Павлівська сільська рада як ініціатор процесу одразу розіслала листи з відповідними пропозиціями. Майже від усіх отримали згоду. Лише Милятинська сільська рада відповіла відмовою.

Милятинський сільський голова Валентин Ілов зазначає,що так вирішили депутати під час сесії сільської ради,бо поки з пересторогою до нового устрою та формату роботи ставиться переважна частина людей у їхніх селах.

«Думаю,з часом,коли більше читатимуть,чутимуть,обговорюватимуть цю реформу,всі зрозуміють,що вона необхідна. Але тиснути на громаду я не стану. Тож це має бути спільним рішенням»,– наголошує Валентин Адамович.

Ще дві сільських ради – Радовичівська та Колонська – просто мовчать. Не дали жодної письмової відповіді на ініціативу Павлівської.

Колонський сільський голова Віктор Федорук теж пояснює це неготовністю громади через брак поінформованості або ж боязнь бути обманутими владою. Але водночас іншого варіанта,як об’єднання із центром у Павлівці,тут не розглядають.

У цій ситуації таке і справді навряд можливо. Бо ж,наприклад,Милятинська сільська рада географічно розташована так,що іншим варіантом у них може бути хіба об’єднання із селами сусіднього Горохівського р-ну. Колонська –може піти до Локачинського. Та й то – варіанти сумнівні.

У Законі України «Про добровільне об’єднання територіальних громад» сказано: якщо хоча б 1 сільська рада не дає згоди на об’єднання,як передбачено у Перспективному плані,то створення такої громади стає неможливим.

Виходить,що перевірена часом і досвідом українська приказка про те,що семеро одного не ждуть,у цьому випадку не діє. І навіть спрацьовує навпаки.

«На жаль,поки виходить так,що Закон захищає тих,хто нічого не робить. Очевидно,законодавець мусить над цим іще попрацювати,щоб захистити ті громади,які стали заручниками ситуації,і тепер,навіть маючи бажання об’єднатися і працювати за новим устроєм,не можуть цього зробити через пасивність сусідів»,– наголошує директор Офісу реформ у Волинській області Анатолій Пархом’юк.

Такої ж думки і Павлівський сільський голова Микола Михняк. Він каже,що ситуація – невиправдана. Адже вони провели роботу,готові працювати,заробляти і самостійно розпоряджатися власними ресурсами. А виходить,що через чиєсь небажання брати кермо у свої руки або звичку виконувати вказівку столичного чиновника,не можуть цього зробити. Тим більше,наголошує Микола Степанович,коли ще обговорювали проект Перспективного плану,то у тих громадах підтверджували свою згоду на об’єднання у такому форматі.