Німецькі ЗМІ критикують недостатньо чітку позицію канцлера Олафа Шольца щодо загрози російського вторгнення в Україну і закликають соціал-демократів дистанціюватися від ексканцлера Ґергарда Шредера.

Представники керівних кіл Соціал-демократичної партії Німеччини у понеділок, 31 січня зустрічались за зачиненими дверима, аби узгодити більш чітку партійну лінію щодо питання, як оцінювати дії Росії, що стягнула понад 100-тисячний військовий контингент до українських кордонів. Критика на адресу СДПН посилилися після того, як один з колишніх лідерів партії ексканцлер Ґергард Шредер звинуватив у ескалації не Москву, а Київ, закинувши Україні “брязкання зброєю”. До чого домовилися на своїй нараді високого рівня соціал-демократи досі невідомо. Тим часом берлінське видання Tageszeitung, наголошує, що для початку керівникам СДПН не завадило би раз і назавжди чітко відхреститися від Шредера і визнати, що саме Росія є агресором, а Україна – жертвою:

“Досить. Годі. СДПН має дистанціюватися. Не лише окремі соціал-демократи з числа міжнародників, такі як (голова комітету Бундестагу у закордонних справах – Ред.) Міхаель Рот (Michael Roth), а все керівництво. І не плутаними словами, а чітко. Це – в інтересах самої партії. Адже лобіст Шредер, якому СДПН вже давно байдуже, підриває довіру до будь-яких дипломатичних зусиль і пошуку компромісу. СДПН часто несправедливо потрапляє в епіцентр критики. Їй закидають кволість, надмірну проросійськість, відсутність чіткої позиції. Таким чином соціал-демократи стають громовідводом у палкій дискусії, в якій складний український конфлікт швидко прирівнюється до того, що сталося у Мюнхені 1938 року”, – констатує видання.

Газета Frankfurter Rundschau так само вказує на можливу посередницьку роль Німеччини у наростаючому протистоянні з Росією і вимагає активнішої позиції від федерального канцлера: “Німеччина була для Москви гідним поваги партнером, оскільки у відносинах з Берліном була суміш з дипломатії, економічних зв’язків і прямолінійних позицій. Це було на користь і ЄС, і США. Німеччина з її четвертою за розміром економікою світу була шарніром між Росією і Заходом. Якщо (канцлер Олаф – Ред.) Шольц у питанні відносин з Росією хоче зберегти вплив і довіру міжнародних партнерів до Німеччини, йому треба проявити характер і продемонструвати чітку позицію. Як у СДПН, так і у внутрішній політиці, і на міжнародній арені”, – закликає видання з Франкфурта-на-Майні.

Газета Badisches Tagblatt коментує:

“У СДПН недооцінили, яке політичне значення має будівництво газогону “Північний потік-2″. Лише після довгих вагань канцлер Олаф Шольц (Olaf Scholz) заявив, що цей газогін є одним з потенційних санкційних інструментів, про які може йтися, якщо Росія нападе на Україну. В уряду нині більш ніж достатньо клопоту з різними питаннями. Бракувало лише, щоби розбіжності всередині правлячої коаліції у питаннях політики щодо Росії були би винесені на відкриті дебати у Бундестазі. Зважаючи на думку партнерів по коаліції, Шольц боїться озвучувати взагалі будь-яку однозначну позицію. Медовий місяць коаліції вже позаду, час би вже й визначитись. Якщо вже навіть партнери по ЄС і НАТО запитують себе, хто ж є лідером у Берліні, варто би нарешті це прояснити”, – критикує газета з Баден-Бадена.

Газета Leipziger Volkszeitung також вказує на нерішучість канцлера:

“Шольцу як канцлеру не вдається відстояти свою позицію і бути почутим. Ані всередині власної партії, ані у Німеччині чи на зовнішній арені. У СДПН лунають настільки різні голоси, що очільнику партії Ларсу Клінґбайлю (Lars Klingbeil) довелося зібрати однопартійців, які спеціалізуються на питаннях зовнішньої політики і, зокрема, Росії і говорити з ними про необхідність спільної лінії. Це правда, що Шольц на посаді ще менш ніж 100 днів і порівнювати його з Анґелою Меркель (Angela Merkel), яка пробула на чолі уряду чотири каденції, недоречно. Але ж Шольц був її віцеканцлером, і він – досвідчений політик. Очолювана ним урядова коаліція сформувала уряд під гаслом “Наважитися на більший поступ”. У відносинах з Путіним Шольцу вистачило би для початку наважитися бути більш послідовним”, – пише видання з Лейпцига.

Водночас газета Volksstimme з Магдебурга зазначає, що ані більш чіткої позиції соціал-демократів, ані дистанціювання партії від ексканцлера Шредера не буде достатньо, аби дати відповідь на виклик, що постав перед Німеччиною з огляду на загрозу військового вторгнення Росії в Україну.

“Добре, що голова СДПН Клінґбайль наступного дня після абсурдного перекручення фактів з боку менеджера компанії Nord Stream, ексканцлера і колишнього лідера соціал-демократів Шредера уточнив позицію партії: не Україна брязкає зброєю, а друг Шредера Путін стягнув до українського кордону майже 130 тисяч вояків. Але цього уточнення замало, аби допомогти Україні, що опинилася в небезпеці – так само мало допоможуть їй і 5000 касок, якими Німеччина виставила себе посміховиськом на міжнародній арені. Як вже наголошували іексперт з питань безпеки Вольфґанґ Ішинґер(Wolfgang Ischinger), і ексміністр закордонних справ Зіґмар Ґабріель (Sigmar Gabriel): лавіруючи, німецький уряд не лише кидає напризволяще дружню державу, він ще й докладається до перетворення Німеччини на карлика на міжнародній арені. Натомість нині потрібна політична сміливість, яка не виключала би і німецької зброї для України. Хоч це само собою і не відверне загрозу війни. Але це підвищило би ціну, яку Путіну довелося б за неї заплатити”, – переконаний оглядач магдебурзького видання.