Офіційно біля керма нового медичного центру стоять Вадим та Тетяна Петровські,син і невістка Валентина Францевича. Але багаторічний досвід заслуженого лікаря України й батька неабияк допомагають у новій справі колективу центру,де сьогодні проводять різноманітні лапароскопічні та малоінвазивні оперативні втручання,лікують безпліддя,допомагають жінкам завагітніти з використанням сучасних репродуктивних технологій. Петровський-старший гордиться сином Вадимом,який освоїв не лише фах гінеколога-репродуктолога,а й успішно практикує як хірург.
— Вони у мене молодці. І син,і невістка. Професійно ростуть і постійно працюють над собою. Обоє знають іноземні мови,прекрасно володіють комп’ютером,комунікують із світовим медичним простором. Це зовсім інший рівень,ніж коли ми починали,— хвалить дітей гордий за них батько.
Пані Тетяна провела мені невеличку екскурсію кількома поверхами клініки. Зізнаюся відверто — вражає. Окрім елементарного комфорту,якого так не вистачало й не вистачає пацієнтам державних наших лікарень,крім євроремонту,ошатних палат,операційні та діагностичні кабінети обладнані за останнім словом медичної моди,якщо можна так сказати: надсучасний УЗД апарат преміум-класу,ультразвукові скальпелі,що ріжуть практично без крові,новенькі лапароскопи,гістероскопи і т. п. Що казати,коли навіть гінекологічне крісло з усіляким прибамбасами коштує стільки,як автомобіль! А ще кріолаборатія,і та найпотаємніша кімната,де в пробірках вирощуються ембріони,з яких після пересадки у мамине лоно виростуть і народяться довгождані донечки й синочки. 
«Наші пацієнти вже у день операції ходять по сходах,а наступного дня вони фізично готові до виписки» 
Після екскурсії по клініці мимоволі напросилося перше питання до Валентина Петровського:
— У Луцьку є ще хтось крутіший у цьому плані за «Боголюби»?
— Я навіть не знаю. Того об’єму робіт,що робиться тут,напевне ніхто не робить. Хтось займається діагностикою,але не більше. Не ставили собі за мету бути крутішим за когось. Просто хочемо робити свою справу добре. Те,що ця клініка відбулася,великою мірою треба завдячувати покійному волинському губернаторові Борисові Клімчуку. Це була дивовижна людина,яка мала нюх на все нове. Я розповів йому про те,як гостро стоїть сьогодні проблема непліддя,скільки наших жінок хочуть і не можуть стати мамами,і змушені для цього їхати до Києва,до Львова. То чому б не зробити такий же центр у нас,на Волині? І Борис Петрович підтримав наше починання. Тепер волиняни економлять кошти на переїздах,проживанні в інших містах. Для чого їхати в Київ,Харків чи ще кудись,якщо такі ж послуги можна отримати в Боголюбах? До речі в Європі кожне місто з населенням 150 — 200 тисяч населення має лабораторію ЕКЗ (екстракорпоральноого запліднення),а на Волині проживає один мільйон населення. Крім репродуктивних технологій,наш центр став ще й потужним хірургічним закладом. Ми сьогодні єдині в Західній Україні виконуємо в одній клініці всі види лапароскопічних операцій. Поряд з лапароскопічними,практикуємо також малоінвазивні оперативні втручання,тобто геть без розрізу,а вагінально. Наші лікарі пройшли стажування в Одесі,Німеччині,у Парижі. Бо яке б обладнання ультрасучасне не було,основа всього — люди,спеціалісти. А вони у нас є. І це головне. Застосовуючи новітні технології,ультразвукові скальпелі,новітні коагулянти операція для людини проходить практично без крововтрати й травматизації. Наші пацієнти вже у день операції ходять по сходах,а наступного дня вони фізично готові до виписки. Хоча для декого було шоком,що їх наступного дня виписують додому. Мова не йде про поголовну виписку всіх,все залежить від типу операції. Когось можна виписати на третій день,а хтось перебувати в клініці довше,залежно від показів. Одна справа,коли пацієнт з міста,а коли люди приїздять з села,де немає можливості надання медичної допомоги? Такі пацієнтів довше перебувають у клініці під лікарським наглядом. Дехто з жінок не хоче йти з клініки,бо після операції відпочинуть від домашніх клопотів,доглянуті,нагодовані. Справа ця нова,є багато питань,якими ніхто в державній медицині не займався. Доводиться бути першопрохідцями. Ще є над чим працювати. Не все відразу,головне не це. Деталі комфорту допрацьовуватимемо в процесі розвитку.
— З цього напрошується відразу друге питання.
— Здогадуюся. Хочете запитати про ціни?
—Точно.
— Детально можете познайомитися з усіма прайсами на сайті,або зателефонувавши у клініку. Якщо цікавлять розцінки на репродуктивні технології,то вони нижчі ніж у Львові та Києві без вартості проїзду з проживанням і харчуванням. Наш пацієнт не ламає голову,скільки дати хірургові грошей за операцію,а скільки анестезіологові,а може ще медсестрі треба щось заплатити. Людина платить одну суму офіційно в касу — і все,більше її ніщо не має турбувати. І отримує абсолютно все: догляд,медикаменти,оперативне втручання. Жінка може прийти до нас з однією сумочкою,навіть без халата і домашніх тапок. Зранку прийшла — і всі аналізи зроблені на сучасному рівні тут же,як і решта досліджень. Їй не треба турбуватися,які ліки купувати на операцію,не треба думати,як харчуватися,а родичам не треба бігати,носити супчики. Пацієнт перебуває на повному утриманні клініки: операція,післяопераційний догляд,харчування. Кожна наша операція фільмується і зберігається у фільмотеці. Коли людина виписується,отримує флешку із записом всієї операції на руки. Якщо,не доведи Боже,їй колись доведеться звертатися ще за допомогою,то лікар побачить,яку операцію їй робили,що робили,чи були ускладнення і т. д. Заодно й себе страхуємо,і пацієнт має всю інформацію. Такі стандарти в усьому цивілізованому світі. Хоча у нас,в Україні,мало хто робить це. Зрозуміло,ми не можемо працювати у збиток. Ніхто не працюватиме собі у збиток. Дороге сучасне обладнання,препарати,які не виробляються в Україні і які ми використовуємо — все це недешеве задоволення й впливає на ціну. Ми можемо собі дозволити надсучасні препарати й поекспериментувати з ними. Звичайно,в межах українського медичного законодавства і медичних протоколів. Взагалі приватна медицина все таки набагато повороткіша,ніж державна. У нас від задумки до прийняття рішення дуже короткий шлях. А в державній треба пройти цілий довжелезний ланцюг. Ми — лікарня,яка намагається використовувати сучасні методи діагностики та лікування за загальноєвропейськими і світовими стандартами. Чи означає це,що ми вхопили Бога за бороду і працюємо без ускладнень? Звичайно ні,як і будь-яка хірургічна лікарня. Але помилок своїх не ховаємо і просимо людей,якщо щось не так,приїздити до нас,щоб усувати проблему. До речі у переліку операцій є не лише гінекологічні,а й урологічні,за потреби можемо робити також холецистоктомію,тобто видалення жовчного міхура,звичайно лапароскопічним методом.
— Медичний центр «Боголюби» повністю приватний?
—Так. І приміщення,і земельна ділянка. Маємо різних акціонерів,а хто і скільки відсотків акцій має,думаю це не так важливо. 
«У нашій країні бідні годують багатих,а в цивілізованих все навпаки» 
— Професія гінеколога в усі часи була престижною і прибутковою справою. Сьогодні в Луцьку у цьому сегменті працює дуже багато відділень гінекологічного профілю,і лікарів-приватників теж. Конкуренції не боїтеся?
— Я достатньо пропрацював у медицині,щоб боятися. Тут доцільніше говорити не про конкуренцію,а про відсутність корпоративної етики. На жаль у нашому середовищі інколи її бракує. Сьогодні маємо ще одну проблему — велике «перевиробництво» взагалі всіх лікарів. Щороку медінститути випускають в середньому 14500 випускників,а реальна потреба — 5300 — 5400. Хто сьогодні йде в медицину? Здебільшого це діти забезпечених,небідних людей. І вони хочуть відразу і все. А так не буває. Щоденна праця з хворими — це не просто пекельна праця,а суцільне колесо,яке не дає ні спати,ні їсти. Тим,хто не переживає за своїх пацієнтів,немає чого робити в медицині.
— Валентине Францевичу,ви добре знаєте мінуси і плюси нашої державної медицини,вивчали досвід передових країн світу. Яку модель медицини ви бачите прийнятною для України? У світі їх багато різних,але що з них може бути використано нами?
— Ми всі кричимо про страхову медицину,але яка може бути страхова медицина,коли у нас нічого не працює? Для початку могла би бути якась страхова компанія,але вона має бути чесною. Не важливо,чи державна,чи приватна. Молода людина,яка починає працювати,може відраховувати на свій медичний страховий поліс певні кошти й гарантовано отримати певний перелік медичних послуг. Ну а далі,коли запрацює економіка,можна розвивати. Можна було б зробити градацію страхових внесків. Люди,які мають гроші,повинні за все платити більше,або займатися меценатством У нашій країні бідні годують багатих,а в цивілізованих все навпаки.. Говорити ж про безкоштовну державну медицину просто не доводиться. Як на мене,мають існувати як приватна,так і державна медицини. Якщо у нас існує приватна власність,то чому не має бути приватної медицини? І ці дві медицини мають стимулювати одна одну. Не знищувати одна одну,а саме стимулювати. Краще обладнання в приватній клініці змушуватиме державну бути на рівні,ліпше обслуговування в приватній лікарні заставить державну теж підтягнутися. Це є нормальна співпраця. Я з усіма медичними установами,які є в Луцьку й області,співпрацював і продовжую це робити. Бо ми робимо одну справу. Так і в Європі. Існує кілька європейських моделей медицини. До прикладу,в Англії медицина безкоштовна. Але там по три-чотири,п’ять місяців черга на операцію з приводу банального холециститу. Є німецька модель медицини. Там спеціальні страхові фонди виплачують кошти як приватним лікарям,так і державним структурам. Якщо розмір страховки дозволяє людині скористатися послугами лікаря-приватника — ніхто не боронить. Є американська система,але я про неї мало знаю.
— Із розповідей багатьох знайомих,які проживають у США,там жорстка медична система.
— Не можу сказати,але всі європейські лікарі прагнуть простажуватися саме в Америці. Не знаю чому,але це правда. Якщо,до прикладу,німецький лікар стажувався в США — це великий бонус до його професійної репутації.
— Повернімося до репродуктивних технологій,які застосовуються у вашій клініці. На Волині ситуація із непліддям справді така серйозна?
— На жаль. Якщо брати всеукраїнську статистику то кожна четверта — п’ята жінка не може завагітніти. Якщо в області приблизно до 280 тисяч жінок репродуктивного віку,то фактично кожне четверте подружжя стикається з цією проблемою. Непліддя буває вроджене,коли у жінки відсутні дітородні органи,й набуте. Причин останнього дуже багато. Це і раннє статеве життя,різноманітні запальні процеси,серйозності яких недооцінюють як самі пацієнти,так і деякі мої колеги. Навіть будь-яке хірургічне втручання у дівчинки не можна проводити без присутності на операції гінеколога. Бо після операцій через спайкові утворення дівчатка у майбутньому теж можуть мати проблеми з вагітністю. Хворобою цивілізації і чи не найпоширенішою причиною непліддя є ендометріоз. Чимало жінок нічого не знають про цю недугу. Раніше ми діагностували це захворювання не так часто. Сьогодні лапароскопія дає можливість його виявити стовідсотково. Це захворювання можуть спричиняти хірургічні маніпуляції,тобто аборти. Але воно буває навіть у дівчаток. І може в майбутньому стати причиною непліддя. Причин достеменних,що спричиняє ендометріоз,поки що не знає ніхто.
 «Знайти якісного донора насправді дуже складно. У багатьох чоловіків якість сперматозоїдів дуже низька» 
— Коли жінка,яка не може завагітніти,звертається до вас,використовуєте всі шанси,аби вона все-таки завагітніла у природний спосіб,чи пропонуєте легший шлях? Виростили ембріон у пробірці,підсадити мамі в животик і чекаємо появи на світ бебіка? Свого часу лікарі масово практикували кесарські розтини замість природних пологів на замовлення вагітних,які не хотіли зайвий раз мучитися,терпіти біль й вибирали операцію без будь-яких показів для цього…
— Такого не робимо,бо це була б звичайна гонитва за грошима. Якщо у жінки є хоч якийсь шанс завагітніти,використовуємо всі можливі методи. Даємо три місяці,шість,рік в очікуванні результатів лікування. Але є ще така штука,як «бабий век»,а він короткий. Репродукція така штука,що треба робити все вчасно.
— Це правда,що процент виношування пересаджених ембріонів у жінок,яким за сорок,вищий,ніж у жінок молодшого віку? Десь читала про це.
— Правда. Чомусь так,не знаю чому.
—Можна ще одне делікатне питання? Під час екскурсії по клініці пані Тетяна привідкрила мені навіть двері у кімнатку з червоним світлом,де усамітнюються чоловіки для здачі свого сімені. Чи заробляють на донорстві сперми волинські чоловіки? Кажуть,що молоді хлопці можуть заробляти на цьому непогані гроші…
— То неправда. По-перше,молодий хлопець не може стати донором,бо є чіткі й суворі вимоги: донором може стати тільки чоловік,який народив двох здорових діток. А що може змусити чоловіка який має своїх дітей,продавати сперму? Грошові проблеми? Не думаю. Не все так просто,як пишуть про ці речі. Знайти якісного донора насправді дуже складно. У багатьох чоловіків якість сперматозоїдів дуже низька. І це велика проблема. По-друге ми не працюємо з такими донорами. Щоб зберігати запас донорських сперматозоїдів,потрібен кріобанк. У США є такі кріобанки. Це вже кріобіологія. Ми намагаємося,грубо кажучи,видавити з організму майбутнього тата все,що у нього є.
— Це питання з розряду біоетичних,а не медичних. Як ви ставитеся до сурогатного материнства? Довкола нього досі тривають дебати церкви і медичної спільноти,різні суспільства по-різному до цього ставляться.
— Як весь цивілізований світ. Якщо світ його прийняв,а ми частина цього світу,значить повинні сприймати ці речі. Як лікар ставлюся до цього нормально.
— Тепер сурогатне материнство стало модним трендом. Зірки кіно,естради похваляються своїми народженими у такий спосіб дітками…
— І не тільки зірки. Сурогатне материнство — це справа совісті кожної жінки. Але є випадки,коли це цілком виправданий крок. Є жінки,які за медичними показами ніколи не зможуть народити. Важка екстрагенітальна патологія,відсутність внутрішніх статевих органів — це прямі покази. І вони можуть скористатися послугами сурогатної мами.
— Як у хірурга,який провів понад двадцять тисяч операцій,хочу спитати: хірургія — це талант чи все таки фах?
— Для мене хірургія без таланту — не хірургія. Є ще вдача. Є у кожного ще якісь свої моменти. До речі,я забобонний. Не повертаюся,коли щось забув,перед операцією. У моїй хаті в дитинстві було 200 книжок. Для села,погодьтеся,це багато. Тому вважаю,що людина,яка закінчила медичний інститут,не може бути лікарем,якщо вона не знає Діккенса,Вальтера Скотта,Джека Лондона і не може назвати назву кожного його оповідання чи новели. Коли до тебе заходить пацієнт і ти не бачиш,хто перед тобою,робити в медицині тобі немає чого. Так,ти можеш подивитися аналізи,але не більше. Хвороби є органічного типу,є психічні,їх всього чотири,але вони всі спадкові,і пограничні,такі,як неврози,що особливо притаманні жінкам. Орієнтуватися в цьому морі дає змогу тільки інтелект. Колись напишу про це книгу,як буде багато вільного часу. Шість місяців тому я переніс достатньо серйозну операцію на серці. Але без роботи не можу. Неприємно відчувати,що ти нікому не потрібен. Я звичайний мужик,любитель сонця,вогнища,люблю з’їсти огірок,випити чарку,на дівчат подивитися.
— До речі цікаве питання: як лікар-гінеколог дивиться на жінок поза межами лікарні?
— За межами лікарні дивлюся на жінку як на жінку,а в лікарні — як на пацієнтку,не більше.
— Навіть тоді,коли перед вами супер-красуня?
— Навіть. Так має бути,так є.
— Якби ви не стали лікарем,ким би були?
—Журналістом. Моя мама редагувала районну газету,а нашим сусідом в селі на Хмельниччині був колишній декан факультету журналістики Київського держуніверситету Дмитро Прилюк. Вони з мамою однокласники,він часто бував у нас в гостях. Я відслужив три роки на флоті,повернувся і мама настояла на тому,щоб вступав у медичний. Маму не послухати не міг. Таким чином Волинь отримала лікаря Петровського.
— І не одного,а цілу медичну династію Петровських!
— Що мене найбільше радує. Справу,якій віддав все своє життя,є кому продовжувати.
— Зичу вам здоров’я в новому році,а медичному центру «Боголюби» — процвітання і вдячних пацієнтів!