У своїй післямові Володимир Суворов нагадує (цей текст датовано 10 червня 2014-го),що « 1917-го року на уламках Російської імперії виникла нова,ще агресивніша держава,чиї вожді відверто оголосили свій план світового панування».

Відтак,здійснюючи екскурс в історію,автор згадуваної книги,називаючи окуповані Москвою країни,резюмує: «Проте втримати не змогли. Звідусіль їх вигнали. І от вони знову у Криму. Щоправда цього разу не «врізалися»,а вляпались. Незабаром кремлівські пахани дуже пожалкують про своє необачне рішення».

Суворов зауважує,що нині імперський розмах усе ж значно менший. «Лінія фронту від Варшави,Будапешта та Праги відкотилася далеко на схід до Луганська,Слов`янська,Донецька,- констатує він. – Немає більше рішучості посилати у бій танки,ба й танки ті давно іржаві. Доводиться обмежитися послугами найманців».

А після цього нагадує,що 1977 року було підписано Додатковий протокол до Женевських конвенцій. Згідно з цим документом, «упійманий найманець не може вважатися військовополоненим. На нього статус військовополоненого не розповсюджується. Тобто з ним належить чинити так,як чинять із озброєним горлорізом,який за гроші вбиває людей». Суворов (Рєзун) вважає,що «саме на таких продажних вуркаганів і роблять ставку кремлівські пахании».

На його думку,«як не дивно це звучить,але кремлівські вожді провадять проти України не наступальну,а захисну війну. Вони намагаються виставити свої дії як захист російського населення. Це брехня. Росіян притискають у Таджикистані,в Узбекистані,в Туркменії,в Чечні. Кремлівським паханам це байдуже».

Суворов пояснює: «Вони ведуть війну проти України не заради захисту росіян,а зовсім з іншої причини.Свобода заразна. Народ України повстав проти злодійської шахрайні. А кремлівським махлярам вночі не спиться: коли б ця пожежа і на Росію не перекинулася. Кремлівським вуркам треба задавити свободу України,бо це наочний приклад для народів Росії. Їм треба душити демократію в сусідній державі,щоб уберегти свої крадені мільярди,щоб зберегти від народного гніву свою незаконну владу».

Історик і письменник не сумнівається,що «терористична війна проти України – це останні спроби відродити імперію,це передсмертні судоми тоталітарної влади,що здихає». У той же час,Володимир Рєзун,який завершує післямову словосполученням «Слава Україні!»,вважає,що РФ постає перед дилемою. «Росія або загине,розпадеться на шматки та знищить себе у війні бюрократичних та мафіозних кланів,або скине свою злодійську владу за зразком України»,- прогнозує він.