції була досягнута попередня домовленість з популістами з партії СІРІЗА,- пояснює він. – Російська операція по розвалу ЄС і фактичної анексії Греції зірвалася,безпосереднім агентам Москви довелося піти з уряду». Водночас,зазначає аналітик,«українська спецоперація була простішою і зводилася до прямого підкупу бандитської сімейки Януковичів та оточення тодішнього українського президента російськими агентами.

Українську економіку довели до запланованого краху за допомогою осіб,які зараз подвизаються в московському «Комітеті порятунку України» і в київському опозиційному уряді. Але далі був Майдан,який змусив Путіна піти на пряму агресію. І коли ця агресія захлинулася,ставку зробили на економічний крах нашої країни. Це,можна сказати,наш другий фронт боротьби з агресором,зацікавленим у поразці нашої країни і всього цивілізованого світу». Віталій Портников попереджає,що,«незважаючи на успіх у переговорах з кредиторами,ця війна ще не виграна».

«Ціною власних втрат»

Тарас Березовець,політтехнолог,директор компанії Berta Communications,зазначає: «Ті,хто дотримуються думки,що зміни до Конституції України в частині децентралізації і посилання на особливий режим місцевого самоврядування в Донбасі приймати не варто,повинні відповісти собі на наступне питання: чи згодні вони на продовження війни? І чи готові вони піти добровольцями на фронт?» (тут і далі посилаємося на «Новое время»). Він наголошує,що у разі зриву процесу внесення змін до Конституції досить імовірним буде відновлення бойових дій». А відтак пояснює сутність реалій: «Так,Україна зобов`язалася внести поправки до Основного закону,підписуючи Мінські угоди. Що відбувається сьогодні? Україна виконує свою частину зобов`язань ціною власних втрат. Росія,тим часом,постійно порушує угоди,як,втім,і самі терористи. У результаті Європейський союз спільно з США змушені зберігати режим санкцій. Більш того,змушені посилювати їх».

Березовець зазначає,що на сьогодні Рада 265-ма голосами проголосувала за зміни до Конституції,«але необхідних 300 голосів для другого читання – немає. Саме тому я вважаю,що голосування з даного питання потрібно було проводити після виборів». На його думку,«проблема в тому,що більшість людей,які кричать про «зраду» і віддачу своїх територій,навіть не читали проекту змін. Мова йде про перехідні положення української Конституції,практика яких була використана ще в 1996 році. Ніхто ніяким особливим статусом Донбас наділяти не збирається – мова йде про особливий режим самоврядування в контексті децентралізації. Крім того,ніхто не буде робити губернатором або депутатом різних терористів і бандитів з однієї банальної причини – на них не поширюється дія амністії. Люди,які вчинили тяжкі злочини,не можуть потрапити під її дію».

Експерт вважає,що «просуванням питання внесення змін до Конституції України займається не стільки Європа,скільки Штати. Вони найбільше зацікавлені у цьому питанні,тому що є нашими ключовими гарантами. Очевидно,що Америка не буде підігравати Росії в подібній ситуації. Якщо Штати виступають за внесення змін до Конституції,значить,вони ніяких серйозних ризиків – як ті,про які говорять противники змін,- не несуть».

Водночас Березовець попереджає: «Якщо Україна не прийме Конституцію,і Захід скасує санкції,Путін радісно направить на нас всі свої сили – йому просто нічого буде боятися. У неофіційних розмовах я чув про те,що у випадку відмови від виконання цих домовленостей Європа залишить Україну один на один з Росією. Тобто,аж до виходу з нормандського формату».

«Важливо зупинити істерію»

«У партійно-політичних розбірках довкола Конституції забулося найголовніше: Конституція за визначенням є формою СУСПІЛЬНОГО ДОГОВОРУ,тобто вона мусила би створити умови для об’єднання,єдності влади і суспільства,різних соціальних груп,власне,країни загалом,- зазначає народний депутат Микола Томенко (див.«Обозреватель»). – Так,як протискуються зміни до Конституції,і всі події,пов’язані з нею,свідчать про те,що сьогодні ми маємо справу радше з КОНСТИТУЦІЄЮ РОЗБРАТУ,аніж з Конституцією єдності. Власне,і останнє голосування – переконливе тому свідчення».

Він пропонує поглянути на «конституційну арифметику» (нагадаємо,що «за» проголосувало 265 народних депутатів). Із представників коаліції,констатує Томенко,голосувала абсолютна більшість фракцій БПП (115 голосів),Народного фронту (69 голосів) і 5 осіб із «Самопомочі». А відтак наголошує,що «з нинішнього складу коаліції Європейська Україна” зміни до Конституції підтримали 189 нардепів… Насправді,президентські зміни до Конституції ухвалені голосами нинішнього Опозиційного блоку та колишньої Партії регіонів! Так,конституційні зміни підтримали усі присутні в день голосування депутати «Опоблоку» – 38 осіб,11 депутатів партії «Відродження» та 14 депутатів із «Волі народу». До речі,цікаво,що багато з тих «опозиціонерів»,що вчора підтримали зміни до Конституції,голосували і за сумнозвісні «диктаторські закони» 16 січня,які спричинили трагедію на Майдані. Їх 45 осіб!» А відтак він називає імена й прізвища. Серед них: представники нинішнього «Опоблоку»: Нестор Шуфрич,Тетяна Бахтєєва,Вадим Новинський,Юрій Воропаєв,Юлія Льовочкіна,Іван Мирний,Юрій Мірошніченко,Сергій Матвієнков,Євген Балицький,Юлій Іоффе,Артур Мартовицький,Олександр Нечаєв,Олексій Білий,Олександр Долженков,Дмитро Шпенов,Євген Мураєв,Денис Омельянович,Костянтин Павлов; представники нинішньої партії «Відродження»: Ігор Шкіря,Олександр Біловол,Антон Кіссе,Леонід Клімов,Володимир Зубик,Антон Яценко,Олег Кулініч,Артем Ільюк,Віктор Остапчук,Володимир Кацуба; представники групи «Воля народу»: Володимир Литвин,Михайло Поплавський,Володимир Бандуров,Іван Фурсін,Віктор Развадовський,Ярослав Москаленко,Андрій Деркач,Ігор Молоток,Сергій Лабазюк,Степан Івахів,Анатолій Гіршфельд,Олександр Пономарьов; нинішні позафракційні: Сергій Ківалов,Олександр Фельдман,Яків Безбах,Владислав Атрошенко,Олександр Герега.

Як переконаний Томенко,«за таких обставин очевидно те,що ця нова Конституція не лише не є Конституцією єдності,об’єднання України або Конституцією національних інтересів,а і те,що даний текст НЕ ОТРИМАЄ 300 ГОЛОСІВ при фінальному голосуванні. Отож,якщо ми хочемо ухвалити Конституцію єдності України,треба реально сказати,що даний текст потребує змін.Однак проблема полягає в тому,що після вчорашнього голосування ПОПРАВКИ і ЗМІНИ вносити ВЖЕ НЕ МОЖНА!» Тому за нинішніх реалій,наголошує він,«важливо зупинити істерію і нагнітання ситуації довкола того,що всі,хто голосують «за» президентські зміни до Конституції,ті – справжні українські патріоти,що вдень і вночі борються проти Путіна. Це точно не відповідає дійсності і призведе до подальшого конфлікту в Україні». На думку Томенка,зараз потрібно «зробити паузу в конституційній дискусії,показати приклад того,що нинішня Конституція є добротним документом і ЇЇ ТРЕБА НАВЧИТИСЯ ВИКОНУВАТИ. І лише після цього повертатися до питання внесення змін».

«…катастрофа»

Російський політолог Андрій Піонтковський не сумнівається,що чинна російська влада буде незабаром усунута внаслідок військового перевороту (див. «Апостроф»). Він рекомендує подивитися принаймні,що «діється в оточенні Путіна. Навіть потомствений постельничий Микита Міхалков,і той виступив за звільнення Сенцова. Хитрий царедворець,автор лизоблюдського фільму «55» (про Володимира Путіна,- ред.) змушений думати вже про свою репутацію в кінематографі після Путіна». На думку Андрія Піонтковського,абсолютно розгублена і російська пропаганда. «Уже не вживаються терміни «Новоросія»,«російський світ». Тому що всі ці авантюристичними плани повністю провалилися. Путін відчайдушно намагається зараз втюхати назад «Лугандонію» (окуповані райони Донбасу,- «Апостроф») як «ракову пухлину» в тіло України». Піотковський переконаний: «Все,що відбувалося за останні два роки у взаєминах Росії з рештою світу,- катастрофа. Після таких провалів стандартна доля диктаторів – палацовий переворот. Російська верхівка судомно шукає варіанти «нового мирного співіснування» із Заходом».

«Нас захоплюють по шматках»

«Сьогодні те,що відбувається тут,не об`єднує нас в конституційному процесі. Сьогодні Конституція приймається у повному розбраті»,- заявила з трибуни Верховної Ради Юлія Тимошенко,лідер «Батьківщини» (посилаємося на «Газету по-українськи»). На її думку,«на таких розбратах не будуються реформи,не будується розквіт держави». Нардеп,яку колись називали «залізною леді» українського політикуму,також висловлює переконання: «Це не дорога до миру і не дорога до децентралізації. Це процес,який примушує нас втрачати території. Нас захоплюють по шматках. Путіну потрібна війна в Україні і дестабілізація».

«…буде виштовхнутий на айсбер всенародного невдоволення»

Висловлюючись із приводу наслідків позачергового засідання ВР,політичний експерт Володимир Цибулько резюмує («112.ua»): «Програв Порошенко так,щоб не програла Україна!»На переконання аналітика,ще до голосування «зрозуміло ж було,що й цього разу інтереси Порошенка чомусь співпадуть із інтересами промосковського Опоблоку! Так і сталося,й у цьому немає трагедії! Але голосування зафіксувало остаточне розмежування в рамках коаліції. Тож до кінця виборів Порошенко і Опоблок тепер зафіксувалися як єдине ціле і щойностворений партійний Титанік БПП-Удар-Солідарність якраз зусиллями Опоблоку буде виштовхнутий на айсберг народного невдоволення».

Цибулько також попереджає,що «Опоблок – це не той кит,що тертиме зарослі черепашками боки об теплий борт того Титаніка». Він наголошує на нездатності прогнозувати наслідки власноруч спровокованих загострень. Згадуючи про постраждалих нацгвардійців,експерт запитує: «Але чи це був захист держави чи захист політиків,що спровокували своїх громадян?»Як переконаний політолог,«найголовніший удар по репутації країни і народу якраз спричинений неспроможністю до прогнозування наслідків своїх дій на найвищому ешелоні. Зрозуміло також,що парламент – не другий ешелон,але й не перший. Але,навіть після чергового поцілунку в засос із промосковською опозицією з боку БПП- НФ,«Самопомочі» й РПЛ доведеться якось формалізувати саме Національну Опозицію. В піку промосковській опозиції. Для багатьох мажоритарників така формалізація стане виходом із сірої зони,адже під тиском своїх виборців далі залишатись в сірій зоні для них – завелика розкіш». Зазначаючи,що за зміни проголосовано з кров’ю,Цибулько підкреслює: «Тож 31 серпня можна назвати днем нової поляризації! Виборець не бажав бачити Опоблок у владі».

«Марно підкуповувати українську еліту»

Аналітик Олексій Заводюк на своїй сторінці в «Фейсбуці» наголошує:«Путін так і не зрозумів,що марно підкуповувати українську еліту. Вона не управляє Україною,вона тут просто маневрує і паразитує». Він вважає,що наразі нема засобів,аби підкупити або залякати того чи іншого президента,а ті «принесли тобі України на блюдечку з блакитною облямівкою. Просто тому,що вони не можуть йому її принести. У них немає України. Це до питання про зраду теж,не можуть вони нічого зрадити,тому що немає у нього предмета торгу». Аналітик наголошує,що «вони можуть віддати будь-який наказ,про вступ до Митного Союзу або відразу до складу Росії,але виконати цей наказ буде нікому… Тому що у них взагалі влади,як такої немає. Ну,крім грошей,звичайно,які теж в сильному дефіциті,бюджет дірявий». Заводюк також зазначає: «Ось приклад з Януковичем Путіна нічому,очевидно,не навчив. І Путін продовжує вимагати у Порошенка «кемську волость»,схоже,не розуміючи,що у Порошенка її немає,і ніколи не буде. Звідси й ідеї,посадити на трон Медведчука – і вже він-то Україну заарканить і приведе в кремлівське стійло».

На переконання експерта,«така ж оказія трапиться у нього і з «ДЛНР». Як тільки ці «годувальники всієї Русі- України,дай пенсій» повернуться на бюджетні потоки,а судячи з вчорашньому голосування… ,хлопці вже сильно занудьгували без великого бюджетного бабла,вони пошлють подалі Путіна разом з його ідеями про «русский мир». Донецькій мафії пофіг вступ до НАТО,ЄС або прямо до складу США. Їх ці питання взагалі мало колишуть,як і щодо російської мови,до речі. Питання – тільки в ціні. Гарне бабло – значить,Донбас буде за НАТО. Україні навіть агітувати населення не доведеться,самі все зроблять».

«…в тій самій системі фінансових координат»

За її словами доктора політології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки (м. Луцьк) Оксани Ярош,вже зараз можна спрогнозувати,що основна боротьба в Луцьку розгорнеться між двома кандидатами та їхніми командами,які вийдуть до другого туру (див. «Слово і Діло»). «Один претендент – це чинний міський голова Микола Романюк,передвиборчі обіцянки якого виконані приблизно наполовину,що,як на мене,є достатньо непоганим результатом у порівнянні з іншими. Проте наряду з успіхами залишились проблеми стану доріг та тротуарів,сміттєпереробного заводу,енергозбереження. Луцьк як стародавнє місто має прекрасні середньовічні пам’ятки,головна з яких – Замок Любарта. А навколо замку – неестетичний Старий ринок,який на словах брались переносити та вдосконалювати безліч кандидатів. Проте,на жаль,не вдалося це поки й Миколі Романюку»,- констатує вона.

Ключовими закидами,які,на думку Ярош,використовуватимуть опоненти Романюка,стануть відсутність чіткої стратегії розвитку міста та кадрова політика чинного міського голови. «Луцьк функціонує у тій самій системі фінансових координат,що і вся країна. Зробити «соціальне та економічне диво» в окремому місті – утопія. Микола Романюк матиме партійну підтримку «БПП-Солідарності». Ймовірно,його кандидатуру на повторне обрання підтримає ВО «Батьківщина»,а також «Самопоміч»,оскільки заступник міського голови Яковлєв є представником цієї політсили»,– аргументує свою позицію політолог.

Щодо другої команди,то сюди,за словами Ярош,слід віднести Олександра Товстенюка- представника Фонду Ігоря Палиці « Новий Луцьк». «Фонд «Новий Луцьк» активно діє у Луцьку з 2011 року,має свою однойменну депутатську групу у Луцькій міській раді. Проте мінусом у кандидуванні Товстенюка є низький рівень його особистої впізнаваності серед містян. Скоріш за все,його висуватиме «Укроп»,білбордами якого щедро засіяні луцькі вулиці»,– ділиться своїми прогнозами політолог. Крім того,за її словами,не обійдеться на цих виборах у Луцьку й без технічних кандидатів. «Якщо не брати до уваги всіх вищеназваних,решта кандидатів поки у медіапросторі особливо себе не проявили. Хоча однозначно слід очікувати висунення кандидата від ВО «Свобода»,хоча б для того,щоб зберегти власне кадрове реноме»,– впевнена Ярош. Однак,як підкреслила політолог,для повного розуміння ситуації потрібно все ж дочекатися реєстрації головних претендентів.

«Якраз цей другий фронт…»

Керівництво Російської Федерації (РФ) на даний час прагне заморозити конфлікт на Донбасі,оскільки очікує початку внутрішньої дестабілізації в Україні вже цієї осені. Про це на «112- Україна» заявив генерал армії України Микола Маломуж. «З боку бойовиків,за свідченнями розвідки,за нашими даними,які у нас є в цих зонах,за свідченнями навіть ОБСЄ,бойовики не відвели техніку,не відвели озброєння. Там,де вдалося зафіксувати,озброєння (калібру) понад 100 мм і до 100 мм перебувають на місцях дислокації,безпосередньо на лінії розмежування. Бойовики готові до активних дій. Чекають на те,щоб дійсно спровокувати зворотну ситуацію,більш масштабний вогонь та розпочати масштабні операції. Але все йде в такому потужному сценарії,тому що в даній ситуації Росія нібито консервує конфлікт,домагається перемир`я,і,зрозуміло,що вона очікує внутрішніх етапів дестабілізації»,- сказав Маломуж. Він зазначив,що,за даними розвідки,російське керівництво передбачало запуск процесів дестабілізації в Україні з початку вересня. Так,за словами Маломужа,в Москві очікували масових акцій протесту,«які будуть мати вираження у масових зіткненнях,бійках із застосуванням зброї та вибухових пристроїв». «Якраз цей другий фронт,як вони і передбачають,буде відкрито на початку осені,і він буде набагато потужнішим,ніж фронт на Сході. І ця передумова з`явилася. Всі заходи і політичного керівництва держави,і військового,і Служби безпеки України повинні бути націлені на те,щоб цей фронт не відкрився,припинити його на першому етапі»,- підкреслив Маломуж.

«…всі розуміють,що це може закінчитися крахом країни»

Народний депутат Вікторія Сюмар,заступник голови фракції «Народний фронт змін зазначає (див.«Главком»),що «Захід вважає цю коаліцію безальтернативною і ця зв’язка Президента та прем’єра найбільше їх влаштовує як переговірників. Є однозначна позиція Заходу,що Україна повинна зберегти конструкцію і стабільність влади. Захід точно не хоче повторення політичної кризи 2005-го року,бо всі розуміють,що це може закінчитись крахом країни». Вона вважає,що для заходу принципово,аби не відбулася «сварка між Президентом і прем’єром,яка точно розвалить коаліцію». При цьому наголошує на ролі Олександра Турчинова,який уміє діяти в найскладніших умовах і «буде робити все можливе,щоб прем’єр з Президентом мали спільну позицію,якщо це посилить Україну,який «вважає,що в цих умовах конфронтація двох політичних лідерів на таких посадах буде катастрофою».

Сюмар також вважає,що нинішні низькі рейтинги Яценюка «дуже тимчасові. Проте він дуже втомився». А відтак прогнозує: «Боюся,що попереду у нас ще багато розчарувань – суспільству треба зрозуміти,що не прийде хтось один і не врятує всіх. А сподівання на такого рятівника все ще існують. Ми прогнозували,що як тільки впадуть рейтинги Яценюка,величезна хвиля негативу піде на Порошенка. Так і відбулося – сьогодні Президент,на жаль,є під найбільшими атаками,а про Яценюка вже набагато менше говорять. Спочатку сподівання – потім хвиля негативу і так по колу». Народний депутат підкреслює,що,«на жаль,ситуацію постійно розхитують і будуть розхитувати далі. Поки невідомо,чи місцеві вибори посилять напруження чи знімуть його. Знаю одне – нас чекає дуже важка весна,коли будуть виснажені всі запаси,виснажені люди і якихось підстав для оптимізму насправді немає. Росія – це сильний супротивник,який вміє грати дуже талановито. Якщо сьогодні Путін все ж відмовився від планів прямого наступу,ця гібридна війна просто перенесеться в центр країни,що ми побачили в понеділок під Радою».

На її думку,«треба розуміти,що терористичні акти можуть бути будь-де,і,на жаль,наша правоохоронна система не готова гарантувати всім безпеку. Але якщо ми вистоїмо в цій війні,то виграємо свою незалежну країну,західний курс,нове покоління в політиці. Це не зробиться за два місяці,але якщо люди відчують,що ця стабільність сьогодні потрібна,щоб мати шанс на ріст в майбутньому,нам вдасться уникнути якихось суттєвих потрясінь. Проте не виключала б і параду суверенітетів,і подальшої ескалації,і політичних потрясінь а-ля перевиборів всіх і вся».

«Ми чіпляємося за ілюзії»

Експерти Євген Якунов і Віктор Мішковський в аналітичній розвідці «Шок майбутнього і сон минулого. Що руйнує Україну?» («Укрінформ»),вважають,що «ніякого миру не буде. Ні зовнішнього,ні внутрішнього. Зміни в закон про особливий статус ні Росію,ні сепарів не обманули. Кремль не перестав готуватися до вторгнення. Внутрішня фронда відкрила другий фронт,закидаючи парламент гранатами.Це спроба загнати нас у котел. Майже як під Іловайськом. Ми і почуваємо себе як в оточенні ворога. Лікарі відзначають хвилю серцевих нападів та інсультів – ми живемо в стані колосального стресу.

Все гірше спимо і все більше сваримося. Розбрат в країні досягає найвищої точки кипіння. Бурмотіння в соцмережах зливається в один суцільний крик». А відтак вони резюмують: «Ми з жахом спостерігаємо за величезним і безформним майбутнім,що насувається на нас». Якунов і Мішковський нагадують,що «ми не готувалися до цієї війни. Ми намагалися жити у спокійній,процвітаючій європейській країні. Рік – занадто мало,щоб змиритися з думкою,що наш сусід – садист-убивця,і від сусідства цього нікуди не дітися до кінця часів,і жити у вічному очікуванні загибелі і рабства. Маннергейм готував Фінляндію до російської агресії майже 20 років. Росія готувалася напасти на нас 15 років. А у нас було всього півтора року». А відтак вони цитують Анатолія Когана з Ізраїлю. Той,роздумуючи з приводу доленосного,«а скільки нам ще залишилося?»,наголошує: «Ми вже розуміємо – НАСКІЛЬКИ це надовго. Я бачу в коментарях у рашистів ту ж божевільну радість,що й у палестинських арабів. І ми тут усі знаємо: це не лікується – ні переговорами,ні мирними угодами. Вони навчать своїх дітей радіти,коли помирають українські діти. Все,цей процес в мізках вже запущений. Це проблема – не на роки – на десятиліття».

Якунов і Мішковський зазначають,що «ми не готові до нестатків. До воєнного стану і подиху смерті на передовій. До всезагальної мобілізації. До воєнних злиднів… Ми ще не зібралися з силами! Ми чіпляємося за ілюзії,віримо власним фантазіям: про близьку смерть Путіна,про те,що на допомогу прийдуть доблесні американські рейнджери,і ми зможемо зітхнути вільно». А відтак висловлюють діагноз: «Це хвороба,друзі. Як і спроба врятуватися,зарившись із головою в минуле». На їхню думку,«повторити минуле не можна. Сьогодення породило нові моральні імперативи,а майбутнє – подарує ще більш несподівані. Ті,хто кидав гранати і димові шашки перед Радою – рідні брати лугандонських ополченців. І ці,і ті ховаються від плину часу у минулому».

Скільки б не шукати винуватців чергової ескалації ситуації в Україні,зрозуміло,що висновки будуть далекими від цілковито об’єктивної картини. Надто багато складових цього процесу,вакханалії інтересів та амбіцій.

Та,з іншого боку,надзвичайно важливо українському суспільству й політикуму на стати бранцями чужих сценаріїв. Тим паче,що уроків історії – більш,ніж досить. А повторення помилок може стати початком уже невідворотних процес. Стати на цей шлях не має права ніхто: ні ті,хто замовляє «музику»,ні ті,хто стає бранцем таких намірів.

Схоже,суворість викликів Україна починає відповідально усвідомлювати. На цьому факторі акцентували увагу й ЗМІ: «Для України є два сценарії» («Хартыя’97»),«Кремль реалізує в Україні план «форс-мажор» – Сунгуровський» («Обозреватель»),«Вибухи політичної сліпоти коштують дуже дорого» («УП»),«Голосування щодо Конституції стало зашморгом,що затягується» («Коментарі»),«Кремль реалізує спецоперацію «золота осінь» в Києві,- Портников» («Хвиля»),«Штайнмайєр: припинення вогню вдалося досягнути,та радіти рано» («Обозреватель»),«Кров і реформа. Як безвідповідальність політиків призвела до трагедії» («ЛБ»),«Уроки ненависті» (msn.com),«Жадібність,страх і безумство» («Лівий берег»),«Хто відповість за теракт під Радою та чому ситуація вийшла из-под контролю» («Сегодня»),«Китай готується до війни» («Обозреватель») «Світ про Україну: Демократичне майбутнє держави висить на волосині» («Тиждень»)…

Зважаючи на невідворотність суворих випробувань,уже нема жодного сумніву,що найважчий період – знову попереду. Та,з іншого боку,нема тієї сили,яка б зупинила рух уперед,торжество Вищої Правди. Навіть за умов начебто начебто безвиході.

У цьому сенсі,коментуючи питання про майбутнє коаліції,промовисто висловився Президент: «Насправді,зараз йдеться не про збереження коаліції. Мова йде про збереження України. Рятування її від тієї руїни,яка була у XVII столітті,від того,що відбувалося на початку XX століття,коли були фантастичні мрійники Винниченко,Грушевський,інші,і коли була російська агресія,і чвари всередині залишили країну незахищеною перед російською агресією».

Тож не настільки вже фатальними є реалії та тенденції їхнього розвитку. «Ситуація не те,щоб зайшла в глухий кут,але дуже близька до цього»,- зазначає радник Президента України,директор Національного інституту стратегічних досліджень,академік НАН України Володимир Горбулін. А відтак він висловлює занепокоєння з приводу того,«що буде 1 січня 2016 р.,оскільки Мінські угоди були розраховані саме до цього періоду,а за ними — вакуум політичних домовленостей. І нам справді потрібен розумний план дій на цю перспективу. Чіткий,реальний і взаємоприйнятий».

Тому не варто відрікатися від неминучої прийдешньої ПЕРЕМОГИ. Як зазначив в інтерв’ю для «Волинської правди» отець Михайло Бучак,роздумуючи про перспективу України,«нічого,ми все витерпимо,все пройдемо й здобудемо своє. І в цьому нам допоможе Господь». Будьмо!