Едвард Лукас переконаний,що «паніку породжує відчуття пригніченості та безпорадності. Якщо вірити в переконливість пропаганди Росії і всемогутність її грошей,а також у безповоротний розкол і занепад Заходу,шансів на прийняття раціональних рішень у кризовий період лишається мало».

При цьому,зазначає він,«підстав для пригніченості не бракує. Росії зійшло з рук захоплення території сусідньої країни. В Україні назріває чергове загострення бойових дій. Економічна скрута і критика Заходу не стримують Владіміра Путіна».

До того ж,підкреслює політолог,і дипломатія працює не надто успішно. «Україна і Європейський Союз не чують один одного. ЄС не хоче ані запроваджувати безвізовий режим,ані виділяти серйозних грошей; українській владі – треба сказати,найкращій з усіх,що мала країна,– не вдається переконати скептиків»,- констатує він.

«Ще одна проблема – Німеччина,що,здається,налаштована обрубувати будь-які згадки про членство України в ЄС,навіть у довгостроковій перспективі. Хтось вважає,що німці та росіяни уклали таємну угоду щодо України,відповідно до якої Росія отримує Крим і східні сепаратистські регіони України,а Німеччина закриває для України двері до членства в ЄС і НАТО,- зазначає Лукас. – Можливо,такої угоди не було,однак поведінка німецьких дипломатів дає підстави для занепокоєння. Міністр закордонних справ Німеччини Франк-Вальтер Штайнмайер навіть відмовляється відповідати на питання міністрів інших країн-членів ЄС щодо позиції його держави».

Тож,відтак резюмує він,пригнічений настрій – цілком виправданий,однак не повсюдний,і ми не безпорадні. Міністр закордонних справ Естонії Кейт Пентус-Розіманнус торкнулася цієї теми у своїй промові на конференції в Таллінні. За її словами,стверджувати,ніби застосування росіянами сили проти України знищило європейську систему безпеки,було б перебільшенням. Більш доцільно говорити про порушення цієї системи і необхідність її відновлення через сильніші та витриваліші інституції,а також ефективніші інструменти стримування порушників міжнародних норм.

«Саме так і відбувається,- вважає політолог. – Попри кепкування,адміністрація Барака Обами запровадила серйозні санкції проти Росії,посилила військову присутність в регіоні і призначила одного з найбільш ефектних генералів,Фредеріка Годжеса,командувачем американських сил в Європі. Після війни в Грузії 2008 року про подібні речі не йшлося. Американський ізоляціонізм,що кілька років тому викликав суттєве занепокоєння,йде на спад. Усі серйозні кандидати в президенти США (від обох партій),так само як і Конгрес,вірять у лідерство американців і Північноатлантичний альянс.Європейський Союз,завдяки Анґелі Меркель (зрештою саме вона приймає остаточні рішення у сфері зовнішньої політики не лише для Німеччини,а й для Європи),запровадив безпрецедентні санкції проти Росії. А завдяки новому єврокомісарові з питань конкуренції,чарівній Марґарете Вестаґер,створив правовий аналог авіаудару,спрямованого у самісіньке холодне серце кремлівської бізнес-моделі – системи експорту газу в Європу. «Газпрому» доведеться визнати свою поразку і виправитися або ж примиритися із штрафами,втратами і вимушеними змінами у бізнес-моделі компанії».

Однак,підкреслює Лукас,попереду ще багато роботи,у подальших дискусіях нам варто виходити з помітного прогресу – принаймні за колишніми стандартами. Це не лише об’єктивно. Такий підхід допоможе укріпити найважливіший мур Заходу – дух прифронтових держав.