Він в народній пісні є героєм здавна,за народні гроші служить людям вправно,пригодитись ладен в будень і у свято,а найкраще служить в ролі депутата. Голоси народу здобува уміло,привселюдно пику б’є усім за діло,матюка загнути може в мегафона і ногою збити з голови корону. Ігор має в жилах кров,яка з-за Буга,тож розправить крила і потягне плуга. Ремесло здобувши в університеті може із дипломом бути вічно в леті. Там,де Гусь,там сполох,там тривога й крики,він же «політолог» – спеціальність дика. Може учинити мутну оборудку та не зна,як збити навіть псячу будку. Він не будівельник але має право на високім рівні будувать державу. Та найкраще в хлопа у тій пісні – соло,він на всю Європу найкращий філолог. Він гарант удачі,вдалого улову,бо майбутнє бачить за рахунок…слова. Вміє говорити,може навіть криком,вже навчився жити – ситно,нагло,дико. Йшов до п’єдесталу у Верховну раду щоби з капіталом мати певну владу. Вміє хлопець браво з критикою жити,вдався їй-бо,право як справжній політик. Гірко плаче Юля – дав їй Ігор дулю,зрадив «Батьківщину» у важку годину. Вишиту сорочку здав за партквиточка і погилив з понтом у «народну фронту». Там сидить в окопах гріє власну ж*пу,партій є багато: зрада то є злато!
В Ігоря не просто склалася кар’єра – занесла до Бацьки раз його холєра. В братній Білорусі він наводив лад: посадили Гуся прямо з барикад. Першу свою «ходку» мав він за бугром на життя солодке гарував добром. А тепер у Раді він у комітеті,закордонні справи править в кабінеті,а до Бацьки в гості на п’ять років – зась,він лиш на кордоні в окрузі тут князь. Там росте лохина,ягоди й гриби,як рідного сина ждуть його сюди,заробіть копійку тут давно пора (візьмуть князя в спілку Васі Стуляра…)
Наш слуга народу має дивний хист – не зайшовши в воду чує рака свист. Мусить обіцяти і надати звіт,в Раді «порішати» купу наших бід. У Нововолинську плачуть гірники: братньо й по-сестринськи Гусь подасть руки. Аж двісті мільйонів вибив наш герой щоби в земне лоно ліз шахтар в забой. І йому начхати,хто ті гроші дав,вмів переконати – пан міністр чи зав. Біла й пишна птиця пише все – собі,так тепер годиться все тримать в дзьобІ а,можливо в дзьОбі,тут нема різниць,в депутатській робі перший серед птиць…Міг би у копальні Ігор працювати,молотком вугілля з успіхом довбати. Це єдина справа лише для тебЕ – будь кого знеславить й просто задовбе… В окрузі дороги скиглять про ремонти,нову перемогу Гусь фіксує з понтом. Це його заслуга,це його таланти,білий наш папуга «вибив» діаманти. Просто жах та й годі,як жили ми досі,як не був «народним» Гусик стоголосий? Він тепер – сівалка з широким захватом,знає про рибалку і про мирний атом,про с/г угіддя,про пальне і гази,племінне поріддя,про бурштин,алмази. Лізе в кожну сферу,де дзвенить монета,в будь яку аферу занесе кебета. Навіть у театрі – Ляпін,він і преса наведуть порядок творчого процесу. Молоді в нас слуги,їм творить державу,два веселих друга,парочка цікава.
Був товариш Сталін,гарний кадровик. Він в майбутні далі зазирати звик. Хто усе рішає,хто глядить у надри? Навіть Ігор знає: кадри,кадри,кадри! Ні,не про кіношні кадри пан гуторить,він у штатах влади дуже добре шарить. Кадри він знімає не для серіалу,бере й назначає вільні п’єдестали. Хоче вельми зняти Грунчика з посади і тоді у краї все піде до ладу. Бо йому пан Грунчик,(мабуть не здоровий) хоче доручити випасать корову. То була б епоха високих надоїв – пастух Ігорьоха надої потроїть!
Та не хоче,видно,йти слуга на пашу,він будує плідно нам державу нашу. З карткою у залі сидить і будує ще й мандата далі у шпарину сує. Хлопець він здоровий,помічниць багато – кожній у щілині треба раду дати. Ніч така коротка,кожна дівка рада,зранку від красотки треба йти у Раду. В залі гарно й тихо,ніжить серце спокій,мляво як на лихо сон бере глибокий. Сниться пилорама,доски,молоточки,державна програма,будівельні точки. Залива фундамент,зводить гарні стіни,знає він як саме відновить руїни. Бо слуга народу будує державу,не за нагороду а людям на славу. Молотком по цвяху точно б’є в кружальце і згадує …б-бляху,бо влупив по пальцях! У верховній залі знову чути крики наче на вокзалі тривожні та дикі. Депутат з Волині біжить по проходу,палець в нього синій,він – слуга народу. Дайте хлопцю слово,включіть мікрофона,він усім розкаже про звільнення трону. Вже давно у Луцьку і по всіх районах треба все по-людськи зробить за законом. На усі посади ставити пернатих,щоб гніздо-державу вміло будувати. Не промазать в штатах,влучити у цвяха,не заматюкатись з приводу невдахи.
Не дали. Регламент. Попередній запис. Довели парламент. Треба повертатись. Сів у звичне крісло,задрімав одразу і якось так вийшло – наснились укази.
…Наш гарант віднині в час такий врочистий візит до Волині здійснив особисто. У залі облради при активі краю указа читає,Грунчика знімає. Хтось там гірко плаче,хтось сльозу втирає а Ігор неначе сидить собі скраю. Голова колишній з квітами розлуки визнає,що грішний,тремтять дрібно руки. Впасти на коліна вже готов у залі,бо така заміна достойна медалі. Він уже не проти піти у відставку бо має охоту віддать… Гусю ставку. Президент вітає,тисне Гусю лапу,а Ігор…тікає осідлавши шкапу. Київським майданом майже проти ночі бравим ураганом мчить він світ-за-очі. То не дощ холодний пронизує тіло – слугу всенародно потом оросило. Як же йому бути і як далі жити? Кого критикнути а кого й набити? Йому в ріднім краї будуть всі підлеглі,а він і не тямить у цвяхах і цеглі. Як оту державу зводити з руїни,де знайти управу у важку годину. І критикувати не знайти момента,бо над ним лиш святість його президента?
…Без крику і шуму прокинувся в залі,серце повне суму,очі у печалі. Радісна усмішка наздогнала вмить: радуйся Гусішка! Депутат лиш спить! О,щаслива доле! Дякую тобі,в мене ж серце кволе та ще й у журбі. Приверзеться дико ось такий сюжет,все життя заїкою будеш без прикмет. Сон непередбачено заведе в тупик – де такеє бачено,я так жить не звик! Хоч бери до вирію,у далекий край на крилах із вірою від людей тікай…
Спорожніла зала. Депутати в русі. Тільки на поталу залишились Гусі. Треба мити лапки та й лягати спати. Важко й дуже легко бути депутатом.