Ольга Черен – єдина жінка серед 16 голів районних рад Волинської області. Вона керує Турійською райрадою вже другу каденцію поспіль. Отож,«Волинська правда» продовжує свою серію інтерв`ю з очільниками представницьких влад у районах,а пані Ольга запрошує читачів відкрити для себе Турійщину,де легендарний «Вовчак»,33 мальовничі озера та єдиний в Україні Музей соломки.
Наш район може слугувати маленьким прикладом для інших
– Ольго Миколаївно,як громадська діячка Ви були трохи відомі до того,як очолили Турійську районну раду. Уподовж цієї серії інтерв’ю хочеться зрозуміти ще й те,як народжуються лідери на Волині. Що спонукало особисто Вас займатися громадською діяльністю?
– Я – громадський діяч,можна сказати з самого дитинства. Вчилася ще за часів Союзу,тож була головою ради дружини в школі,а потім і комсоргом. Була лідером в своєму середовищі. Мені постійно хотілося реалізовувати якісь ідеї і щось робити. Мені було цікаво разом з усіма садити сади,ліси чи вирушати на громадські роботи.
В часи новітньої історії України вже стала інша ситуація і можна було проявити свої організаторські здібності по-іншому,в тому числі й в написанні різних проектів з користю для громади.
Є різні думки стосовно діяльності Фонду соціальних інвестицій в Україні,але я особисто вважаю,що,свого часу,цей Фонд зумів організувати наші громади. Всі ж вийшли з Радянського Союзу і звикли чекати,що школи та дороги облагородять без них. В часи діяльності Фонду в людей трохи помінявся світогляд. В Турійському районі ми зуміли організувати 14 громадських організацій. Це був 2008 рік. Люди вносили свої особисті кошти в реалізацію тих чи інших громадських проектів. Було страшно починати цим займатися. Люди пам’ятали історії про всякі “М.М.М”,коли власники зібрали кошти і забралися з ними геть,залишивши людей ні з чим,тобто в дурнях. А тут треба було кожного переконати,що треба викласти певну суму зі своєї кишені. В людей була маса недовіри…
Я живу в дуже мальовничому селі Липа. Там є активна ініціативна група,яка постійно хоче щось міняти та вдосконалювати. В селі всього лишень 40 дворів,але понад сто дітей. Воно одне з найкращих на Турійщині,бо постійно чистеньке,якось чепуриться своїми силами. Маємо парк,дитячий майданчик. У нас була колись страшна дорога з вибоїнами. Коли запрацював оцей Фонд і можна було проявляти ініціативу,ми зібрали збори села і вирішили,що найактуальнішою проблемою для нас є ця дорога. Для співфінансування потрібно було кожному дорослому селянину здати по 300 гривень. Це були величезні гроші для 2008 року. Але в нас все вийшло і маємо гарну дорогу.
А після того почалося… Почали писати невеличкі проекти: то будівництво дитячого майданчика,то гімнастичного залу,то на закупівлю костюмів чи на вуличне освітлення. Дуже велику підтримку мала від тодішнього і нині покійного керівникам Віталія Мацьохи. Потім організація UCDІ номінувала мене на поїздку до Сполучених Штатів Америки. Радник сьогоднішнього Президента США Барака Обами приїздив у нашу школу та запрошував мене працювати в їхній організації.
– Що вразило Вас у місцевому врядуванні в США і що можна було адаптувати до наших українських умов та менталітету?
– Я бувала на навчаннях в різних країнах,де знайомилася з тим,як працюють місцеві влади.
В Америці дуже сподобалося,як там поставлена робота з людьми похилого віку. В себе також стараюся втілити щось подібне. В нас Лукові є такий пансіонат для стареньких людей і ми намагаємося зробити так,щоб їм було і комфортно,і цікаво. Там проживає 23 людини. Але є черга і потрібно розширити можливості закладу. Ми намагаємося,щоб умови,в яких вони проживають були наближені до домашніх. В свій час,ми також писали проект,щоб відремонтувати цей заклад,адже він знаходиться в споруді ще царських часів. Хочемо ще зробити там вітальню з каміном та облагородити територію. Виділили з районного бюджету 800 тис грн і сподіваємося на допомогу з області.
– За кодоном часто залучають волонтерів для допомоги в закладах такого типу,про який Ви розповідаєте,а Вам вдається переконати людей,що це потрібно робити,щоб життя стареньких було світлішим?
– Думаю,що наш район може слугувати маленьким прикладом для інших в цьому плані. В минулому році ми брали участь у місцевому конкурсі ініціатив,який оголошує обласна рада. Ми виграли цей конкурс і облаштували в Турійську реабілітаційний центр для АТОвців та людей старшого віку. Маємо там соляну шахту,кабінети фітотерапії,тренажерний зал. Крім того,працюють гуртки. Цілу зиму та осінь там як у вулику,зараз трохи менше людей,бо почалися городи. Активні жіночки всі там. Вони чаюють,вони плетуть,вони читають,співають,їздять на концерти.
Цього року їздили в паломництво до Низькиницького монастиря,а перед тим були в Зимному. Ці люди,як малі діти,і хочуть постійного спілкування та уваги.
В стаціонарному центрі в Лукові люди так само дуже задоволені. Вони спілкуються,разом дивляться телевізор,щось їм розповідають,дітки з садочка концерти влаштовують.
В мене була одна знайома в Німеччині. Її звали Ерна. Поки вона була жива,ми часто спілкувалися. В них є клуби за інтересами для людей похилого віку. Вони грають в більярд і дуже багато подорожують. Вони кажуть: “В нас життя починається тільки тоді,коли ми виходимо на пенсію,бо є час на подорожі”. По два-три рази на рік вони кудись їдуть. Ясно,що вони мають більші можливості. Але я впевнена,що коли захотіти в нас також можна багато чого змінити.
Ми не настільки багата країна,щоб тратити кошти на навчання дітей в малокомплектних школах
– Яка потреба в соціальній інфраструктурі у вашому районі?
– Коштів не вистачає на все і не вистачає всім.
Почну з шкіл. Я сама вчитель,але не згідна з тезою: “Нема школи – нема села”. Це – популістський лозунг. Я прекрасно розумію,яка якість освіти в малокомплектних школах.
Я за те,щоб закрити ті школи,де мало дітей. Ми не настільки багата країна,щоб тратити кошти на навчання дітей в малокомплектних школах. Знаю,що там працюють старанні вчителі. Але навіть найкращий вчитель не навчить якісно одночасно двох дітей з різних класів,якби палко він того не хотів.
– Скільки малокомплектних шкіл потрібно закрити у вашому районі?
– Ми це робимо крок за кроком. В минулому році ми закрили дві початкові школи. Було таке,що через два кілометри від загальноосвітньої школи – ще одна,а посередині школа,де навчалося 4 дітей. Я веду мову про село Оса. Там працювали хороші вчителі,але зрозумійте,4 дітей і повинен бути завідувач школи,вчитель англійської мови та інформатики. Це – ненормально. Але ми поговорили з батьками,щоб все відбулося безболісно і без ніяких скандалів.
В нас така практика. Коли плануємо закривати школу,то на початку ми возимо діток у велику школу. Тобто,свого роду – це інформаційна кампанія. Потому,діти самі починають просити батьків про те,щоб ходити до кращої школи. У тих великих школах ми наголошуємо: вся увага на цих дітей. Ми просимо їх зробити такі умови для діток,щоб вони не шкодували.
– Коли в Україні зараз заводять мову про оптимізацію шкіл,то вона крутиться якось навколо тих закладів,які мають бути опорними. Ваш колега голова Луцької районної ради Валентин Приходько розказував,що в нього в районі нема жодної школи,яка могла б відповідати всім урядовим критеріям під статус опорної. Як у Турійському районі?
– Ми таку маємо. Це школа-гімназія в Турійську. Там навчається 390 учнів і працює висококваліфікований педколектив. Директор має всі дані для того,щоб успішно управляти філіями.
Але ми зіткнулися з іншою проблемою. В нашому райцентрі є три школи. Діток в районі мало – трохи більше як три тисячі. А шкіл маємо 35. Левова частка фінансування йде на освіту. Завжди наголошую на тому,що сама вчитель і розумію цю роботу. Але якщо включити здоровий глузд,то ми починаємо усвідомлювати,що малокомплектні школи неефективні і безперспективні. Хоча є всякі ситуації. От в нас є село Мочулки,де навчається 20 дітей. Найближча школа за 7 км в с. Маковичі. Там – 120 дітей. Але поки ми залишаємо школу й у Мочулках. Вона не потребує ремонту,бо її недавно перекивали. Вона тепленька. Колектив хороший. Але коли в селі буде зменшуватися кількість дітей,то вона буде приречена на оптимізацію.
– Оптимізувати,то значить закрити?
– Скажімо так: припинити діяльність на певний період. Але особливо себе і когось не треба цим обманювати,чи заспокоювати. Навряд чи закрита школа колись відновить діяльність.
– А чи вистачає в Турійському районі садочків?
– В Турійському районі,як і всюди,був період,коли закривали садки,а потім зросла народжуваність і виникла потреба в їх збільшенні. Було таке,що дітей приносили мені в кабінет і пропонували доглянути,поки мама прийде з роботи. Черги були величезні. Ми поставили перед собою завдання добудувати садочок і з цим справилися в минулому році.
– Які бюджетні вкладення в районі потрібні для закладів охорони здоров’я?
– Нам потрібно відремонтувати районну лікарню. Вона на 105 ліжок. Нам цього достатньо. Але треба завершити розпочаті енергозберігаючі заходи. Наш депутат Сергій Мартиняк обіцяє відремонтувати відділення лікарні з коштів соціально-економічного розвитку. За кошти Світового банку в Турійську зробимо амбулаторію.
Потребують ремонту кілька ФАПів. Ми над цим працюємо.
– А яке майбутнє вашої ЦРЛ,якщо введуть госпітальні округи? Турійськ знаходиться дуже близько до Ковеля. Якщо госпітальний центр знаходитиметься в місті залізничників,то ЦРЛ може стати амбулаторією чи лікарнею з трьома відділеннями?
– Ми в своєму районі все,що можна вже підготували до госпітального округу. В нас було пологове відділення. В ньому народжувалося зовсім мало дітей. Вже понад три роки в нас пологового відділення немає. Наші жінки народжують в Ковелі,або у Луцьку. В перший період були деякі нарікання,що не таке ставлення до наших породіль. Я двічі їздила до Ковеля. Ніколи не попереджала про це,сама спілкувалася з жінками. Проблема в чому: за все треба платити. Але це стосується не тільки наших жінок,а й всіх інших. А ставлення лікарів та персоналу до наших жінок нормальне.
– Чи платить Турійський район кошти Ковельському міському бюджету за обслуговування ваших людей? Якусь субвенцію ви їм спрямовуєте?
– Нічого ми їм не платимо. Місто завжди нам пред’являє ці вимоги. Але закрити пологове відділення в Турійській лікарні — не наше рішення. Так вирішили в обласному управлінні охорони здоров’я,тому всі претензії варто спрямовувати до них.
В цьому році вже Олег Кіндер нам ніяких претензій не виставляв,бо змінами до Бюджетного кодексу міста отримали більше коштів.
Ніколи не вимагаємо в бізнесу: «І коштів нам дайте,і самі зробіть»
– Зрозуміло,що Турійський район – дотаційний. Але давайте детальніше поговоримо про бюджет району. Скільки ви маєте власних доходів і чи бачите як їх можна збільшити?
– Ми маємо тенденцію до постійного збільшення власних доходів. В цьому році ми маємо їх в сумі 14 млн грн. А коли я прийшла працювати в 2010 році,то було тільки 10 млн грн. У зведеному бюджеті ми маємо 24 млн грн. По зведеному бюджету маємо перевиконання 124% за підсумками 4 місяців,а по районному – 108%.
– Всі ці кошти йдуть на розвиток?
– Ні,ПДФО йде в загальний фонд,а бюджет розвитку формується від продажу права оренди на земельні ділянки. Ми збільшуємо доходи за рахунок орендної плати за землю. Ми дуже активно в цьому плані працюємо. Виводимо землю з тіні. Все поступово. Переконуємо керівників господарств,що це потрібно робити,щоб надходили податки. За кордоном кожна частиночка землі приносить копійку. В нас цього немає. Це стосується не тільки Турійського району,а й України в цілому,де проблема інвентаризації землі стоїть досить гостро. Скажу,що не всі сільські голови в цьому зацікавлені… Кожен мусить платити. В нас бюджет наповнюється за рахунок укладання договорів на оренду невитребуваних паїв,які роками оброблялися господарствами. Левова частка коштів поступає і за продаж земель поза межами населених пунктів. Цим займається Держгеокадастр.
Крок за кроком,ми трошечки покращуємо наші села,обчісуємо їх,робимо гарними.
В цьому році я запропонувала нашим сільським головам до 25-річчя Незалежності України щось зробити унікальне. Сама особисто для Турійська замовила квітковий тризуб. Вже є спонсор,який цю ідею втілить у життя. В кого буде найцікавіша реалізована ідея,той і отримає винагороду зі спонсорських коштів. Домовилась з депутатом обласної ради Романом Микитюком,який буде одним з членів журі цього конкурсу.
– Які підприємства сьогодні визначають економіку Турійського району і є платниками податків,відповідно?
– В нас в основному невеличкий аграрний район. Виробництва практично немає. Тут проживає 27 тисяч населення. Площа – 120 тис га. Четверта частина вкрита лісами. Маємо 33 озера. В районі 76 сіл. Вони розкидані,а тому багато доріг і ці дороги погані. В усіма господарствами ми дуже тісно співпрацюємо.
Раз в півтора року ми збираємо весь бізнес на благодійні вечори. Для мене це дуже важливо,бо маємо нагоду разом відпочити і зробити добру справу. Це об’єднує бізнес у бажанні зробити спільно якусь добру справу. Ми ніколи не вимагаємо в бізнесу: «І коштів нам дайте,і самі зробіть». Ми все робимо на умовах співфінансування. Бізнесові кошти,внески громади та районний бюджет. Це всім приносить задоволення. Якщо разом зроблений об’єкт,то він і відповідно доглядається.
Назву такі підприємства як ФГ “Перлина Турії”,”Аміла”,СВК “Слава” (вони навіть за майно виплачують великі дивіденди),СВК “Батьківщина”. ТзОВ “Агротехніка” в нас не зареєстроване,але за спільною згодою сплачує податки в наш бюджет. Дуже хороші показники в нашого лісгоспу.
З бізнесом ми намагаємося так працювати,щоб сприяти розвитку ділового середовища у його законних прагненнях. Хочемо,щоб вони не стикалися зі штучною бюрократією. Ми за соціальну відповідальність бізнесу.
– Ви вже згадували,що у вас є 33 озера. Вони,звісно не так розкручені і відомі на всю Україну,як шацькі. Як розвивається у вас рекреаційний бізнес? Чим привабливі ваші озера?
– Більшість наших озер карстового походження. Там відпочиває чимало людей. В минулому році ми з депутатом облради Романом Микитюком почали освоювати зелений туризм. Він створив на базі свого підприємства туристичну фірму. Вона розробила декілька маршрутів. В цьому році вперше випробуємо байдаркові маршрути по річці Турії. Всіх запрошую. Є пішохідні маршрути до озера Бережисте,що на території Озерянської сільської ради. Це озеро багате гліцерином. Там створене наметове містечко на 25 чоловік. В наметах є ліжка на дерев’яній основі. Працює польова кухня. Ця база готова приймати туристів. Там і вода підведена,є каналізація. Словом,є все для відпочинку.
Маємо цікавий історичний маршрут на урочище “Вовчак”. Там зараз активно працюють представники «Свободи». Вони будують криївки. Це – місце народження УПА. Мені часто дорікали,що влада там нічого не робить. Коли Василь Мазурик очолив обласне управління лісового та мисливського господарства,то загітувала його разом з Микитюком зробити спільну хорошу справу. Головне,аби почати. За три місяці ми зробили криївку-музей.
До нас приїздить багато туристів. Всіх гостей туди возимо. Є дуже гарні оборонні споруди і закладений фундамент невеличкої церковочки,яку пообіцяли звести до кінця липня. Тоді ж відбудеться обласний фестиваль,до якого ми активно готуємося.
– А є шанс в цього фестивалю мати всеукраїнські масштаби,а не лише обласний?
– Ми цього дуже хочемо і передбачаємо в перспективі. Якби ми мали трохи більше коштів,то вже давно так і було б. Я постійно стежу за тим,щоб можна було взяти участь в якомусь конкурсі на розбудову урочища “Вовчак”.
– На території вашого району в Купичеві живе відома на Волині мисткиня-соломкарка Марія Кравчук. Відомо,що вона буває на фестивалях за кордоном,в Купичеві є школа соломкарства. Чи є у Вас ідея розвинути щось цікаве навколо цього напрямку?
– Ви знаєте в Купичеві єдиний на всю Україну Музей соломки на базі місцевої школи. Ми й туди возимо гостей. Він всіх вражає. Але місця там небагато. Якщо в наступному році завершиться процес об’єднання громад,то в нас вивільняться деякі приміщення і Музей матиме змогу розширити свою експозицію.
– Чи допомагає районний бюджет Марії Кравчук?
– На жаль,в нас нема такої змоги. Вона веде гуртки та має години. Зрештою,ніколи не просила додаткової допомоги.
Купичівська школа взагалі дуже активна. Директор – творча людина. В них три музеї. Музей освіти,музей села та музей соломки. Єдине,що школі потрібно допомогти з ремонтом.
Адмінреформу потрібно втілювати в життя одночасно по всій країні
– Поговорімо про об’єднання сіл у вашому районі. Скільки у вас планується громад і чи оптимальним є цей варіант з Вашої точки зору?
– Уряд затвердив нам три громади. На сьогоднішній день ми вже подали документи на створення двох громад. Хоча попередньо я переконувала,що в нас їх і має бути дві. Спочатку в нас планувалося,що будуть громади з центрами в Купичеві,Турійську та Лукові. Купичів зовсім не має інфраструктури для того,щоб громада існувала,треба вкладати дуже багато коштів. Немає ні садочка,ні будинку культури,ні адмінприміщення. Школа є та й ту треба перекривати та утеплювати. Єдине,що вдалося вікна поміняти.
Сільська рада,на території якої проживаю я,виявляє бажання приєднуватися тільки до Турійська. Ми зараз по новому етапу почали проводити роботу в цій стороні,що до Локач і Луцька і хочемо об’єднуватися до Турійська. Право на життя має й існування громади з центом в Лукові. До них мають бажання приєднатися навіть села з інших районів. Протиріч чимало,хоча попередньо багато розмов відбулося.
Як на мене,то найкращий варіант для нашого району – одна громада. Ми були би сильніші.
– Ольго Миколаївно,Ви працюєте майже 6 років головою районної ради. Вас двічі депутати обрали. Ви при різних владах чули,що обіцяють верхи реформу місцевого самоврядування,але мало що рухається. Яким чином гарантований позитивніший сценарій розвитку подій?
– Ця реформа потрібна дуже давно,не те що на вчора. Я сама особисто її дуже чекала. Коли я стала головою райради в 2010 році,то була затверджена Урядова концепція реформи місцевого самоврядування. Її широко обговорювали. Але це обговорення виявилося дуже затягнутим в часі. Вчинено багато помилок. Люди за цей час зневірилися. Я по життю оптимістка,але в мене є сумніви,що ця реформа потрібна владі наверху.
Висловлю своє особисте бачення. Коли почали втілювати адмінреформу з тим об’єднанням громад,то потрібно було спочатку зробити якісь прорахунки спроможності на рівні Мінрегіонбуду. Міцна громада тоді,коли є фінанси. Чи не так? Мало би бути так,щоб ми податки пропозиції,а вони розрахунки. А то дивіться,що вийшло. От в Луцькому районі створили громаду з двох сіл. Треба трохи мислити наперед.
В нас демократична країна,але я впевнена,що треба зробити так як в Польщі з цією реформою.
В квітні я була на міжнародному конгресі органів місцевого самоврядування в Польщі. Там мали своє представництво понад 20 країн світу. З України приїхало понад 170 чоловік з різних регіонів.
Поляки казали нам: “Ми маємо модель – використовуйте!”. Але всі інші радили нам виробити свій шлях: “Ви можете запозичити досвід поляків,чи вчинити так,як у Данії. Але ви мусите мати свою модель,притаманну вашому менталітету та культурі”. Але всі були одностайні в тому,що адмінреформу потрібно втілювати в життя одночасно по всій країні.
Корупція починається з банальної шоколадки
– Яка політична палітра сьогодні в Турійській районній раді? Чи комфортно працюється вам з тими людьми,кому жителі району віддали мандат довіри?
– Коли я прийшла працювати в раду,то відразу дала зрозуміти свою позицію: з усіх конфліктів можна виходити мирно і з усіх ситуацій є виходи.
Я з 2006 року в “Батьківщині”. Не можу про себе сказати,що служу лише партії,першою чергою,служу громаді. Я повинна працювати на те,щоб життя наших людей було комфортнішим. Для мене головне налагодити роботу між усіма політичними фракціями незалежно від того,як вони голосували на виборах голови ради.
В 2012 році ми впроваджували перший проект – будівництво дитячого майданчика в Турійську. До того його не було в нашому селищі. Ми зробили це спільно з усіма політичними силами. Кожна партія повинна була поставити свою споруду. Ми це зробили. Завершилася каденція — всі депутати висадили алею. Жоден з депутатів не посмів не піти. Ясно,що ми мали політичні протиріччя,але в соціальних моментах намагалися прийняти рішення,яке вигідне нашій громаді.
Ця каденція в нас різнобарвна. 9 депутатів від “Батьківщини”,8 – від “Нашого краю”,5 – від УКРОП,5 – від “Громадянської позиції”,3 – від “Солідарності”,2 – від “Свободи”. Але маю враження,що в нас одна команда. Склад ради стає дедалі якіснішим. Не хочу нарікати на попередню каденцію,бо кожна людина – це особистість. Але вважаю,що ця система виборів при всіх її вадах,привела в раду лідерів. Є різне бачення вирішення проблем,але ми стараємося і я сама докладаю над зусиль,щоб об’єднати раду,щоб вона працювала як одне ціле.
– А як вам співпрацюється з РДА?
– Наш район – це одне ціле. І ми мусимо спільно вирішувати всі питання. Намагаємося допомагати один одному. Владу не ділимо на наше-ваше. Завжди кажу голові РДА : “До людей маємо йти з однією позицією”.
– Ви – єдина жінка серед голів районних рад. Що би Ви побажали своїм колегам та іншим чоловікам,які в більшості працюють в органах влади і хоча й належать до сильної половини людства,але є інертними та безініціативними. У вас немає великих доходів в районі,але стільки всього цікавого робиться. У вас є чому вчитися.
– Я так само маю свої принципи і ніколи їх не переступаю. Саме головне,аби не ділили владу та не шукати один в одного недоліків. Людям не цікаво,де компетенція виконавчої влади,а де — представницької. Їм важливо,щоб робилася робота.
Головам районних рад обов`язково треба налагодити співпрацю з усіма депутатами. Люди дуже задоволені,коли ми разом. Вони не хочуть протистояння між політиками.
– Ваш особистий рецепт успіху для України як держави.
– В нашій країні на кожному кроці – корупція. Може це й заяложена і та банальна істина,але,на мою думку,Україна стала би успішною,якби поборола це страшне явище.
Я по суті своїй не є жорстокою людиною. Але мені так здається,що наших людей потрібно карати штрафами жорсткіше. Всі повинні бути рівними перед Законом: і великі посадовці,і прості люди. Порушив – сплати штраф.
Кожен повинен починати змінювати державу із себе. Коли кожен на своєму місці буде справно робити свою роботу,сплачувати податки,не викидати будь-де сміття,то країна буде іншою. У владі навіть маленький чиновник має почати зміни із себе. Корупція починається з банальної шоколадки. Країну міняють не Майдани,кожен на своєму місці повинен будувати Україну,а не вихвалятися про це і пустословити,як то часто роблять деякі “патріоти”.