Оксана Забужко зазначає, що «сьогодні російський ринок – це постачальник (або рознощик) в першу чергу токсичної, отруєної інформації, так би мовити, «гібридних книг»… У сучасній війні, де 90% агресії становить саме інформаційне руйнування, «деморалізація супротивника», вже не потрібно витрачати зайві гроші на бомби, не потрібно бомбити міста, – досить розбомбити мізки. Вам розбомблять мізки – і ви самі винесете завойовникам ключі від міста». Вона нагадує, що «весь російський контент заражений. Немає нейтрального». У той е час, письменниця радить відмовитися від «сталінського мема «хто залишився на окупованій території, той ворог»… Люди залишилися в окупації зовсім не обов`язково тому, що всі вони чекали приходу Путіна».
 
На її переконання, «наша перевага в тому, що правда обходиться набагато дешевше брехні. Ця брехня вимагає мільярдів. Адже Донбас обробляти «під Росію» почали ще з середини 90-х». Відтак, уточнює Забужко, «пізніше, починаючи з 2009-го, цей принцип сегрегації поширили вже на всі вісім, або на скільки вони там розраховували, областей – на всю заплановану територію їх так званої «Новоросії».
 
Серед найістотніших проблем сучасної України, на думку письменниці, – й та «що у нас взагалі немає ніяких продуманих політик з приводу цієї війни! Немає державних стратегій. Ми тільки «відстрілюємося», а «веде», як і раніше, Кремль – як «світовий гопник» у відсутності «світового поліцейського». Добре, звичайно, що США в Сирії трошки «помахали томагавками» і тим розвіяли багаторічний путінський міф про «велику і жахливу» ядерну державу РФ, нібито здатну, варто їй тільки захотіти, перетворити весь світ в радіоактивний попіл. Одним блефом менше, це теж крок до перемоги». Після цього вона наголошує: «Але ніякі США нам рятувати наших громадян не прийдуть, це не їхня турбота. І думати про те, якими довгостроковими наслідками може загрожувати ця війна українському суспільству, – це теж наша турбота, нічия більше. А ми поки що можемо вигравати тільки на коротку дистанцію – битву, але не війну».