Пам’ять загиблих треба шанувати,але не спекулювати на цьому
 
– Олеже Олексійовичу,нещодавно в низці публікацій на волинських медійних ресурсах Вас звинуватили в тому,що дозволили проводити гастролі цирку на місці,де нібито в роки Другої світової війни відбулися масові розстріли євреїв. Що скажете на це?
 
– Цирк та зоопарк гастролюють у Ковелі не вперше. Так вже склалося,що їм постійно пропонують одне і те ж саме місце для виступів – на вулиці Володимирській біля Палацу культури заводу «Ковельсільмаш». До слова,так було ще за керівництва попередніх міських голів.
 
Сам Палац культури побудований у сімдесятих роках минулого століття на території єврейського кладовища. Але раніше якось ніхто не звертав уваги на те,що тут проводять масові заходи. Сьогодні починають відверто спекулювати: мовляв,цирк виступатиме на місці загибелі людей…
 
Мені теж цікаво дізнатися,чи справді там були розстріли. Але ще трохи передісторії. В 2011 році іудейська громада Волині офіційно звернулася до міської ради з пропозицією спорудити пам’ятник чи навіть меморіал на місці колишнього єврейського кладовища. Депутати розглянули це клопотання на засіданнях постійних комісій,долучилися до обговорення і члени громадської ради при міському голові. Всі погодилися,що оскільки кладовище було,то бажання іудейської громади вшанувати пам’ять своїх предків – законне. Єдине,що ми хотіли знати,– яким іудейська громада бачить цей знак вшанування. Тобто це має бути просто обеліск чи цілий меморіал. Для цього мали побачити хоча б ескіз,бо навіть не знали,яку земельну ділянку під цю споруду треба виділити. Адже навколо самої будівлі відпочинкового закладу багато землі.
 
Внесли свою ідею. Поміж технікумом та приміщенням Палацу культури є березовий гай. До цих пір там ще зберігаються надмогильні плити від єврейських поховань. Ми пропонували встановити пам’ятник саме там. Але ніякої реакції від представників іудейської громади так і не було.
 
Через два роки вони повторно звернулися і знову попросили визначитися з земельною ділянкою,бо цього вимагали проектанти. У цьому клопотанні також йшлося про те,що громада хотіла,аби пам’ятник був споруджений з тих надмогильних плит,які свого часу вивозилися на територію військової частини з місця будівництва Палацу культури.
 
Питання про знесення самої його будівлі не обговорюємо. Найперше тому,що це навіть не власність ковельської громади,а заводу «Ковельсільмаш». Тому,надсилаючи відповідь іудейській громаді,ми долучили нормативні документи,які вона повинна зібрати для того,щоб почати спорудження пам’ятника,і повторно попросили надати пропозиції щодо ескізу. Адже нам треба знати,про яку площу йтиме мова і де саме. Питання знову зависло до сьогоднішнього моменту,тобто сумнозвісних публікацій у ЗМІ.
 
– А іудейська громада просила знести Палац відпочинку,що розміщений на кладовищі?
 
– Ні,так радикально питання ніхто не ставив.
 
– Березовий гай,про який ви кажете,– це місце,де відбувалися розстріли євреїв?
 
– Зрозумійте,в роки Другої світової війни на території Ковеля було багато розстрілів. Тут були концтабори та гетто. В останніх публікаціях взагалі не відомо,про що конкретно йдеться: про кладовище чи місце розстрілу. От хто встановив,де саме відбувалися розстріли? Їх було багато. І розстрілювали людей як німецькі окупанти,так й енкаведисти. Мені як міському голові і просто ковельчанину самому цікаво знати правду. Адже кладовище було дуже велике,бо до війни в місті проживало дуже багато євреїв. Ніхто ж не знає,чи дійсно на цьому кладовища німці розстрілювали людей. Ми зараз працюємо з архівами,щоб з’ясувати для себе цю інформацію.
 
До речі,в минулому році ми відкрили меморіальну дошку на місці колишнього концтабору на вулиці Брестській. На території нині стоять приватні будинки,але залишилися опори колишнього входу в концтабір. Сьогодні міська влада дбає про благоустрій цього місця. Пам’ять загиблих треба шанувати,але не спекулювати на цьому.
 
От достеменно відомо,що на території,де знаходиться школа № 7,було велике єврейське гетто. Але це ж не означає,що маємо знести приміщення навчального закладу. Там,де сьогодні розміщене ЖКП-2,було єврейське кладовище,а там,де знаходиться філія «Волиньгазу»,– український цвинтар. Для мене немає різниці: українське чи єврейське. Але хіба можна сьогодні зносити споруди,що використовуються для соціальних потреб,бо там колись були кладовища?
 
Знаєте,я колись жив біля кладовища,про яке нині ведеться мова. Навколо були поселення. З дитинства пам’ятаю бабцю Палагеїху (так її називали). Ми,хлопчаки,яким було все цікаво,часто діймали її питаннями: «А ви танка бачили? А німців?» Вона розповідала за розстріли,про які сама знала. Якщо орієнтуватися на її слова,то на цьому місці зараз знаходиться заправка «ОККО». Але ж на основі своїх дитячих спогадів я не маю права робити якихось заяв чи остаточних висновків. Звідки знаю,чи правда те,що нам розказувала бабця? Може,вона просто хотіла нас вразити.
 
Сьогодні брутально нав’язується думка,що на місці розстрілів виступає цирк,тоді як там кладовища не було. Це – чистої води спекуляції. Штучно роздмухується тема антисемітизму. На моє переконання,спецслужби мали би цими людьми зайнятися.
 
Як міський голова офіційно заявляю: в Ковелі проявів цього ганебного явища немає. Надумано і спеціально нагнітається ситуація.
 
– Ви вже казали,що цирк не вперше виступає в одному й тому ж самому місці,але прецедент трапився саме зараз,коли почала «розкручуватися» тема наруги над пам’яттю вбитих. Хто поширює цю інформацію? Іудейська громада?
 
– Ні,іудейська громада не має до цього стосунку. Почав писати журналіст Ярослав Гаврилюк,автор публікацій у «Волинській газеті» та на сайті Kowel.com.ua. Потім він зробив розсилку публікації на різні волинські інтернет-видання.
 
– Для чого це йому?
 
– Вважає,що через мене його звільнили з газети «Волинь-нова». Зараз він працює на сайті Kowel.com.ua. і постійно обливає місцеву владу брудом.
 
– Тобто ви маєте конфлікт з цим журналістом? Не розумію,яке відношення може мати мер міста до історії стосунків у редакції газети «Волинь-нова». Можливо,причина в іншому? Скажімо,в тому,що пан Гаврилюк писав критичні статті і вони вам не подобалися?
 
– Розумієте,він хотів писати не критичні,але… за певну винагороду. Я на таку пропозицію не погодився. Це було ще перед виборами міського голови.
 
– Що це була за пропозиція?
 
– Він пропонував,щоб я оплачував «брудні» матеріали про свого основного опонента Сергія Кошарука. Коли я відмовився,то було сказано: «Ну,добре,ми тоді за вас візьмемося!»
 
– За яку суму винагороди йдеться?
 
– Не хочу про це говорити. Задавайте ці питання Гаврилюку.
 
Дев’ять депутатів облради бойкотують рішення Політради партії
 
– Схоже на те,що скандал,який спровокований через дозвіл на розважальні заходи на вулиці Володимирській,поглибив внутрішній конфлікт в середині обласної організації ВО «Батьківщина»,яку Ви очолюєте. Якщо точніше – конфлікт між Вами та більшістю членів фракції «Батьківщина» в обласній раді. Депутат Андрій Турак,який,вочевидь,належить до Ваших опонентів,опублікував блог на офіційному сайті Волиньради,де засуджує Ваше рішення про дозвіл на виступи цирку. Він також написав про те,що нинішній голова фракції Василь Столяр вибачився перед єврейською громадою Волині за Ваші,цитую,«цинізм і дурість».
 
– А хто давав повноваження депутату Столяру вибачатися за мене? Я його про це не просив і не доручав цього робити як голова обласної партійної організації.
 
Вкотре хочу заявити: пан Столяр не є членом нашої політичної сили,бо виключений з неї. Він хоче мені за це «віддячити»,приписуючи якісь неправомірні вчинки?
 
Щоб прикріплювати якісь ярлики,потрібно мати достовірні факти і відповідати за свої слова.
 
– Як Ви оцінюєте свої особисті стосунки з іудейською громадою? Ви намагалися з ними владнати цей конфлікт,який виник?
 
– Іудейської громади у Ковелі немає як такої. До міської ради зверталася громада,яка представляє всіх євреїв Волині. І ще раз наголошує,це не вони роздмухували конфлікт.
 
– У блозі Андрія Турака йдеться про те,що Ви у свій час відмовили їм у встановленні меморіалу. Іудейська громада мала підстави для таких висновків?
 
– Наша відмова – це віртуальний висновок пана Турака. А в мене є офіційні відповіді міської ради,в яких жодного слова не має про те,щоб відмовити у встановленні меморіалу. Ми просимо ескізи і пропозиції щодо місця встановлення пам’ятника. Все. Хай пан Турак покаже документ,в якому йдеться про відмову.
 
– Чи змирилися Ви зі зміною керівництва у фракції обласної ради?
 
– Конфлікт дійсно не врегульований. Вся фракція в повному складі,а також всі члени бюро обласної організації зустрічалися з першим заступником голови партії Іваном Кириленком. Ми засідали понад 5 годин. Слухали позицію кожного,як знайти вихід з ситуації. На моє переконання,після цієї зустрічі,депутати обласної ради,які є членами фракції ВО «Батьківщина»,мали би переглянути свої позиції і ставлення до партійної та фракційної дисципліни. Та,на мій подив,вони ще у більш категоричній формі почали диктувати свої умови.
 
Політрада партії призначила тимчасово виконуючою обов’язки голови фракції Валентину Касарду,і тому ми вважаємо її керівником,а не Василя Столяра. Тим часом 9 депутатів знову наполягають на своєму і визнають керівництво Василя Столяра. Але де-юре він не має права займати цієї посади,бо виключений з партії. А згідно з нашими статутними нормами,фракцію може очолювати тільки член партії. 9 депутатів бойкотують рішення політради партії. Так само вони ігнорують рішення бюро партії стосовно голосування за окремі рішення обласної ради.
 
– А ці депутати знають про рішення політради партії?
 
– На останньому засіданні бюро обласної організації я зачитував це рішення. Їм про все відомо. Зважаючи на ігнорування депутатів,нами на засіданні бюро були зроблені певні висновки і прийняті рішення.
 
– Які?
 
– Я поки про це публічно говорити не буду,бо до рішення політради партії озвучувати цю інформацію не коректно.
 
– Йдеться про кадрові рішення?
 
– В тому числі.
 
Хочемо через комунальне підприємство завести на Волинь такі схеми,як на Рівненщині?
 
– Олеже Олексійовичу,в минулому інтерв’ю для «ВП» Ви заявляли,що принциповим у розбіжностях поглядів членів фракції «Батьківщина» залишається питання щодо природних ресурсів. На політичному рівні Ви не підтримуєте ідеї створення комунального підприємства «Волиньприродресурс». Це питання і далі є каменем спотикання у Ваших відносинах?
 
– У мене особисто є своє бачення. Але,щоб мати спільну позицію з більшістю обласної ради та доносити її до народних депутатів України,які приймають закони,потрібно її з кимось узгоджувати. Сьогодні ми фактично не співпрацюємо з головою обласної ради. Він жодного разу не виявив бажання зі мною зустрітися. Я сам ініціював таку зустріч. Але відповіді досі немає. Тим часом,в мене є своє бачення щодо того ж «Волиньприродресурсу».
 
– Але ж Ви не є депутатом обласної ради. Представницька влада створила комунальне підприємство і має своє бачення стосовно його діяльності. Чому Ви так активно опонуєте цьому?
 
– Не потрібно наступати на ті самі граблі,що й рівненчани. Ви знаєте,що там діє державне підприємство «Укрбурштин». Є інформація,що воно постійно збиткове. Чому ми думаємо,що створимо комунальне на Волині і воно буде ефективніше за державне? Я не вірю.
 
– А в що ж тоді вірите Ви? Нехай буде так,як є зараз?
 
– Питання потрібно вирішувати на загальнодержавному рівні. Якщо не буде відповідного закону,то комунальне підприємство нічого не зможе зробити і не виправить нинішньої ситуації.
 
– Так Ви маєте на увазі тільки бурштин,наскільки я розумію. А судячи з останніх рішень обласної ради,«Волиньприродресурс» претендує мати спецдозволи на використання й інших надр. Що в цьому поганого? Адже частина прибутку від експлуатації родовищ залишатиметься у Волинській області,а не так,як виходить у співпраці з ПАТ «Украгазвидобування»,яке платить своїй секретарці більшу заробітну плату,ніж заробляє в міськраді мер Ковеля.
 
– Давайте все ж повернемося до теми бурштину і рівненського досвіду. Державне підприємство,яке займається видобуванням бурштину,виконує функцію такого собі прикриття – «криша» над тим свавіллям,яке є на Рівненщині через бурштиновий клондайк. В нас цього поки немає. То ми хочемо через комунальне підприємство завести на Волинь такі схеми,як на Рівненщині?
 
– Чому Ви так переконані,що на Волині все відбуватиметься за рівненським сценарієм?
 
– На Волині вперше тему бурштину почали піднімати 6-7 років тому. Ми говорили про те,що потрібно надати дозвіл на дослідження територій. І зробити це потрібно прозоро. Зробити такі дослідження і,водночас,сплати всі податки можуть тільки структури з серйозним капіталом,а не субпідрядники сумнівного походження. Якби на прозорих засадах до нас зайшла така фірма,то,в першу чергу,вона би навела порядок,бо була б в цьому зацікавлена. Вона б контролювала цей процес.
 
– Логіка не зовсім зрозуміла. Яка вигода Волинській області від того,що прийде багата фірма і ще більше збагатіє на нашому бурштині? От я знову повернуся до «Украгазвидобування». Це – також багата фірма. Вони сьогодні працюють у Локачинському районі. На цій території є екологічні проблеми,про що неодноразово писали в пресі,а компенсацій фінансових у вигляді надходжень до бюджетів різних рівнів – копійки,порівняно з доходами самого «Украгазвидоробування».
 
– Ми з вами ведемо мову про різні речі. Коли тому ж «Укргазвидобуванню» давалося погодження,то потрібно було й умови диктувати і стосовно інфраструктури,і соціалки. Цього у свій час не було зроблено. Сьогодні й не потрібно їм висувати ніяких претензій,в тому числі й за зруйновані дороги.
 
Так само сьогодні можна погодити потужному підприємству видобування бурштину,але відразу встановити вигідні для області правила гри. А чому «Волиньприродресурсу» погодили тільки бурштин? У нас же багато ресурсів: ліс,торф,газ…
 
– Так на останній сесії рада проголосувала за погодження цьому комунальному підприємству і користування іншими надрами: торфу,газу і міді.
 
– Про мідь взагалі навіть мови не може бути. Бо,якщо її будуть видобувати,то Волинь переживе екологічну катастрофу.
 
– Дайте,будь ласка,дуже чітку і конкретну відповідь. Позиція,яку Ви зараз озвучуєте щодо діяльності «Волиньприродресурсу» та використання волинських надр,- Ваша особиста чи політика партії?
 
– Це – офіційна позиція нашої партії. Але я особисто цю політику підтримую,бо маю достатньо аргументів. Мій досвід роботи в екологічній комісії обласної ради та очільника державної екологічної інспекції – головний аргумент. На чому-чому,а на екологічних проблемах дуже добре розуміюся.
 
Я ж не проти комунальних підприємств. У свій час,я активно підтримував ідею створення «Волиньоблагролісу». На той момент потрібно було показати противагу державному господарюванню в лісі.
 
– Ви припускаєте думку про те,що на вищому політичному рівні можливі домовленості і Ваша партійна організація може переглянути своє ставлення до «Волиньприродресурсу»?
 
– Все може бути. В житті багато чого міняється. Наша нинішня позиція не є догмою.
 
Голосувати потрібно було серцем і розумом,а не за гроші
 
– Місяць тому відбулися вибори у виборчому окрузі №23,які «Батьківщина» виграти вкотре не змогла. В чому причина?
 
– Не назву конкретних причин. Хоча про одне можу сказати: гроші. А от далі не хотів би нічого коментувати. Багато чого бачив на власні очі,але конкретних доказових фактів не маю.
 
Потрібно,щоб висновки робили самі виборці. Вони мають визначитися,в якій країні хочуть жити. У 23-му окрузі виборці зробили свій вибір. Їх же ніхто не змушував під дулом кулемета. От тільки скаржитися на державу не варто. І не треба нарікати,що за закони голосують так,як вигідно конкретним людям,а не державі в цілому. Зараз всі ганять Президента від самого верху і до низу. Але ж його вибрав народ. Його ніхто нам не привіз. А голосувати потрібно було серцем і розумом,а не за гроші. Погоджуюся з тезою свого однопартійця Ярослава Федорчука : «Немає продажних політиків,а є продажні виборці».
 
– Людмила Кирда,яка балотувалася від Вашої політичної сили,не вперше програє вибори. Чи робились якісь висновки,зважаючи на цю обставину?
 
– Давати оцінку її попереднім виборчим кампаніям я не можу,бо був поза процесом. А в цьому році знаю,що вона зробила все для того,щоб виграти цю політичну баталію.
 
– Ніхто ж не каже,що вона не старалася. Але я про інше. Людмила Федорівна – місцева. І за неї не проголосували. Можливо,були якісь причини на те. Крім того,були ж викиди начебто «брудної» інформації про неї,яка мляво спростовувалася…
 
– Я сам дав вказівку не реагувати на «чорнуху». Це ж одна з політичних технологій – втягнути опонента в полеміку. А як люди думають? Раз виправдовується – значить,винна. Я знімаю капелюха перед Людмилою Кирдою за те,як мудро і з терпінням вона це все пережила.
 
– Чи готується Ваша партійна організація до виборів об’єднаних громад,які будуть утворюватися найближчим часом?
 
– Якщо будемо мати там сильні позиції,то однозначно висуватимемо своїх кандидатів.
 
– Як Ви ставитеся до того,що жодна з сільських рад не виявила бажання об’єднатися з Ковелем?
 
– В цьому немає ніякої трагедії. Більше того,міська рада та громада Ковеля в цьому не зацікавлені. Ковель по території – найбільший серед міст обласного значення Волині. Території наближених до нас населених пунктів забудовані приватним сектором і,відповідно,не цікаві для інвесторів.
 
– Цими днями Україна відзначатиме 25 річницю Незалежності. Які побажання перед цим святом маєте для читачів нашого видання та волинян?
 
– Усіх вітаю зі святом! Гордімося,що ми – українці. Орієнтуймося на європейський вектор розвитку,будуючи свою країну. Але її потрібно змінювати,починаючи з кожного із нас самих. До цього потрібно поставитися дуже відповідально,взявши за гасло вислів Джона Кеннеді: «Не питай,що для тебе зробила держава,а скажи,що ти зробив для неї».
 
Розмовляла Ілона КАРПЮК