Вибори до органів місцевого самоврядування вже на низькому старті. І зазвичай вони мають значно вищий градус напруги, ніж президентські чи парламентські. Адже на виборах Президента України або народних депутатів не перетинаються інтереси місцевих еліт, а люди, які працюють в дільничних комісіях просто йдуть туди, аби заробити гроші, часто категорично не поділяючи політику партії, яку представляють, іноді навіть голосують за кандидатів від зовсім іншої політичної сили.

Окремі «ділки» навіть торгують цілими так званими «сітками» таких людей, які на кожних виборах представляють різні політичні сили, адже досконало, майже на професійному рівні, виконують роботу в дільничних та окружних виборчих комісіях. А от на місцевих виборах ситуація куди цікавіша, адже за походом до місцевих рад стоять прямі «шкурні» інтереси кандидатів, їх сімей, родин та «любих друзів», які є суб’єктами виборчого процесу на всіх можливих рівнях.

Зазвичай партійні вожді з Києва дають місцевим лідерам своїх осередків певний карт-бланш, автономію у підборі кандидатів і «зелене світло» на будь-який формат місцевих коаліцій. Однак, нині на Волині не така ситуація. Політичною фігурою №1 для Волинської області залишається Ігор Палиця, вплив якого після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах істотно зріс. І хоч останнім часом в умовної групи впливу «Приват» значні розбіжності у поглядах із Офісом президента, команда Ігоря Петровича впевнено набирає обертів, тоді як «Слуга народу», здається, розпадається на «запчастини». У попередньому аналітичному матеріалі «Волинь.Правди» зазначалось, що виборча стратегія політичної сили «За майбутнє» дуже чітка, централізована і заточена на тотальну перемогу на місцевих виборах, організація яких, в першу чергу, покладена на мажоритарних депутатів в округах.

Одним із перших із завданням презентація місцевої команди впорався нардеп від округу із центром у Володимирі-Волинському Ігор Гузь. У цьому округу є два ключові міста, власне, сам Володимир-Волинський та шахтарський Нововолинськ. Народний депутат двох скликань Ігор Гузь розуміє, що без впевненої перемоги в цих містах пройти до Верховної Ради наступного разу буде непросто. Багаторічний міський голова Нововолинська Віктор Сапожніков чомусь більше не влаштовує Ігоря Гузя (потрібно розуміти, що і партійних «шефів» Ігоря Гузя). Віктор Борисович розглядає варіант балотуватися від інших політичних сил або самовисуванням. Відтак у цьому місті команда «За майбутнє» вирішила зробити ставку на іншого кандидата – Бориса Карпуса, який 2006 року балотувався до Волинської обласної ради від Народного блоку Костенка і Плюща, а з 2014 року почав працювати помічником депутата Ігоря Гузя на громадських засадах.

Сам Ігор Гузь у агітаційному ролику зазначив, що знає пана Бориса п’ятнадцять років і не приховує, що виставляє цього кандидата на противагу чинному міському голові Віктору Сапожнікову. Борис Карпус очолює благодійний фонд Ігоря Гузя «Прибужжя», ГО «Новий Нововолинськ» та МГО «Перспектива», окрім того зареєстрований як фізична особа-підприємець, надає інформаційні послуги. Отож кандидат вже шість років займається переважно громадською та політичною діяльністю, останнім часом проводить громадські акції на зразок «Прапор у кожну хату», яку активно висвітлюють підконтрольні Ігорю Гузю ЗМІ.

Колись в «Кварталі 95» був такий жарт про одного із кандидатів на високу державну посаду: «А до цього Ви де працювали?» – «В Партії регіонів» – «Виходить, так ніде і не працювали». Часи змінюються, актори «Кварталу 95» зайняли місця депутатів з Партії регіонів, а ті емігрували переважно в Росію. Як зазначає Ігор Гузь у агітаційному ролику – місто Нововолинськ потребує змін, а саме – зміни мера. Хоч пан Карпус, на відміну від чоловіка, про якого жартував «Квартал95», відношення до Партії регіонів не має, втім, сказати, що він до балотування на мера шахтарського міста десь працював і здобув вагомих результатів, можна з дуже великою натяжкою.

«Я довіряю цій людині. Це  чесна людина, яка має бажання і мотивацію змінювати ситуацію у Нововолинську», – каже Ігор Гузь.

Не сумніваємося, що це правда, і Борис Карпус дійсно чесна людина, яка має бажання і мотивацію. Однак цього замало, потрібно ще й мати можливості – необхідний багаж знань, вмінь, навичок і, може, навіть, талантів, необхідних для ефективного управління таким складним містом як Нововолинськ. Вибір, звісно, робити жителям  міста, але ж всі зазвичай прагнуть змін на краще, а часто буває так, що хотіли як краще, а вийшло, як завжди… Не в образу Борису Карпусу, але, як вже показала новітня історія України, частенько ура-патріоти активісти, міняючись місцями із посадовцями, яких активно критикують, в результаті показують повний «пшик» і здуваються до нуля менш як за пів року своєї каденції. Можливо, за такого мера у кожній хаті Нововолинська буде блакитно-жовтий прапор, а діти у школах кожен день починатимуть із виконання Гімну України, що, безумовно, патріотично, однак чи вдасться мерії втримати бодай на тому рівні, який є зараз, епідеміологічну небезпеку з коронавірусом, чи вийде заспокоїти шахтарів, якщо держава затримає виплати заробітної плати на декілька місяців, чи зможе такий міський голова, без досвіду роботи на управлінських посадах, уникнути соціально-економічного колапсу?

А взагалі, активісти сьогодні в Україні живуть досить непогано. Особливо в Києві. Особливо – антикорупційні активісти. В багатьох по декілька квартир та елітні авто. Називається – «намайданили». Корупцію перемогти не можливо, але її можливо… ні, навіть не очолити, а, скажімо так, «доїти». Це коли активісти-антикорупціонери виявляють факти правопорушень і за певну винагороду ніде їх не оприлюднюють. «Волинь.Правда» в одному із матеріалів писала, що то за професія така – громадський активіст і як на цьому можна заробляти. До речі, є сила-силенна організацій, які за грантові кошти навчають всіх охочих займатися цим мало не на професійній основі. Мета грантодавців, звісно, благородна – допомогти громадянському суспільству побороти корупцію в Україні. І це не жест доброї волі, адже, як сказав представник однієї із таких організацій, через корупцію ефективність використання урядами України коштів, наданих міжнародними партнерами, надзвичайно низька. Громадські активісти мали б забезпечити прозорість і публічність, але в деяких українців менталітет зовсім інший, і такий собі «громадський контроль» став досить непоганим бізнесом, а «професія» громадського активіста – досить грошовитим видом діяльності. Реакторам СНУ імені Лесі Українки та ЛНТУ хоч бери та окремий факультет відкривай – факультет з підготовки громадських активістів. Від абітурієнтів відбою не було б.

У Володимирі-Волинському не все так сумно – Ігор Гузь несподівано зробив ставку на сорокалітнього  Ігоря Пальонку, голову Зарічанської сільської ради. А ще донедавна не було сумнівів, що нардеп підтримає чинного міського голову Петра Саганюка, який немало зробив, щоб допомогти пану Ігорю пройти до парламенту. Можливо, у команді «За майбутнє» вирішили зробити ставку на молодість і відправити багаторічного незмінного мера Володимира-Волинського на заслужений відпочинок. Та не тут то було, адже Петро Саганюк все ж піде на вибори. І піде в команді, яка несподівано гучно про себе заявила на Волині.

На днях відбулося засідання волинського обласного осередку «Сила і Честь», якого, між іншим, очолює Роман Карпюк, який раніше був у команді «Батьківщини», а ще раніше – в СДПУ (О) на чолі з Віктором Медведчуком. На це засідання запросили й чинного міського голову Володимира-Волинського Петра Саганюка, який прийшов не сам, а привів із собою з десяток людей, фактично, цілу команду, готову до походу на вибори. Таке враження, що пан Петро дещо образився на Ігоря Гузя за те, можливо, що той не запросив його до «За майбутнє», і вирішив втерти носа, увійшовши до іншої команди.

В минулому матеріалі «Волинь.Правда» писала, що альтернативи політичній силі «За майбутнє» на Волині немає. Однак, протягом останніх кількох днів ситуація дещо змінилася. І у Нововолинську і у Володимирі-Волинському чинні мери, яких не запросили до «зіркової» команди, мають всі шанси втриматися. Кого виставлять опозиційні до «За майбутнє» сили у Ковелі та Луцьку – на разі не відомо, однак, нагадаємо, у «Слуги народу» заявили, що ведуть перемовини із дуже шанованою людиною, а в партії «Сила і Честь» переконують, що вже мають сильного кандидата у мери обласного центру, однак, його прізвище поки що не розголошується.  То все ж таки взяти без бою Волинь у політсили «За майбутнє» не вийде, є ще сили, які, окрім бажання, має й досить відчутні можливості попсувати нерви кандидатам, які вже бачать себе переможцями, а у волинян з’являється можливість справжнього вибору, а не покірного прийому того майбутнього, яке нав’язують їм вожді партійних проектів.

Роман Колюхов