Про це інформує Голос України. Народилася А. С. Стасенко 10 листопада 1935 року в Маріуполі на Донеччині. В одинадцять років вона втратила свою маму і з п’ятирічною сестричкою зазнала гірких поневірянь повоєнного сирітського дитинства. У 1953 році закінчила педагогічне училище,мріяла вступити в Київський університет імені Тараса Шевченка. Але матеріальна скрута і необхідність підтримувати молодшу сестру змусили її обрати трудовий шлях. Вона звернулася до Міністерства освіти України з проханням направити її в ті райони,де особливо гостро відчувалася потреба у шкільних вчителях. Так міська дівчина,яка ніколи не знала і не бачила сільського життя,отримала призначення на Волинь,у село поліської глибинки Дольськ Любешівського району. Відтоді доля А. С. Стасенко назавжди пов’язалася з Волинським краєм. Найдовшим і особливо плідним періодом її педагогічної діяльності стала робота в Луцькій середній школі-інтернаті,де вона пройшла шлях від вихователя до директора. На початку їй дали найскладніший восьмий клас,у якому ніхто з педагогів не хотів працювати — некерований,з постійними порушеннями дисципліни,зривами уроків,небажанням вчитися. Великих зусиль потрібно було докласти виховательці,аби знайти ключі й підходи до своїх вихованців,зрозуміти причини такої їхньої поведінки,виправити її. І поступово вона побачила перші результати своїх намагань,а згодом,після поповнення класу новими учнями з кращих інтернатів Волині,цей клас став кращим у школі,п’ять його випускників стали,переважна більшість закінчила вищі навчальні заклади. У вісімдесяті — на початку дев’яностих років Алла Сергіївна очолювала Луцький інтернат. Педагогічний колектив школи під її керівництвом здобув широке визнання,став ініціатором багатьох новаторських справ,прогресивних підходів і методів у навчанні й вихованні учнів. А. С. Стасенко була удостоєна звання відмінника освіти України,урядових нагород і відзнак Міністерства освіти,їй було присвоєно почесне звання заслуженої вчительки України. Алла Сергіївна Стасенко відзначалася великою добротою,чуйністю,постійною готовністю прийти на допомогу тому,хто її потребував. Життєствердний оптимізм і стійкість вона зберегла до останнього свого подиху. Її світлий образ,діяння і справи назавжди залишаться в пам’яті вдячних вихованців,рідних і близьких,усіх,хто знав цю прекрасну людину.