У популярного політичного серіалу «Слуга народу» з’явився конкурент: засідання крайньої сесії Луцькради цілком реально могло б стати основою для політичного реаліті-шоу. Про «бюджетну» сесію міськради 2018-го року говоритимуть ще довго, а хто там не був може прочитати про її перипетії в репортажі  «Волинської правди».

«Поспішиш – людей насмішиш» – фраза «житєйська».  А згадав я її лише тоді, коли приперся на сесію міськради за півтори години до її старту, переплутавши час початку. Вмощуюся в напівтемному порожньому холі перед сесійним залом і розповідаю про свій фейл у Фейсбуці. Ну а що, най люди посміються. Посміялися всі: і депутати, і активіст Рижков. Тоді він ще не знав, що йому суджено стати однією і головних дійових осіб прийдешнього засідання.

«Ну що, постеріг ялинку?» – жартує вітаючись завжди пунктуальний депутат Богдан  Богонос. Ще одним жайворонком стала депутатка Вікторія Побережна. Навіть я з своїм кепським зором помітив, що вона виглядала просто неперевершено.

Через якусь мить нарешті відкрили сесійний зал. Журналістсько-депутатська ватага пірнула всередину. Журналісти швидше. Медійникам прапорцями місця не резервують. За якихось надцять хвилин підтягнулися й інші «слуги народу».  Більшість з них – мовчазні. Не чути звичних жартів і завжди веселого Миколи Яручика.

У повітрі витала напруга. Налаштувати депутатів на мир і конструктивну працю мав вогонь з Віфлеєму, який присутнім вручили представники «Пласту». Запалені свічки вогнем миру не стали, але тоді того ще ніхто не знав.

Бюджетна сесія розпочалося… з передвиборчої кампанії. Хороший  передвиборчий хід продемонстрував головний «укропівець» Ігор Поліщук, який закликав колег скласти мандати, аби прискорити мерські вибори у місті. Цей спіч та і загалом поведінка екс-секретаря демонструють, що його досить грамотно “ведуть” у мери. В таких ситуаціях ще більше закрадаються сумніви у кулуарних чутках, які називають кандидатом в градодержці від «зелених» першого заступника мера Григорій Недопада. 

Промова радника міського голови стала каталізатором для словесної перепалки «секретарського» тріо Вусенко-Поліщук-Пустовіт, яка традиційно супроводжувалася грою в «хіхоньки-хахоньки» і театральними аплодисментами.  «Хто в нас керує в місті радник чи Ви?» – кинула в сторону Пустовіта Вусенко.

Згодом до слова попросилася очільниця ДКП Луцьктепло Валентина Малютіна, яка била на сполох через заблоковані рахунки підприємства і  сигналізувала про Дамоклів меч над опалювальним сезоном у Луцьку. Замість того, щоб знайти вирішення проблеми депутати вирішили пограти у взаємні звинувачення. Невизнану ніким візуальну перемогу у цій грі здобула опозиція, знайшовши винного, яким став радник першого заступника міського голови. От і вийшло, що «Укроп»  попався на…Кропиві.

«Що мені сказати людям?» – у відчаї промовила Малютіна,  розвівши руки. Повернути дискусію в русло конструктиву спробував Павло Данильчук, який запропонував сформулювати заяву про кримінальний злочин і надіслати її в профільний комітет Верховної Ради, який тимчасово очолює нардеп з Луцька Юрій Савчук.

Далі наступила черга бюджету. Перед початком розгляду питання до слова попросився активіст Сергій Рижков. Коаліція за таке рішення не проголосувала. Рижков не знітився і вирішив сам собі надати слово, почавши розповідати про дерибан землі в місті. Це не сподобалося Олександру Кравченку. Депутат-військовик буквально злетів з місця і вирішив запропонувати самопроголошеному спікеру функцію супроводу.

Рижков почвалав до виходу. Однак зупинився біля Євгена Ткачука. Старі «друзі» вступили у коротку словесну перепалку: Ткачук не витримав і штовхнув опонента. Активіст залетів на стіл. Хтось порівнював політ Рижкова із акторськими падіннями Мілевського (екс-футболіста “Динамо”) , інші – стали на захист активіста. За підсумками бійки найбільше дісталося….муніципалам. Полісмени цього департаменту Луцькради отримали словесного прочухана і від влади, і від опозиції.

Згодом нарешті настала черга бюджету. Мільйони та мільярди. Субвенції, видатки та доходи. В когось запаморочилась би голова, але не в мене. Прийшовши на годину раніше, я мав час зазубрити основні показники бюджету. Не вірите? Читайте про цифри та купюри у новині із сесії.

У влади питань до бюджету не було. «Попрацювали на комісіях», – рапортували представники більшості. Питання і пропозиції були у тріо з «Самопомочі» Шляхтич-Вусенко-Надточій та «контролівця» Павла Данильчука. Останній озвучив декілька поправок до проекту рішення, які коаліція успішно проігнорувала під час голосування. «Не буду нічого пропонувати,  не бачу сенсу», – обурився Данильчук.

Голосів на бюджет вистачило із запасом. Оплески. Нарешті не за словесні перли, а за конкретні дії. Бюджетну домовленість депутати закріпили кров’ю, яка невідомо звідки з’явилася на підлозі.

За традицією Луцькради цього скликання після дискусійних і гострих проектів рішення настала пора голосувань «без доповіді, питань і виступів». Очевидне пожвавлення в залі викликав проект рішення, що стосувався діяльності КП «Ласка». Депутати зауважили, що безпритульних собак на вулицях не меншає.

«Давайте зробимо такий експеримент. Кидаємо сучку в центрі, набігають кабєлі і ви іх пакуєте», – жартівливо запропонував Микола Дендіберін. Очільниця КП “Ласка”  Богдана Новарчук в боргу не залишилася, порівнявши робочу «Газель» підприємства  із катафалком. Така от вона «Ласка» на катафалку…

«Укропівець» Сергій Шкода виявив ініціативу перейти в комісію материнства, освіти та науки, аргументуючи це бажанням проявити себе в новій іпостасі. Цілком зрозуміло, що досвідчений підприємець вдався до такого ходу через рішення фракції. Зважаючи на постійні дискусії, конфлікти та сльози на останніх засіданнях «жіночої» комісії, депутату буде там непереливки. Шкода Шкоду, ой як шкода.

А далі земля. Не та, що в ілюмінаторі, а та яку забудовують і якої катастрофічно не вистачає. Навколишні села вже остерігаються, що скоро на їх землю хтось кине шапку і почне будуватися Мабуть, через це і не хочуть об’єднуватися. У Луцьку все простіше. Депутати голосують, більшість втомлених журналістів очікує на закінчення сесії.

Після землі прийшла пора запитів, звернень та запитань, але до них автор публікації не дочекався. Так само як і до гімну. Там і так все зрозуміло. Найгучніше співає Данильчук, а хтось виконує роль такого-собі Ракицького (захисник ФК “Шахтар”), вперто не співаючи  «Ще не вмерла України…».

Святий Миколай таки поклав під подушку своєму хрещенику-Луцьку бюджет. Незважаючи на це,  грошовий презент ще неодноразово буде перерозподілятися, змінюватися, а може і дерибанитися. А тим часом  десь під вікнами Луцька ходять вибори. Вони як боязливі колядники: заглядають у хату і бояться зайти, бо і досі не знають хто від того виграє.

Андрій МОШКУН